Постанова № 62689195, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року Справа № 904/5877/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Білецької Л.М (доповідач), суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 представник;

від відповідача: ОСОБА_4 представник;

від відповідача: ОСОБА_5 представник.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року у справі №904/5877/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 116 519,51 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року у даній справі (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корпус 12; код ЄДРПОУ 23646710) 83 491, 38 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста девяносто одна грн. 38 коп.) основного боргу, 1748,84 грн. (одна тисяча сімсот сорок вісім грн. 84 коп.) 3 % річних, 5855,56 грн. (пять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 18 385,74 грн. (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять грн. 74 коп.) пені, 1642,22 грн. (одна тисяча шістсот сорок дві грн. 22 коп.) судового збору, 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) витрат повязаних з наданням правової допомоги адвоката, про що видано наказ. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що на момент розгляду справи борг відповідача складає 83 491,38 грн., докази погашення його в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачем за прострочення виконання договірних зобовязань щодо оплати наданих послуг нарахована пеня у розмірі 25 340,68 грн. (за період з 06.10.2015 р. по 30.06.2016 р.). Здійснивши перевірку розрахунку пені, виконаного позивачем, судом першої інстанції встановлено, що останнім не враховано норми ч. 6 ст. 232 ГК України тому згідно перерахунку, здійсненого господарським судом до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 18 385,74 грн. (за період з 11.10.2015 р. по 11.04.2016 р. за видатковою накладною № 7543 від 25.09.2015 р. та за період з 11.11.2015 р. по 11.05.2016 р. за видатковою накладною № 8387 від 21.10.2015 р.)

Позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1823,50 грн. (за період з 01.10.2015 р. по 30.06.2016 р.) та інфляційних втрат в сумі 5863,95 грн. (за період з 01.10.2015 р. по 31.05.2015 р.).

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, судом першої інстанції встановлено, що за період з 11.10.2015 р. по 30.06.2016 р. до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 1748,84 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, виконаного позивачем, судом встановлено, що за період з 11.10.2015 р. по 31.05.2016 р. до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 5855,56 грн.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню у сумі: 83 491, 38 грн. основного боргу, 1748,84 грн. 3 % річних, 5855,56 грн. інфляційних втрат, 18 385,74 грн. пені.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 17 740,09 грн., суд зазначив, що на підтвердження понесення витрат позивачем до матеріалів справи надані копії Договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 07.04.2016 р., копію платіжного доручення № 1809 від 05.07.2016 р., копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю від 11.10.1995 р. № 8, ордер від 07.04.2016 р.

Суд першої інстанції вважав, що стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 2 000,00 грн. як спів-розмірні.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" (позивач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" 14 668, 55 грн., витрат повязаних з наданням правової допомоги адвоката в суді першої інстанції, 9000,00 грн. витрат, повязаних з наданням правової допомоги адвоката в апеляційній інстанції та 1922,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Від ціни позову в 116 519, 51 грн. судом задоволено 109 481, 52 грн. (з розрахунку: 116 519, 51 7 033, 99 = 109 481, 52 грн.). Не задоволено 7 037,99 грн., що становить 93, 9598% від ціни позову. Відповідно 93, 9598% від задоволеної суми ціни позову юридичній особі - ТОВ РИМ2000 має бути відшкодовано судових витрат, повязаних з наданням правової допомоги адвоката 16 668, 55 грн. (з розрахунку: 17 740, 09 = 100% х= 93,9598 % х % = 17 740,09 х 93, 9598 % : 100% = 16 668, 55 грн., де: 17 740, 09 грн. - сума витрат з надання правової допомоги; 93, 9598% - процент задоволеної судом суми від ціни позову).

Таким чином, на думку позивача, господарський суд Дніпропетровської області замість 17 740, 09 грн. мав стягнути з відповідача 16 668, 55 грн., що на 1 071, 54 грн. менше від заявленої в позові суми витрат, повязаних з наданням правової допомого адвоката (з розрахунку: 17 740, 09 16 668, 55 = 1 071, 54 грн.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області відшкодовано адвокатських витрат на користь позивача з відповідача лише в розмірі 2 000, 00 грн., що на 14 668,55 грн. менше від ...пропорційного розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають приписи ч.5 ст. 49 ГПК України (з розрахунку: 16 668, 55 2 000, 00 = 14 668,55 грн.).

Суд при розподілі господарських витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повязаних з розглядом справи, невірно застосував вимоги ч. 5 ст. 49 ГПК України та на свій розсуд (без юридичного обґрунтування і в порушення вимог ст. 49 ГПК України) ухвалив рішення, яким стягнув з відповідача судові витрати, що підлягають сплаті в якості оплати послуг адвоката лише в розмірі 2000, 00 грн., що на 14 668, 55 грн. менше від гарантованої ст. 49 ГПК України суми.

В судовому рішенні від 30.08.2016 р. по справі №904/5877/16 відсутні будь-які посилання на Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства-фірми Максима щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському процесі).

Відповідно до абз. 2 п. 4 юридичній особі Держава гарантує ... відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом (частина перша статті 44 Кодексу). Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом (частина пята статті 49 Кодексу).

Керуючись Конституцією України та Законом України Про Конституційний Суд України від 16 жовтня 1996 р. №422/96-ВР Конституційний Суд України вирішив ...положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, повязані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Господарський суд Дніпропетровської області по справі 904/5877/16 за позовом ТОВ РИМ 2000 до - ПАТ НФЗ ухвалив судове рішення від 30 серпня 2016 р. про стягнення судових витрат, повязаних з наданням правової допомоги адвоката лише в розмірі 2000 грн., чим знехтував гарантіями Держави Україна про ... відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом, які зазначені в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №6-рп/2013 та грубо порушив норми матеріального права, а саме: приписи ст. 69 Закону України Про Конституційний Суд України від 16 жовтня 1996 р. №422/96-ВР відповідно до яких Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обовязковими до виконання. Зазначені норми Конституційного Закону є обовязковими для виконання в тому числі і для господарського суду Дніпропетровської області.

Не пославшись в мотивувальній частині судового рішення на Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №6-рп/2013, суд порушив принцип правової певності та право Позивача на справедливий суд.

В звязку з наведеними порушеннями судове рішення носить характер правової невизначеності.

Приписами ст.7 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р. №2453-VI передбачено Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Приписами ч. 4 ст.10 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р. №2453-VI передбачено Витрати на правову допомогу учасників судового пронесу відшкодовуються в порядку та розмірах, визначених законом, (ч. 4 ст.10 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р. №2453-VI доповнена Законом України Про забезпечення права на справедливий суд від 12.02.2015 р. № 192-VІІІ).

Приписами ст. 54 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р. передбачено Права судді, повязані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальними та іншими законами.

Приписами ст. 55 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р. передбачено, що суддя мусить діяти ...об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді.

Здійснюючи правосуддя, при ухваленні рішення від 30.08.2016 р., всупереч вимогам ст., ст. 10, 54 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р. №2453-VІ, суд не діяв в межах процесуального закону, передбаченого приписами ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України, інших законів, чим грубо порушив обовязок додержуватись присяги, а саме: об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, як це передбачено приписами ст. 55 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р. №2453-VІ.

Судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми процесуального права, а саме: оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає приписам абзацу другого ч.5 ст. 49 ГПК України, коли сума, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, повязана з розглядом справи, може покладатися: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Господарський суд Дніпропетровської області, ухвалюючи рішення від 30.08.2016 р. у справі №904/5877/16, не мав права на свій розсуд змінити розподіл зазначених господарських витрат та зобовязаний був діяти в межах приписів ст., ст. 10, 54 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 р., якими передбачено право судді при здійсненні правосуддя, керуватись Конституцією України та процесуальними та іншими законами ті витрати на правову допомогу учасників судового процесу відшкодовуються в порядку та розмірах, визнаних законом.

Зазначеним рішенням суду першої інстанції також порушено і ч. 3 ст. 48 ГПК України, якою передбачено - Витрати, що підлягають статі за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Надана адвокатом правова допомога у розумінні ст.44 ГПК України є судовими витратами.

В підтвердження вірного застосування господарськими судами приписів ст. 49 ГПК України, а саме - розподілу судових витрат, повязаних з наданням правової допомоги адвоката у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав Позивачем 30.08.2016 р. до господарської справи № 904/5877/ були долучені відповідні судові рішення:

- по справі №904/5673/14 господарський суд Дніпропетровської області 1 інстанція (суддя Євстигнеєва Н.М.) з 17 767,00 грн. рішенням суду від 17.09.2014 р. задоволено позивних вимог по стягненню судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн. Дніпропетровський апеляційний господарський суд 2 інстанція (судді: Кощеєв І.М., Бахмат Р.М., Кузнецова В.О.) постановою суду від 27.11.2014 р. задоволено позовні вимоги по стягненню судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката в розмірі 15 118, 38 грн. - пропорційно задоволеним вимогам. Вищий господарський суд України 3 інстанція (судді: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) постановою суду від 30.12.2014 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. залишено без змін.

- по справі №908/6125/14, господарський суд Запорізької області 1 інстанція (суддя Дроздова С.С.) з 6 817,00 грн. позовних вимог по стягненню судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката рішенням суду від 16.02.2015 р., задоволено в розмірі 6 817, 00 грн. - 100%.

Судом апеляційної та касаційної інстанцій рішення господарський суд Запорізької області від 16.02.2015 р. залишено без змін.

- по справі №908/6268/15, господарський суд Запорізької області 1 інстанція (судді Носівець В.В., Попова І.А., Ніколаєнко Р.А.) з 14 070, 88 грн. рішенням суду від 30.03.2016 р. задоволено позовних вимог по стягненню судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, в розмірі 14 070, 88 грн. 100%.

В апеляційній та касаційній інстанціях рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2016 р. сторонами не оскаржувалося.

- по справі №908/264/16, господарський суд Запорізької області 1 інстанція (суддя Гандюкова Л.П.) з 7 297, 93 грн. рішенням суду від 31.03.2016 р. задоволено позовних вимог по стягненню судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката в розмірі 7 297, 93 грн. - 100%.

В апеляційній та касаційній інстанціях рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2016 р. сторонами не оскаржувалося.

- по справі №904/5876/16, господарський суд Дніпропетровської області 1 інстанція (суддя Мілєва І.В.) з 1 378, 00 грн. рішенням суду від 15.08.2016 р. задоволено позовних вимог по стягненню судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката в розмірі 1 359, 26 грн. - пропорційно задоволеним вимогам.

В апеляційній інстанції рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18/08/2016 р. сторонами не оскаржувалось.

Здійснюючи правосуддя, при ухвалені рішення від 30.08.2016 р. у справі №904/5877/16 господарський суд Дніпропетровської області не діяв в межах процесуального закону, передбачених приписами ст., ст. 44, 48, 49 ГПК України.

Не можна погодитись і з посиланням господарського суду Дніпропетровської області на рекомендації, викладені в абзацах другому та третьому Постанови ПВГСУ № 192-VІІІ від 21.02.2013 р.

Судом невірно застосовані рекомендації Постанови ПВГСУ № 192-УІІІ від 21.02.2013 р. стосовно неспіврозмірності та визначення розумно необхідного розміру судових витрат. повязаних з наданням правової допомоги адвоката.

Постановою ПВГС України №7 від 21.02.2013 р. чітко визначено поняття неспіврозмірності. А саме, відшкодування судових витрат, не повязаних зі сплатою судового збору, до яких відносяться і витрати юридичної особи, повязані з оплатою послуг адвоката по наданню правової допомоги, ...не повинні бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Ціна позову ТОВ РИМ2000 до ПАТ НФЗ становить суму в розмірі 116 519, 51 грн.

Відшкодування судових витрат, повязані з оплатою послуг адвоката по наданню правової допомоги, складають суму в розмірі 17 740, 09 грн., що на 98 779, 42 грн. менше від ціни позову ( з розрахунку: 116 519, 51 - 17 740,09 = 98 779, 42 грн.).

Таким чином, в світлі рекомендацій Постанови ПВГС України №7 від 21.02.2013 р., судові витрати, повязані з оплатою послуг адвоката по наданню правової допомоги в розмірі 740, 09 грн., не є неспіврозмірними, так як зазначена сума в багато (більше ніж в шість з половиною) разів менша від ціни позову, яка становить суму в розмірі 116 519, 51 грн. З орфографічного та синтаксичного аналізу змісту абзацу другого п.6.5. Постанови ПВГС України №7 від 21.02.2013 р., неспіврозмірною є (буде) сума лише тоді, коли вона перевищить суму ціни позову в розмірі 116 519,51 грн. Тобто, як передбачено приписами абзацу другого п. 6.5. Постанови ПВГС України №7 від 21.02.2013 р., коли розмір відшкодування буде явно завищеним порівняно з ціною позову.

У відповідності до п. 4.3.1. умов Договору про надання правої допомоги в господарському процесі від 07.04.2016 р. на стадії апеляційної інстанції господарського процесу Виконавцем надаються наступні види правової допомоги:

а) правовий аналіз визначення судової перспективи апеляційної стадії господарського процесу;

б) правовий аналіз джерел доказової бази, наявної у Замовника (судового рішення суду першої інстанції, матеріалів господарської справи, інших необхідних документів і т.п.);

в) правовий аналіз чинної законодавчо-правової бази та судової практики;

г) правовий аналітично-порівняльний аналіз джерел доказової бази, наявної у Замовника (судового рішення суду першої інстанції, матеріалів господарської справи, інших необхідних документів і т.п.) з чинною законодавчо-правовою базою та судовою практикою з метою визначення відповідності джерел доказової бази, наявної у Замовника, чинній законодавчо-правовій базі і судовій практиці та можливості їх використання і застосування на стадії суду апеляційної інстанції.

д) надання з правових питань: усної і/або письмової правової інформації, розяснень, консультацій відносно предмету цього Договору на стадії суду апеляційної інстанції;

е) правовий супровід відносно предмету цього Договору на стадії суду апеляційної інстанції;

є) збір необхідних процесуальних доказів та документів, відносно предмету цього Договору на стадії суду апеляційної інстанції;

ж) складання і виготовлення необхідних процесуальних документів: апеляційної скарги і/або заперечень на апеляційну скаргу, різного роду листів, актів, запитів, заяв, клопотань і інших документів правового змісту в міру виникнення необхідності, стосовно предмету цього Договору на стадії суду апеляційної інстанції*;

з) надання консультацій з процесуальних особливостей захисту і представництва інтересів Замовника, в міру виникнення такої необхідності, на стадії господарського суду апеляційної інстанції;

і) представництво інтересів, правовий супровід та участь в судових засіданнях суду апеляційної (другої) інстанції - Дніпропетровському апеляційному господарському суді.

Здійснюється Виконавцем в міру виникнення такої необхідності в обємі повноважень, зазначених в змісті довіреності, наданої Замовником.

Види правової допомоги в господарському процесі на стадії апеляційної інстанції, перераховані в підпунктах а, б, в, г, е, є, з та і цього Договору здійснюється Виконавцем в усній формі, перераховані в підпункті ж виключно вчиняються в письмовій формі, перераховані в підпункті д в усній формі, а в міру виникнення необхідності - письмовій.

У відповідності до п. 4.3.2. умов Договору про надання правої допомоги в господарському процесі від 07.04.2016 р. за надання правової допомоги на стадії апеляційної (другої) інстанції господарського процесу по врегулювання господарського спору, Замовник здійснює оплату правової допомоги, наданої Виконавцем у відповідності до умов п.4.1.2. з урахуванням п.4.1.3. цього Договору, але не менше 9 000, 00 грн.

Згідно до п.4.3.3. умов Договору про надання правої допомоги в господарському процесі від 07.04.2016 р. Замовник платіжним дорученням №2931 від 06.09.2016 р. оплатив Виконавцю зазначену суму. (Доказ-додаток № 2).

Платіжним дорученням №2932 від 06.09.2016 р. Позивач за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 р. у справі №904/5877/16 оплатив судовий збір в розмірі 1922, 80 грн.

Зазначені суми: 9 000, 00 грн. та 1 922, 80 грн. у відповідності до приписів ст. 44 ГПК України відносяться до складу судових витрат, розподіл яких здійснюється за загальними правилами частини пятої ст. 49 ГПК України, про що також зазначено в рекомендаціях абзацу першого п.6.5. Постанова ПВГС України №7 від 21.02.2013 р.

Ухваливши незаконне рішення в частині стягнення з Відповідача - ПАТ НФЗ на користь Позивача - ТОВ РИМ2000 лише 2000, 00 грн. - судових витрат, повязаних з наданням правової допомоги адвоката, Дніпропетровський місцевий господарський суд тим самим, порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, підставами для часткового скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2014 р. у справі №904/5877/16 і прийняття нового рішення є порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 р. у справі 904/5877/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РИМ2000 до Публічного акціонерного товариства Нікопольський феросплавний завод про стягнення заборгованості скасувати частково.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства Нікопольський феросплавний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РИМ2000:

14 668 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 55 коп. судових витрат, повязаних з надання правової допомоги адвоката в господарському процесі суду першої інстанції;

9 000 (девять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат, повязаних з наданням правової допомоги адвоката в господарському процесі суду апеляційної інстанції;

1 922 (одна тисяча девятсот двадцять дві) грн. 80 коп. суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

27.09.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на норми чинного законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

08.11.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи судової практики.

10.11.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

В судових засіданнях представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Вислухавши представників стрін, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю РИМ-2000 в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Уставу, іменованого надалі Замовник, з однієї сторони, і адвокат ОСОБА_3, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0610 від 16 жовтня 1995 р., іменований надалі Виконавець, з іншої сторони (в подальшому разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), уклали 07.04.2016 р. Договір про надання правової допомоги в господарському процесі (а.с.42-46).

Згідно платіжного доручення № 1809 від 05.07.2016 р. ТОВ Рим-2000 оплатило відповідно до п.4.2.2 Договору 17 740, 09 грн. (а.с.47).

На підтвердження повноважень по веденню справи надана копія свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю від 11.10.1995р. № 8 та ордер серія ДП №51/000040 від 07.04.2016 р. (а.с.49-50).

Відповідно до ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

У відповідності до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року (із наступними змінами і доповненнями) розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі без урахування вищенаведених вимог закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_3 отримав право на зайняття адвокатською діяльністю у жовтні 1995 року. Отже, він є кваліфікованим і має великий досвід такої роботи.

Наразі справа про стягнення заборгованості не є складною. 14 липня 2016 року було подано позовну заяву до суду, вже 15 липня 2016 року порушено провадження у справі. 16.08.2016 року суд заслухав пояснення адвоката щодо предмета позову (а.с.77), а вже 30.08.2016 року було прийнято судове рішення у справі, яким позовні вимоги частково задоволені.

У ході провадження адвокат також підготував пояснення з приводу неспіврозмірності/співрозмірності суми витрат на його правову допомогу, до якого додав судову практику, за якою були відшкодовані такі витрати у повному обсязі (а.с.90-117) і надав розрахунки (а.с.120-121).

У договорі про надання правової допомоги від 07.04.2016 року сторони погодили прогресивну ставку 15% від переліку складових для обчислення розрахунку розміру вартості правової допомоги у суді першої інстанції (п.4.1.2 договору), що у грошовій сумі складає 17 740 грн. 09 коп., на що і посилається адвокат у апеляційній скарзі з урахуванням пропорційності від задоволених позовних вимог, платіжним дорученням №1809 від 05.07.2016 року ця сума була сплачена адвокату (а.с.47).

На його думку, суд першої інстанції неправомірно зменшив цю суму.

У справі відбулося три засідання, у яких адвокат був присутнім.

Нарізі адвокатом не надано доказів того, які саме види робіт на виконання яких він управлений, було здійснено ним в межах правової позиції у справі, докази розумності понесених витрат також відсутні фактичні дані про те, скільки часу ним було витрачено, вартість оплати послуг аналогічних робіт тощо. Колегія суддів наголошує, що в силу вимог ст. 44 ГПК України до судових витрат належать виключно витрати які повязані з розглядом справи. При цьому, такі витрати мають бути підтверджені.

Колегія суддів враховує також судову практику Вищого господарського суду України у аналогічних справах (постанова Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року у справі №910/8571/14 та постанова Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року у справі №903/966/15).

Що стосується суті спору, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки 13.03.2015 року №1501317, за яким на підставі специфікацій було здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 83491,38 грн. (дві видаткові накладні №7543 від 25.09.2015 на суму 58839,00 грн. (а.с.29) та №8387 від 21.10.2015 року на суму 24652,38 грн. (а.с.33)).

Специфікаціями встановлено відстрочка платежу на 5 і 7 календарних днів на р/с в Приватбанку.

Термін оплати по видатковій накладній :

- №7543 від 25.09.2015 року настав 30.09.2015 року (плюс 5 днів).

- №8387 від 21.10.2015 року настав 28.10.2015 року (плюс 7 днів).

Здійснивши перерахунок суми пені, Дніпропетровський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції допущено помилку при розрахунку суми пені по даній справі з огляду на наступне:

так, приписами ч.6 ст.232 ГК України, які є імперативними, унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Підпунктом 2.5. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань із змінами і доповненнями вказано, що:

- щодо пені за порушення грошових зобовязань застосовується припис ч.6 ст.232 ГК України, яким передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконане.

З матеріалів справи убачається, що датою поставки товару за видатковою накладною №7543 від 25.09.2015 року є 25.09.2016 року, датою виконання відповідачем грошового зобовязання - 30.09.2015 року.

Період часу, за який нараховується пеня, у відповідності до ч.6 ст.232 ГК України становить саме з 01.10.2015 року по 01.04.2016 року, а не з 10.11.2015 року по 11.04.2016 року, як помилково зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, з урахуванням умови пункту 10.1 розділу 10 Відповідальність сторін договору поставки №1501317 від 13.03.2015 року, відповідно до якої у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше ніж 10 календарних днів покупець ПАТ НЗФ сплачує постачальнику ТОВ РИМ 2000 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення і до дати надходження оплати на рахунок постачальника, розмір пені розраховується, починаючи з 11-го дня прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання у розмірі 58 839,00 грн., який припадає на 11.10.2016 року, та за період прострочення з 11.10.2015 року по 01.04.2016 року становить:

сума боргу, грн. період прострочення кількість днів простроченняоблікова ставка НБУподвійна облікова ставка НБУрозмір пені, грн.58 839,00 11.10.-31.12. 2015 року 82 22% 44% 5 816,19 01.01.-01.04. 2016 року 92 22% 44% 6 507,66Всього 174 12 323,85 Таким чином, загальна сума пені за видатковою накладною №7543 від 25.09.2015 року складає 12323,85 грн.

Датою поставки товару за видатковою накладною №8387 від 21.10.2015 року є 21.10.215 року, датою виконання відповідачем грошового зобовязання - 28.10.2015 року.

Здійснивши аналіз правовідносин сторін за накладною №8387 від 21.10.2015 року, колегія суддів зазначає, що одинадцятим днем з моменту поставки товару та враховуючи відстрочку у семиденний строк, датою початку нарахування пені є 08.11.2015 року, але позивачем заявлений період з 10.11.2015 року, таким чином, суд обмежений заявленими позовними вимогами та не вправі виходити за них, отже днем початку нарахування пені є 10.11.2015 року, як про це зазначив позивач.

Період часу, за який нараховується пеня, у відповідності до ч.6 ст.232 ГК України становить саме з 29.10.2015 року по 29.04.2016 року, а не з 11.11.2015 року по 11.05.2016 року, як помилково зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, з урахуванням умови пункту 10.1 розділу 10 Відповідальність сторін договору поставки №1501317 від 13.03.2015 року, відповідно до якої у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення і до дати надходження оплати на рахунок постачальника, розмір пені розраховується, починаючи з 11-го дня прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання у розмірі 24 652,38 грн., який припадає на 10.11.2016 року (як про це зазначено в позовній заяві), та за період прострочення з 10.11.2015 року по 29.04.2016 року становить:

сума боргу, грн. період прострочення кількість днів простроченняоблікова ставка НБУподвійна облікова ставка НБУрозмір пені, грн.24 652,38 10.11.-31.12. 2015 року 52 22% 44% 1 545,33 01.01.-21.04. 2016 року 112 22% 44% 3 319,32 22.04.-29.04. 2016 року 8 19% 38% 204,76 Всього 172 5 069,40Таким чином, загальна сума пені за видатковою накладною №8387 від 21.10.2015 року складає 5069,40 грн.

Отже загальна сума пені за видатковою накладною №7543 від 25.09.2015 та видатковою накладною №8387 від 21.10.2015 року складає 17393,25 грн.

Також у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду помилково зазначено відповідача ОСОБА_7 акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" замість Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", тому в резолютивній частині назву відповідача слід замінити на правильну.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року у справі №904/5877/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року у справі №904/5877/16 змінити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" 83 491, 38 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста девяносто одна грн. 38 коп.) основного боргу, 1748,84 грн. (одна тисяча сімсот сорок вісім грн. 84 коп.) 3 % річних, 5855,56 грн. (пять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 17 393,25 грн. (сімнадцять тисяч триста девяносто три грн. 25 коп.) пені, 1627,34 (одна тисяча шістсот двадцять сім грн. 34 коп.) судового збору, 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) витрат, повязаних з наданням правової допомоги адвоката.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року у справі №904/5877/16 залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 14.11.2016 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко