YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Харківська область

/

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала суду № 62689266, 11.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення

11.11.2016

Номер справи

917/1339/16

Номер документу

62689266

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"11" листопада 2016 р. Справа № 917/1339/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І., суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 09.09.2016р. №3-243621/10233;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 08.02.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Кременчукмясо", Полтавська область, м. Кременчук (вх.№2773П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2016р.

у справі № 917/1339/16

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит", Київ

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Кременчукмясо", Полтавська область, м. Кременчук

про стягнення 563 239 514,92 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.09.2016р. у справі №917/1339/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Кременчукм"ясо" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" 359261977,69 грн. заборгованості по кредиту, 134056913,20 грн. заборгованості по відсотках, 55430344,5 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 10622099,61 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках, 205280,45грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Кременчукмясо", Полтавська область з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2016р. у справі №917/1339/16 в частині стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Кременчукм"ясо" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" 359261977,69 грн. заборгованості по кредиту, 134056913,20 грн. заборгованості по відсотках, 55430344,5 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 10622099,61 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках, та витрат по сплаті судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2016р. суддею доповідачем по справі №917/1339/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 08.11.2016р.

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит", Київ звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому просить справу №917/1339/16 призначити до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити проведення відеоконференції господарському суду міста Києва (вх.№10685)

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2016р. задоволено клопотання ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит", Київ про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1339/16 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В).

03.11.2016р. на адресу суду, електронною поштою та до відділу документального забезпечення та контролю суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2016р. у справі №917/1339/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№11132, вх.№11223 від 07.11.2016р.).

07.11.2016р. на адресу суду, електронною поштою та до відділу документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2016р. у справі №917/1339/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№11200, вх.№11222).

08.11.2016р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи (вх.№11249), в якому останній просить призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_4, на вирішення експерта поставити наступні питання:

Яка сума основного боргу по тілу кредиту у валюті кредиту за період з 25.12.2008р. по 25.07.2016р.?;

Яка сума заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами у валюті кредиту станом на 25.07.2016р.?;

Чи підтверджується документально факт нарахування банком пені позичальнику за несвоєчасне виконання зобовязань?;

Якщо підтверджується, то який розмір пені за несвоєчасне повернення позичальником тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з умов кредитного договору та з урахуванням вимог чинного законодавства?;

Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості банку умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та первинним бухгалтерським документам щодо видачі та погашення кредиту?;

Чи відповідає умовам кредитного договору видача банком кредитних коштів (траншів) позичальнику, шляхом здійснення оплати за вексель (іменний індосамент)?;

Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування ПАТ Банк Фінанси та Кредит?;

Чи правомірно відображено банком у розрахунку заборгованості 30.04.2015р. суму у розмірі 98 657,54 грн. як видачу кредитних коштів позичальнику?;

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. розгляд справи відкладено на 11.11.2016р., в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду міста Києва, для надання можливості позивачу надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення в обґрунтування своєї правової позиції щодо заявленого клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

11.11.2016р. на адресу суду від ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", електронною поштою надійшли пояснення по розрахунку заборгованості за кредитом, які долучені до матеріалів справи (вх.№11396).

У судовому засіданні 11.11.2016р. представник відповідача підтримав клопотання про призначення судової економічної експертизи у даній справі.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечував, посилаючись на те, що дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі не має та, що висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування.

На думку позивача, вирішення питань, які пропонує поставити відповідач перед експертом потребує не спеціальних знань, а надання оцінки поданим сторонами доказам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

25 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариство "Кременчукм'ясо" правонаступником якого Публічне акціонерне товариство "Кременчукмясо" та AT "Банк "Фінанси та Кредит" було укладений договір про мультивалютну кредитну лінію № 128ІМ-08 з наступними змінами та доповненнями.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.09.2016р. у справі №917/1339/16 позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Кременчукм"ясо" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" 359261977,69 грн. заборгованості по кредиту, 134056913,20 грн. заборгованості по відсотках, 55430344,5 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 10622099,61 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках, 205280,45грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідач (апелянт), в обґрунтування заявленого клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи зазначає, що місцевий господарський суд, задовольняючи позов частково, врахував лише розрахунок позивача, що був доданий ним до позовної заяви.

Проте, на думку апелянта, вказаний розрахунок зроблений без будь-яких аналітичних підрахунків.

Так, апелянт вказує на те, що Додатковими угодами від 28.07.2015р. та від 28.08.2015р. встановлені різні строки сплати процентів: проценти які виникли до 25.06.2015р. сплачуються в строк до 01.03.2016р., проценти, які виникли з 26.06.2015р. по 25.07.2015р. та проценти, які виникли з 26.07.2015р. по 25.08.2015р. сплачуються взагалі за окремими графіками, в яких визначені конкретні суми і строки їх сплати, а проценти нараховані вже з 26.08.2015р. нараховуються і сплачуються щомісячно.

Однак, на думку апелянта, в розрахунку заборгованості позивача по кожному з траншів взагалі не відображено конкретних сум, які рахувались на зазначенні вище дати згідно Додаткових угод.

Також, зазначає, що позивачем до місцевого господарського суду, крім розрахунку наданого до позову був наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору, тобто, вказані розрахунки позивача різняться між собою та в них визначені різні суми.

Вказує на те, що для вирішення всіх розходжень позивача та відповідача по спірній заборгованості, по кожному з траншів мають бути вказані конкретні суми заборгованості, з урахуванням проведених оплат та з урахуванням визначених строків сплати Додатковими угодами від 28.07.2015р. та від 28.08.2015 року.

Посилається на те, що позивачем надано до місцевого господарського суду виписку по особовому рахунку за період спірних правовідносин з якої вбачається, що банк не нараховував та не відображав у бухгалтерській звітності штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі заявленому відповідно до позовних вимог, а тому, вважає, що банк зробив розрахунок пені на прострочені проценти та тіло кредиту та заявив їх до стягнення в розмірі заявлених позовних вимог, але нарахування по бухгалтерському та банківському обліку такої пені не здійснив, що взагалі свідчить про необґрунтованість вимог позивача по їх стягненню.

Крім того, зазначає, що 30.04.2015 року позивачем відображено в розрахунку заборгованості видані кошти (транш) позичальнику у розмірі 98 657,54 грн., проте, відповідно до банківської виписки вказана сума була проведена як врегулювання рахунків по нарахованим відсотках по кредитному договору, згідно розпорядження від 30.04.2015р.

Апелянт вважає, що позивачем відображена оплата за вексель (іменний індосамент) 25.12.2008 року на суму 170 730 500,00 грн., як видача кредитних коштів, але вказана операція для надання їй статусу кредитної, могла бути проведена банком лише згідно умов кредитного договору або згідно письмової заявки позичальника. Проте, документів на підтвердження видачі даної суми як кредитних коштів банком не надано.

На думку останнього, за відсутності належних доказів, така операція по сплаті за вексель не може прирівнюватися до видачі кредитних коштів згідно умов кредитного договору, а тому проведеній банківській операції по оплаті за вексель з рахунку 2062 Короткострокові кредити в поточну діяльність та відображення це як виданий кредит має бути надана належна оцінка зі сторони експертів, а саме щодо можливості проведення такої операції з рахунку « 2062».

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Додатковими угодами від 28.07.2015р. та від 28.08.2015р. до договору про мультивалютну кредитну лінію №1281м-08 від 25.12.2008 року встановлені різні строки сплати процентів за користування грошовими коштами.

Так, проценти які виникли до 25.06.2015р. сплачуються в строк до 01.03.2016р., проценти, які виникли з 26.06.2015р. по 25.07.2015р. та проценти, які виникли з 26.07.2015р. по 25.08.2015р. сплачуються за окремими графіками, в яких визначені конкретні суми і строки їх сплати, а проценти нараховані з 26.08.2015р. сплачуються щомісячно (т.1, а.с.174-177).

В розрахунку заборгованості позивача по кожному з траншів не відображено конкретних сум, які рахувались на зазначені вище дати згідно умов Додаткових угод.

Позивачем до місцевого господарського суду, крім розрахунку наданого до позову був наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору.

Вказані розрахунки різняться між собою та в них визначені різні суми.(т.1. а.с.228-т.2, а.с.16)

Як вбачається з виписки по особовому рахунку за період спірних правовідносин, банком не нараховано та не відображено в бухгалтерській звітності штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі відповідно до позовних вимог (т.2., а.с.57-106)

Вказане дає підстави вважати, що банк зробив розрахунок пені на прострочені проценти та тіло кредиту та заявив їх до стягнення в розмірі заявлених позовних вимог, однак нарахування по бухгалтерському та банківському обліку такої пені не здійснив.

30.04.2015 року позивачем відображено в розрахунку заборгованості видані кошти (транш) позичальнику у розмірі 98 657,54 грн..

Проте, відповідно до банківської виписки вказана сума проведена як врегулювання рахунків по нарахованим відсотках по кредитному договору.

Позивачем відображена оплата за вексель (іменний індосамент) 25.12.2008 року на суму 170 730 500,00 грн., як видача кредитних коштів.

Вказана операція мала бути проведеною банком тільки згідно умов кредитного договору або згідно письмової заявки позичальника.

Однак, документів на підтвердження видачі вказаної суми як кредитних коштів банком матеріали справи не містять.

За таких обставин, за відсутності належних доказів, така операція по сплаті за вексель не може прирівнюватися до видачі кредитних коштів згідно умов кредитного договору, а тому проведеній банківській операції по оплаті за вексель з рахунку 2062 Короткострокові кредити в поточну діяльність та відображення це як виданий кредит має бути надана експертна оцінка щодо можливості проведення такої операції з рахунку « 2062».

Згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних обєктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Отже, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії.

Відповідно до норм ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз положень ст.ст. 32-34 ГПК України дає підстави зробити висновок про те, що для вирішення господарського спору та прийняття рішення у справі господарський суд на підставі доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України (мають бути належними, допустимими та відповідати вимогам щодо певного засобу доказування) має враховувати лише ті встановлені та досліджені обставини справи, що мають значення для справи. Збір же господарським судом доказів (у тому числі у порядку ст.ст. 38, 41 ГПК України), що мають підтверджувати або підтверджують обставини, що не мають значення для справи, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та може призвести до зайвих процесуальних дій у справі та, як наслідок, затягування розгляду справи. Тобто суд, збираючи докази у справі та вирішуючи питання щодо обставин, які підтверджуються цими доказами та мають значення для справи, має виходити із предмету доказування та, на підставі норм діючого законодавства, визначати межі доказування у конкретному спорі.

Між тим, особа набуває прав та несе обовязки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі.

Також, у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Відповідно до пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.03.2012р. №4, визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення пункту 1.5 Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Розглянувши зазначене клопотання представника апелянта про призначення у справі судової економічної експертизи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів, враховуючи те, що призначення судової експертизи у справі є правом суду та є одним із способів збору доказів у господарській справі, дійшла висновку про наявність підстав для призначення у даній справі судової економічної експертизи.

Так, враховуючи що, встановлення обставин, що мають значення для справи щодо правомірності проведених позивачем розрахунків по кредитному договору та визначення точної суми заборгованості потребує спеціальних знань, колегія суддів вважає за доцільне вказане клопотання задовольнити та для роз'яснення цих питань призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_4.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 16.09.2015р. у справі №910/24356/14, від 09.03.2016р. у справі №922/5305/15, від 30.05.2016р. у справі №922/4991/15.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

У звязку з призначенням судової економічної експертизи провадження у справі підлягає зупиненню до одержання висновку судового експерта відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, копії висновку судового експерту слід надіслати сторонам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 29.09.2016р. відповідач звертався до господарського суду Полтавської області з клопотанням про призначення у справі судової економічної експертизи, однак, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання та дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі документами.

Відмова місцевого господарського суду в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи, після одержання висновку експерта та поновлення провадження у справі, буде здійснюватися у режимі відеоконференції з господарським судом міста Києва, на підставі заяви ОСОБА_3 акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит", Київ (вх.№10685) та відповідно до ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 року у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31, 41, ст. 79, ст.ст. 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Клопотання ОСОБА_3 акціонерного товариства "Кременчукмясо", Полтавська область, м. Кременчук про призначення судової економічної експертизи задовольнити.

2.Призначити у справі №917/1339/16 судову економічну експертизу.

3. Проведення експертизи доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4 (вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36004).

4.На вирішення експерта поставити питання: