Ухвала суду № 62690380, 08.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16502/16-ц

У Х В А Л А

іменем України

"08" листопада 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, Приватного підприємства фірма «Самес» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник ТОВ «Кредитні ініціативи» з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ПП фірма «Самес» на користь позивача заборгованість в сумі 260546,83 грн.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до Приватного підприємства фірма «Самес» про стягнення заборгованості не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта господарської діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Згідно пункту першого ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В абзаці 3 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі № 6-745цс15, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до Приватного підприємства фірма «Самес» про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, Приватного підприємства фірма «Самес» про стягнення заборгованості в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до Приватного підприємства фірма «Самес» про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.

С у д д я