Постанова № 62689691, 08.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа № 922/2061/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1, за довіреністю № 51 від 11 липня 2016 р.;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 4503 від 23 грудня 2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2132Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 13 липня 2016 року у справі № 922/2061/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрійська ливарна компанія м. Олександрія Кіровоградської області,

до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, м. Харків,

про стягнення 35916,36 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Олександрійська ливарна компанія звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про стягнення 35916, 36 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2016 р. у справі № 922/2061/16 (суддя Жельне С.Ч.) в позові відмовлено повністю.

Позивач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області не дослідив всебічно наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ч. 1 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 225 ГК України та ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, в зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

При цьому позивач посилається на те, що господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що у платіжному дорученні №1 від 12.05.2015р. на суму 4082,00 євро призначенням платежу було помилково зазначено передплату за матеріали Лазерної різки Bystar згідно з контрактом № 01/2015 від 08.04.2015 р., а не з контрактом № 01/2015 від 18.05.2015 р., і цю помилку було допущено банком (відповідачем у справі) через те, що ним не було здійснено відповідну звірку платіжного доручення з інвойсом (накладною) та ОСОБА_3 № 01/2015 від 18.05.2016 р., оскільки, маючи один і той же контракт, але з різними датами укладання, банк здійснив сплату грошових коштів по недійсному контракту від 08.04.2015 р. Запасні частини до лазерного комплексу Вуstаг 4020 отримано ТОВ «Олександрійська ливарна компанія» згідно з митною декларацією ВМД № 901030000/2015/000448 від 10.06.2015 року саме по контракту № 01/2015 від 18.05.2015 року і позивачем до банку було надано лист - підтвердження від постачальника -AWM-Servis Guzowski, Польща, що поставка товару здійснювалась виключно по контракту 01/2015 від 18.05.2015 року та ніяких інших контрактів в першому півріччі узгоджено не було.

У відповідності до п. 15 Глави 1 Постанови Правління НБУ №281 Клієнт має право відкликати з уповноваженого банку, що його обслуговує, заяву про купівлю - продаж іноземної валюти або банківських металів у повній або частковій сумі шляхом подання листа про відкликання до кінця операційного часу дня, що передує дню торгів на міжбанківському валютному ринку України, складеного в довільній формі та засвідченого підписами відповідальних осіб клієнта і відбитком його печатки. Проте позивач право на відкликання заявки на купівлю валюти за контрактом № 01/2015 від 08.04.2015 р. не використав, у зв'язку з впевненістю на використання діючого контракту № 01/2015 від 18.05.2015 року з AWM-Servis Guzowski, Польща, та надійністю в обслуговуванні ПАТ «Укрсиббанк».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2016 р. о 10:30.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу за вх. № 8985 від 13.09.2016 р., в доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу за вх. № 9988 від 04.10.2016 р. та за вх. № 11260 від 08.11.2016 р., а також в судовому засіданні не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається, зокрема, на безпідставність тверджень позивача, що саме з помилкових дій відповідача він був змушений погоджувати з постачальником-нерезидентом новий контракт №01/2015 від 18.05.2015р. та те, що наслідком цих дій банк (відповідач по справі) сплатив кошти по недійсному контракту №01/2015 від 08.04.2015р., оскільки 28.04.2015 р. позивачем відповідачу для аналізу та контролю було подано саме контракт №01/2015 від 08.04.2015 р. та на виконання цього контракту подано заявку на купівлю валюти №01 від 05.05.2015 р. у сумі 4082,00 євро із зазначенням підстави для купівлі валюти "Оплата по контракту №01/2015 від 08.04.2015р.", а в платіжному дорученні №1 від 12.05.2015 р. на суму 4082,00 євро призначенням платежу зазначено "Передплата за матеріали Лазерної різки Bystar згідно з контрактом № 01/2015 від 08.04.2015 р. ", в той час як ні законодавством України, ні укладеним з позивачем ОСОБА_4 на обслуговування банківського рахунку, що регулюють банківське обслуговування не передбачено внесення банком змін до реквізитів платіжного доручення «Призначення платежу». У пункті 5.4. ОСОБА_4 банківського рахунку № 1938537 від 7 серпня 2008 року зазначено, що банк не несе відповідальності за операції проведені за рахунком Клієнта та їх наслідки, якщо можливість проведення зазначених операцій виникла не з вини Банку. Пунктом 3.8 Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту тільки на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками, а за повноту та вірність інформації в реквізиті призначенні платежу відповідає платник, який заповнив платіжний документ. Законодавством України та договором банківського рахунку № 1938537 від 07.08.2008 р. не передбачено можливість внесення банком змін до платіжного доручення щодо реквізитів в призначенні платежу. Пунктом 15 Глави 1 Постанови Правління НБУ №281 передбачено, що клієнт має право відкликати з уповноваженого банку, що його обслуговує, заяву про купівлю - продаж іноземної валюти або банківських металів у повній або частковій сумі шляхом подання до кінця операційного часу дня, що передує дню торгів на міжбанківському валютному ринку України листом про відкликання, складеного в довільній формі та засвідченого підписами відповідальних осіб клієнта і відбитком його печатки. Відповідної заяви від позивача до відповідача на надходило.

При цьому відповідач зазначає, що заявка позивача на купівлю валюти №1 від 05 травня 2015 року була виконана Банком 12.05.2015 р. та валютні кошти були зараховані Банком на поточний рахунок клієнта (позивача у справі) - ТОВ «ОЛК» 26009193853700 згідно з вимогами Постанови Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України , якою затверджені Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою за наведеним позивачем в заяві призначенням платежу - купівлі іноземної валюти для оплати саме по контракту № 01/2015 від 8.04.2015 р. Оскільки валюта за заявкою позивача була вже куплена відповідачем 12.05.2015 року, купити валюту по контракту від 18.05.2015 року відповідач не міг.

Зважаючи на наведене, відповідач стверджує, що в його діях, як обслуговуючого банку та контролера валютних операцій на валютному ринку України, відсутня протиправна поведінка та винні дії, як підстава для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення спірної суми збитків.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" ( відповідачем по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівська ливарна компанія"- (позивачем по справі) було укладено договір банківського рахунку №1938537.

Відповідно до п.1.1. ОСОБА_4 відкриває Клієнту поточний(-і) рахунок (-и) (далі - рахунок (-и)) у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок Клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових перацій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього ОСОБА_4 та вимог законодавства України.

Відповідно до п.2.8. ОСОБА_4 виконує обов'язки агента валютного контролю у відповідності до вимог законодавства України.

Пунктом 8.1. цього ОСОБА_4 встановлено, що Договір укладений на невизначений строк, набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами.

Також 08.08.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівська ливарна компанія" було укладено Договір обслуговування банківського рахунку системою "Клієнт-Банк" №26009193853700.

Згідно п.1.1.цього ОСОБА_4 підключає клієнта до системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" для здійснення останнім оперативного ведення своїх рахунків та обміну технологічною інформацією між Банком та Клієнтом, відповідно до умов ОСОБА_4 та з урахуванням особливостей, визначених цим ОСОБА_4.

Пунктом 2.1. ОСОБА_4 встановлено, що обслуговування Клієнта, що здійснюється з використанням системи "Клієнт-Банк" за цим ОСОБА_4, передбачає направлення Клієнтом до Банку дистанційних розпоряджень щодо проведення операцій за рахунками Клієнта та обробку Банком дистанційних розпоряджень Клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України.

Виконання дистанційних розпоряджень Клієнта передбачає прийняття та обробку Банком електронних розрахункових документів (в т.ч. платіжних доручень в електронному вигляді) Клієнта на здійснення платежів з його рахунків, заяв на купівлю/продаж іноземної валюти тощо, та надання Клієнту в електронному вигляді виписок з його рахунків за проведеними операціями.

Банк не несе відповідальності за операції проведені за рахунком Клієнта та їх наслідки, якщо можливість проведення зазначених операцій виникла не з вини Банку (п. 5.4.)

08.04.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальінстю "Олександрівська ливарна компанія" та AWM - SERWIS JERSY GUZOWSKY (Польша) був укладений контракт №1/2015 на придбання запасних частин до лазерного верстату на загальну суму 4082,00 Євро. Зазначений контракт 28.04.2015 р. подано позивачем до відповідача для аналізу та контролю.

Також Товариством з обмеженою відповідальінстю "Олександрівська ливарна компанія" до Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" було подано заявку на купівлю валюти №01 від 05.05.2015р. у сумі 4082,00 євро, із зазначенням підстави для купівлі валюти: "Оплата по контракту №01/2015 від 08.04.2015р.". Зазначена заявка була виконана, що підтверджено випискою за особовим рахунком від 12.05.2015 року, а також платіжним дорученням №1 від 12.05.2015р. на суму 4082,00 євро, де призначенням платежу у відповідному реквізиті зазначено: "Передпалата за матеріали Лазерної різки Bystar згідно контракту 01/2015 від 08/04/2015".

Позивач в позовній заяві зазначає, що під час розгляду Банком (відповідачем) інформації по контракту №1/2015 від 08.04.2015р. щодо відповідності платіжних реквізитів отримувача валютних коштів було з"ясовано, що постачальником вказано реквізити, які не відповідають вимогам банку.У зв'язку із необхідністю виправлення зазначених зауважень Банку, позивач був змушений почати переговори з постачальником, за результатами яких, було оновлено дату контракту №01/2015, зазначена нова дата укладення - 18.05.2015 року. Лише після цих дій платіжне доручення було виконано банком, проте у самому платіжному дорученні відповідні зміни щодо дати контракту так і не були внесені. Тому, на думку позивача, банк маючи один і той же контракт, але з різними датами укладання здійснив сплату грошових коштів по недійсному контракту.

З матеріалів справи вбачається, що запасні частини до лазерного комплексу Bystar 4020 отримано позивачем згідно з митною декларацією ВМД №901030000/НОМЕР_1 від 10.06.2015 року по контракту №01/2015 від 18.05.2015 р. ( а.с 39,40).

25.11.2015 р. позивачем на адресу відповідача було направлено Претензійний лист № 85 з вимогою здійснити заміну в графі "призначення платежу", а саме: контракт №01/2015 від 08.04.2015 р. замінити на контракт №01/2015 від 18.05.2015 р.(а.с. 43). та лист-підтвердження від AWM-SERWSI JERSY GUZOWSKY (постачальника), що поставка товару здійснювалась саме за контрактом №01/2015 від 18.05.2015 р. (а.с. 42).

07.12.2015р. за №15-1/51918 ПАТ "УкрСиббанк" надало позивачу письмову відповідь, в якій зазначило, що 12.05.2015р. було виконане платіжне доручення та куплена валюта відповідно до зазначеного в ньому клієнтом-позивачем призначенням платежу оплату за ОСОБА_3 №01/2015 від 08.04.2015 року; на час укладання позивачем ОСОБА_3 №01/2015 від 18.05.2015 року, валюта вже була куплена; будь-яких змін та виправлень до реквізитів, зазначених в платіжному дорученні Клієнтом банк не має право робити, а тому немає права і зняти вищезазначену операцію з контролю (а.с. 46).

По результатам документальної позаплавнової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська ливарна компанія" Олександрівською ОДПІ Головного Управління ДФС у Кіровоградській області було складено акт від 25.03.2016р. №81/11-26-14-00/31907552, згідно з яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 35 916,36 грн. на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення ним встановлених статтею 2 цього Закону термінів розрахунків в іноземній валюті по контракту № 01/2015 від 08.04.2015 р.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно зі статтею 4 цього Закону порушення резидентами, крім субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості

недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так, в акті перевірки від 25.03.2016р. №81/11-26-14-00/31907552 зазначено про встановлення Олександрівською ОДПІ Головного Управління ДФС у Кіровоградській області в ході перевірки наступних обставин щодо зазначеного в акті порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за яке позивачу нарахована пеня на підставі статті 4 цього Закону.

На виконання умов контракту № 01/2015 від 08.04.2015 р. ТОВ «ОЛК» перерахувало з розрахункового рахунку №26009193853700, відкритого в ПАТ «УкрСиббанк» на адресу нерезидента валютні кошти сумі 4082,00 Євро згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 19.05.2015 року, що підтверджено випискою банку за 19.05.2015 р.

Запасні частини від «AWM-Serwis Guzowski», Польща, отримано ТОВ "Олександрівська ливарна компанія" згідно з ВМД № 901030000/2015/000448 від 10.06.2015р. на суму 4082,00 Євро або 97206,07 грн. (курс 23,8133440). Однак, згідно з даними, зазначеними в графі 44 ВМД № 901030000/2015/000448, запасні частини отримано на підставі контракту № 01/2015 від 18.05.2015 року, тому вказана ВМД не може бути підставою для закриття розрахунків по контракту № 01/2015 від 08.04.2015 р., в результаті чого виникла дебіторська заборгованість по контракту № 01/2015 від 08.04.2015 р. в сумі 4082,00 Євро, граничний термін закриття заборгованості настає 18.08.2015 р.

Закриття вказаної заборгованості проведено ТОВ «ОЛК» шляхом повернення валютних коштів в повній сумі, при цьому термін, встановлений для проведення розрахунків в іноземній валюті порушено.

В порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» валютні кошти по контракту №01/2015 від 08.04.2015 року від AWM-Servis Guzowski, Польша, в сумі 4082,0 Євро надійшли з порушенням встановленого цією статтею терміну для проведення розрахунків в іноземній валюті. Так, на розподільчий валютний рахунок «ТОВ «ОЛК» № 26032193853700, відкритий в ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків, 14.12.2015 р. зараховано валютні кошти в сумі 4082,0 Євро або 106649,61 грн. по контракту №01/2015 від 08.04.2015 р. від AWM-Servis Guzowski, Польша, та на наступний день 15.12.2015 р. банком проведена обовязкова продаж валютних коштів, що підтверджено виписками банку за відповідні дати. Гривневий еквівалент від продажу валютних коштів зараховано на поточний рахунок в сумі 105315,60 грн., згідно з випискою банку за 15.12.2015 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівська ливарна компанія" сплатило нараховані Олександрівською ОДПІ Головного Управління ДФС у Кіровоградській області за вищенаведене порушення штрафні санкції в повному обсязі, що підтверджується, копією платіжного доручення № 2012 від 05.04.2016 р.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму сплачених ним штрафних санкцій в якості відшкодування збитків, завданих позивачу протиправною поведінкою відповідача, а саме його помилкою у здійсненні платежу за заявкою позивача на купівлю іноземної валюти № 01 від 05.05.2015 р. та платіжним дорученням № 1 від 12.05.2015 р. за недійсним контрактом №01/2015 від 08.04.2015 р., за наявності дійсного контракту №01/2015 із виправленою позивачем датою 18.05.2015 р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, зважаючи на наступні підстави.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобовязання потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.

При цьому, враховуючи положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та положення статті 614 Цивільного кодексу України, що встановлює презумпцію вини порушника зобовязання, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, в розумінні діючого законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

При цьому зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем не доведено наявність протиправної поведінки відповідача, через яку позивач поніс витрати зі сплати вищенаведених штрафних санкцій.

Пунктом 2.2. ОСОБА_4 банківського рахунку від 07.08.2008 р. № 1938537 передбачено, що банк здійснює обслуговування рахунків відповідно до ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій, вимог чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України.

Порядок купівлі банком іноземної валюти за дорученням клієнтів для здійснення подальших розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами регулюється Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. за № 950/11230, якою затверджені Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що дії відповідача по виконанню заявки позивача на купівлю іноземної валюти № 01 від 05.05.2015 р. та платіжного доручення № 1 від 12.05.2015 р. за визначеним в них призначенням платежу оплата за контрактом №01/2015 від 08.04.2015 р., здійснено у відповідності до умов укладених між сторонами ОСОБА_4 банківського рахунку від 07.08.2008 р. № 1938537, ОСОБА_4 обслуговування банківського рахунку № від 08.08.2008 р. 26009193853700 та вимог Постанови Національного банку України від 10.08.2005 № 281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. за № 950/11230, якою затверджені Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (далі за текстом постанова НБУ від 10.08.2005 р. № 281) та інших нормативно-правових актів НБУ , у звязку з чим порушення позивачем встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строку здійснення розрахунків в іноземній валюті, за яке на нього було накладено штрафні санкції, не обумовлено протиправною поведінкою відповідача.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.8. укладеного між сторонами ОСОБА_4 банківського рахунку від 07.08.2008 р. №1938537 відповідач виконує обов'язки агента валютного контролю у відповідності до вимог законодавства України.

28.04.2015 р. позивачем відповідачу було подано для аналізу та контролю контракт №01/2015 від 08.04.2015 р., а згодом подано на виконання заявку на купівлю валюти №01 від 05.05.2015 р. у сумі 4082,00 євро із зазначенням підстави для купівлі валюти "Оплата по контракту №01/2015 від 08.04.2015р.", а також платіжне доручення №1 від 12.05.2015 р. на суму 4082,00 євро із призначенням платежу "Передплата за матеріали Лазерної різки Bystar згідно з контрактом № 01/2015 від 08.04.2015 р. ").

Ні законодавством України, ні ОСОБА_4 на обслуговування банківського рахунку укладеного відповідачем з позивачем, не передбачено внесення банком змін до реквізитів платіжного доручення «Призначення платежу». У пункті 5.4. ОСОБА_4 банківського рахунку № 1938537 від 7 серпня 2008 року зазначено, що банк не несе відповідальності за операції, проведені за рахунком Клієнта та їх наслідки, якщо можливість проведення зазначених операцій виникла не з вини Банку.

Пунктом 3.8 Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту тільки на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками, а за повноту та вірність інформації в реквізиті призначенні платежу відповідає платник, який заповнив платіжний документ.

Законодавством України та договором банківського рахунку № 1938537 від 07.08.2008 р. не передбачено можливість внесення банком змін до платіжного доручення щодо реквізитів в призначенні платежу.

Так, пунктом 15 Глави 1 Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 р. №281 передбачено, що клієнт має право відкликати з уповноваженого банку, що його обслуговує, заяву про купівлю - продаж іноземної валюти або банківських металів у повній або частковій сумі шляхом подання до кінця операційного часу дня, що передує дню торгів на міжбанківському валютному ринку України листом про відкликання, складеного в довільній формі та засвідченого підписами відповідальних осіб клієнта і відбитком його печатки.

Від позивача до відповідача не надходили заяви про відкликання заяви про купівлю іноземної валюти №1 від 05 травня 2015 року. Більш того, 13 травня 2015 року позивач подав до Банку платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 12 травня 2015 року, в якому також зазначено контракт № 01/2015 від 08.04.2015 року.

Пунктом 1 Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281 встановлено : що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 13 цієї Постанови зобов'язано уповноважені банки для здійснення купівлі іноземної валюти за дорученням клієнтів попередньо зараховувати кошти в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 "Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку" (далі - рахунок 2900). Із цього рахунку кошти можуть бути перераховані для купівлі іноземної валюти не раніше четвертого операційного дня з дня зарахування гривень на цей рахунок.

Відповідно до п. 1 Глави 1 ( Купівля, обмін іноземної валюти за поточними торговельними операціями) розділу ІІ Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 р. клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави) на підставі таких документів:

- заяви про купівлю іноземної валюти;

- договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України.

З наведеного вбачається, що для подання позивачем до банку заявки на купівлю іноземної валюти для оплати зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом, вказаний контракт вже повинен бути укладений сторонами, підписаний, скріплений печатками, і тільки за умови його існування та подачі до банку банк може купити іноземну валюту для подальшого здійснення розрахунків за вказаним контрактом.

Оскільки, як зазначалось, 28.04.2015 р. позивачем відповідачу було подано для аналізу та контролю контракт №01/2015 від 08.04.2015 р., а 05.05.2015 року була подана заявка на купівлю валюти № 01 від 05.05.2015 року на суму 4082,00 евро, із зазначенням підстави такої купівлі- оплата по контракту № 01/2015 від 08.04.2015 р., без вказаного контракту банк не мав права купити валюту за цією заявкою.

Відповідно до зазначених норм відповідачем 12.05.2015 року була куплена іноземна валюта на підставі заяви позивача від 05.05.2015 року, а в подальшому 13 травня 2015 року відбулося перерахування купленої валюти на рахунок нерезидента, на підставі платіжного доручення позивача № 1 від 12 травня 2015 року згідно з наведеним у відповідному реквізиті призначенням платежу « передплата за матеріали згідно з контрактом 01/2015 від 8.04.2015 року».

Порядок безготівкового перерахування грошових коштів в іноземній валюті регулюється Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземній валюті та банківських металів, затвердженим Постановою Правління НБУ № 216 від 28 липня 2016 року. Згідно з пунктом 2.1. вказаної Постанови платник зобов'язаний в платіжному дорученні вказати обов'язковий реквізит "призначення платежу», згідно пункту 2.2. постанови платник заповнює реквізит «призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Пунктом 3.4. вказаної Постанови встановлено обов'язок клієнта подати до банку оригінали документів, які потрібні банку для здійснення валютного контролю за правомірністю переказу іноземної валюти з рахунку платника.

Таким чином, як на момент купівлі відповідачем іноземною валюти у сумі 4082,00 євро за заявкою позивача від №01 від 05.05.2015 р. за наведеним в ній призначенням "Оплата по контракту №01/2015 від 08.04.2015р." (в тому числі на момент подання заявки на купівлю валюти), так і на момент перерахування іноземної валюти нерезиденту 13.05.2015 року, позивачем по справі до банку (відповідача) був наданий - як підстава для купівлі іноземної валюти та підстава для перерахування валюти за кордон - контракт №01/2015 від 08.04.2015 року. ОСОБА_3 №01/2015 від 18.05.2015 року станом на 12.05.2015 року існувати ще не міг, відповідно, за ним не могла бути куплена та перерахована іноземна валюта.

Пунктом 3.5. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою ПНБУ від 24 березня 1999 року N 136, передбачено, що у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів.

Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2015 р. на рахунок позивача були повернуті кошти нерезидентом у сумі 4082 Євро, та на наступний день 15.12.2015 р. зараховані йому відповідачем на рахунок у гривневому еквіваленті 105 315,60 грн. відповідно до зазначеної Інструкції

Отже, відповідач, отримавши від позивача для аналізу та контролю контракт №01/2015 від 08.04.2015 р., а згодом на виконання заявку на купівлю валюти №01 від 05.05.2015 р. у сумі 4082,00 євро із зазначенням підстави для купівлі валюти "Оплата по контракту №01/2015 від 08.04.2015р." та платіжне доручення №1 від 12.05.2015 р. на суму 4082,00 євро із призначенням платежу "Передплата за матеріали Лазерної різки Bystar згідно з контрактом № 01/2015 від 08.04.2015 р.", згідно з вищенаведеними вимогами нормативно-правових актів НБУ, на виконання зазначеної заявки та платіжного доручення купив іноземну валюту у сумі 4082,00 євро на користь клієнта-позивача на міжбанківські ринку України на цілі, зазначені в заявці, зарахував її на поточний рахунок клієнта позивача 26009193853700 та перерахував нерезиденту відповідно до цілі її придбання та визначеного у платіжному дорученні призначення платежу - на підставі контракту № 01/2015 р. від 08.04.2015 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача у спірних правовідносинах відповідали чинному законодавству та укладеним між сторонами ОСОБА_4 банківського рахунку, у звязку з чим відхиляє як такі, що суперечать чинному законодавству доводи позивача, що через неправомірні (помилкові) дії відповідача він був змушений погоджувати з постачальником новий контракт №01/2015 від 18.05.2015р.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 липня 2016 року у справі № 922/2061/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.16 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Тихий П.В.