Постанова № 62688577, 11.11.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2996/16-а

Провадження № 2-а/740/93/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря - Кононяко С.А.

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Нетреби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ніжинської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на її користь 21913,78 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21 березня 2016 року міський голова видав розпорядження № 132-К «Про звільнення з посади начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради ОСОБА_1», відповідно до якого її було звільнено з посади за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідач всупереч вимог ст.116 КЗпП України в день її звільнення не провів з нею повного розрахунку.

24.03.2016 року їй було здійснено виплату відповідно до ч.2 розпорядження міського голови №132-К від 21.03.2016, але це не вся сума, що підлягала виплаті.

Не було виплачено: компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки як жінці, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, за 2009 рік; компенсацію за 9 днів невикористаної відпустки як жінці, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, за 2012 рік; компенсацію за 6 днів невикористаної відпустки як жінці, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, за 2016 рік.

10 серпня 2016 року вона отримала компенсацію за вищезазначені 22 дні невикористаної відпустки, тобто через 4 місяці і 20 календарних днів після звільнення від 21 березня 2016 року.

24 жовтня 2016 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, яке обґрунтовує тим, що відповідно до довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 07.10.2016 №192 середня заробітна плата за 1 робочий день станом на 21.03.2016 складає 236,325 грн. Час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з 22.03.2016 по 09.08.2016 становить 96 робочих днів х 236,325 грн. = 22687,20 грн.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги із зазначених в позові підстав.

Представник відповідача Нетреба А.І. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунок виплати середнього заробітку, наданий позивачем, не відповідає дійсності тому, що виконавчий комітет Ніжинської міської ради звертався до Ніжинського міськрайонного суду із заявою про роз»яснення постанови від 29.07.2016 по справі №740/1476/16-а, провадження №2а/740/42/16, і ухвалою суду від 10.08.2016 зазначено, що сума коштів, які зобов»язано стягнути на користь ОСОБА_1 з виконавчого комітету Ніжинської міськї ради, визначена без утримання податків та інших обов»язкових платежів. Дана ухвала була оскаржена, проте Київським апеляційним адміністративним судом від 14.09.2016 залишена без задоволення. Також, звільнивши ОСОБА_1 21.03.2016 в кінці робочого дня, відділ бухгалтерського обліку виконавчого комітету Ніжинської міської ради фізично не міг підготувати розпорядження про виділення коштів. 23.03.2016 відомость була направлена до Ніжинського управління Державної казначейської служби, яке у свою чергу здійснило виплату 24.03.2016. На даний час всі розрахунки з ОСОБА_1 здійсненні, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов законний, обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено і ч.1 статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що розпорядженням міського голови від 21.03.2016 року № 132-К ОСОБА_1 звільнена з посади начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.28-30).

Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Правова позиція Верхового Суду України викладена в постанові від 29.01.2014 року у справі № 6-144цс13, де зазначено, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а сааме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується згідно з Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З копії довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 29.03.2016 №67 вбачається, що середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 4726,50 грн. (а.с.7).

Як вбачається із довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2016 року ОСОБА_1 було нараховано 24.03.2016 - 6113,49 грн.; 10.08.2016 - 5023,16 грн.; 15.08.2016 - 79.17 грн.

Заборгованість по заробітній платі виконавчого комітету Ніжинської міської ради перед ОСОБА_1 складає 21913,78 грн.

24.10.2016 ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги на підставі довідки начальника відділу бухгалтерського обліку апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради, головного бухгалтера ОСОБА_3, погодженої міським головою ОСОБА_4, що середньоденна заробітна плата станом на 21.03.2016 складає 236,325 грн. (без утримання податків і зборів) (а.с.47), а тому просить стягнути 22687, 20 грн.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному звязку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР зі змінами, необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

В абзаці 5 п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов*язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов*язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, в силу ст.ст.235, 236, 237 Кодексу законів про працю України, п.п.32,34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», абз. 5 п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вимоги позивача є законними та обґрунтованими й підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.116,117 КЗпП України, ст.ст.159-163 КАС України ,

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ніжинської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні 22 687 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Ковальова Т.Г.