Рішення № 62688221, 08.11.2016, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/1128/16-ц

провадження № 2/732/433/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,

секретаря Швачко О.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом Городнянської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про виселення із самоправно зайнятого житла, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, -

В С Т А Н О В И В :

Секретар Городнянської міської ради Чернігівської області ОСОБА_6, яка станом на 17.08.2016 року виконує обовязки міського голови ОСОБА_7 на підставі розпорядження № 89 від 26.07.2016 року, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 та просить виселити відповідача та її членів сімї, а саме сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, із самоправно ними зайнятого житла за адресою : Чернігівська область м. Городня, вул. Пушкіна, буд. № 26.

З позовної заяви виходить, що рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2014 року у цивільній справі № 732/331/14 спадщину, а саме житловий будинок та господарчі споруди за адресою : Чернігівська область м. Городня, вулиця Пушкіна, будинок № 26, було визнано відумерлою та передано у комунальну власність Городнянської міської ради. 21 травня 2014 року дане майно було зареєстровано реєстраційною службою Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області за Городнянською міською радою, про що свідчить ОСОБА_10 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 21929830 від 21.05.2014 року і дане майно набуло форми власності комунальна. При огляді майна в натурі було виявлено, що дане житло самоправно зайняте громадянкою ОСОБА_3 та членами її родини. Склад сімї : ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. За адресою : м. Городня, вулиця Пушкіна, будинок № 26 останні не зареєстровані. До цього відповідач з дітьми проживала і на даний час зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4 ( тобто по сусідству з даним житлом). Це житло належить на праві власності матері відповідача - ОСОБА_11. Городнянська міська рада Чернігівської області неодноразово попереджувала ОСОБА_3 про добровільне звільнення нею відповідного житла, але вона не відреагувала на ці попередження певним чином. Посилаючись на положення ст. 116 ЖК УРСР представник позивача просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою судді від 25 серпня 2016 року відкрито провадження у зазначеній справі.

Ухвалою суду від 06 вересня 2016 року до участі в розгляді справи в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка представляє інтереси

Городнянської міської ради Чернігівської області на підставі відповідної довіреності від 16.03.2016 року № 03-22/136, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітню ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, із самоправно зайнятого ними жилого приміщення будинку № 26 по вул. Пушкіна у м. Городня Чернігівської області, без надання їм іншого жилого приміщення. Підтвердила обставини, викладені в позовній заяві в обґрунтування заявлених позовних вимог. Вказала, що спадщина, а саме спірний житловий будинок та господарчі споруди, була визнана відумерлою після смерті ОСОБА_12, яка померла 11.06.2012 року. Спадщина була передана у комунальну власність позивача та за Городнянською міською радою Чернігівської області 21.05.2014 року було зареєстровано право власності на цей будинок, форма власності комунальна. Зауважила, що після смерті доньки ОСОБА_12 ОСОБА_13, яка померла 24.09.2012 року, комісія міської ради виїздила з метою опечатування будинку, на той момент нікого з господарів будинку вже не було, але ОСОБА_3 попросила не робити цього та дати можливість помити посуд після поминального обіду. Останній було озвучено, що будинок має бути опечатаний. Потім комісія вдруге виїздила до будинку і було встановлено, що в ньому ніхто не живе. Після цього Городнянською міською радою Чернігівської області було прийнято рішення звернутись до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_12. Після рішення суду, коли комісія втретє виїхала до будинку, то зясувалось, що в будинку проживає ОСОБА_3 разом з дітьми. Відповідач тоді нічого не казала про підстави свого проживання в спірному будинку, як і не казала, що в будинку їй дозволили проживати колишні померлі господарі. Ніяких документів підтверджуючих право на проживання в спірному будинку ОСОБА_3 представникам позивача не надала. ОСОБА_3 неодноразово попереджалась як в усній, так і в письмовій формі про необхідність виселення із самоправно зайнятого житла. Остання казала, що буде щось думати. В послідуючому ОСОБА_3 зверталась до Городнянської міської ради Чернігівської області з заявою про надання їй спірного будинку, але виконком міської ради відмовив їй, оскільки вона самоправно зайняла це житло. На неодноразові попередження позивача ОСОБА_3 та члени її сімї ніяких дій щодо виселення з будинку не вчинили. Підтвердила, що ОСОБА_3 перебуває на загальній квартирній черзі за № 192, а на першочерговій за № 70 як одинока матір і до неї в черзі є багато інших людей, в тому числі одиноких матерів з дітьми, які теж потребують поліпшення житлових умов та права яких теж не захищені. Ніяких дозволів на проживання в спірному будинку міська рада ОСОБА_3 та членам її сімї не давала, офіційно оформленого права на проживання в спірному будинку вони не мають. Заперечує проти застосування наслідків спливу позовної давності, про те, що в спірному будинку проживає відповідач та члени її сімї міська рада дізналась вже після рішення суду від 13.03.2014 року, після смерті ОСОБА_12 міська рада відповідно до положень діючого ЦК України мала чекати спливу одного року для звернення до суду з відповідною заявою про визнання спадщини померлої ОСОБА_12 відумерлою. Право позивача на звернення з відповідним позовом до суду виникло лише після ухвалення судом рішення від 13.03.2014 року та набрання ним законної сили. З огляду на це, позивач не пропустив визначених ЦК України строків звернення до суду з відповідним позовом. Щодо відповідача та членів її сімї, в тому числі неповнолітніх дітей, то вони будуть забезпечені житлом в порядку черговості.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування в особі Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 ( довіреність від 06.01.2016 року № 02-16/8 ) у судовому засіданні вважала, що предявлений Городнянською міською радою Чернігівської області позов підлягає задоволенню. Вказала, що 05.10.2016 року комісія з питань захисту прав дитини на своєму засіданні прийняла рішення про зобовязання ОСОБА_3 та членів її сімї виселитись з самовільно зайнятого спірного будинку. Зважуючи на те, що ОСОБА_3 потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку позивачу було вказано на необхідність забезпечення захисту житлових прав дітей та надання належного житла в порядку черговості. У ОСОБА_3 немає жодних документів, які б підтверджували, що спірний будинок належить їй. Житлові права дітей будуть захищені шляхом надання житла в порядку черговості.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні предявлений позов не визнала у повному обсязі та заперечувала проти його задоволення. Заперечувала факт незаконного вселення в спірний будинок та вказала, що в будинок вона вселилась з дозволу ОСОБА_12 та її доньки ОСОБА_13. Вона доглядала хвору ОСОБА_13 вдома та в лікарні і ОСОБА_12 дала їй дозвіл на вселення та ключі від будинку, де вона стала жити разом зі своїми дітьми. В спірний будинок вона вселилась на постійне проживання разом з дітьми в липні 2012 року після похорон ОСОБА_12. До цього вона їх відвідувала. У неї є письмовий дозвіл ОСОБА_12 на проживання в спірному будинку разом з дітьми. У спірному будинку вона проживає з 2012 року і сплачує комунальні послуги. Вона доглядає за будинком та зробила в ньому поточний ремонт. Вона неодноразово зверталась до позивача з приводу надання їй житла як одинокій матері та вона перебуває на черзі в міській раді. Вселитись в будинок їй запропонувала ОСОБА_12, яка сама була хвора та проживала зі своєю хворою донькою ОСОБА_13. Після смерті ОСОБА_12 її донька дала їй ключі від будинку і всі документи для оплати комунальних послуг. Вимог щодо проживання їй не ставилось, їй запропонували разом жити і вести домашнє господарство. ОСОБА_13 віддала їй документи на будинок, але відповідного договору вони не встигли оформити, оскільки 24.09.2012 року ОСОБА_13 померла. Саме вона займалась похованням ОСОБА_12 та ОСОБА_13. Підтримує клопотання свого представника щодо застосування позовної давності та відмови в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4, який представляє інтереси відповідача на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 31.08.2016 року № 1-157/16, ордеру серії АА № 062439 та довіреності від 02.09.2016 року ( а.с. 26-28 ), у судовому засіданні предявлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Вказав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_3 та члени її сімї заселились в спірний будинок не самоправно, а з дозволу власника ОСОБА_12, яка надала відповідний письмовий дозвіл. Після смерті останньої її донька ОСОБА_13 передала ключі від будинку і документи ОСОБА_3 і та з дітьми переїхала жити в будинок і користувалась ним. Відповідний договір не було оформлено у звязку з тяжкою хворобою ОСОБА_13. Однак відповідач з дітьми там фактично проживала, вони з ОСОБА_13 вели спільне господарство, з того часу і по теперішній час ОСОБА_3 сплачує комунальні послуги за спірний будинок. Фактично у даному випадку існували відносини найму житлового приміщення. Відповідно до положень ЖК УРСР до нового власника ( позивача ) переходять всі права, ОСОБА_3 займала житлове приміщення з дозволу колишнього власника і в неї та членів її сімї є всі права займати спірну житлову площу і на даний момент. ОСОБА_3 здійснила поточний ремонт в будинку, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, перебуває на квартирному обліку. Попереду зимовий період і фактично міська рада хоче вигнати двох неповнолітніх дітей відповідача на вулицю. По місцю реєстрації відповідача та членів її сімї мається всього 26 кв.м. житлової площі, пічне опалення, будинок складається з однієї кімнати та кухні, де проживає матір ОСОБА_3 та її сестра і жодних умов для проживання дітей не існує. З огляду на це, позов не може бути задоволений. Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 просить суд застосувати позовну давність посилаючись на те, що в судовому засіданні доведено, що не пізніше ніж 25.09.2016 року позивач знав та міг дізнатись про постійне місце проживання відповідача з дітьми в спірному будинку і строк позовної давності був вичерпаний найпізніше 25.09.2015 року, а тому просить відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення Городнянською міською радою Чернігівської області строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні предявлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Вказав, що в спірний будинок він заселився разом з матірю ще будучи неповнолітнім ( йому було 15 років ). Проживаючи з матірю, він не знав, що в будинок вони вселились без документів. Він допомагав матері в догляді і похованні ОСОБА_12 та її доньки ОСОБА_13. Коли саме вони вселились в спірний будинок він точно не памятає. На яких підставах вони переїхали з матірю в спірний будинок тоді він не знав. Зараз він знає, що в спірний будинок вони вселились не незаконно, а з дозволу попередніх господарів.

Суд, зясувавши позицію сторін по суті заявлених позовних вимог та отримавши їх пояснення з

цього приводу, допитавши свідків та дослідивши усі наявні матеріали справи, встановивши наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З дослідженого в судовому засіданні рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2014 року, ухваленого у цивільній справі за заявою Городнянської міської ради Чернігівської області про визнання спадщини відумерлою, встановлено, що суд повністю задовольнив відповідну заяву та визнав спадщину на житловий будинок та господарчі споруди, що знаходиться за адресою : вул. Пушкіна, 26, м. Городня Чернігівської області, який належав ОСОБА_12, яка померла 11 червня 2012 року відумерлою і передав у комунальну власність Городнянської міської ради Чернігівської області. Відповідне рішення суду набрало законної сили 24.03.2014 року ( а.с. 10 ).

21 травня 2014 року реєстраційною службою Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області за Городнянською міською радою Чернігівської області було зареєстровано право власності на житловий будинок з господарчими спорудами за адресою : Чернігівська область м. Городня, вул. Пушкіна, буд. 26, форма власності комунальна, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.05.2014 року ( індексний номер : 21928923 ) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.05.2014 року ( індексний номер 21929830 ) ( а.с. 8-9 ).

Технічний паспорт на житловий будинок № 26 по вул. Пушкіна в м. Городня виготовлений 28.04.2014 року Городнянським РГ БТІ на замовлення Городнянської міської ради Чернігівської області ( а.с. 6-7 ).

Згідно акту обстеження від 16.08.2016 року комісія Городнянської міської ради Чернігівської області в присутності двох свідків в ході перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 встановила, що останні, а також ОСОБА_9 проживають, але не зареєстровані за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_5 у будинку, який вони зайняли самовільно і будинок цей належить до комунальної власності міської ради за рішенням суду ( а.с. 11 ).

З довідки Городнянської міської ради від 17.08.2016 року № 03-22/417 встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 зареєстровані за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с. 13 ).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 5 ЖК Української РСР передбачає, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів ( житловий фонд місцевих Рад ).

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З наведеної норми права можливо зробити висновок, що особа, яка самоправно, тобто без належних підстав та помимо волі власника ( наймача ) житла зайняла житлове приміщення, підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Це відбувається не у зв'язку із припиненням права на житло, оскільки воно не виникло, а у звязку із законодавчою відмовою у визнанні права на зайняте приміщення.

Відповідно до норм статтей 51, 58 Житлового кодексу Української РСР, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом відповідної ОСОБА_12 народних депутатів. При цьому єдиною підставою, за якої дозволяється вселення в житлове приміщення яке вивільнилося є ордер.

ОСОБА_3 є матірю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно сімї ОСОБА_3 було надано статус багатодітної сімї строком до 22.05.2015 року ( а.с. 47-49, 58 ).

Рішенням виконавчого комітету Городнянської міської ради Чернігівської області від 20.05.2014 року № 65 відмовлено ОСОБА_3 в наданні їй житла за адресою : м. Городня, вул. Пушкіна, буд. № 26, так як вона перебуває на загальній квартирній черзі за № 192, а на першочерговій за № 70 і перед нею перебуває багато сімей на черзі, що також потребують покращення житлових умов ( а.с. 59-60 ).

Обґрунтовуючи свої заперечення проти заявлених позовних вимог відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 посилаються на те, що відповідач та члени її сімї вселились в спірний будинок з дозволу господарки ОСОБА_12 та її доньки ОСОБА_13. Відповідач ОСОБА_3 доглядала хвору ОСОБА_13 вдома та в лікарні і ОСОБА_12 дала їй дозвіл на вселення та ключі від будинку, де вона стала жити разом зі своїми дітьми. В спірний будинок ОСОБА_3 вселилась на постійне проживання разом з дітьми в липні 2012 року після похорон ОСОБА_12. До цього вона їх відвідувала. У ОСОБА_3 є письмовий дозвіл ОСОБА_12 на проживання в спірному будинку разом з дітьми. Отже, сторона відповідача наполягає на тому, що відповідач та члени її сімї заселились в спірний будинок не самоправно, а з дозволу власника ОСОБА_12 та вже після смерті останньої. Фактичну у даному випадку існували відносини найму житлового приміщення, але відповідний договір між ОСОБА_3 та колишнім власником будинку укладено не було.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10 підтвердили факт того, що ОСОБА_3 перейшла проживати в спірний будинок після смерті ОСОБА_12 та проживала там разом з ОСОБА_13 до моменту смерті останньої.

Згідно ст. 61 Житлового Кодексу УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на імя якого видано ордер.

Частина 2 ст. 158 ЖК Української РСР передбачає, що договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку ( квартири ) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої ОСОБА_12 народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

Договір найму між колишнім власником житла ОСОБА_12 або ж її донькою ОСОБА_13 та ОСОБА_3 не укладався. Наданий стороною відповідача аркуш паперу з рукописним текстом, що свідчить про нібито наданий дозвіл ОСОБА_12 на проживання ОСОБА_3 разом з її дітьми в будинку по вул. Пушкіна, 26, датований 10.03.2012 року, не може вказувати на наявність у відповідача ОСОБА_3 та членів її сімї законних прав на проживання та користування спірним будинком. Факт того, що даний текст писався ОСОБА_12 та підписувався нею в судовому засіданні не доведено. Окрім того, дана заява ОСОБА_12 виходячи з положень діючого ЖК Української РСР не несе за собою ніяких юридичних наслідків для позивача. Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на положення ст. 156 ЖК УРСР та твердження про те, що ОСОБА_3 та її діти являються членами сімї власника будинку ОСОБА_12 є необґрунтованим, оскільки останні вселились в спірний житловий будинок вже після смерті ОСОБА_12, в той час як ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР умовою

віднесення осіб до членів сімї власника житлового будинку визначає проживання цих осіб з власником та ведення з ним спільного господарства.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та члени її сімї не мають правових підстав займати спірний будинок. Натомість, відповідач та її діти мають зареєстроване місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_7, а отже мають право користування іншим житловим приміщенням. Неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9, як діти відповідача ОСОБА_3М, відповідно до положень ст.ст. 65, 156 ЖК УРСР також мають право на вселення та користування житловим приміщенням своєї матері без згоди інших осіб. Отже виселення відповідача та її неповнолітніх дітей не позбавляє їх права на житло.

Згідно висновку органу опіки та піклування Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 11.10.2016 року № 02-16/824 встановлено, що на підставі витягу з протоколу засідання комісії від 05.10.2016 року № 10 та керуючись ст. 116 ЖК УРСР орган опіки та піклування в особі Городнянської райдержадміністрації вважає за доцільне зобовязати ОСОБА_3 разом з дітьми звільнити самовільно зайняте житло за адресою : вул. Пушкіна, 26 м. Городня Чернігівської області. Враховуючи, що ОСОБА_3 потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку Городнянської міської ради, відповідно до рішення виконкому № 49 від 15.03.2005 року, Городнянській міській раді забезпечити захист житлових прав дітей та надати належне житло відповідно до порядку черговості ( а.с. 104-105 ).

Особа, яка самовільно вселилася у житло, підлягає виселенню і норми житлового законодавства не вимагають її повідомлення зазделегідь про таке виселення.

Такою, що самоправно зайняла жиле приміщення, вважається особа, яка вселилася в нього самовільно без будь-яких підстав або незважаючи на заборону про вселення. Виселення цієї осіби повязано з відсутністю у неї законних підстав для зайняття жилої площі.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та члени її сімї самоправно заселилися та перешкоджають вільно користуватись належною Городнянській міській раді Чернігівської області комунальною власністю, тому слід усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням комунальної форми власності, шляхом виселення відповідача ОСОБА_3 та членів її сімї із самоправно зайнятого житлового приміщення, що знаходиться по вул. Пушкіна, буд. 26 в м. Городня Чернігівської області, без надання іншого жилого приміщення.

Розглядаючи заяву представника відповідача ОСОБА_4, яку підтримала відповідач ОСОБА_3, про застосування наслідків спливу позовної давності, суд приходить до наступного.

Обґрунтовуючи пропущення позивачем строку позовної давності представник відповідача ОСОБА_4 посилається на те, що в судовому засіданні доведено, що не пізніше ніж 25.09.2012 року позивач знав та міг дізнатись про постійне місце проживання відповідача з дітьми в спірному будинку і строк позовної давності був вичерпаний найпізніше 25.09.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2016 року Городнянська міська рада Чернігівської області звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 та членів її сімї про виселення із самоправно зайнятого житла.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що передбачено ст. 261 ЦК України.

Разом з тим, право на звернення Городнянської міської ради Чернігівської області до суду з відповідним позовом до ОСОБА_3 та членів її сімї з метою захисту порушених прав виникло лише після набрання рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 13.03.2014 року законної сили та отримання позивачем у комунальну власність спірного будинку. З моменту набуття позивачем прав власника спірного будинку у нього виникло і право на звернення до суду з відповідним позовом на захист порушеного права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом та підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення ч. 1 ст. 88 ЦПК, якою передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1378 грн ( а.с.1-2), який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 5, 9, 51, 58, 61, 64-65, 109, 116, 156, 158 ЖК Української РСР, ст.ст. 257, 261, 267, 321, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60-61, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Городнянської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про виселення із самоправно зайнятого житла задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітню ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, із самоправно зайнятого ними жилого приміщення будинку № 26 по вул. Пушкіна у м. Городня Чернігівської області, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Городнянської міської ради Чернігівської області 689 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Городнянської міської ради Чернігівської області 689 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Д.Березовський