Рішення № 62695063, 08.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/1658/16 Головуючий 1-ї інстанції Токарєва Н.М.

Справа №635/3650/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: сімейні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року колегія судді судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Коровіна С.Г.,

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому з урахування уточнень просила провести поділ майна загальною вартістю 82583,81грн., яке є обєктом спільної сумісної власності подружжя. При поділі майна просить відступити від рівності часток подружжя, збільшив її частку до 60% (відсотків), а також просить витребувати з незаконного володіння відповідача речі, які придбані ними на сумісні кошти для їхнього сина - постіль, ліжко, матрац, які є власністю дитини.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що з 25 червня 2010 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Харківською районного суду Харківської області від 06.04.2015р. шлюб між ними розірвано, малолітній син залишився проживати разом з нею. Після припинення шлюбних відносин, під час переїзду на інше місце проживання, відповідач протиправно позбавив її можливості забрати з будинку, в якому вони спільно проживали в період шлюбу, будь-яке майно, в тому числі те, що є її особистою власністю, а також дитячі речі. Зазначає, що відповідач протиправно позбавив її доступу до майна та можливості ним користуватися. На даний час їй не відомо про місцезнаходження речей або майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Оскільки згоди щодо поділу спільного майна між сторонами досягнуто не було, вона вимушена була звернутися з цими вимогами до суду.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, подав письмові заперечення, в яких вказує, що майно заявлене до поділу та витребуванню не підтверджено належними та допустимими доказами. До того ж вартість майна, яку визначено позивачем, є суперечливою ще й з огляду на те, що маються суттєві розбіжності в цінах. Так, вартість зазначена в уточненій позовній заяві не відповідає вартості майна яку позивач вказує в додатку №1 до позовної заяви від 30.04.2015р. Зокрема, в додатку №1 вартість автомобіля значиться 16800,00грн., а в уточненому позові чомусь 16600,00грн., загальна вартість майна в додатку №1 складає 94 360,00грн, а в позовній заяві становить 82 583,81грн. Окрім того, у позовній заяві зазначено, що у 2014 році придбано майно - емаль антикорозійна вартістю 169,00грн., газонокосарка бензинова - 1399,90грн., радіатор Таврія АМЗ 262,00грн., собака 2000,00грн., хоча в 2014 році шлюбні стосунки між ними вже були припинені та однією сім'єю вони не проживали, що було вказано позивачкою в її позовній заяві про розірвання шлюбу від 16.03.2015р., де було зазначено, що вони не підтримують шлюбні стосунки більше року і проживають окремо. Дані обставини також встановлені рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06.04.2015р. по справі №635/2467/15-ц, у звязку з чим вищеназвані предмети не можуть бути спільно придбаним майном подружжя. Серед обєктів поділу позивач зазначає також автомобіль «Таврія», білий (без зазначення реєстраційного номеру і року випуску), хоча їй достовірно було відомо, що 14.11.2013року громадянином ОСОБА_4 на імя відповідача була видана довіреність строком на пять років, якою йому надано право представляти інтереси цієї особи, які повязані з експлуатацією належного йому автомобілю ЗАЗ 110207, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, білого кольору, а тому даний автомобіль не може бути обєктом спільної власності подружжя, т.я. належить на праві власності іншій особі.

В судове засідання суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 не зявилися, надала суду заяву, в якій вказала, що заявлені вимоги підтримує і просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

У власність ОСОБА_2 виділено майно: велосипед, вартістю 3500,00грн., окучник стріла - 130,00грн., сцепка - 120,00 грн., клей «Монтаж ?» (7шт.) - 175,00грн., каністра 5л біла - 1370,00грн.; велосипедний замок - 29,90грн., замок 3B8-4/13к - 49,90грн., замок навісний Bravo 38 - 15,20грн., картридж механічний П/П (2 шт.) - 21,80грн., карта памяті INTEGRAL micro SD 32 Gb - 399,90грн., пилосмок ELECTROLUZTF - 899,00грн., цвяхи будівельні (DIN115) - 54,45грн., набір інструментів універсальний - 16,50грн., ланцюг Ф4*28 - 29,80грн., газонокосарка бензинова XS S40 - 1399,90грн., емаль антикорозійна 3 в 1 - 169,00грн., дитячі речі (постіль, ліжко, матрац) загальною вартістю 710,00грн., а всього на загальну суму 9090,35грн.;

У власність ОСОБА_1 виділено майно: газовий котел Secher DUVAL 2IF, вартістю 4780,00грн.; радіатори Ditag1 500*80 (60 шт.), загальною вартістю 3000,00грн., газовий фільтр Madas - 80,00грн., Giacomini 1/2 в+н (7шт.) - 490,00грн., сифон кухонна мийка - 54,20грн., шланг підводка М10 - 81,04грн., планка стикова на стіл - 24,80грн., планка стикова на стіл - 14,10грн., кран кульовий C.m.f 600 - 37,40 грн., плитка Лінеро Крем 29,7*60 - 231,98грн., гофротруба ДКСПВХз/п2 - 39,00грн., хомут поліад 3,6*140Д - 23,05грн., котушка «Winner» - 99,99грн., вудилище телескопічне «Winner Воlо» - 91,66грн., шафа вбудована електрична INTERL - 3199,00грн., витяжка купольна INTERLI - 1499,00грн., щиток пластиковий на 2м - 18,00грн., тумба нижня під духовку - 423,78грн., автоматичний вимикач 16А - 24,85грн., вікно м/n AIMplast - 979,00грн., вікно м/n AIMplast глухе - 569,00грн., вікно глухе 880*1350 - 639,00грн., двері металеві Т-РС 689 - 797,00грн., вертлюг нтк. 5 м.м. - 17,10грн., а всього на загальну суму 26 287,29грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 487,20грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 487,20грн.

В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин справи, які суд вважав встановленими. Зокрема вказує, що предмети, які перелічені в позові, сторонами в період шлюбу не набувалися. Наявність майна, поділ якого здійснено судом, не підтверджено жодним належним доказом. Висновок суду про наявність у сторін такого майна зроблено лише на підставі наданих позивачем накладних та фіскальних чеків на придбання товарів, в яких зазначено відомості про найменування товару, продавця, суму і дату продажу товару. Проте відомості про покупця цього товару відсутні. На його думку, надані чеки та накладні можуть бути лише доказом факту продажу товару невизначеній особі, а не доказом існування майна на час припинення спільного ведення господарства. Будь-яких інших доказів, які б дійсно підтверджували наявність такого майна позивачем не надавалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем частково доведено наявність майна, придбаного сторонами під час шлюбу, яке підлягало поділу.

Проте погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його без повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що привело до неправильного вирішення заявленого спору.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3 цієї статі передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Також, згідно розяснень наданих у п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним га поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. №11, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 25 червня 2010 року, який згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 І-ВЛ №140017 було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №803 (а.с.9).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16 копія свідоцтва про народження).

Рішенням Харківською районного суду Харківської області від 06.04.2015року шлюб між цим подружжям було розірвано. Позивач повернула собі до шлюбне прізвище ОСОБА_2. Малолітній син сторін - ОСОБА_3 Кірілл після розірвання шлюбу між батьками залишився проживати разом з матірю ОСОБА_6 (ОСОБА_2В.). На утримання сина за рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами шлюбний договір не укладався. При розірванні шлюбу колишнє подружжя не дійшло згоди чи домовленості про поділ спільно нажитого майна мирним шляхом - в добровільному порядку.

Позивач ОСОБА_3 (ОСОБА_2М.) у позовній заяві наводить значний перелік майна, більшість якого відноситься до будівельних матеріалів. При цьому вона не зазначає для яких цілей дані матеріали придбалися, зокрема для поліпшення якогось будинку, та де зараз ці будматеріали знаходяться, тобто вони складовані та знаходяться на зберіганні, або вбудовані в приміщення (наприклад - три пластикових вікна, 60шт. радіаторів).

Відповідач з самого початку предявлення до нього позову заперечував проти того, що перелічене в заяві майно сторонами в період шлюбу не придбалося і, що такого майна взагалі не було, а тому відсутнє в наявності. Між тим, суд вирішуючи спір по суті, цим поясненням належної оцінки не дав, та в якості доказів, які вважав належними і допустимими, взяв за підставу надані позивачем чеки та накладні про відпуск товару, в яких відсутні дані про те хто є їх покупцем.

Оскільки відповідач в судовому засіданні апеляційного суду стверджував в категоричній формі про те, що заявленого до поділу майна ніколи не існувало в натурі і, що позивач назбирала чеки і квитанції, які нею надані, в період коли працювала продавцем у магазині по продажу будматеріалів, колегію суддів запропоновано позивачу надати докази про наявність майна в натурі, зокрема склавши акт опису майна представником влади - депутатом селищної ради, якого вибрано за адресою місця проживання і реєстрації відповідача, тобто там де за твердженнями ОСОБА_2 (ОСОБА_3В.) знаходиться спірне майно.

Згідно акту від 10 жовтня 2016 року, складеного депутатом виборчого округу №14 Височанської селищної ради ОСОБА_5, при виході з метою обстеження домоволодіння в смт. Високий вул. Л.Українки №12 встановлено, що в цьому будинку фактично мешкає ОСОБА_1, якому будинок належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008р. за №2235, площа 68кв.м. При цьому переліку майна, яке є предметом спору, складено не було. У зв'язку з чим позивачу знову запропоновано надати докази у підтвердження наявності заявленого до розподілу майна, але таких доказів не надано.

Згідно положень ст.ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вищенаведеним вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Окрім того, мотивувальна частина рішення містить висновок суду щодо стягнення з позивача на користь відповідача компенсації різниці у вартості поділеного між ними майна, але в резолютивній частині рішення з цього приводу нічого не зазначено.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності майна, яке перелічене в додатках до позовної заяви, і з достовірністю не визначена його вартість, тому провести поділ його неможливо, а тому в позові ОСОБА_2 (ОСОБА_3В.) необхідно відмовити в повному обсязі за недоведеністю заявлених вимог. Оскаржуване рішення як таке, що ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню.

Згідно п.4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді