Постанова № 62689045, 10.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. Справа № 922/5334/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (за довіреністю від 17.10.2016 р.),

відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю №1 від 04.01.2016 р.),

третьої особи після перерви не з`явивлась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства "Осан" (вх.№2013Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2016р. у справі №922/5334/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармат ЛТД, м.Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства Альба Україна, Київська обл.,

до ОСОБА_3 підприємства Осан, м.Харків,

про стягнення 208484,63 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармат ЛТД звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3 підприємства Осан про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №117ХФ/12 від 02.07.2012р. у сумі 204473,21 грн., 3% річних у сумі 2436,87 грн., інфляційних витрат у розмірі 1574,55 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу №117Х від 02.07.2012р., право вимоги за яким позивач набув відповідно до договору відступлення права вимоги від 30.01.2015р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу № 117ХФ/12 від 02.07.2012р. у сумі 204473,21 грн., 3% річних в сумі 2436,87 грн., інфляційних витрат у розмірі 1574,55 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. у справі №922/5334/15 рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. у справі №922/5334/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю та вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фармат ЛТД задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2015р. у справі №922/5334/15 та рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. у справі №922/5334/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи вищезазначені судові акти, суд касаційної інстанції у постанові від 13.04.2016р. у даній справі вказав, що у новому розгляді справи суду необхідно дослідити взаємовідносини між боржником та первісним кредитором щодо здійснених боржником у квітні 2014 року оплат у взаємозвязку з уступкою права вимоги у січні 2015р. по спірним видатковим накладним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2016 року у справі №922/5334/15 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 Альба Україна, яка є первісним кредитором за договором купівлі-продажу №117Х від 02.07.2012р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2016р. у справі №922/5334/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 підприємства "Осан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" основний бог у розмірі 204473,21 грн., 3% річних в розмірі 2436,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 1574,55 грн. та судовий збір у сумі 3127,28 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1042,83 грн., сплачений платіжним дорученням №2577 від 10.09.2015р.

Приватне підприємство Осан з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2016 року у справі №922/5334/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оплата товару, отриманого за вказаними позивачем накладними, була здійснена відповідачем на банківські реквізити ПАТ «Альба Україна» ще у 2014 році. Апелянт зазначає, що поставки товару від ПАТ «Альба Україна» надходили партіями декілька разів на тиждень, оплата проводилася платіжними дорученнями за товар, отриманий по декількох накладних. Як стверджує відповідач, позивач не надав суду жодного доказу існування заборгованості у розмірі 204473,21 грн., а також не навів правових підстав укладення договору про відступлення права вимоги та підтвердження суми стягнення, оскільки сума стягнення не кореспондується з накладними, вказаними у договорі про відступлення права вимоги. У додаткових обґрунтуваннях апеляційної скарги, зокрема, апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016р. у справі №3-238гс16, який зазначив, що правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.09.2016 року. у складі колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

12.09.2016р. від позивача до суду надійшов відзив (вх.№8949) на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до розпорядження від 13.09.2016р. у справі №922/5334/15, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у звязку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні 14.09.2016р. оголошено перерву до 26.09.2016р. до 09:30 год.

26.09.2016р. позивачем заявлено клопотання (вх.№9682), в якому просить суд зобовязати відповідача розглянути та надати до суду підписаний акт звірки взаєморозрахунків з ОСОБА_4 Альба Україна за період з 01.01.2014р. по 30.09.2015р. До клопотання додано акт звірки взаєморозрахунків між ОСОБА_4 Альба Україна та ПП Осан за період з 01.01.2014р. по 30.09.2015р., підписаний ОСОБА_4 Альба України у двох екземплярах.

26.09.2016р. позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.№9683), в якому просить суд приєднати в якості доказів до матеріалів справи №922/5334/15 відзив ОСОБА_4 Альба Україна на апеляційну скаргу з додатками, а саме: копію акту звірки розрахунків між ОСОБА_4 Альба Україна та ПП Осан за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.; копію акту звірки розрахунків між ОСОБА_4 Альба Україна та ПП Осан за період з 01.01.2014р. по 30.09.2015р.; копії листа від 18.03.2016р., касового чеку та опису вкладення до цінного листа про направлення ПП Осан двох примірників акту звірки розрахунків між ОСОБА_4 Альба Україна та ПП Осан за період з 01.01.2014р. по 30.09.2015р.; копію отриманого від ПП Осан акту звірки розрахунків за період березень 2014р. квітень 2014р. за накладними №40773609, №40812725, №40875516, №41127727; копію довіреності №116 від 22.03.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. розгляд справи відкладено на 19.10.2016р. об 11:30 год.

11.10.2016р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (вх.№10324) щодо клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів; щодо клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи в якості доказів відзиву на апеляційну скаргу з додатками від ОСОБА_4 «Альба Україна»; щодо додаткових обґрунтувань апеляційної скарги, зокрема, апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016р. у справі №3-238гс16, який зазначив, що правовідносин стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України.

19.10.2016р. від ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альба Україна» до суду надійшли додаткові пояснення (вї.№10586) до відзиву на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що з моменту введення судом процедури розпорядження майном ОСОБА_4 «Альба Україна» та призначення розпорядника майна 23.02.2016р. голова правління ОСОБА_4 «Альба Україна» як орган управління продовжує виконувати свої функції, покладені на нього установчими документами товариства, в тому числі видавати та підписувати довіреності та доручення від імені товариства.

У судовому засіданні 19.10.2016р. оголошено перерву до 10.11.2016р. до 15:30 год.

09.11.2016р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вх.№11322) щодо клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів; щодо клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу; щодо додаткових обґрунтувань апеляційної скарги тощо. Просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області віл 04.07.2016р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

09.11.2016р. від ОСОБА_4 «Альба Україна» до суду надійшло клопотання (вх.№11323), в якому просить суд приєднати до матеріалів справи додаткові пояснення ОСОБА_4 «Альба Україна» на апеляційну скаргу з додатками.

Надані учасниками процесу документи долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.11.2016р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі з урахуванням обґрунтувань, зазначених у письмових поясненнях.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її незаконною та необґрунтованою. Просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство Альба Україна у судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, що підтверджується матеріалами справи (а.с.179).

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом позову у данні справі є стягнення з відповідача основного богу у розмірі 204473,21 грн., 3% річних в розмірі 2436,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 1574,55 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.01.2015р., укладеного між ОСОБА_4 Альба Україна та ТОВ «Фармат ЛТД».

Згідно з умовами вказаного договору, первісний кредитор ОСОБА_4 Альба Україна передав новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю Фармат ЛТД право вимоги, належне первинному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №117ХФ/12 від 02.07.2012 року, укладеного між первинним кредитором (ОСОБА_4 "Альба Україна") та боржником (ОСОБА_3 підприємством «Осан»).

Відповідно до умов укладеного договору №117ХФ/12 купівлі-продажу від 02.07.2012 року продавець (ОСОБА_4 "Альба Україна") зобовязався передати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець (ПП «Осан») зобовязався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.1.2 договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення покупця.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних.

Сторонами у пункті 5.2 договору визначено, що оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку кожної партії.

01.09.2012 року сторонами договору купівлі-продажу укладена додаткова угода до договору.

30.01.2015 року ОСОБА_4 Альба Україна (третя особа) та ТОВ Фармат ЛТД (позивач) уклали договір відступлення права вимоги, за яким первинний кредитор (ОСОБА_4 Альба Україна) відступило новому кредитору ТОВ Фармат ЛТД (позивачу), а новий кредитор набув право вимоги, належне первинному кредитору, і став кредитором за договором №117ХФ/12 купівлі-продажу від 02.07.2012 року між первинним кредитором та ПП "Осан" (боржник, відповідач).

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги первинного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору, а саме: передається право вимоги на суму 204473,21 грн.

Згідно з п.3 договору право вимоги, що відступається новому кредитору, засвідчується договором купівлі-продажу №117ХФ/12 від 02.07.2012 року та накладними: №40773609 від 14.03.2014 року на суму 6487,30 грн.; №40812725 від 18.03.2014 року на суму 67661,48 грн.; №40875516 від 22.03.2014 року на суму 66278,15 грн.; №41127727 від 15.04.2014 року на суму 68161,66 грн., всього на суму 204473,21 грн.

ОСОБА_4 "Альба Україна" направило відповідачу повідомлення №49 від 30.01.2015 року про відступлення права вимоги із зазначенням реквізитів нового кредитора.

17.04.2015 року ТОВ "Фармат ЛТД" нарочно вручило відповідачу повідомлення №56/1 від 01.04.2015 року про укладання між ОСОБА_4 "Альба Україна" та ТОВ "Фармат ЛТД" договору відступлення права вимоги від 30.01.2015 року та нові реквізити для оплати.

Господарський суд Харківської області, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 204473,21 грн. за договором про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. виходив з того, що відповідачем не доведений факт відсутності заборгованості за договором купівлі-продажу №117ХФ/12 за спірними накладними станом на час розгляду справи, доказів визнання договору відступлення права вимоги від 30.01.2015 року недійсним сторонами не надано, а зобовязання відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, місцевий господарський суд зобов'язаний при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. надати оцінку на предмет належності і допустимості наявних доказів у справі.

Колегія суддів зауважує, що, як передбачено п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Відповідно до п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Згідно з абзацом другим цього пункту постанови пленуму №11 реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Таким чином, аналіз норм ГПК та судової практики свідчить про те, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд не тільки має право а і зобовязаний надати правову оцінку повязаному з предметом спору договору. Господарський суд, розглядаючи спір, який виник з виконання договору, повинен оцінити законність такого договору, і за наявності підстав, визнати такий договір недійсним, забезпечивши прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Отже, господарський суд Харківської області допустив неправильне застосування приписів ч.1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорювання усіх обставин справи, тому, прийняття місцевим господарським судом рішення ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, які входять до предмету доказування.

Судом першої інстанції не надано правової оцінки відповідності вимогам законодавства договору про відступлення права вимоги, з приводу виконання якого виник господарський спір, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення з огляду на наступне.

Як зазначалось, 30.01.2015 року ОСОБА_4 Альба Україна (третя особа) та ТОВ Фармат ЛТД (позивач) уклали договір відступлення права вимоги, за яким первинний кредитор (ОСОБА_4 Альба Україна) відступило новому кредитору ТОВ Фармат ЛТД (позивачу), а новий кредитор набув право вимоги, належне первинному кредитору, і став кредитором за договором №117ХФ/12 купівлі-продажу від 02.07.2012 року між первинним кредитором та ПП "Осан" (боржник, відповідач).

ОСОБА_4 вимоги первісного кредитора у зобовязанні до боржника виникло на підставі зобов'язання за договором купівлі-продажу №117 ХФ/12 від 02.07.2012р.

За умовами укладеного договору новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі 204473,21 грн.

Відповідно до п.5 договору про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. за відступлення права вимоги новий кредитор виплачує первинному кредитору номінальну вартість боргового зобовязання, тобто 204473,21 грн., шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок первинного кредитора протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору та за умови виконання п.4 договору.

Отже, визначальним фактором укладеного між сторонами договору є саме оплатність відступлення права вимоги.

Як свідчить аналіз змісту договору, він містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зокрема, договором передбачено, що грошова вимога до боржника уступається первісним кредитором (ОСОБА_4Альба Україна) в обмін на грошові кошти, які новий кредитор (ТОВ Фармат ЛТД) зобов'язався виплатити первинному кредитору, тобто за умовами договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

Матеріали справи містять угоду про зарахування зустрічних вимог від 30.01.2015р., укладений між ТОВ «Фармат ЛТД» (сторона 1) та ОСОБА_4 «Альба Україна» (сторона 2), за умовами якої сторони констатують, що: А)борг сторони 2 перед стороною 1 складає 200473,21 грн. відповідно до договору купівлі-продажу №20130102-02 від 02.01.2013 року; Б) борг сторони 1 перед стороною 204473,21 грн. відповідно до договору купівлі-продажу №117 ХФ/12 від 02.07.2012р. та договору про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. Відповідно до п.4 договору сторони домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги, вказані у п.1 цього договору з моменту його підписання.

Позивач зазначає, що розрахунок за договором про відступлення права вимоги від 30.01.2015р. був здійснений ТОВ «Фармат ЛТД» та ОСОБА_4 «Альба Україна» шляхом укладення угоди про зарахування зустрічних вимог від 30.01.2015р.

Колегія суддів, зазначає, що правовідношення, що склалися між сторонами за угодою про зарахування зустрічних вимог не спростовують оплатність вимог за договором про відступлення права вимоги (п.5 договору).

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

Аналогічні положення закріплено і у пункті 2.1 договору, в якому сторони погодили, що після переходу до нового кредитора права вимоги у останнього виникає право на грошові кошти у сумі 204473,21 грн., які він отримає від боржника в якості погашення заборгованості за виконання зобов'язань.

Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За пунктом 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

У частині першій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача ТОВ «Фармат ЛТД» є оптова торгівля фармацевтичними товарами, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля.

Позивач не має ліцензії на право здійснення фінансових послуг та не включений до державного реєстру фінансових установ. І ці обставини не спростовані ним належними та допустимими доказами.

Отже, позивач не є фінансовою установою у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що у даному випадку операція з відступлення первинним кредитором (ОСОБА_4»Альба Україна») прав вимоги новому кредитору (ТОВ «Фармат ЛТД») не є факторингом у розумінні цивільно-господарського законодавства України з огляду на те, що визначальним фактором укладеного між сторонами договору предметом договору є грошова вимога та наявність оплати.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК, згідно з якою господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не дослідив правову природу договору відступлення права вимоги від 30.01.2015р., укладеного між ОСОБА_4 "Альба Україна" та ТОВ "Фармат ЛТД", на підставі якого ТОВ Фармат ЛТД звернувся до господарського суду Харківської області, суперечить вимогам законодавства, оскільки за своїм змістом є договором факторингу та укладений особою, що не має права вчинення таких правочинів, тому на підставі ст. 83 ГПК України має бути визнаний недійсним, у звязку з чим договір відступлення права вимоги від 30.01.2015р. слід визнати недійсним та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів на підставі зазначеного договору.

Така правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016р. у справах № 910/6281/15-г; № 910/6714/15-г; № 910/5928/15-г.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на встановлені вище факти та обставини у справі, клопотання позивача від 26.09.2016р. не підлягає задоволенню, оскільки не має значення для справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню

Керуючись статтями 99, 101, п.2 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства "Осан" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2016р. у справі №922/5334/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 30.01.2015р., укладений між ОСОБА_4 "Альба Україна" та ТОВ "Фармат ЛТД".

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" (02121, м.Київ, Харківське шосе, 201/203; код ЄДРПОУ 38419214) на користь ОСОБА_3 підприємства "Осан" (61106, м.Харків, бульвар І.Каркача, 2-А; код ЄДРПОУ 30426905) 3440, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 14.11.2016 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.О.Фоміна