Постанова № 62696130, 10.11.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1901/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року 12:40м. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБожук Д.А. при секретаріГненній Ю.І. за участі:позивача - ОСОБА_3 представника відповідача - Собко Г.І. за довіреністрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної сооби-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкової вимоги, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі по тексту - ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач), в якому просить скасувати податкову вимогу від 04.07.2016 №4716-17, якою нараховано пеню у сумі 6195,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2016 відстрочено виконання постанови від 09.07.2015 у справі №822/2259/15 про стягнення з позивача 33801,98 грн. до 31.06.2016. Податковий борг в розмірі 33802,00 грн. погашено 21.06.2016. При цьому, на переконання позивача, всупереч рішенню суду, контролюючим органом була нарахована пеня на суму боргу. Позивач вважає протиправною оскаржувану вимогу, оскільки ухвалою суду про відстрочення змінено строки погашення суми боргу.

Позивач у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях і додаткових поясненнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що пеня нарахована за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі №822/2259/15 винесено рішення про стягнення наявного у позивача податкового боргу, тобто, податкового боргу строк сплати якого вже прострочено. Тому відповідачем правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_3 відповідальність у вигляді нарахування пені за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань. Звернув увагу на те, що відстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податку суми податкового боргу, сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою, не впливає на факт вчинення порушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного відстрочення.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з підстав наведених нижче.

Суд встановив, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі №822/2259/15, яка набрала законної сили 31.08.2015, адміністративний позов Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг в сумі 33801 (тридцять три тисячі вісімсот одну) грн. 98 коп. Зазначено, що податковий борг підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0000172210/12 від 26.01.2015.

Платником оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, проте постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2015 у справі №822/2879/15, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 с. Ружичанка Хмельницького району Хмельницької області до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172210 від 26.01.2015 року.

Отже, податкове повідомлення - рішення №0000172210 від 26.01.2015 є узгодженим.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2016, яка набрала законної сили 26.01.2016, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення суду задоволено. Відстрочено виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року по справі №822/2259/15 за позовом Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в розмірі 33801,98 грн. до 31 червня 2016 року.

21.06.2016 позивачем погашено податковий борг в розмірі 33801,98 грн., що підтверджується квитанцією №15841061 від 21.06.2016.

Разом з тим, відповідачем винесено податкову вимогу від 04.07.2016 №4716-17, якою нараховано пеню у сумі 6195,35 грн. за період з 22.10.2015 по 01.07.2016.

Вважаючи зазначену податкову вимогу протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодекс України (далі - ПК України), пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

На підставі аналізу наведених норм ПК України, суд прийшов до висновку, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такому платнику нараховується пеня на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Положення пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України поширюються також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду.

Наведене вище пояснюється тим, що передбачена пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України відповідальність у вигляді нарахування пені застосовуються в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Таким чином, відстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України.

Обставини, які зумовлюють нарахування пені виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених ПК України, а не строків, визначених судом у порядку відстрочення виконання судового рішення. Судове рішення не може встановлювати інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Судове рішення про стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені платником.

Факт дотримання строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, встановлених у судовому рішенні про відстрочення виконання рішення суду, не впливає на порушення строків сплати цих зобов'язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Порушення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір пені визначається нормативно.

У свою чергу, відстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного відстрочення, а тому відстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Правова позиція щодо застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2014 у справі № 21-279а14.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, відповідач мав право на нарахування пені за несвоєчасну сплату податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до абз.5 п.5 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2010 у справі №1-9/2009, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ( рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії").

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

При цьому суд зауважує, що ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно наданого відповідачем розрахунку, пеня обраховувалася зі ставки НБУ 22%.

Суд враховує, що облікова ставка НБУ за весь період прострочення неодноразово зазнавала змін. Зокрема, у період з 22.10.2015 по 21.04.2016 ставка НБУ становила 22%, з 22.04.2016 по 26.05.2016 - 19%, з 27.05.2016 по 23.06.2016 - 18%, з 24.06.2016 по 01.07.2016 - 16,5%.

Згідно пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Всупереч зазначених норм, відповідачем нараховано пеню за період з 22.06.2016 по 01.07.2016, тобто за час, коли борг був погашений.

Отже, відповідачем штучно збільшено пеню і, як наслідок, порушено майнові права позивача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога складена з порушення вимог законодавства.

При цьому, суд допускає можливість повторного винесення вимоги із правильним розрахунком пені.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно п.110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Згідно п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" від 04.07.2016 №4716-17.

3. Стягнути на користь фізичної сооби-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 620,00 грн. (шістсот двадцять гривень) судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2016 року

Суддя/підпис/Д.А. Божук"Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук