Ухвала суду № 62691998, 08.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р.Справа № 816/917/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Д Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 816/917/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2016р. № 0002271501/251, № 0002261501/250 Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50076 грн. 68 коп. та 8550 грн. 26 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова" (далі - позивач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не врахування доводів позивача про неправомірність податкової перевірки, на підставі якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, в зв'язку з чим на підставі ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету:

- за серпень 2014 року - у розмірі 6134 грн. ; вересень 2014 року - у розмірі 20376 грн.; за жовтень 2014 року - розмірі 8450 грн.; - за листопад 2014 року - у розмірі 32282 грн.; - за грудень 2014 року у розмірі 21263 грн.; - за січень 2015 року -у розмірі 3869 грн.; - за лютий 2015 року -у розмірі 10393 грн.; - за березень 2015 року - у розмірі 10248 грн.; - за квітень 2015 року - у розмірі 48819 грн.; - за травень 2015 року,- у розмірі 20210 грн. ; - за червень 2015 року- у розмірі 44003 грн. ;- за липень 2015 року - у розмірі 68708 грн. ; - за серпень 2015 року у розмірі 41063 грн. (а.с. 41-55 ).

Також позивачем в грудні 2014р. подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 року та серпень 2012 року (а.с. 44-45).

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ "Новобудова", за наслідками якої складено акт від 11.02.2016р. № 193/16-03-15-01-10/32079092 та встановлено несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання з ПДВ (а.с. 83).

26.02.2016р. відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0002261501/250, яким до ТОВ "Новобудова" застосовано штраф за затримку на 26 календарних днів сплати суми 85502,60 грн. у розмірі 10 % на суму 8550,26 грн. (а.с. 8);

- № 0002271501/251, яким до ТОВ "Новобудова" застосовано штраф за затримку на 240 календарних днів сплати суми 250383,40 грн. у розмірі 20 % на суму 50076,68 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та в спосіб, встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що задекларовані позивачем суми узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за період з серпня 2014р. по грудень2014р. та з січня 2015р. по серпень 2015р. сплачені несвоєчасно.

Так ПДВ за серпень 2014 року - у розмірі 6134 грн. сплачено 29.04.2015р. та 28.05.2015р. замість 30.09.2014р. ; вересень 2014 року - у розмірі 20376 грн. сплачено 28.05.2015р. замість 30.10.2014р.; ; за жовтень 2014 року - розмірі 8450 грн. сплачено 28.05.2015р. замість 30.11.2014р.; - за листопад 2014 року - у розмірі 32282 грн . сплачено 26.06.2015р. замість 30.12.2014р.; за грудень 2014 року у розмірі 21263 грн. сплачено 20.07.2015р. та 27.07.2015р. замість 19.01.2015р. ; - а січень 2015 року -у розмірі 3869 грн.; сплачено 27.07.2015р. замість 02.03.2015р.; - за лютий 2015 року -у розмірі 10393 грн. сплачено 27.07.2015р. замість 30.03.2015р.; - за березень 2015 року - у розмірі 10248 грн. сплачено 27.07.2015р. замість 30.04.2015р.; за квітень 2015 року - у розмірі 48819 грн. сплачено 19.08. 2015р. та 26.08.2015р. замість 30.05.2015р.; - за травень 2015 року,- у розмірі 20210 грн. сплачено 26.08.2015р. замість 30.06.2015р.; - за червень 2015 року- у розмірі 44003 грн. сплачено 26.08.2015р., 03.09.2015р.11.09.2015р. замість 30.07.2015р.; - за липень 2015 року - у розмірі 68708 грн. сплачено 11.09.2015р.,25.09.2015р., 23.10.2015р. замість 30.08.2015р.; - за серпень 2015 року у розмірі 41063 грн. сплачено 23.10.2015р. замість 30.09.2015р., що підтверджується інтегрованою карткою платника (а.с. 84-94).

Позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів на спростування зазначених обставин.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, якими до ТОВ "Новобудова" застосовано штраф за затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності , поданій таким платником, а не з підстав не своєчасності сплати податків . Підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані документальної перевірки, яка відповідачем не проводилася, а тому, на думку позивача, податкові повідомлення -рішення є не законними .

Колегія суддів вважає такі висновки позивача помилковими, оскільки доказів визнання незаконними дій податкового органу про проведення камеральної перевірки суду не надано.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Судом встановлено, що камеральна перевірка проведена податковим органом на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 816/917/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2016 р.