Рішення № 62689345, 10.11.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2213/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 червня 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки " Кредит-Чорнобиль" до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про повернення боргу, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року Кредитна спілка «Кредит-Чорнобиль» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про повернення боргу, посилаючись на те, що 23 травня 2014 року ОСОБА_7 отримала кредит у Кредитній спілці «Кредит-Чорнобиль» по договору № 218 в сумі 38 500 грн., строком на 24 місяці.

23 травня 2014 року між Кредитною спілкою «Кредит-Чорнобиль» та ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були укладені договору поруки від 23 травня 2014 року, згідно яких останні поручились перед кредитором відповідати за виконання зобовязань ОСОБА_7

Станом на 2 червня 2015 року заборгованість відповідачів по кредиту становить 45 333 грн. 91 коп., яка складається із заборгованості по кредиту 35 600 грн. та відсотків

9 733 грн. 91 коп.

Факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 38 500 грн. підтверджується: кредитним договором, видатковим касовим ордером № 888 від 23 травня 2014 року та прибутковими касовими ордерами.

На неодноразові попередження ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 борг не погашають, тому вимушені звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач просив стягнути із ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль» кошти в сумі 45 333 грн. 91 коп. солідарно.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, оскільки відсотки за користування кредитом боржнику було нараховано в розмірі 9 222 грн. 84 коп. за період з 2 червня 2015 року до 16 грудня 2015 року, а боржник продовжує ухилятися від належного виконання договірних зобовязань, то відповідно до умов договору п.п. 3.2, 3.4, 3.6 ОСОБА_7 додатково нараховано відсотки за просрочку платежу в розмірі 9 222 грн. 84 коп.

Враховуючи, що ОСОБА_7 30 червня 2015 року погасила заборгованість по відсоткам в сумі 3706 грн. 66 коп. загальна сума заборгованості становить: 45 333 грн. 91 коп. + 9 222 грн. 84 коп. 3 706 грн. 66 коп. = 50 850 грн. 09 коп.

З огляду на це, позивач остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на його користь кошти в сумі 50 850 грн. 09 коп. солідарно та додатково стягнути з ОСОБА_7 судові витрати в сумі 204 грн. 54 коп.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7.В., ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль» 50 850 грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль» понесені судові витрати у розмірі 657 грн. 43 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначала, що позов поданий головою правління кредитної спілки, проте не надано жодного документа, на підтвердження повноважень даної особи.

Також зазначала, що позивач мав право звернутись до суду з позовом про дострокове розірвання кредитного договору не раніше ніж 21 червня 2015 року та обґрунтувала дану вимогу попередженням кредитної спілки від 21 травня 2015 року та нормою статті 11 ч.10 абз.6. Закону України «Про захист прав споживачів».

Вважає, що строк кредитного договору закінчився 2 червня 2015 року (момент кінцевого терміну сплати боргу за вимогою позивача), а відтак з цього моменту позивач втратив право на нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно з цього моменту припиняються кредитні зобовязання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобовязання по сплаті боргу, тобто кредитна спілка має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних (платежі передбачені ч.2 ст.625 ЦК України).

Крім того, вказала, що кредитна спілка неправомірно збільшила позовні вимоги, а суд необґрунтовано визначив солідарний порядок стягнення заборгованості з відповідачів.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_9, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення в повному обсязі не відповідає.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів солідарно заборгованість за договором кредиту, суд виходив із того, що ОСОБА_7 порушила умови кредитного договору, тому заборгованість підлягає стягненню з неї та поручителів ОСОБА_6 і ОСОБА_8 як із солідарних боржників.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Судом встановлено, що 23 травня 2014 року між Кредитною спілкою «Кредит-Чорнобиль» та ОСОБА_7 укладено договір кредиту № 218, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 38 500 грн. строком на 24 місяці.

Згідно договорів поруки б/н, укладених між Кредитною спілкою «Кредит-Чорнобиль» та ОСОБА_6, ОСОБА_8, останні взяли на себе зобовязання по своєчасному поверненню кредиту в сумі 38 500 грн., одержаного у кредитній спілці ОСОБА_7, а саме зобовязалися по вимозі кредитної спілки погашати платежі по кредиту і нараховані відсотки до повного погашення кредиту, згідно кредитного договору № 218 від 23 травня 2014 року.

В порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_7 ухилялась від належного погашення кредиту та відсотків і станом на 16 грудня 2015 року допустила заборгованість у загальній сумі 50 850 грн. 09 коп. Розмір заборгованості скаржником не оспорюється.

Поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в добровільному порядку також не вживали заходів щодо погашення заборгованості, незважаючи на письмові звернення як до боржника так і до поручителя про необхідність повернення кредитних коштів.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (а. с. 7).

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості вимог Кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль» та необхідності стягнення із ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 наявної заборгованості за кредитним договором.

Однак, cтягнувши з боржника та поручителів як солідарних боржників на користь позивача заборгованість за кредитним договором, суд неправильно застосував норми ст. 554 ЦК України.

Так, за своєю юридичною природою порука є договірним зобовязанням, адже виникає на підставі договору.

За нормами статті 541 ЦК України солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобовязання, виникає кілька самостійних зобовязань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не повязані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобовязання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не має права предявити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.

В даній справі предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України немає.

Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-35цс15), від 11 листопада 2015 року (справа № 6-511цс15).

Отже, висновки суду про наявність безумовних підстав для солідарного стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами ст.554 ЦК України та умовами договорів поруки, оскільки у справі, яка переглядається, встановлено, що зобовязання за кредитним договором забезпечувалося кількома поручителями, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки.

Таким чином, суд неправильно застосував норми ст. 554 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору в частині встановлення солідарного порядку відповідальності боржників, що є підставою для зміни рішення в частині способу стягнення заборгованості.

Доводи скаржника стосовно підписання позовної заяви головою правління кредитної спілки ОСОБА_10, повноваження якої жодними документами не підтверджується, спростовуються п. 10.6 Статуту кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль», де зазначено, що голова правління, зокрема, без доручення представляє інтереси кредитної спілки та діє від її імені, представляє кредитну спілку в її відносинах із державою, іншими юридичними та фізичними особами.

Посилання скаржника про відсутність у позивача права вимоги на дострокове стягнення заборгованості є необґрунтованим, оскільки суперечить ст.1050 ЦК України та умовам кредитного договору (п.5.4.3)

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не в повній мірі врахував всі обставини справи і зокрема, зазначені вище правові позиції Верховного Суду України та норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч.ч.1 і 5 статті 88 ЦПК України та ч.6 ст.6 Закону України «Про судовий збір» кожен з відповідачів за розгляд справи в суді першої інстанції повинен сплатити позивачу по 219 грн. 05 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 червня 2016 року у даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно на користь Кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль» 50 850 грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь Кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль» 50 850 грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Кредитної спілки «Кредит-Чорнобиль» по 219 грн. 05 коп. з кожного судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :