Постанова № 62691987, 08.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р. Справа № 633/179/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Старостіна В.В.

за участю секретарів судового засідання Жданюк А.О., Дорошенко Д.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Печенізького районного суду Харківської області від 29.06.2016р. по справі №633/179/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці ДФС

про скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним Харківської митниці ДФС, в якому просив:

- поновити строк на оскарження постанови заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_5 у справі про порушення митних правил № 737/80700/15 від 24.05.2016 року;

- скасувати постанову заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_5 у справі про порушення митних правил №737/80700/15 від 24.05.2016 року, а провадження у справі - закрити.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваною постановою позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів на суму 872658 грн. 45 коп. Зазначив, що в його діях відсутні всі елементи правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтею 485 МК України, а сама постанова винесена з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права. Так, вказана постанова була прийнята за результатами розгляду Протоколу про порушення митних правил № 733/80700/15 від 01.12.2015 року, складеним головним державним інспектором митного поста «Гоптівка» Харківської митниці ДФС Северіним В.Г., який складався без свідків. Згідно з вказаним протоколом та постановою, що оскаржується, 1 грудня 2015 року о 19 годині 00 хвилин в зону митного поста «Гоптівка» з України в напрямку Російської Федерації по смузі «зелении коридор» в'їхав автомобіль «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1 (країна реєстрації Литва) під керуванням ОСОБА_1, під час проведення митного контролю було встановлено, що за даними обліку транспортних засобів ЄАІС ДФС вказаний автомобіль було ввезено на митну територію України громадянкою Російської Федерації ОСОБА_9 7 грудня 2014 року через митний пост «Гоптівка» по «зеленому коридору» з метою особистого користування в режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Відповідач вважає, що саме позивач вчинив протиправні дії, які полягали у використанні транспортного засобу іншою особою, ніж та, якою такий транспортний засіб ввезений, що являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. На думку позивача, такий висновок суперечить нормам, які регулюють порушення митних правил та передбачають відповідальність за статтею 485 МК України, адже аналіз зазначеної норми свідчить про те, що правопорушником згідно наведеної норми може бути лише особа, якій надавались такі пільги. На підтвердження своїх доводів позивач стверджував, що автомобіль «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1, було ввезено на митну територію України громадянкою Російської Федерації ОСОБА_9, отже, саме їй надавались пільги щодо сплати митних платежів, тому тільки дана особа може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Постановою Печенізького районного суду Харківської області від 29.06.2016 року позовну заяву задоволено.

Поновлено строк на оскарження постанови заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_5 у справі про порушення митних правил № 737/80700/15 від 24.05.2016 року.

Скасовано постанову заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_5 у справі про порушення митних правил №737/80700/15 від 24.05.2016 року, якою позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачену ст. 485 МК України, а провадження у справі - закрито.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печенізького районного суду Харківської області від 29.06.2016 року про задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог МК України. Зазначив, що оскільки згідно положень статті 380 МК України саме громадянці Російської Федерації ОСОБА_8 було дозволено тимчасове ввезення на митну територію України транспортного засобу «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1 (країна реєстрації Литва) з метою особистого користування на строк до 1 року, без застосування до нього заходів гарантування, то дії позивача є протиправними та такими, що спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, використовуючи транспортний засіб, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з яким було надано такі пільги. Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судових засіданнях позивач та його представник заперечували проти апеляційної скарги. Представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.12.2015 року о 19:00 в зону митного контролю МАПП «Гоптівка» у напрямку руху з України до Російської Федерації в'їхав легковий автомобіль «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

Під час проведення митних процедур о 20:57 01.12.2015 року на етапі розгляду поданих до митного оформлення документів, а саме: паспорту громадянина України, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Е459464 від 30.11.2013 року, встановлено, що згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України автомобіль марки «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1 був ввезений громадянкою Російської Федерації ОСОБА_9 на митну територію України в зоні діяльності митного поста «Гоптівка» Харківської митниці ДФС 07.12.2014 року в режимі «тимчасове ввезення» з метою особистого користування.

Згідно з висновком Харківського управління з питань експертизи та досліджень №142005901-0210 від 09.02.2016 року, вартість транспортного засобу «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1, станом на дату оцінки складає 278045 грн. 08 коп.

Управлінням адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС надано розрахунок сум митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті автомобіля «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1, станом на 1 грудня 2015 року. Загальна сума платежів складає 290886 грн. 15 коп.

24.05.2016 року заступником начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_5 винесено постанову в справі про порушення митних правил № 737/80700/15, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів на суму 872 658 гривень 45 копійок.

Приймаючи оскаржувану постанову, посадова особа відповідача дійшов висновку,що в діях позивача міститься склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК України, а саме, використання транспортного засобі, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови про порушення митних правил, звернувся до суду із даним позовом.

Позивач вказує, що даний автомобіль зареєстрований у Літовській республіці, м.Вільнюс та належить Європейському Агентству Соціальної Інформації. 30.10.2013 року між Європейським Агентством Соціальної Інформації та ОСОБА_9 було укладено договір про добровольчу діяльність, відповідно до якого остання виконувала посадові обов'язки статиста з логістики, а Агентство було зобов'язане надати їй транспортний засіб для розв'язання поставлених перед нею задач. На виконання наданих ОСОБА_8 повноважень Європейським Агентством Соціальної Інформації було надано їй довіреність на керування даним автомобілем. В свою чергу, Договір про добровольчу діяльність, укладений між ОСОБА_9 та Європейським Агентством Соціальної Інформації, було розірвано 29.10.2015 року. 05.10.2015 року між Європейським Агентством Соціальної Інформації та громадянином Туркменістану ОСОБА_13 укладено договір про добровольчу діяльність, з посадовими обов'язками статиста з логістики, у зв'язку з чим, того ж дня йому було надано довіреність на керування автомобілем "AUDI ALLROAD", реєстраційний знак НОМЕР_1. У зв'язку з наведеними вище обставинами, 26.11.2015 року Європейське Агентство Соціальної Інформації в особі керівника сектором ОСОБА_1 звернулось до відповідача з клопотанням про надання дозволу на вивіз іншою особою з митної території України. Харківська митниця ДФС у своєму листі № 20-70-26-03/26/5570 від 01.12.2015 року повідомила позивачу, що відповідно до статті 380 МК України ввезені на митну територію транспортні засоби можуть використовуватись виключно громадянами-нерезидентами, які їх ввезли, для особистих потреб, зазначивши, що використання таких транспортних засобів іншою особою є використанням товару, стосовно якого було надано пільгу щодо сплати митних платежів, і інших цілях, ніж та, у зв'язку з якою надано пільги. При цьому відповідач не зазначив будь-якого способу вивезення автомобіля "AUDI ALLROAD", реєстраційний знак НОМЕР_1 з митної території України, або алгоритму дій власника транспортного засобу в умовах, наведених позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме громадянка-нерезидент ОСОБА_9 може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, як така, що отримала податкову пільгу відповідно до статті 30 Податкового кодексу України, але не забезпечила використання транспортного засобу, стосовно якого їй було надано пільги щодо слати митних платежів, в тих цілях, у зв'язку з якими було надано такі пільги. А тому, оскільки позивач не використовував автомобіль на митній території України для особистих потреб, а як уповноважена особа Европейского агентства социальной информации намагався вивезти транспортний засіб з митної території України у строк до 07.12.2015 року, то в його діях відсутні ознаки порушення митних правил, в зв'язку з чим, оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого.

Ознаки складу порушення митних правил характеризують: об'єкт порушення митних правил; об'єктивну сторону порушення митних правил; суб'єкт порушення митних правил; суб'єктивну сторону порушення митних правил.

Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил.

Об'єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які охороняються законом і яким у результаті посягання завдається чи може бути завдано шкоду, а також те, на що спрямовано посягання.

Відповідно до ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі змісту вказаної статті Кодексу вбачається, що склад такого порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Перевіряючи правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем митних правил, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

У розумінні підпункту в) пункту 33 частини 1 статті 4 МК України, гр. ОСОБА_9 є нерезидентом.

Відповідно до пункту 60 частини 1 статті 4 МК України, транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Порядок тимчасового ввезення в Україну громадянами транспортних засобів особистого користування врегульовано МК України, а саме статтями 103-112, 380 Кодексу, та Конвенцією про тимчасове ввезення, прийнятою 26.06.1990 року у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналася згідно з Законом України від 24.03.2004 р. № 1661-IV «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення», зокрема, положеннями Додатку С до Стамбульської конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 6 статті 104 МК України визначено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 105 МК України, у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

У відповідності до пункту b) статті 5 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Згідно з пунктом b) статті 7 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, незважаючи на положення статті 5 цього Додатка транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення/ Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Крім того, пунктом 8 частини 10 статті 374 МК України визначено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, а також пальне, що міститься у звичайних баках таких транспортних засобів, встановлених заводом виробником, при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування митними платежами.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовані статтею 380 МК України.

Так, згідно частин 1-2 вказаної статті Кодексу визначено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

При цьому, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (ч. 3 ст. 380 МК України).

У розумінні підпункту в) пункту 50 частини 1 статті 4 МК України, позивач є резидентом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їх особистих потреб.

Умови передачі права на тимчасове ввезення визначені частиною 1 статті 109 МК України, у відповідності до якої, за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Вичерпний перелік підстав, за яких митні платежі не сплачуються, визначений ст. 292 МК України, згідно якої, митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних положень Закону, у разі передачі права на тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування від громадянина-нерезидента до громадянина-резидента, останнім повинні бути сплачені всі митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що використання транспортного засобу особистого користування іншою особою (без відповідного митного оформлення при передачі права на тимчасове ввезення), окрім особи якою такий транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

При цьому суб'єктом, який притягується до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, може бути не лише володілець товару (транспортного засобу), а й особа яка використовує цей товар (транспортний засіб).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що правопорушником згідно норми статті 485 МК України може бути лише особа, якій надавались такі пільги є помилковими.

Крім того, як було встановлено під час апеляційного розгляду справи, Харківською митницею ДФС ініційовано перед Державною фіскальною службою України звернення до митних органів Литовської Республіки з наступних питань (лист від 25.07.2016 № 3918/00-5/20-70-20-01):

«1) чи зареєстроване як юридична особа в Литовській Республіці Європейське Агентство Соціальної Інформації. Якщо так, то чи має дана юридична особа на території України офіційні представництва, відокремлені підрозділи. Хто являвся директором даного підприємства станом на 30.10.2013, 05.12.2015;

2) чи укладалися вказаною юридичною особою договори про добровольчу діяльність від 30.10.2013 № 1310-КШ з ОСОБА_9 та від 05.12.2015 з ОСОБА_13;

3) чи розривався договір про добровольчу діяльність від 30.10.2013, укладений Європейським Агентством Соціальної Інформації з ОСОБА_9, якщо так, то коли, якими документами це підтверджується».

Листом від 17.08.2016 № 14348/5/99-99-20-03-16 Державна фіскальна служба України направила до Митного департаменту Міністерства фінансів Литовської Республіки запит з зазначених вище питань.

Листом від 30.09.2016 № (20.3/15)3В-10033 Митний департамент Міністерства фінансів Литовської Республіки надав наступну інформацію:

«По данным регистрационного учета Литовской Республики транспортное средство «AUDI ALLROAD» (№ кузова НОМЕР_2, гос.№ НОМЕР_1) находиться на регистрационном учете с 30.11.2013. Транспортное средство было зарегистрировано на имя публичной организации Европейского агентства социальной информации (код предприятия 302779432, Europos socialines informacijos agentura, Adutiskio, Vilnius, Lietuva) 30-11-2013, но 15-12-2014 транспортное средство зарегистрировано заново на имя ОСОБА_11 (ОСОБА_11, собственник) и публичной организации Европейского агентства социальной информации (пользователь).

Информируем, что по данным регистрационного учета публичная организация Europos socialines informacijos agentura (код предприятия 302779432) зарегистрирована как юридическое лицо, но в настоящее время не имеет официально работающих лиц. ОСОБА_12 являлась работником организации с 01.06.2012 по 01.04.2015, а ОСОБА_11 (ОСОБА_11) - с 01.03.2013 по 04.05.2015.».

На підставі вищевказаного вбачається, що 07.12.2014 року автомобіль «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1 був ввезений громадянкою Росії ОСОБА_9 на митну територію України в зоні діяльності митного поста «Гоптівка» Харківської митниці ДФС в режимі «тимчасове ввезення» з метою особистого користування, проте, 15.12.2014 вказаний транспортний засіб зареєстрований на ім'я ОСОБА_11 (як власника) та Європейського агентства соціальної інформації (як користувача).

Згідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи встановлення під час судового розгляду справи факту використання позивачем транспортного засобу «AUDI ALLROAD», реєстраційний знак НОМЕР_1 (країна реєстрації Литва), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з яким було надано такі пільги, тобто направлені на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про наявність в його діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та як наслідок, правомірності накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови про порушення митних правил.

Вимоги позивача про закриття провадження у справі також не можуть бути задоволені, оскільки вони є похідними від вимог про скасування оскаржуваної постанови про порушення митних правил. Крім того, із змісту ст.ст. 527, 528 МК України, винесення постанови судом про закриття провадження у справі про порушення митних правил може мати місце у разі розгляду такої справи судом. Відтак, відповідно до ч. 6 ст.530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України. Підстави для закриття провадження у справі, встановлені ст.157 КАС України, вичерпні і розширеному провадженню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Печенізького районного суду Харківської області від 29.06.2016р.по справі №633/179/16-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Печенізького районного суду Харківської області від 29.06.2016р.по справі №633/179/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Старостін В.В.

Повний текст постанови виготовлений 14.11.2016 р.