Постанова № 62689270, 09.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року Справа № 904/2512/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Антоніка С.Г.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №0241/16 від 01.07.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №47 від 18.04.2016 р. (був присутнім у судовому засданні 26.10.2016р.)

від третьої особи: ОСОБА_3, представник, довіреність №257 від 18.05.2016 року.

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 року у справі №904/2512/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА", м. Київ

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний вищий навчальний заклад "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж", м.Дніпропетровськ

про визнання права користування майном

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016р. у справі №904/2512/16 (головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Дубінін І.Ю., Фещенко Ю.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на те, що господарським судом не зясовано, що правовідносини щодо продовження строку використання державного майна регламентуються законом про оренду, а тому відсутні підстави залишати поза увагою приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Скаржник вважає, що при вирішенні даного спору мали застосуватися приписи законів з чітко визначеними наслідками відсутності заяви про припинення договору оренди, а не пункти договору.

Представник відповідача у судовому засіданні та третя особа у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначили, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 09.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 27.12.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2806-ОД (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення в учбовому корпусі № 3 (далі - майно), площею 26,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових ресурсів, 6 на шостому поверсі 6-поверхового будинку, що знаходиться на балансі третьої особи (далі - Балансоутримувач), вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 73 660,00 грн.

Як зазначено у п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення та експлуатації обладнання стільникового звязку.

За приписами п. 2.1. Договору, позивач вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.2. Договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у позивача права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а позивач користується ним протягом строку оренди.

У п. 3.1. Договору зазначено про те, що орендна плата у розмірі 613,83 гривень/базова за листопад місяць 2006р., без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з грудня місяця, розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 із змінами та доповненнями до неї.

Згідно з п. 5.6. Договору, позивач зобов'язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути третій особі орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідачу збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини позивача. Один екземпляр такого акту приймання-передачі надається позивачеві.

У п. 10.1. Договору зазначено про те, що цей Договір діє з 27.12.06р. до 01.12.07р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду та узгодження третьої особи, Договір, за заявою позивача, щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Договір може бути розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх обов'язків та в інших випадках передбачених законодавством України (п. 10.4. Договору).

За приписами п. 10.5. Договору, договір припиняє дію у разі невиконання позивачем взятого на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна протягом одного місяця з дати укладення Договору та зобов'язання щодо отримання дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду.

Відповідно до п. 10.8. Договору, дія цього Договору припиняється внаслідок:

- Закінчення строку, на який його було укладено;

- Загибелі орендованого майна;

- Достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- Банкрутства позивача;

- У разі приватизації обєкту оренди;

- Та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Як зазначено у п. 10.10. Договору, всі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

На виконання умов вищезазначеного Договору відповідач, за узгодження з третьою особою, передав позивачу передбачене Договором майно, що підтверджує Акт приймання-передачі від 27.12.06р.

13.04.07р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про внесення змін до спірного Договору, якою було змінено предмет договору, розмір орендної плати та порядок її розрахунку.

31.08.09р. між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до спірного Договору, якою було змінено строк дії договору - до 01.10.11р.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що ним не було отримано від відповідача заяви про припинення дії договору, а тому договір є продовженим спочатку до 01.10.13р., далі до 01.10.15р., далі до 01.10.17р.. що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 і ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

За твердженням відповідача, ним, у відповідності до вимог п.10.1 договору та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" звертався до позивача з заявою № 11-03-06643 від 28.10.11р. про припинення спірного Договору з 01.10.11р. і пропонував терміново повернути обєкт оренди третій особі (а.с.75), листом від 19.11.14р. № 11-02-07290 він звертався до позивача з приводу повернення державного майна за актом приймання-передачі, у зв'язку з припиненням дії спірного Договору 01.10.11р. та нарахуванням неустойки за час прострочення користування державним майном (а.с.72), у звязку з чим регіональне відділення Фонду державного майна України у відзиві на позов та у вище перелічених листах посилалось на припинення дії договору оренди 01.12.2011 року.

Однак матеріали справи не містять доказів отримання позивачем вказаних листів, а позивач у судовому засіданні заперечував факт отримання цих листів, а тому вони не приймаються апеляційним судом як належні докази.

Отже, договір оренди згідно додаткової угоди від 31.08.2009р. (а.с.20) укладено на 2роки та 1місяць - до 01.10.2011р. та пролонговано з 01.10.2011р. до 01.11.2013р. та відповідно - з 01.11.2013р. до 01.12.2015р.

Разом з тим, 03.12.2014р. орендодавцем, в період дії договору оренди з 01.11.2013р. до 01.12.2015р., на адресу позивача направлений лист за вих. №11-02-07673, в якому зазначено про закінчення договору оренди та відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини (в позовній заяві позивач підтвердив отримання вказаного листа).

Отже, договір оренди державного майна від 27.12.06 року №12/02-2806-ОД припинив свою дію 01.12.2015 та не пролонгований на наступний період.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеній в постанові у справі № 904/11200/15 від 22.06.2016р.

Судом першої інстанції вірно досліджено, що позивачем не здійснено заходів щодо страхування орендованого нерухомого майна на користь орендодавця від пожежі, залиття, протиправних дій третіх осіб, стихійних явищ, що є порушенням п.10.5. договору оренди.

Оскільки відповідач листом №11-02-07673 від 03.12.2014р. направив позивачу повідомлення про припинення договірних відносин за договором, а позивач в добровільному порядку спірне орендоване майно не звільнив, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтоване рішення господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки спірний договір припинив свою дію 01.12.2015р.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні даного спору мали застосуватися приписи законів з чітко визначеними наслідками відсутності заяви про припинення договору оренди, а не пункти договору, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, з врахуванням положень договору оренди та приписів чинного законодавства, підтверджується небажання відповідача та третьої особи продовжувати відносини в рамках укладеного між сторонами договору, ненадання позивачем доказів належного виконання умов укладеного між сторонами договору та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Рішення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі №904/2512/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.В. Джихур

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 14.11.2016 року.