Рішення № 62695482, 07.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.16р. Справа № 904/7962/16

За первісним позовом Дочірнього підприємства "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про розірвання договору

За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення 37 159,70 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 25.10.2016)

від відповідача (за первісним позовом): не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору №0008 від 27.03.2015.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині надання послуг. Позивач зазначає, що з 31.09.2015 електронний сервіс програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" (що є предметом спірного договору) працював некоректно, а в подальшому on-line доступ до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" було повністю заблоковано. В зв'язку з тим, що позивач фактично не отримував послуги, передбачені договором №0008 від 27.03.2015, а відповідач продовжував нараховувати заборгованість, позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору. Зазначена пропозиція була залишена відповідачем без задоволення, в зв'язку з наявністю у позивача дебіторської заборгованості. З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору №0008 від 27.03.2015 в судовому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст.188, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 651 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2016 порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 03.10.2016.

30.09.2016 через канцелярію суду відповідач подав зустрічний позов до Дочірнього підприємства "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, в якому просить суд стягнути заборгованість за договором №0008 від 27.03.2015 у розмірі 37159,70 грн., з яких: 31680,00 грн. - основного боргу, 4675,69 грн. - пені, 371,05 грн. -3% річних та 432,96 грн. інфляційних втрат.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позивачем (за первісним позовом) зобов'язань за договором №0008 від 27.03.2015, в частині повної та своєчасної оплати послуг з надання on-line доступу до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" в період з 01.10.2015 по 01.10.2016.

Відповідач у зустрічному позові посилається на пункти 2.7., 2.8., 3.10., 3.11., 5.2. договору. На його думку, оскільки дія договору №0008 від 27.03.2015 не була призупинена замовником (позивачем за первісним позовом), то послуга вважається наданою.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався з 03.10.2016 на 27.10.2016, а також в судовому засіданні оголошувалась перерві з 27.10.2016 до 07.11.2016.

07.11.2016 в судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) подав додаткові пояснення та заяву, в якій зазначив, що не наполягає на застосуванні ч. 2 ст. 651 ЦК України, але просить суд розірвати договір №0008 від 27.03.2015, як такий, до якого ДП "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" втратило інтерес.

Відповідач (за первісним позовом) в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, подав через канцелярію суду заяву про долучення до матеріалів справи довідки про відповідність технічним характеристикам комп'ютерних пристроїв на ДП "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго".

Відзиви на позови відповідачі (за первісним та зустрічним позовом) не надали.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2015 між Дочірнім підприємством "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №0008 (а.с.10-13).

За умовами п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується надати користувачу послуги з on-line доступу до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" (надалі - послуги) на умовах і в термін, що визначено цим договором. Користувач зобов'язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах цього договору. Код 58.29.4 "Програмне забезпечення як оперативне доступне (у режимі on-line)".

Пунктом 3.2. договору встановлено, що виконавець забезпечує надання послуг користувачу щомісяця, починаючи з 01 травня 2015 року та з моменту виконання користувачем умов по забезпеченню виконавця комп'ютерами для надання послуг згідно п. 3.3. цього договору і усіма необхідними інформаційними матеріалами та обладнанням згідно п. 3.5. цього договору. Надання послуг може виконуватися виконавцем достроково за згодою користувача.

Відповідно до п. 3.3. договору, для виконання послуг виконавцем користувач надає виконавцю комп'ютери, або видалений доступ на комп'ютери, на яких здійснюється надання послуг. Користувач повинен надати всі комп'ютери, або видалений доступ на комп'ютери виконавцю для надання послуг заздалегідь. але не пізніше. ніж за 1 день до початку надання послуг. Надані користувачем комп'ютери повинні бути у робочому стані, працювати без збоїв. Усі комп'ютери, які будуть мати право користування комп'ютерною програмою мають відповідати наступним технічним вимогам: - твердий диск об'ємом не менше 160 ГБ, на якому повинно бути постійно вільне місце 2 ГБ; - ємність оперативної пам'яті, не менше 5 ГБ; - процесор, не менше 2 266 МГц; - RAM: 128 МБ. На всіх комп'ютерах, які будуть мати право користування комп'ютерною програмою має бути установлено програмне забезпечення Java.7, задля чого їх операційна система має відповідати одним із наступних системних вимог: - Windows 10; - Windows 8.х; - Windows 7 с пакетом оновлення 1 (SP1); - Windows Vista SP2; Windows Server 2008 R2 с пакетом оновлення 1 (SP1) (64 - розрядна версія); Windows Server 2012 та 2010 R2 (64 - розрядна версія). Усі комп'ютери, які будуть мати доступ до користування послугами повинні бути приєднані до комп'ютерної мережі Інтернет.

Ціна послуг для одного робочого місяця на момент підписання даного договору складає 440 грн. 00 коп. без ПДВ (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності в день його підписання та діє до моменту належного та повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Аналізуючи п. 8.1. договору, суд приходить до висновку, що строк дії договору сторони не визначили.

На виконання умов укладеного договору Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в період з травня по вересень 2015 року було надано позивачу послуги з надання on-line доступу до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO", про що між сторонами було укладено акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) (а.с. 22-30).

Надані послуги в період з травня по вересень 2015 були повністю оплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та не заперечується сторонами.

Позивач зазначає, що в подальшому, починаючи з 31.09.2015 програма стала працювати некоректно, в зв'язку із чим позивач листом №084/1 від 01.10.2015 повідомив відповідача про існуючу проблему та просив відповідача визначити проблему та відкоригувати роботу програми (а.с.14).

У відповідь на лист позивача, 10.10.2015 відповідач відмовив у виправленні технічних недоліків програмного забезпечення, посилаючись на п. 4.2. договору, в якому визначено, що гарантійне обслуговування дійсне лише тільки на той місяць, що сплачений користувачем. Відповідач вказав, що оскільки остання оплата за послуги була здійснена позивачем за вересень 2015, тому до моменту оплати за жовтень 2015 та усунення технічної невідповідності робочих місць, гарантійне обслуговування відновлено не буде (а.с.15).

11.10.2015 позивач направив на адресу відповідача листа №089/1, в якому вказав про обмеження on-line доступу до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO". Зазначив, що згодний сплатити за реальне коректне фактичне користування програмою та просив відповідача відкоригувати програму.

21.10.2015 відповідач повідомив позивача про відмову коригування роботи програми до повної сплати послуг за жовтень, листопад 2015 року, а доступ до програми було повністю заблоковано (а.с.17).

В зв'язку з тим, що позивач фактично не отримував від відповідача послуг з on-line доступу до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO", за які відповідачем здійснюється щомісячне нарахування заборгованості, 21.12.2015 позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору шляхом укладання додаткової угоди (а.с.18).

01.02.2016 відповідач листом №01/02-16 повідомив позивача, що у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості у розмірі 10560 грн. за період з жовтня 2015 по січень 2016, до усунення зазначеного порушення договір не може бути розірвано між сторонами (а.с19).

В подальшому, 15.08.2016 відповідач надіслав на адресу позивача лист, в якому сповістив останнього, що станом на 31.08.2016 заборгованість позивача за договором №0008 від 27.03.2015 становить 29040,00 грн. та буде збільшуватись до моменту усунення попередньої заборгованості та розірвання договору (а.с.20).

Позивач направив відповідачу лист №081/1 від 19.08.2016, в якому вказав, що оскільки фактично on-line доступ до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" відповідачем відкориговано не було та не було відновлено доступ для користування програмою з жовтня 2015 року, просив відповідача розглянути питання щодо розірвання договору (а.с. 21).

Оскільки зазначений лист відповідач залишив без відповіді та задоволення, а у відповідача зник інтерес до даного договору та не має більше необхідності у отриманні послуг від відповідача, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору №0008 від 27.03.2015 в судовому порядку, що і є предметом даного спору.

Розглядаючи первісні позовні вимоги про розірвання договору №0008 від 27.03.2015, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 1, 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Укладений між сторонами у справі договір, про розірвання якого звернувся до господарського суду замовник за даним договором (позивач), є договором про надання послуг, який відповідно до ст. 907 ЦК України може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Отже, право на односторонню відмову від договору про надання послуг прямо передбачено нормами чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного договору.

Слід зазначити, що законодавча можливість відмовитись від договору про надання послуг в односторонньому порядку витікає з сутності правовідносин, що виникають у сфері надання послуг. Так, особа, що замовляє послугу, зазвичай не може бути примушена на отримання послуг, в тому числі у випадку, коли така особа вирішує відмовитись від подальшого отримання послуги.

Натомість, розірвання договору жодним чином не впливає на обов'язок замовника оплатити за вже отримані послуги.

Так, відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст.598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Тому наявність заборгованості не може бути перешкоду для розірвання договору.

Так господарським судом встановлено і сторонами не заперечується, що 21.12.2015 позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору шляхом укладання додаткової угоди.

01.02.2016 відповідач листом №01/02-16 повідомив позивача, що у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості у розмірі 10560 грн. за період з жовтня 2015 по січень 2016, до усунення зазначеного порушення договір не може бути розірвано між сторонами (а.с19).

На підставі викладеного, господарський суд вважає, що пропозиція про розірвання укладеного між сторонами договору направлена позивачем другій стороні, а отже, позивачем дотриманий передбачений порядок розірвання договору (ст. 188 ГК України).

Положеннями ч. 5 ст. 188 ГК України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Суд вважає, що положення ч.2 ст. 651 ЦК України не підлягає застосуванню у цьому випадку, як підстава для розірвання договору, оскільки надані позивачем комп'ютери не відповідали технічним вимогам, які встановлені сторонами у п. 3.3. договору, що підтверджуються довідкою про технічні характеристики комп'ютерних пристроїв на ДП "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР" (а.с.102), а також не заперечується позивачем за первинним позовом (за первинним позовом).

На підставі викладеного та враховуючи, що надання послуг виконавцем без згоди на це користувача суперечить вимогам чинного законодавства, беручи до уваги що у позивача відсутній інтерес та потреба у наданні послуг за спірним договором, суд вважає, що позовні вимоги позивача про розірвання договору №0008 від 27.03.2015, укладеного між Дочірнім підприємством "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про стягнення з ДП "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором №0008 від 27.03.2015 у розмірі 37159,70 грн., з яких: 31680,00 грн. - основного боргу, 4675,69 грн. - пені, 371,05 грн. -3% річних, та 432,96 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 01.10.2016, суд зазначає таке.

У поданій зустрічній позовній заяві, позивач (за зустрічним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №0008 від 27.03.2015, в частині повної та своєчасної оплати послуг з надання on-line доступу до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" в період з 01.10.2015 по 01.10.2016.

Як вже зазначалось, 27.03.2015 між Дочірнім підприємством "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №0008 (а.с.10-13).

Ціна послуг для одного робочого місяця на момент підписання даного договору складає 440 грн. 00 коп. без ПДВ (п. 2.1 договору).

Користувач здійснює оплату за послуги після фактичного користування послугами впродовж перших 2-х місяців на підставі виставлених рахунків-фактури виконавцем. В подальшому передплата проводиться щомісяця в розмірі 100% не пізніше 2-х банківських днів з дня пред'явлення рахунку-фактури виконавцем (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що якщо користувач не вніс передплату за послуги, починаючи з місяця, що неоплачений, послуги припиняються і поновлюються тільки тоді, коли вони будуть сплачені за всі неоплачені місяця, за тарифною ставкою останньої чисельності робочих місць за час on-line доступу за цим договором та внесена передплата за наступний місяць.

Користувач самостійно несе відповідальність за правильність і своєчасність оплати послуг. Якщо виконавець не призупинив дію договору, послуга вважається наданою і користувач зобов'язаний її оплатити згідно умов договору (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.8. договору, користувач не звільняється від зобов'язання оплатити послуги, навіть у тому випадку, якщо він ними не користувався, з розрахунку останньої чисельності місць на момент фактичного користування.

Пунктом 2.9 встановлено, що загальна вартість послуг за договором складається з суми виставлених виконавцем рахунків - фактур, з урахуванням кількості робочих місць.

Виконавець надає on-line доступ користувачу до програмного забезпечення, яке знаходиться на сервері виконавця у відповідності до строків надання послуг, приведених у п. 3.2. даного договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.8. договору, надання послуг оформлюється шляхом підписання сторонами відповідних документів про надання послуг (акт про надання послуг).

У якості доказів надання послуг виконавцем та прийняття їх користувачем, позивач (за зустрічним позовом) посилається на акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складені в період з 01.10.2015 по 01.10.2016 (а.с. 87-95).

Зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складені в період з 01.10.2015 по 01.10.2016, підписані в односторонньому порядку ФОП ОСОБА_1.

ФОП ОСОБА_1 (виконавець) зазначає, що п. 3.11. договору встановлено, що якщо користувач не підписав акт надання послуг впродовж 10 робочих днів з моменту передачі йому цього документу виконавцем, то послуги вважаються прийнятими. За таких умов, підписаний в однобічному порядку акт про надання послуг, є єдиним і беззаперечним доказом надання послуг виконавцем та прийому послуг користувачем за цим договором у повному обсязі.

Отже позивач (за зустрічним позовом) вважає, що оскільки замовником не було призупинено дію договору, послуги вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником.

Проте, суд не може погодитися з такою позицією ФОП ОСОБА_1, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що за фактично надані та прийняті послуги в період з травня по вересень 2015 року замовником було здійснено оплату у повному обсязі, що не заперечується сторонами. Отже заборгованість за цей період відсутня.

Щодо нарахованої заборгованості за період з жовтня 2015 по жовтень 2016 суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за цей період є не підтвердженими належними доказами, з огляду на наступне.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем (за зустрічним позовом) фактично не було надано замовнику послуг передбачених спірним договором у період з жовтня 2015 по жовтень 2016, що підтверджується листуванням між сторонами, в якому сторонами було вказано, що on-line доступ до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" було обмежено та відмовлено у доступі (а.с.14-29). Починаючи з жовтня 2015 доступ до програми виконавцем відновлено не було, в зв'язку з невнесенням замовником попередньої оплати за користування програмним сервісом. Про даний факт також вказувалось і самими сторонами під час судових засідань.

На підставі викладеного, суд вважає, що виставлення користувачу рахунків та надіслання виконавцем актів приймання - передачі виконаних робіт, не може бути підставою для виникнення у користувача обов'язку з оплати таких рахунків, в зв'язку із тим, що фактично зазначені послуги надані не були.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем (за зустрічним позовом) не надано належних доказів надання послуг за даним договором в період з жовтня 2015 по жовтень 2016 на суму 31680,00 грн., таким чином суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги стягнення основного боргу у розмірі 31 680,00 грн., вимога ФОП ОСОБА_1 про стягнення 4675,69 грн. - пені, 371,05 грн. -3% річних та 432,96 грн. інфляційних втрат, також не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом було задоволено первісний позов у повному обсязі та одночасно відмовлено у задоволенні зустрічного позову, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати наступним чином: за первісним позовом судовий збір покласти на відповідача (за первісним позовом); за зустрічним позовом - судовий збір залишається за позивачем (за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Розірвати договір про надання послуг з програмного забезпечення №0008 від 27.03.2015 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Дочірнім підприємством "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 7, код 38974619).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 7, код 38974619) судовий збір у розмірі 1378,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016

Суддя Я.С. Золотарьова