Ухвала суду № 62695412, 14.11.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 листопада 2016 року Справа № 903/449/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Ратнівської селищної радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 903/449/16 Господарського суду Волинської областіза позовомРатнівської селищної радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_4прознесення самочинного збудованого нежитлового приміщення силами Ратнівської селищної ради з відшкодуванням за рахунок підприємця ОСОБА_4 витрат на знесення

ВстановиВ:

Перевіривши матеріали касаційної скарги Ратнівської селищної ради та доданих до неї документів, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути прийнята Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Так, визначаючи розмір судового збору, який підлягає сплаті до державного бюджету, заявником не було враховано наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, що набрав чинності 01.11.2011.

01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 №484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 03.09.2015) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 03.09.2015) встановлено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує в повному обсязі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (якою залишено без змін рішення Господарського суду Волинської області від 19.07.2016) яким відмовлено в позові.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником при зверненні з позовною заявою було сплачено судовий збір в сумі 1378 грн. (за одну немайнову вимогу або за мінімальну майнову вимогу) та заявлено вимогу про визначення судом розміру судового збору, який підлягає до сплати, проте судом не було визначено розміру судового збору.

Разом з тим, за змістом позовної заяви при зверненні до суду позивач об'єднав у позові як вимогу немайнового (знесення майна) так і вимогу майнового (відшкодування витрат) характеру. Відтак, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір за розгляд касаційної скарги з немайнової вимоги та з мінімальної майнової вимоги.

З урахуванням вищенаведеного розмір судового збору на момент подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду (відповідно до редакції Закону України "Про судовий збір" від 03.09.2015) становить 3307,20 грн. (120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

За таких обставин, додана до матеріалів касаційної скарги квитанція від 23.09.2016 про перерахування скаржником судового збору в сумі 1654 грн. за подання касаційної скарги не може бути визнане судом належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Відповідно до пункту 4 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 108, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ратнівської селищної ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі №903/449/16 Господарського суду Волинської області повернути без розгляду.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова