Постанова № 62688437, 09.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року Справа № 904/6886/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 05-08/02 від 05.08.2016 р., представник, представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", смт. Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 року у справі № 904/6886/16

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Бровари, Київська область

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", смт. Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 229 847, 31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" про стягнення з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог 223 462,03 грн. - заборгованості, з якої: 174 696,00 грн. основного боргу, 34 963,66 грн. пені, 9 938,92 грн. інфляційних втрат, 3 863,45 грн. 3 % річних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за Договором поставки № 318 від 29.05.2015 р. в частині оплати за поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 року (головуючий суддя Рудовська І.А.) стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 174 696,00 грн. основного боргу, 34 963,66 грн. пені, 9 938,92 грн. інфляційних втрат, 3 863,45 грн. 3 % річних, 3 351,93 грн. судового збору.

Повернуто на підставі п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" надмірно сплачений судовий збір в розмірі 95,78 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 6629742 від 29.07.2016 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/6886/16.

Рішення мотивовано тим, що згідно договору поставки №318 від 29.05.2015 року відповідачем неналежно виконано свої зобовязання перед позивачем в частині оплати за поставлену продукцію внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем зі сплати товару на суму 174 696,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи Господарським судом Дніпропетровської області, а відтак не мав можливості заявити відповідні свої заперечення та заперечення стосовно розрахунків як суми боргу заявленого позивачем так і розрахунку штрафних санкцій, а також ознайомитися з уточненою позовною заявою.

Крім того, господарським судом невірно розраховано і стягнуто суму пені та інфляційних витрат.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився, причини неявку суду не повідомив.

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" відзив на апеляційну скаргу не надало. Представник позивача у судовому засіданні просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважає рішення законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 року апеляційна скарга прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 24.10.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року розгляд справи відкладено на 09.11.2016 року у звязку з неявкою у судове засідання представника скаржника, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи (а.с. 100).

Представник скаржника (відповідача), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не зявився у судове засідання, призначене на 09.11.2016 року.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутність представника скаржника.

В судовому засіданні 09.11.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

29.05.2015 року між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" (покупець) було укладено Договір поставки № 318 (а.с.17-19).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.10.2015 р. до Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийнято та оплатити барду зернову нативну, що є відходом переробки зерна кукурудзи (далі товар), що відноситься до відходів 4 класу Державного класифікатора відходів, затвердженим наказом Держстандарту України № 89 від 29.02.96 р. (а.с.21)

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з фактичної дати поставки товару покупцю, що підтверджується накладною на поставку товару.

Згідно з пунктом 3.3.1. Договору покупець зобовязаний оплатити вартість товару протягом 5 банківських днів з фактичної дати поставки товару.

Пунктом 4.3. Договору відвантаження товару оформлюється накладною на поставку товару. Фактичною датою поставки кожної окремої парії товару є дата зазначена у накладній на поставку на відповідну партію товару.

Відповідно п. 4.4. Договору право власності на товар, а також усі ризики, повязані з ним переходять від постачальника до покупця в момент отримання останнім товару.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 174 696,00 грн.

На підтвердження виконання зобовязань за договором та погодженими сторонами умов поставки позивачем було надано накладні, які підписані обома сторонами та скріплені печаткою відповідача:

-№ 161 від 16.09.2015 року на суму 20118,00 грн.;

-№ 162 від 23.09.2015 року на суму 20034,00 грн.;

-№ 163 від 30.09.2016 року на суму 22 372,00 грн.;

-№ 167 від 21.10.2015 року на суму 37 744,00 грн.;

-№ 168 від 28.10.2015 року на суму 10 668, 00 грн.;

-№ 5 від 15.03.2016 року на суму 63 760,00 грн.,

всього на загальну суму 174 696,00 грн., на яку позивач починає нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 22- 27).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем свої зобов'язання за Договором не виконано, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем зі сплати товару на суму 174 696,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору позивачем нараховано відповідачу по кожній накладній окремо: пеню у розмірі 34 963,66 грн. за період з 24.09.2015 р. - по 05.09.2016 р., інфляційні втрати в сумі 9 938,92 грн. за період з 24.09.2015 р. по 13.07.2016 р., та 3 % річних в сумі 3 863,45 грн. за період з 24.09.2015 р. по 05.09.2016 р.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки №318 від 29.05.2015 року за період з 16.09.2015 року по 15.03.2016 року Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" поставлено а ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" було прийнято за накладними № 163 від 30.09.2016 р., № 167 від 21.10.2015 р., № 168 від 28.10.2015 р., № 5 від 15.03.2016 р. товар належної якості та в узгодженій кількості на зальну суму 174 696,00 грн., що підтверджується вищезазначеними накладними, актом звірки взаєморозрахунків, які підписані представниками відповідача без будь-яких зауважень, скріплені печаткою відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 22- 27, 28).

Відповідач доказів, які б спростували твердження позивача про виконання ним своїх обовязків за вищенаведеним договором поставки №318 від 29.05.2015 року не надав.

Згідно з умов укладеного договору між сторонами оплата за товар здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з дня фактичної дати поставки.

Оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточних рахунок постачальника. Датою оплати товару є дата надходження коштів на поточний рахунок.

Враховуючи умови договору, положення ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

У звязку з відсутністю доказів повної оплати, позовні вимоги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" заборгованості за поставлений товар в розмірі 174 696,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підставно задоволені господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

В силу вимог п. 5.2. Договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальна пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 5.2. Договору позивачем за прострочення виконання договірних зобовязань щодо оплати за поставлений товар відповідачу нарахована (за період з 24.09.2015 р. - по 05.09.2016 р. по кожній накладній окремо) пеня у розмірі 34 963,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані відповідачу (за період з 24.09.2015 р. по 13.07.2016 р., по кожній накладній окремо) інфляційні втрати в сумі 9938,92 грн. та нараховані відповідачу (за період з 24.09.2015 р. по 05.09.2016 р., по кожній накладній окремо) 3 % річних в сумі 3863,45 грн.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 34 963,66 грн. за період з 24.09.2015 р. - по 05.09.2016 р., інфляційні втрати в сумі 9 938,92 грн. за період з 24.09.2015 р. по 13.07.2016 р., та 3 % річних в сумі 3 863,45 грн. за період з 24.09.2015 р. по 05.09.2016 р., оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача мало місце.

Доводи скаржника про те, що господарським судом невірно розраховано і стягнуто суму пені та інфляційних витрат, є безпідставними, оскільки дані стягнення розраховано відповідно до норм чинного законодавства, а період стягнення за рішенням господарського суду знаходиться у межах, зазначених позивачем, та не відрізняється від періоду стягнення, зазначеного скаржником у наданому ним контр розрахунку.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у звязку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, згідно витягом з ЄДРПОУ станом на 17.08.2016 року адресою відповідача є: Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вул.. Нижньодніпровська. Буд. 1 М (а.с. 32, 58-59 ). Відповідачу було направлено судову повістку за вказаною адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою про вручення судової повістки уповноваженому представнику відповідача (а.с. 60).

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про судове засідання, але свого представника у судове засідання не направив, відзив до господарського суду не надав.

Більш того, відповідач належним чином двічі повідомлявся й про судові засідання суду апеляційної інстанції, але жодного разу свого представника у судові засідання не направив (а.с. 100).

Відповідно до вимог ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, ніщо не заважало відповідачеві скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.

У звязку з чим колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми основного боргу, пені. 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", смт. Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 року у справі № 904/6886/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 11.11.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін