Постанова № 62689102, 08.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа № 922/5147/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 30.09.2016р. №100;

третьої особи не зявився;

Відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 11.01.2016р.;

третьої особи ОСОБА_3, за довіреністю від 22.12.2015р. №1222-01;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_4 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1774Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р.

у справі №922/5147/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТД "Агрохімхолдинг", м. Київ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 (суддя Лавренюк Т.А.) в задоволенні позову відмовлено частково; в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агрохімхолдинг", яка станом на 25.08.2015р. складає: заборгованість за основним боргом в розмірі 12406500,00 доларів США, що еквівалентно 274128366,63грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 964370,67 доларів США, що еквівалентно 21513048,46грн.; пеню в розмірі 486418,35грн. та 3% річних у розмірі 288,77грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність Іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству "Златобанк", нерухомого майна, що віднесено до предмету іпотеки відповідно до: договору іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17.05.2012р. за реєстраційним №389, а саме на квартири в житловому будинку літ "А-25", що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, з відповідними характеристиками; договору іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Фірма "Житлобудінвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13.07.2012р. за реєстраційним № 920, а саме: на квартири в житловому будинку літ А-25, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, з відповідними характеристиками; визнано за Публічним акціонерним товариством "Златобанк", право власності на квартири в житловому будинку літ. "А-25", що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 45/3, з відповідними характеристиками; стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", на користь Державного бюджету України 73080,00 грн. - судового збору.

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", м. Харків з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до ОСОБА_4 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2016р. у справі №922/5147/15 визначено суддю доповідача Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та розгляд справи призначено на 27.07.2016р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2016р. у справі №922/5147/15, у звязку з відпусткою судді доповідача Гетьмана Р.А., визначено суддю доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.

25.07.2016р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7363).

25.07.2016р. на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№7364).

25.07.2016р. на адресу суду, електронною поштою від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні (вх.№7401)

27.07.2016р. на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні (вх.№7455).

27.07.2016р. на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, з додатками (вх.№7456).

Ухвалою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.) розгляд справи відкладено на 08.08.2016р., у звязку з задоволенням клопотань позивача, відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи.

29.07.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Крім того, просить вказану справу за відсутності представника не розглядати (вх.№7522).

Ухвалою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. розгляд справи відкладено на 13.09.2016р., у звязку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому останній просить справу призначити до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити проведення якої господарському суду міста Києва (вх.№8264 від 22.08.2016р.)

22.08.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ - вх.№8265.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016р., у звязку з відпусткою судді Тихого П.В., для розгляду клопотання про призначення відоконференції сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 22.08.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.) задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду міста Києва.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016р., у звязку з відпусткою судді Хачатрян В.С., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

13.09.2016р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, для надання можливості забезпечення явки представника у судове засідання та надання додаткових документів, які мають суттєве значення для вирішення спору, а саме матеріалів судової експертизи, які надійшли до господарського суду Харківської області по справі №922/5162/15 - вх.№8994.

Ухвалою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. розгляд справи відкладено на 20.09.2016р., у звязку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. розгляд справи відкладено на 11.10.2016р., у звязку з задоволенням клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ.

26.09.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому останній просить судове засідання 11.10.2016р. призначити до розгляду в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарського суду міста Києва (вх.№9702)

06.10.2016р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній просить долучити до матеріалів справи докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ (вх.№10104).

ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. зафіксовано те, що судове засідання 11.10.2016р. проведено без застосування системи відеоконференцзвязку "Програмний комплекс TrueConf", оскільки не вдалося встановити відеозв'язок з господарським судом м. Києва, через відсутність з'єднання з сервером програмного комплексу "TrueConf" (т.6, а.с.77).

Ухвалою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. розгляд справи відкладено на 01.11.2016р., у звязку з неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

01.11.2016р. на адресу суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№11041, вх. №11042).

01.11.2016р. на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надійшли письмові пояснення (вх.№11043)

У судовому засіданні 01.11.2016р. оголошено перерву до 08.11.2016р.

ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. зафіксовано те, що судове засідання 08.11.2016р. проведено без застосування системи відеоконференцзвязку "Програмний комплекс TrueConf", оскільки не вдалося встановити відеозв'язок з господарським судом м. Києва, через те, що зал відеоконференції у господарському суді міста Києва був зайнятий для проведення іншого судового засідання. (т.6, а.с.126).

08.11.2016р. на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2016р. у справі №922/5136/16 та постанови Верховного суду України від 02.11.2016р. у справі 6-2457цс16, які долучено до матеріалів справи (вх.№11256, вх.№11276).

У судовому засіданні 08.11.2016р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просив рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання 08.11.2016р. не з'явився, у судовому засіданні 01.11.2016р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. залишити без змін, про судове засідання 08.11.2016р. був повідомлений належним чином, що вбачається з протоколу судового засідання (т.6, а.с.102-104).

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

16.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (позивач) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохімхолдинг (третя особа, Позичальник) укладено кредитний договір № 106/12-KL, відповідно до умов якого позивач в порядку та на умовах встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України зобов'язався видати позичальнику кредит, а останній в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору. Кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного кредитним договором. Кредит надається для поповнення обігових коштів.

Згідно п.п.1.3.-1.5 кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлено 15 000 000,00 доларів США, процентну ставку за користування кредитом передбачено у розмірі 14 процентів річних, кінцева дата повернення кредиту визначена: не пізніше 15.05.2013р.

Надалі, між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було укладено ряд договорів про внесення змін до кредитного договору.

За умовами договору про внесення змін № 77 від 14.05.2014р. до кредитного договору кінцеву дату повернення кредиту сторони погодили - 13.05.2016р.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач у травні 2012 року надав третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача кредит у сумі 15 000 000,00 доларів США, після чого неодноразово надавав транші в межах максимального ліміту заборгованості (останній транш перерахований позичальнику 19.06.2014р. в сумі 148 120,01 доларів США).

Як вбачається з матеріалів справи, всього за період дії кредитного договору позивач надав позичальнику кредит у сумі 17 359 342,23 доларів США, з яких останнім погашено кредит в розмірі 4 952 842,23 доларів США.

Таким чином, залишився неповерненим кредит в розмірі 12 406 500,00 доларів США.

Сторони у договорі погодили, що позичальник зобовязався самостійно сплачувати проценти за фактичний строк користування кредитом щомісячно, до сьомого числа (включно) місяця, наступного за місяцем нарахування процентів та за умовами п.3.4.2 договору позичальник зобовязався сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором (п.п.2.4.-2.5 кредитного договору).

Позичальник зобовязався безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору (п.3.4.4. кредитного договору)

Згідно розділу 4 кредитного договору, за неналежне виконання зобовязань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів позичальник сплачує пеню, що нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України з суми неналежно виконаного зобовязання за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 5 000,00грн. - за кожен випадок порушення зобовязань.

Станом на 25.08.2015р. у позичальника перед позивачем існує заборгованість, що за розрахунком позивача становить: заборгованість за основним боргом (кредитом) на суму 12 406 500,00 доларів США; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом на суму 1 221 004,33 доларів США; пеня в сумі 4 807 765,88грн.; 3% простроченої суми по тілу кредиту в сумі 288,77грн.; штраф в сумі 5 000,00грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством Златобанк та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Фірма Житлобудінвест укладені договори іпотеки, кожен з яких забезпечує виконання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохімхолдинг зобовязань, що випливають з укладеного між банком та позичальником кредитного договору № 106/12-KL від 16.05.2012р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобовязання та (або) процентів за основним зобовязанням, за умовами якого ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохімхолдинг зобовязаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти у формі відкличної кредитної лінії, з цільовим призначенням для поповнення обігових коштів, з максимальним лімітом заборгованості, що становить 15 000 000,00 доларів США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту з розрахунку 14 процентів річних, сплатити можливі неустойки в розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Так, між позивачем та відповідачем укладено наступні договори іпотеки:

- Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17.05.2012р. за реєстраційним № 389 (далі - договір іпотеки 1), предметом іпотеки якого визначено нерухоме майно: 78 квартир за №№ 34, 51, 52, 95, 97, 107, 109, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 126, 142, 154, 160, 171, 177, 185, 186, 187, 188, 195, 199, 251, 257, 259, 260, 273, 279, 295, 300, 301, 302, 312, 317, 319, 320, 321, 322, 327, 328, 331, 332, 334, 338, 340, 343, 344, 353, 357, 358, 364, 365, 367, 370, 371, 373, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 385, 388, 391, 394 в житловому будинку літ А-25, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3.

Заставна вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки 1 становить 82 395 470,15грн.

Обтяження зазначеної нерухомості на підставі Договору іпотеки 1 зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Протягом дії договору до нього вносилися зміни в частині визначення Предмета іпотеки.

- Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13.07.2012р. за реєстраційним № 920 (далі - Договір іпотеки 2).

Предметом іпотеки за Договором іпотеки 2 визначено нерухоме майно: 9 квартир за №№ 178, 267, 271, 306, 307, 316, 361, 363, 374 в житловому будинку літ А-25, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, заставна вартість якого становить 6 500 092,35грн.

Обтяження зазначеної нерухомості на підставі Договору іпотеки 2 зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Позивач, у звязку з порушенням ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохімхолдинг своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № 106/12-KL від 16.05.2012 р. та укладеними іпотечними договорами № 389 від 17.05.2012р. та № 920 від 13.07.2012р., звернувся з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агрохімхолдинг", яка станом на 25.08.2015р. складає: заборгованість за основним боргом в розмірі 12406500,00 доларів США, що еквівалентно 274128366,63грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 964370,67 доларів США, що еквівалентно 21513048,46грн.; пеня в розмірі 486418,35грн. та 3% річних у розмірі 288,77грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству "Златобанк" нерухомого майна, що віднесено до предмету іпотеки відповідно до: договору іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17.05.2012р. за реєстраційним №389, а саме на квартири в житловому будинку літ "А-25", що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, з відповідними характеристиками; договору іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Злато банк" та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Фірма "Житлобудінвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13.07.2012р. за реєстраційним № 920, а саме: на квартири в житловому будинку літ А-25, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна, будинок 45/3, з відповідними характеристиками; визнати за Публічним акціонерним товариством "Златобанк", право власності на квартири в житловому будинку літ. "А-25", що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 45/3, з відповідними характеристиками.

09.06.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, за загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохімхолдинг за кредитним договором № 106/12-KL від 16.05.2012 р., станом на 25.08.2015р., в розмірі: 12 406 500,00 доларів США за основним боргом (кредитом); 1 221 004,33 доларів США за процентами; 4 807 765,88грн. по пені; 288,77грн. по 3% річних; 5 000,00грн. штрафу, яка утворилась станом на 25.08.2015р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. у справі № 910/22729/15, яка набрала законної сили, встановлено факт наявності у ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» станом на 25.08.2015р. заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 106/12-KL від 16.05.2012 р., у розмірі 12 406 500,00 доларів США, що еквівалентно 274 128 366,63 грн. за основним боргом (кредитом); 964 370,67 доларів США, що еквівалентно 21 513 048,46 грн процентів, за користування кредитом, 486 418,35 грн. пені, 288,77 грн. 3% річних; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 256 633,66 доларів США процентів за користування кредитом ,1347,53 грн. пені та 5000 грн. штрафу відмовлено.

Отже, загальна сума якої перед позивачем за кредитним договором № 106/12-KL від 16.05.2012 р., відповідно до зазначеної вище постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. у справі № 910/22729/15, складає 296 128 122,21 грн. (274 128 366,63 + 21 513 048,46 + 486 418,35 + 288,77)

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що доказів того, що станом на момент розгляду даної справи заборгованість за кредитним договором № 106/12-KL від 16.05.2012 р. частково або повністю була погашена, матеріали справи не містять.

Статтею 564 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Згідно з частиною 5 ст. З Закону України Про іпотеку, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приписами ст. 19 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічні за змістом положення передбачені і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у договорах іпотеки №1 та №2 (п.п.3.4.1-3.4.3) дійшли згоди, що іпотекодержатель має право: у випадку невиконання основного зобовязання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством України в тому обсязі, які є на момент фактичного задоволення, зокрема, суму боргу, проценти, комісії, неустойку, збитки, завдані простроченням виконання, витрати, повязані з утриманням та зверненням стягнення на предмет іпотеки тощо; звернути стягнення на Предмет іпотеки достроково.

Так, у п. 5.4 Договорів іпотеки 1 та 2 сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Розділ 6 Договорів іпотеки 1 та 2 Застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя визначає одним із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки - передачі Банку права власності на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 37 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, оскільки сторони у договорі іпотеки передбачили можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для обрання позивачем саме такого способу захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на нього.

Також, колегія суддів зазначає, що аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.10.2016 року у справі №6-1625цс16.

Так, зокрема, Верховний Суд України вказав на те, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Окрім того, у частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України, можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобовязань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта в частині того, що визнання права власності на предмет іпотеки можливе лише в позасудовому порядку врегулювання спору на підставі договору, як це передбачено ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку, оскільки в ч.2 ст.35 цього ж Закону зазначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Аналогічне положення сторони передбачили у ч.2 п.5.5 договорів іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_6 17.05.2012р. № 389 та 13.07.2012р. № 920.

Також, у листі Верховного Суду України від 01.02.2015р. Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, Верховний Суд України зазначив, що невиконання іпотекодержателем вимоги позасудового врегулювання на підставі договору, у разі пред'явлення ним до суду позову не є підставою для відмови в позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно.

Статтею 590 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, неможливо прийняти до уваги посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016р. у справі № 6 1851цс15, оскільки правова позиція Верховного Суду України викладена з врахуванням аналізу умов конкретного договору іпотеки, який передбачав обовязкову згоду іпотекодавця на звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15 рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі необхідно розуміти так, що право особи (юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно правовими актами. Встановлення законом або договором досудового порядку врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обовязком особи, яка добровільно, входячи з власних інтересів його використовує.

Не приймаються до уваги колегії суддів, також, посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 02.11.2016 року у справі №6-2457цс, оскільки у вказаній постанові йдеться про встановлення сторонами порядку, за умови недотримання якого в позичальника виникає обовязок дострокового повернення боргу.

Так, Верховний Суд України, зокрема, вказав на те, що відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Також, згідно із ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Позивачем, до місцевого господарського суду надано копію звіту про незалежну оцінку ринкової вартості 40 квартир, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т Леніна, буд. 45/3 (предмет іпотеки за договором іпотеки № 389 від 17.05.2012р.), відповідно до якого вартість зазначеного нерухомого майна становить 48 751 384,99грн. та копію звіту про незалежну оцінку ринкової вартості 6 квартир, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т Леніна, буд. 45/3 (предмет іпотеки за договором іпотеки № 920 від 13.07.2012р.), відповідно до якого вартість нерухомого майна становить 6 491 080,83грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, до місцевого господарського суду, також, наданий звіт про оцінку вищевказаного нерухомого майна, а саме 46 квартир, розташованих за адресою: м. Харків, пр-т Леніна, буд. 45/3, ринкова вартість яких становить 110 126 679,00грн. (з округленням) або 4 809 025,00 доларів США (з округленням).

Окрім того, згідно висновку ОСОБА_4 науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_7:ринкова вартість предмета іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Акціонерним товариством Златобанк та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Фірма Житлобудінвест та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17.05.2012р. за реєстраційним № 389, а саме наступного нерухомого майна: сорок квартир №№ 34, 51, 52, 97, 114, 115, 117, 120, 121, 122, 126, 142, 154, 185, 186, 187, 188, 257, 259, 273, 279, 295, 302, 317, 319, 320, 322, 327, 328, 331, 332, 343, 357, 367, 370, 373, 376, 382, 385, 394, що знаходяться в житловому будинку літ. "А-25" за адресою: м. Харків, пр-т Леніна, буд. 45/3, станом на момент проведення даної експертизи травень 2016 р. без врахування податку на додану вартість складає 109 707 429,00грн.;ринкова вартість предмета іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Акціонерним товариством Златобанк та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Фірма Житлобудінвест та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13.07.2012р. за реєстраційним № 920, а саме наступного нерухомого майна: шість квартир за №№ 267, 271, 306, 307, 316, 361, що знаходяться в житловому будинку літ. "А-25" за адресою: м. Харків, пр-т Леніна, буд. 45/3, станом на момент проведення даної експертизи травень 2016р. без врахування податку на додану вартість складає 14 836 588,00грн.

Тобто, загальна вартість предмета іпотеки за обома договорами іпотеки, згідно висновку судової експертизи складає 124 544 017,00грн. без врахування податку на додану вартість.

Разом з тим, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до суду апеляційної інстанції надано висновок судової оціночно будівельної експертизи №11780 ОСОБА_4 науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_7, відповідно до якого ринкова вартість 19 квартир №16, 19, 29, 44, 47, 49, 57, 91, 130, 136, 138, 147, 148, 179, 180, 189, 207, 213, 214 в житловому будинку по проспекту Леніна, 45/3 в цінах травня 2016 року без врахування ПДВ складає 52757982 грн. (т.5, а.с. 213-215).

Також, надано звіт про оцінку нерухомого майна, а саме житлових квартир розтошованих в новому будинку у кількості 51 штук, згідно якого загальна вартість оцінюваних квартир складає 152 208 334,00 грн. з округленням, або 6 872 647,00 доларів США (т.5., а.с.216-220); звіт про оцінку нерухомого майна, а саме житлових квартир розтошованих в новому будинку у кількості 11 штук, згідно якого загальна вартість оцінюваних квартир складає 50 879 297,00 грн. з округленням, або 2 210 221,00 доларів США (т.5., а.с.221-228); звіт про оцінку нерухомого майна, а саме житлових квартир розтошованих в новому будинку у кількості 13 штук, згідно якого загальна вартість оцінюваних квартир складає 33 901 054,00 грн. з округленням, або 1 472 678,00 доларів США (т.5., а.с.229-243); звіт про оцінку нерухомого майна, а саме нежитлових приміщення підвалу (автостоянки) №24 площею 14,3 кв.м., №25 площею 13,9 кв.м., №34 площею 20,3 кв.м, №48 площею 14,8 кв.м, №49 площею 14,8 кв.м., згідно якого загальна вартість складає 1 776 288,00 грн. з округленням, або 77 163, 00 грн. доларів США (т.5., а.с.244-249); звіт про оцінку нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення цокольного поверху №1 - :-36; 1-го поверху №15, №16 в літ. «А-25», загальною площею 886,8 кв.м., згідно якого ринкова вартість оцінюваного обєкту складає 18 985 146,00 грн., або 824 724,00 доларів США (т.5., а.с.249-253).

Відповідно до п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно зясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінити поважність цих причин.

Позивач, не погоджуючись з висновком судового експерта, у господарському суді першої інстанції зазначав про те, що різниця у визначеній ОСОБА_4 науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_7 та ТОВ Істерн консалтинг груп ринковій вартості предмета іпотеки більш ніж у двічі, що, на його думку, викликає сумніви щодо об'єктивності висновку, наданого ОСОБА_4 науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_7 та просив призначити у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі повторної судової будівельно технічної експертизи, оскільки обставини, на які посилаються сторони, обґрунтовуючи свої заперечення, не підтверджуються матеріалами справи, доказів порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення судової експертизи, сторонами надано не було, підсумковий висновок експертизи узгоджується з дослідницькою частиною, експертний висновок є обґрунтованим та всі заперечення сторін ґрунтуються лише на їх припущеннях.

Відомості, відображені у експертному висновку, сторонами не спростовані, а тому є належними та допустимими доказами для відображення при вирішені даного спору, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно взяв за основу ринкову вартість предмета іпотеки в розмірі 124 544 017,00грн. (без врахування податку на додану вартість), встановлену експертами ОСОБА_4 науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_7 у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11081.

Отже, оскільки сторони у договорі іпотеки передбачили можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, а сума заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, значно перевищує вартість предмета іпотеки, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати звернення стягнення на спірні предмети іпотеки шляхом визнання права власності на них та відмову в задоволенні позову частково.

Разом з тим, як було зазначено вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. по справі № 910/22729/15, яка набрала законної сили, встановлено факт наявності у ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» станом на 25.08.2015р. заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 106/12-KL від 16.05.2012 р., загальна сума якої складає 296 128 122,21 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення 305 920 176,18 грн.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити частково у сумі 9 792 053,97 грн., у звязку з чим абзац 1 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 слід змінити, виклавши його в наступній редакції, а саме в задоволенні позову слід відмовити частково у сумі 9 792 053,97 грн.

Також, є недоречними посилання апелянта на матеріали судової експертизи у справі №922/5162/15 (т.6, а.с.41), на рішення господарського суду Харківської області у справі №922/5136/15 від 25.10.2016р. (т.6, а.с. 110-113) та пропозиції щодо наміру та можливості придбання квартир від 04.11.2016р., що є предметом іпотеки (т.6, а.с. 115-116).

Рішення господарського суду Харківської області у справі №922/5162/15 (в копії) не надавалось відповідачем до суду апеляційної інстанції, рішення господарського суду Харківської області у справі №922/5136/15 від 25.10.2016р. не набрало законної сили, а пропозиції щодо наміру та можливості придбання квартир датовані 04.11.2016р., тобто, вже після прийняття оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог частково відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі підлягають до часткового задоволення.

Приписами частини 4 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Отже, оскаржуване рішення в абзаці 1 резолютивної частини слід змінити виклавши його в наступній редакції, а саме в задоволенні позову слід відмовити частково у сумі 9 792 053,97 грн., в решті рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 слід залишити без змін, як таке, що прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ч. 4 ст. 103, ч.ч. 1, 3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 змінити.

Абзац 1 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 викласти в наступній редакції.

В задоволенні позову відмовити частково у сумі 9 792 053,97 грн.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/5147/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.11.2016р.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.