Рішення № 62691536, 10.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/245/16

В справі № 760/13375/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить поділити майно подружжя, визнати за ним право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 98,10 кв.м., житловою площею 56, 40 кв.м., а за відповідачем на автомобілі Хонда CRV 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 330 000, 00 гр., Хонда Civic CRV 2008 року випуску, д.н.з.НОМЕР_2, вартістю 264 000, 00 гр., та гараж капітальний за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 330 000,00 гр.

Посилається в позові на те, що з 29 квітня 1990 року перебував з відповідачкою в шлюбі.

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року шлюб був розірваний.

За час перебування в шлюбі ними було набуте майно: трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 98,10 кв.м., житловою площею 56, 40 кв.м., автомобіль Хонда CRV 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, автомобіль Хонда Civic CRV 2008 року випуску, д.н.з.НОМЕР_2, гараж капітальний за адресою: АДРЕСА_2.

На даний час між ними виник спір щодо розподілу майна і згоди про його добровільний розподіл ними не досягнуто.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Зазначила, що запропонований позивачем варіант розподілу є несправедливим, таким, що порушує її права, як співвласника.

Крім того, позивачем у позові зазначено не все майно, яке ними було придбане в шлюбі, багато майна він приховав.

Вважає, що квартира має бут виділена їй, оскільки вона не має іншого житла, в той час, коли позивач має у власності іншу квартиру, а автомобілями, які він просить виділити їй, користуються діти.

Виходячи з цього, просить у прозові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 цього кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами ч. 1 ст. 70 кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що сторони з 29 квітня 1990 року перебували в шлюбі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року шлюб сторін був розірваний.

За час перебування в шлюбі сторонами було придбано майно: трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 98,10 кв.м., житловою площею 56, 40 кв.м., автомобіль Хонда CRV 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, автомобіль Хонда Civic CRV 2008 року випуску, д.н.з.НОМЕР_2.

Спірна квартира на підставі Свідоцтва про право власності від 13 квітня 2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, зареєстрована за відповідачкою.

Згідно довідки про реєстрацію транспортних засобів автомобіль Хонда CRV 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я відповідачки, а автомобіль Хонда Civic CRV 2008 року випуску, д.н.з.НОМЕР_2 на ім'я позивача.

Згідно листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17 вересня 2015 року №12033 (И-2015) індивідуальний гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрований.

/ а. с. 34а; 35 - 36; 38 /

Дані обставини сторони в судовому засіданні підтвердили.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

В силу ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З даної норми закону випливає, що сторони володіли спірним майном на праві власності в рівних частках.

Звертаючись до суду з позовом, позивач фактично ставить питання про зміну правовідношення відносно спільного сумісного майна, тобто, у спосіб, що передбачений п.6 ч.2 ст.16 ЦК України.

В той же час, відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сторони в судовому засіданні такої домовленості не досягли, кожний з них наполягає на визнанні за ним права власності на квартиру, а за другим з подружжя - на автомобілі.

Зі Звіту про оцінку спірної квартири вбачається, що її вартість ТОВ »Альфета-Івелейшн груп» визначена в розмірі 2 520 100, 00 гр.

При цьому характеристика квартири при її оцінці вказана приблизна та не відповідає зазначеній у Свідоцтві про право власності на неї.

/ а. с. 8 - 9 /

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав передбачених статтею 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким способом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Так, сторони в судовому засіданні не спростовували, що згоди щодо вартості майна ними при зверненні до суду досягнуто не було.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні приведену позивачем у позові вартість майна оспорювали.

При цьому жодна із сторін з клопотанням про його оцінку до суду не звернулися.

Так, згідно вище приведеного висновку вартість спірної квартири складає 2 520 100, 00 гр., а автомобілів та гаража, які позивач просить виділити відповідачці - 924 000, 00гр.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Будь-яких доказів належності гаража сторонам на праві власності представник позивача суду не надав, його придбання сторонами в шлюбі не підтверджена доказами, а тому він не може бути об»єктом розподілу, як спільне майно подружжя.

Крім того, позивач, виходячи з приведеної ним вартості майна, претендуючи в порядку розподілу майна на квартиру, питання компенсації на користь відповідачки не ставить, як не ставить даного питання і відповідачка, вимагаючи визнання за нею права власності на квартиру.

В порядку, визначеному ч.5 ст.71 СК України, жодна із сторін грошових коштів на депозит суду не внесла.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З приведеного вище аналізу норм СК України та постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що допускається стягнення грошової компенсації на користь одного із подружжя при вирішенні питання поділу спільного неподільного майна, яким є спірне майно, але стягнення такої компенсації можливо лише за згодою другого з подружжя та при умові внесення другим із подружжя на депозитний рахунок суду вартості частини неподільної речі, яка реально передається йому у власність в порядку поділу спільного майна.

Як зазначено вище, відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти порядку поділу спірного майна, заявленого позивачем.

При цьому жодна із сторін питання компенсації не ставить і грошових коштів на депозит суду не внесла.

За таких обставин за кожним зі сторін підлягає визнанню право власності на ? частину спірного майна.

Керуючись ст. ст. 60, 63, 68-69, ч. 1 ст. 70, ч.ч.4,5 ст.71 СК України, ст. ст.15,16, 20, ч.2 ст.372 ЦК України, ст. ст. 3,4,10, 11,57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину:

- квартири АДРЕСА_1, загальною площею 98,10 кв.м., житловою площею 56, 40 кв.м.;

- автомобіля Хонда CRV 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

- автомобіля Хонда Civic CRV 2008 року випуску, д.н.з.НОМЕР_2;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину:

- квартири АДРЕСА_1, загальною площею 98,10 кв.м., житловою площею 56, 40 кв.м.;

- автомобіля Хонда CRV 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

- автомобіля Хонда Civic CRV 2008 року випуску, д.н.з.НОМЕР_2;

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя