Ухвала суду № 62689346, 09.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 876/7277/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Волинської митниці ДФС, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205070000/2016/000011/2 від 15 липня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2016/00178 від 15 липня 2016 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Волинської митниці ДФС №205070000/2016/000011/2 від 15 липня 2016 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2016/00178 від 15 липня 2016 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідача оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що в наданій позивачем довідці про витрати на транспортування від 14 липня 2016 року б/н зазначено, що транспортні витрати на проміжку 90 км. (до кордону) становлять 3500 грн., (38,89 грн./км.), а після перетину кордону на проміжку 150 км. - 9000 грн. (60,00 грн./км.), тобто в розрахунку транспортних витрат непропорційно розподіленні калькуляційні витрати, а прибуток не включений в транспортні витрати до кордону, це свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України. Крім того, в експортній декларації країни відправлення №16PL302010NU07LWZ6 від 13 липня 2016 року згідно з інвойсом №FSC/00205/2016/MSC від 13 липня 2016 року відсутні відомості щодо ціни товару, проте в експортній декларації країни відправлення №16PL302010E0094024 від 13 липня 2016 року згідно з інвойсом №FSC/00316/2016/MSC від 13 липня 2016 року дані щодо ціни наявні. Разом з тим, до митного оформлення подано копію інвойсу №FSC/00205/2016/MSC від 13 липня 2016 року, а також існують розбіжності в термінах оплати за товар. ФОП ОСОБА_1 витребувані документи не надав у повному обсязі, а надані документи жодним чином не пояснюють наявні розбіжності та відсутність всіх обов'язкових складових митної вартості, що дало підставу закінчити процедуру консультацій та визначити митну вартість у спосіб, передбачений ст.57 МК України. Таким чином, посадові особи Волинської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодаства України. Враховуючи наведене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2015 року ФОП ОСОБА_1 (покупець) та компанія "BURY Trade Sp.z o.o." (Польща, продавець) уклали контракт № 02, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити продукти харчування в асортименті, в кількості та цінах, які вказані в інвойсах, складаються на кожну партію товару окремо і є невід'ємною частиною контракту.

Вказаним контрактом також передбачано, що оплата проводиться з рахунку покупця на умовах банківського переводу після отримання товару покупцем; поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах FCA Польща, а також на умовах CIP Луцьк Україна (на умовах вказаних додатково в інвойсах, чи додатках до даного контракту).

05 липня 2016 позивачу поставлено товар: "лимони свіжі", вагою 5184 кг, "ківі свіжі", вагою 1200 кг, "грейпфрути свіжі", вагою 1980 кг, "апельсини свіжі", вагою 1677 кг, "персики свіжі", вагою 3284 кг, "нектарини свіжі", вагою 6160 кг.

Для митного оформлення вказаного товару 15 липня 2016 року декларант ПП "Еліт Брок" подав: контракт № 02 від 18 вересня 2015 року; доповнення до контракту від 18 вересня 2015 року; рахунок - фактуру (інвойс) № FSC/00205/2016/MSG від 13 липня 2016 року та №FX/00316/2016/MG від 13 липня 2016 року; вантажно-митну деклараціу (ВМД) № 205070000/2015/007509 від 24 лютого 2015 року; документ б/н, що підтверджує вартість перевезення товару від 14 липня 2016 року; документ б/н, що підтверджує вартість страхування товару від 14 липня 2016 року; прейскурант (прайс-лист) виробника б/н від 13 липня 2016 року; договір (контракт) про перевезення б/н від 01 березня 2016 року та №3 від 13 липня 2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарнрого контролю товару №2730 від 13 липня 2016 року; сертифікат про походження товару PL/MF/AL 0015264 від 13 липня 2016 року; копію митної декларації країни відправлення № 16PL302010E0094024 від 13липня 2016 року, інші документи, перелічені в графі 44 ВМД.

У графах 12, 45 ВМД № 205070000/2016/0264109 від 15 липня 2016 року декларант вказав митну вартість товару визначену за ціною контракту відповідно до вищезазначених документів та в порядку, передбаченому ст.58 МК України.

Після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару, а саме: згідно із довідкою на транспортування від 14 липня 2016 року транспортні витрати до кордону становлять 38,89 грн./км, а після перетину кордону - 60,00 грн./км; в поданих документах існують розбіжності в термінах оплати товару.

Посадовою особою митного органу витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: прайс - лист виробника товару, фактуру на закупівлю товару у виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківській платіжні документи, що стосуються попередніх розрахунків з продавцем, виписку із бухгалтерської документації що стосується відчуження оцінюваних товарів на території України.

Декларант подав висновок про якісні та вартісні характеристики № В-1429 від 14 липня 2016, платіжне доручення про попередню оплату товару №б/н від 31 березня 2016 року. Прайс - лист №б/н від 13 липня 2016 та фактуру на закупівлю товару від 13 липня 2016 було подано разом з ВМД № 205070000/2016/0264109 від 15 липня 2016 року

15 липня 2016 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 205070000/2016/000011/2. У графі 30 рішення про коригування митної вартості товару № 205070000/2016/000011/2 від 15 липня 2016 року митний орган визначив митну вартість товару - "персики свіжі", вагою 5184 кг, торговельна марка "Taberner" та "нектарини свіжі", вагою 6160 кг, торговельна марка "Torre Molins", що надійшов на адресу позивача згідно із вищезазначеного контракту № 02 від 18 вересня 2015 року та рахунку - фактури (інвойсу) № FX/00316/2016/MG від 13 липня 2016 року за ціною 1,0500 USD за 1 кг (замість 0,75 USD за 1 кг, що була заявлена декларантом), на загальну суму 3448,20 USD та 6468,00 USD відповідно.

У графі 33 рішення зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана, у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Зокрема, вказано, що згідно із довідкою на транспортування від 14 липня 2016 року транспортні витрати до кордону становлять 38,89 грн./км, а після перетину кордону - 60,00 грн./км; в розрахунку транспортних витрат №14-07/2016 від 14 липня 2016 року непропорційно розподілені калькуляційні витрати до кордону та після перетину кордону, а прибуток не включений у транспортні витрати до кордону. Крім того, в митниці була наявна інформація, що вартість оцінюваних товарів у країні експорту знаходиться на вищому рівні, ніж заявлена декларантом.

15 липня 2016 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2016/00178. У цій картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості №205070000/2016/000011/2 від 15 липня 2016 року (а.с.10).

Позивач з метою недопущення псування товару, який має обмежений строк придатності, після винесення вказаного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, подав товар до митного оформлення за ВМД № 205070000/2016/026613 від 16 липня 2016 року, за якою товар був випущений у вільний обіг, за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до митного оформлення документах. При цьому, наведені відповідачем відомості митних оформлень не можуть бути беззаперечним доказом заниження митної вартості, а тому митним органом не доведено неможливість визнання митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, оскаржувані рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України прийняті неправомірно.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами п.2 ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ч.4 ст.52 МК України передбачає, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Ст.53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок про те, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою передбачено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Ч.3 ст.53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного ч.2 цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.4, 5 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.

Згідно з приписами Р.2 п.6 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та числового значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим ч.5-8 ст.58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (Р.2 п.7 Методичних рекомендацій).

Ч.1 ст.55 МК України передбачено, що рiшення про коригування заявленої митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України з помiщенням у митний режим iмпорту, приймається митним органом у письмовiй формi пiд час здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi цих товарiв як до, так i пiсля їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статтi 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може вiдмовити у митному оформленнi товарiв за заявленою декларантом митною вартiстю виключно за наявностi обґрунтованих пiдстав вважати, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, у разi: невiрно проведеного декларантом розрахунку митної вартостi; неподання основних документiв, якi пiдтверджують вiдомостi про заявлену митну вартiсть товарiв (згiдно з перелiком та вiдповiдно до умов, наведених у ч.2 ст.53 цього Кодексу); невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартостi товару умовам, наведеним у гл.9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально пiдтвердженої офiцiйної iнформацiї митних органiв iнших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартостi.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару "персики свіжі", вагою 5184 кг, торговельна марка "Taberner", та "нектарини свіжі", вагою 6160 кг, торговельна марка "Torre Molins", за основним методом та надання відповідачу необхідних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до вимог МК України обов'язок доведення митної ціни товару лежить у даному випадку на позивачеві.

Разом із тим, витребовування митним органом додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, подані ФОП ОСОБА_1 до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач на вимогу митного органу надав висновок Волинської торгово-промислової палати № В-1429 від 14 липня 2016 року, яким ще раз підтверджено, що вартість, зазначена у фактурі № FX/00316/2016/MG від 13 липня 2016 року та комерційній пропозиції (прайс-листі) фірми "BURY Trade" Sp.z о.о. (Польща) від 13 липня 2016 року, відповідає рівню цін, який панує на ринку по продажу фруктів і може складати: апельсини свіжі - 1 USD за 1 кг, грейфрукти свіжі - 1,05 USD за 1 кг, лимони свіжі - 1,05 USD, персики свіжі - 0,75 USD, нектарини свіжі - 0,75 USD та ківі свіжі - 1,20 USD за 1 кг.

Таким чином, позивач у межах строків, визначених ст.55 МК України, надав митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, разом з тим, відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Враховуючи зазначене та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що позивач вживав усіх заходів для доведення митної ціни товару саме за основним методом, а митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), а також додатково наданих на вимогу митного органу документів мав можливість визначити митну вартість товарів саме за першим методом - за ціною договору, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до митного оформлення документах.

Відповідач не довів суду обов'язкову відповідно до положень ч.1 ст.55 МК України наявність передбачених ч.6 ст.54 МК України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 30 червня 2015 року у справі №814/283/14, від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року у справі № 21 -262а12, за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості, а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, ФОП ОСОБА_1 при здійсненні митного оформлення товарів правомірно визначив їх митну вартість за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції), тому у відповідача не було підстав застосовувати резервний метод визначення митної вартості товару.

Щодо покликань апелянта на розбіжності транспортних витрат (транспортні витрати до кордону становлять 38,89 грн./км, а після кордону 60,0 грн./км), колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 березня 2016 року ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник) уклали договір перевезення вантажів транспортними засобами, відповідно до умов якого замовник доручає, а перевізник бере на себе обов'язок здійснювати на підставі письмових заявок замовника перевезення вантажів, заявлених замовником до перевезення, вантажними транспортами засобами по території України та за її межами.

Заявкою-договором на автоперевезення від 13 липня 2016 №3 ствержується, що позивач замовив у ФОП ОСОБА_3 послуги з перевезення вантажу (овочі, фрукти на палетах) за маршрутом "(Польща) Люблін - (Україна) Луцьк" автомобілем, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2. Витрати на перевезення, здійснені відповідно до заявки-договору на автоперевезення №32 від 13 липня 2016 року, підтверджуються довідкою від 14 липня 2016 та розрахунком транспортних витрат №14-07/2016 від 14 липня 2016 року із зазначенням вартості такого перевезення, які надані ФОП ОСОБА_3

Таким чином, оскільки позивач самостійно перевезення товару не здійснював, оплатив по факту виставлений перевізником рахунок та немає відношення до господарської діяльності перевізника, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про можливе заниження транспортних витрат до кордону України і, як наслідок, заниження ціни товару. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів (актів перевірок, експертних висновків тощо) на підтвердження того, що розрахунок транспортних витрат №14-07/2016 від 14 липня 2016 року, наданий ФОП ОСОБА_3 суперечить нормам чинного законодавства України, а позивач поніс інші (більші) витрати на перевезення ніж ті, які включив у митну вартість товарів.

Посилання апелянта на практику Вищого адміністративного суду України (ухвала від 04 листопада 2015 року №К/800/34536/15) щодо розбіжностей транспортних витрат на перевезення товару не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки у наведеній справі транспортні витрати, що заявлені в калькуляції не відповідали транспортним витратам, які були зазначені у рахунку-фактурі. Крім того, на виконання вимог органу доходів і зборів позивачем у цій справі не було надано витребовуваний документ, зокрема договір про транспортні перевезення, що слугувало прийняттю рішення про коригування митної вартості товару.

Разом з тим, у цій справі ФОП ОСОБА_1 надав необхідні документи, що підтверджують порядок перевезення товару та транспортні витрати, зокрема, договір перевезення вантажів транспортними засобами, довідку про вартість перевезення вантажу, заявку-договір на автоперевезення.

Щодо ненадання декларантом прайс-листа від виробника товару та фактури на закупівлю товару у виробника, колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача були господарські відносини з продавцем задекларованого товару, а не з його виробником, а тому декларант надав всі наявні в нього документи, які підтверджують закупівельну вартість придбаного товару в продавця.

Крім того, під час вирішення цього спору колегія суддів також враховує, що митна вартість відповідачем була відкоригована лише щодо товару: «персики свіжі», «нектарини свіжі», який був задекларований за 1 методом, тобто за ціною контракту, в той час як щодо іншого товару - «лимони свіжі», «апельсини свіжі», задекларованого також за 1 методом, тобто за ціною контракту, який оформлявся за однією МД та перевозився одним і тим же транспортним засобом, митним органом зауважень щодо митної вартості не було висунуто.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача щодо неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), оскільки визначення митної вартості Волинською митницею та коригування її у бік збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, Волинською митницею не доведено правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №205070000/2016/000011/2 від 15 липня 2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2016/00178 від 15 липня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №803/1184/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 14 листопада 2016 року.