Рішення № 62693539, 09.11.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10837/16-ц

Провадження 2/201/2547/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді - Ходаківського М.П.,

за участі: секретаря судового засідання - Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області, третя особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту та скасування заборони,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі Жовтневий ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області, відповідач), третя особа Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі РС Дніпропетровського МУЮ) про зняття арешту з майна та скасування заборони відчуження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні відповідача перебували виконавчі провадження з виконавчих листів про стягнення з нього на користь ЗАТ «УМЗ» заборгованості за послуги мобільного звязку та про стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу. За заявами стягувачів державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області накладено арешт на все майно, що належить позивачу. Оскільки на час звернення до суду позивач заборгованості перед ЗАТ «УМЗ» та ПАТ КБ «Приватбанк» не має, а виконавчі провадження щодо нього завершено, ОСОБА_1 просить звільнити з-під арешту усе майно, що йому належить, та зняти заборону відчуження нерухомого майна у відповідних закритих виконавчих провадженнях.

Представник позивача надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно дост. 6 Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, листом відповідача № 6817/15 від 27 квітня 2016 року та інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 від 03 лютого 2016 року, повідомлено, що 21 липня 2009 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13901845 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-4214/09 від 25 травня 2009року.

Зазначеною постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 18906,5 грн., а саме: - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ. вул. Полкова, буд. 36; - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації ОСОБА_1 49000, м. Дніпропетровськ. вул. Полкова, буд. 36; - грошові кошти, що обліковуються на рахунках ОСОБА_1

Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 25 вересня 2009р. виконавче провадження ВП № 13901845 завершено в звязку виконанням ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-4214/09 від 25 травня 2009 року.

Також, 23 жовтня 2009 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 15452811 на підставі судового наказу № 2н-860 від 24 червня 2009 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу в розмірі 5561,37 грн.

Зазначеною постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, в межах суми звернення стягнення 5561,37 грн.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 листопада 2015 року та з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 лютого 2016 року судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВЕЕ/471178р.606 від 15 лютого 2007р., завіреного нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори, на праві приватної власності належить будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Ворошилова, буд.6.

Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 17 серпня 2010р. виконавче провадження ВП № 15452811 завершено в звязку виконанням зазначеного судового наказу.

Крім того, згідно із довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» №151030SV6A9EE4FD3B4C від 30 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 станом на 30 жовтня 2015 року заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» немає.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на це слід зазначити, що подальший арешт за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право позивача на вільне використання, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Згідно з ч. 1, ч.3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1ст. 1068 ЦК Українипередбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до вимогст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Згідно із ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до Глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 N 22,обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У звязку з вищевикладеним, враховуючи, що виконавчі провадження ВП № 13901845 від 21 липня 2009 року та ВП № 15452811 від 23 жовтня 2009 року завершено, але, як встановлено із матеріалів справи, арешт та заборона відчуження, які були накладені на майно ОСОБА_1, відповідачем не зняті, а також враховуючи, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаними виконавчими провадженнями відсутня, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо зняття арешту та зняття заборони відчуження з його нерухомого майна, є такими, що засновані на законі та підлягають задоволенню.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що виконавчі провадження наразі знищено у звязку із закінченням терміну їх зберігання, а тому позивачу відмовлено відповідачем у наданні копій постанов про накладення арешту, хоча вони наявні у відповідних майнових реєстрах, а тому єдиним способом відновлення його права є предявлення позову про скасування накладеної державним виконавцем заборони.

Однак у суду відсутні підстави для звільнення усього майна з-під арешту, належного позивачу, оскільки таке визначення є неконкретизованим та може порушити права інших осіб, а тому суд скасовує заборону та арешт, накладені конкретно визначеними постановами державного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись ст.50,57Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3, 10,11, 57, 58, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області, третя особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту та скасування заборони задовольнити частково.

Скасувати заборону відчуження майна та арешт майна ОСОБА_1, накладені постановою від 21 липня 2009 року державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області у виконавчому провадженні № 13901845, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна - 8911760 від 24 липня 2009 року та постановою від 23 жовтня 2009 року державного виконавця Жовтневого відділу ДВС МУЮ у виконавчому провадженні № 15452811, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 9177656 від 23 жовтня 2009 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.П. Ходаківський