Рішення № 62690566, 10.11.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 649/230/16-ц Головуючий в 1 інстанції:

Номер провадження: 22ц/791/2236/16 ОСОБА_1

Доповідач : Бездрабко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року листопада місяця 10 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Бездрабко В.О.

Суддів : Борка А.Л.

ОСОБА_2

Секретар : Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5; ОСОБА_4 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона, на підставі рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 13.06.2012року, є власником 5/8 частин обєкту незавершеного будівництва, який складається із матеріалів, обладнання, використаних при його будівництві, що розташований по вул. Свердлова, 40 в смт. Велика Лепетиха Херсонської області.

За цим рішенням право власності за позивачем визнано на ? частину обєкту незавершеного будівництва, як на спільну сумісну власність подружжя та на 1/8 частину в порядку спадкування після смерті 30 березня 2006року її чоловіка - ОСОБА_8

В обґрунтування позову вказала, що з 2006року по 05.04.2012року перебувала під вартою, у звязку із розслідуванням кримінальної справи щодо вбивства її чоловіка, яка була закрита за відсутності у діях позивачки складу злочину.

За час її перебування під вартою, відповідач ОСОБА_7 згідно рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2007року був визнаний власником цілого домоволодіння №40 по вул. Свердлова в смт. Велика Лепетиха та за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08 вересня 2007року відчужив домоволодіння на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по ? частині на користь кожної із покупців.

Договором дарування від 23 жовтня 2007 року ОСОБА_4 подарувала належну їй частину спірного нерухомого майна ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2012року скасовано рішення суду першої інстанції від 17 серпня 2007року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Оскільки на час укладення договору купівлі-продажу майна від 08 вересня 2007року та договору дарування від 23 жовтня 2007року сторони договорів визначили їх предметом неіснуючу у 2007році будівлю домоволодіння, а не обєкт незавершеного будівництва, що суперечить нормам ст.656, 717, 718 ЦК України, позивач ОСОБА_6 в порядку ст.215, 236 ЦК України просила визнати вказані договори недійсними та скасувати державну реєстрацію речових прав на спірне майно шляхом скасування реєстраційних записів; поновити їй строк звернення до суду із позовом.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволений.

Поновлено ОСОБА_6 строк позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі - продажу та дарування недійсними.

Визнано недійсним укладений 08.09.2007 року між ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу будинку житлового садибного типу з належними до нього житловими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул.Свердлова, 40, посвідчений державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 1595, та скасовано державну реєстрацію речових прав на вказане майно шляхом скасування реєстраційних записів.

Визнано недійсним укладений 23.10.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір дарування 1/2 частини будинку житлового садибного типу з належними до нього житловими будівлями та спорудами, який посвідчений державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 1931, та скасовано державну реєстрацію речових прав на вказане майно шляхом скасування реєстраційних записів.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_3; ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне зясування обставин справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на скаргу ОСОБА_6, вказуючи на законність ухваленого у справі рішення, просить скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, сторони, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2007року ОСОБА_7 був визнаний власником домоволодіння №40 по вул. Свердлова в смт. Велика Лепетиха Херсонської області.

08 вересня 2007 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_7 відчужив спірний житловий будинок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по ? частині на користь покупців (а.с.132-133).

Договором дарування від 23 жовтня 2007 року ОСОБА_4 подарувала належну їй частину спірного нерухомого майна ОСОБА_5 (а.с.134-135).

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2012року скасовано рішення суду першої інстанції від 17 серпня 2007року щодо визнання за ОСОБА_7 права власності на домоволодіння та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Згідно рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 13 червня 2012року ОСОБА_6 визнана власником 5/8 частин обєкту незавершеного будівництва, який складається із матеріалів, обладнання, використаних при його будівництві, що розташований по вул. Свердлова, 40 в смт. Велика Лепетиха Херсонської області. Під час розгляду цієї справи встановлено, що спірний житловий будинок не був введений в експлуатацію та згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи від 19.11.2012року є обєктом незавершеного будівництва зі ступенем готовності 80%.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення сторонами спірних правочинів, предметом оспорюваних договорів визначено неіснуюче домоволодіння в цілому, що суперечить нормам ст.655, 656, 717, 718 ЦК України, а тому ці договори згідно ст.215, 236 ЦК слід визнати недійсними.

Проте погодитися з висновком суду не можна.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно із Цивільним кодексом особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.215-235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.330, 388).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України повязується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння, а права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захистові шляхом предявлення віндикаційного позову.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015р. №:-218 цс14; від 11 лютого 2015р. №6-1 цс15; від 16 вересня 2015 року №6-1203цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні у подібних правовідносинах.

Оскільки позивач ОСОБА_6 не є стороною спірних договорів купівлі-продажу від 08 вересня 2007року та договору дарування від 23 жовтня 2007року, то визнання цих договорів недійсним не можна вважати належним способом захисту її прав, вона має право на підставі частини першої статті 388 ЦК України на витребування належного їй майна.

За наведених обставин не можна погодитися із рішенням суду першої інстанції щодо визнання недійсними оспорюваних договорів на підставі положень ст.215 ЦК України, а відтак рішення суду в порядку ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_6 позовних вимог.

Керуючись ст.303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5; ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2016 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : В.О.Бездрабко

Судді : А.Л.Борко

ОСОБА_2