Рішення № 62688171, 09.11.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2016 р.Справа № 924/813/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький

про стягнення 1 454 654,76 грн., з яких 300913,29 грн. інфляційних втрат, 66416,07 грн. 3% річних та 1087325,40 грн. пені.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник згідно довіреності №14-100 від 18.04.2014р.

від відповідача - ОСОБА_2, представник згідно довіреності №786 від 23.02.2016р.;

ОСОБА_3, представник згідно довіреності №21 від 11.01.2016р.

Рішення виноситься 09.11.16р. після оголошеної в судовому засіданні 25.10.16р. перерви.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1 454 654,76 грн. заборгованості на підставі договору купівлі-продажу природного газу №3243/15-КП-34 від 19.12.2014р., з яких 300913,29 грн. інфляційних втрат, 66416,07 грн. 3% річних та 1087325,40 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу, положеннями ст.ст. 526, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 193, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 29.08.2016р. порушено провадження у справі №924/813/16. Ухвалою суду від 25.10.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Повноважні представники відповідача в судовому засіданні 09.11.2016 року та у наданому через канцелярію суду відзиві №5087 від 24.10.2016 року просять суд в позові відмовити через відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті поставленого газу. Зазначають, що борг за використаний природний газ був повністю погашений в два етапи: 16 грудня 2015 року в сумі 3656317,16 грн. та 29 грудня 2015 року в сумі 1674011,38 грн. згідно з Договорами про організацію взаєморозрахунків №150/375-в від 02.12.2015р. та №616/375-в від 23.12.2015р. Пояснюють, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природній газ. поставлений відповідно до договору поставки природного газу від 19.12.2014р. №3243/15-КП-34., а тому в даному випадку відсутні підстави для застосування санкцій за порушення грошового зобов'язаиня, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Представник позивача у письмових поясненнях від 03.11.2016р. наданих суду, зазначив, що із загальної вартості поставленого природного газу 9156250,70 грн. відповідач оплатив 5330328,54 грн. відповідно до Договорів про організацію взаєморозрахунків та 3825922,16 грн. - відповідно до Договору №3243/15-КП-34. вказує, що з розрахунку, який було додано до позовної заяви, видно ,що природний газ поставлений у січні 2015р. (на суму 1 129 455,98 грн.), в лютому 2015 року (на суму 1 085 654,80 грн.) та в листопаді 2015 року (на суму 1 042 360,55 грн.) відповідач повністю оплатив власними коштами, без укладення ДОВ. Крім того, зауважує представник позивача, природний газ поставлений у березні, вересні та жовтні 2015 року відповідач оплатив шляхом укладення та виконання Договорів про організацію взаєморозрахунків лише частково, а саме:

в березні 2015 сплачено 1 288 272,19 грн., з яких оплата власними коштами - 379 617,32 грн., оплата коштами Державного бюджету України - 908654,87 грн.;

в вересні 2015 року сплачено 601972,99 грн., з яких оплата власними коштами - 110271,97 грн., оплата коштами Державного бюджету України - 491701,02 грн.;

в жовтні 2015 року сплачено 811 906,93 грн., з яких оплата власними коштами - 78 561,54 грн., оплата коштами Державного бюджету України - 733345,39 грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

19.12.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №3243/15-КП-34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору,

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1525 тис. куб. м. (п. 2.1 договору).

За умовами пп. 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

У п. 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м газу становить 5900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%, Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Згідно з п. 5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Сторони домовились, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1 договору).

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Згідно з р. 11 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їхніх печаток.

Додатковими до договору угодами №1 від 12.02.2015р., №2 від 12.03.2015р., №3 від 15.04.2015р., №4 від 25.05.2015р., №5 від 09.06.2015р., №6 від 21.07.2015р., №8 від 21.10.2015р., №9 від 22.10.2015р., №11 від 22.11.2015р. сторони вносили зміни до договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014р. №3243/15-КП-34 щодо ціни природного газу

Додатковою угодою №12 від 23.12.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014р. №3243/15-КП-34, сторонами п. 6.3. договору доповнили абзацом в наступній редакції: „Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та/або договорами про організацію взаєморозрахунків, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375.

На виконання умов договору позивач протягом січня - грудня 2015р. поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 9156250,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015р. на суму 1129455,98 грн., від 28.02.2015р. на суму 1085654,80 грн., від 31.03.2015р. на суму 1288272,19 грн., від 30.04.2015р. на суму 701431,94 грн., від 31.05.2015р. на суму 452540,46 грн., від 30.06.2015р. на суму 293211,06 грн., від 31.07.2015р. на суму 280952,09 грн.; від 31.08.2015р. на суму 527825,72 грн.; від 30.09.2015р. на суму 601972,99 грн.; від 31.10.2015р. на суму 811906,93 грн.; від 30.11.2015р. на суму 940655,99 грн.; від 31.12.2015р. за на суму 1042360,55 грн.

Відповідачем сплачено основний борг за спожитий газ в сумі 9 156 250,70 грн., що підтверджено і відображено в довідці про операції, довідці про сальдо та визнається сторонами.

В період дії договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014р. №3243/15-КП-34 між Головним управлінням державної казначейської служби України в Хмельницькій області (сторона-1), Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації (сторона-2), КП "Південно - Західні тепломережі" (сторона-3), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона-4) та ПАТ "Укргазвидобування" (сторона 5) були укладені договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: №150/375-в від 02.12.2015р. на суму 3 656 317,16 грн. та №616/375-в від 23.12.2015р. на суму 1 674 011,38 грн.

За умовами п.1 вказаних договорів предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №375.

За змістом п.п. 3-6 договорів Казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку, стороні першій у сумі 3 656 317,16 грн./ 1 674 011,38 грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 3 656 317,16 грн./ 1 674 011,38 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 3 656 317,16 грн./ 1 674 011,38 грн. грн., для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 3 656 317,16 грн./ 1 674 011,38 грн. у тому числі ПДВ 609386,19 грн. / 279 001,90 грн. для погашення заборгованості за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 19.12.2014р. №3243/15-КП-34.

Сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "субвенція, що надається із загального фонду державного бюджету відповідно до постави Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. №375", а також дату укладення і номер договору (п. 9 договорів).

Підпунктом 2 п.10 договорів передбачено, що з метою виконання договору сторони зобов'язалися: не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; а згідно підпункту 5 п.10 прийняли на себе зобов'язання щодо забезпечення проведення розрахунків відповідно до договору та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти в порядку, передбаченому договором.

Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (п.15 договорів).

Договори підписані представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

На виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків №150/375-в від 02.12.2015р. та №616/375-в від 23.12.2015р. позивачу були перераховані кошти в сумі 5 330 328,54 грн. на погашення заборгованості за природний газ отриманий за договором №3243/15-КП-34 від 19.12.2014р., що підтверджується довідкою про операції з 01.01.2015р. по 31.03.2016р., зокрема: 18.12.2015р. 3656317,16 грн. та 29.12.2015р. - 1674011,38 грн.

Решту суми заборгованості в розмірі 3 825 922,16 (9156250,70 - 5330328,54 = 3825922,16) відповідачем сплачено власними грошовими коштами в період з 21.01.2015р. по 29.02.2016р.

Позивач посилаючись на те, що відповідач порушував терміни виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №3243/15-КП-34 від 19.12.2014р., звернувся до суду з позовом про стягнення 1 454 654,76 грн., з яких 300913,29 грн. інфляційних втрат, 66416,07 грн. 3% річних та 1087325,40 грн. пені.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як убачається з матеріалів справи 19.12.2014р. між національною акціонерною компанією „Нафтогаз України (продавець) та КП "Південно-Західні тепломережі" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №3243/15-КП-34 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

На виконання умов договору позивач протягом січня - грудня 2015р. поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 9156250,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015р. на суму 1129455,98 грн., від 28.02.2015р. на суму 1085654,80 грн., від 31.03.2015р. на суму 1288272,19 грн., від 30.04.2015р. на суму 701431,94 грн., від 31.05.2015р. на суму 452540,46 грн., від 30.06.2015р. на суму 293211,06 грн., від 31.07.2015р. на суму 280952,09 грн.; від 31.08.2015р. на суму 527825,72 грн.; від 30.09.2015р. на суму 601972,99 грн.; від 31.10.2015р. на суму 811906,93 грн.; від 30.11.2015р. на суму 940655,99 грн.; від 31.12.2015р. за на суму 1042360,55 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

На момент подання позову заборгованість була повністю сплачена.

Позивач посилаючись на порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №3243/15-КП-34 від 14.12.2014р. на підставі п. 7.2. договору та ст. 625 ЦК України, просить стягнути з останнього 1 454 654,76 грн., з яких 300913,29 грн. інфляційних втрат, 66416,07 грн. 3% річних та 1087325,40 грн. пені.

Судом враховується, що в період дії договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014р. №3243/15-КП-34 між Головним управлінням державної казначейської служби України в Хмельницькій області (сторона-1), Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації (сторона-2), КП "Південно - Західні тепломережі" (сторона-3), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона-4) та ПАТ "Укргазвидобування" (сторона 5) були укладені договори про організацію взаєморозрахунків №150/375-в від 02.12.2015р. на суму 3 656 317,16 грн. та №616/375-в від 23.12.2015р. на суму 1 674 011,38 грн.

Таким чином, з моменту укладення зазначених договорів між сторонами припинились відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, натомість виникли відносини про організацію взаєморозрахунків, в силу яких розрахунки за поставлений природний газ на суму 5330328,54 грн. відбувся у порядку і строки, передбаченому зазначеними договорами.

При цьому судом враховується, що договорами про організацію взаєморозрахунків №150/375-в від 02.12.2015р. та №616/375-в від 23.12.2015р. передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але й змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобовязань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, підписавши спільні договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

На виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків №150/375-в від 02.12.2015р. та №616/375-в від 23.12.2015р. позивачу були перераховані кошти в сумі 5 330 328,54 грн. на погашення заборгованості за природний газ отриманий за договором №3243/15-КП-34 від 19.12.2014р., що підтверджується довідкою про операції з 01.01.2015р. по 31.03.2016р., зокрема: 18.12.2015р. 3656317,16 грн. та 29.12.2015р. - 1674011,38 грн.

Враховуючи, що строки виконання зобовязань відповідачем було дотримано, відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 5330328,54 грн., яка є предметом договорів про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №924/1265/13, від 01.07.2015р. у справі №924/1230/14, від 16.09.2015р. у справі №917/2520/14, від 11.11.2015р. у справі №927/1733/14.

Згідно частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також судом враховується, що додатковою угодою №12 від 23.12.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014р. №3243/15-КП-34, сторонами доповнено п. 6.3. договору абзацом в наступній редакції: „Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та/або договорами про організацію взаєморозрахунків, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375.

З огляду на вищезазначене, за рахунок коштів передбачених договорами про організацію взаєморозрахунків в розмірі 5330328,54 грн. було погашено заборгованість перед позивачем за зобовязаннями частково березня (908654,87 грн.), квітня (701431,94 грн.), травня (452540,46 грн.), червня (293211,06 грн.), липня (280952,09 грн.), серпня (527825,72 грн.), вересня (491701,02 грн.), жовтня (733345,39 грн.), листопада (940665,99 грн.).

Таким чином, вартість природного газу поставленого в січні 2015р. в сумі 1129455,98 грн., в лютому 2015 р. в сумі 1085654,80 грн., в березні 2015р. в сумі 379617,32 грн., в вересні 2015р. в сумі 110271,97 грн., в жовтні 2015р. в сумі 78 561,54 грн., в грудні 2015р. в сумі 1042360,55 грн. була сплачена відповідачем за рахунок власних грошових коштів підприємства.

Отже, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат можливо на суму заборгованості в розмірі 3825922,16 грн., за відповідні періоди існування заборгованості.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, проаналізувавши подані розрахунки, суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу 3% річних в сумі 38476,56 грн. (за зобов'язаннями січня 2015р. - 791,44 грн., лютого 2015р. - 6884,54 грн., березня 2015р. - 23527,73 грн., вересня 2015р. - 2408,99 грн.., жовтня 2015р. - 2418,66 грн., грудня 2015р. - 2445,20 грн.). Таким чином, позивачем безпідставно нараховані 3% річних у сумі 27939,51 грн. (74,68 грн. за зобов'язаннями березня 2015р., 11588,04 грн. - квітня 2015р., 6323,17 грн. - - травня 2015р., 3373,94 грн. - червня 2015р., 2517,02 грн. - липня 2015р., 3383,87 грн. - серпня 2015р., 60,27 грн. - жовтня 2015р., 618,52 грн. - листопада 2015р.) на суми заборгованості за дні фактичної її сплати, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині потрібно відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 300913,29 грн. інфляційних нарахувань згідно з розрахунком.

Проаналізувавши поданий розрахунок, суд зазначає, що позивачем здійснено інфляційні нарахування в тому числі і на суми заборгованості за періоди, що становлять менше одного місяця, тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Враховуючи вище викладене, неправомірними є нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2015р. на суму 28896,30 грн., лютого 2014р. на суму 34519,27 грн., березня 2015р. на суму 11565,92 грн., квітня 2015р. на суму 10861,71грн., травня 2015р. на суму 8380,77 грн., червня 2015р. на суму 8446,66 грн., липня 2015р. на суму 10424,53 грн., серпня 2015р. на суму 7277,23 грн., вересня 2015р. на суму 14132,11 грн. та жовтня 2015р. на суму 5683,35 грн.

Зважаючи на викладене, в результаті проведеного перерахунку, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 160725,45 грн. інфляційних втрат за визначені періоди. У стягненні інфляційних втрат в сумі 140187,87 грн. належить відмовити.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 7.2 договору погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1087325,40 грн. (згідно з поданим розрахунком: за зобов'язаннями січня 2015р. - 11846,83 грн., лютого 2015р. - 137690,77 грн., березня 2015р. - 367885,65 грн., квітня 2015р. - 193249,30 грн., травня 2015р. - 110891,01 грн., червня 2015р. - 57389,04 грн., липня 2015р. - 40672,63 грн., серпня 2015р. - 51076,18 грн., вересня 2015р. - 35331,91 грн., жовтня 2015р. - 36357,58 грн., листопада 2015 р. - 9071,63 грн., грудня 2015 р. - 35862,88 грн.).

Зважаючи на вищенаведене, проаналізувавши подані розрахунки, суд доходить висновку, що правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 624091,59 грн. З огляду на зазначене, позивачем безпідставно нараховано пеню у сумі 463233,81 грн. (за зобов'язаннями квітня, травня, червня, липня, серпня, частково жовтня та листопада 2015 р.) на суми заборгованості, що була сплачена відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків від 02.12.2015р. та від 23.12.2015р., а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині потрібно відмовити.

Враховуючи вказане вище, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 160725,45 грн. інфляційних втрат, 38476,56 грн. 3% річних, 624091,59 пені. У задоволенні решти позовних вимог потрібно відмовити.

Враховуючи зазначене, а також часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує п. п. 4.3, 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 49, 82, 83, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький про стягнення 1 454 654,76 грн., з яких 300913,29 грн. інфляційних втрат, 66416,07 грн. 3% річних та 1087325,40 грн. пені. задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1, код ЄДРПОУ 36123019) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 160725,45 грн. (сто шістдесят тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 45 коп.) втрат від інфляції, 38476,56 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 56 коп.) 3% річних, 624091,59 грн. (шістсот двадцять чотири тисячі дев'яносто одну гривню 59 коп.) пені, 12350,02 грн. (дванадцять тисяч триста п'ятдесят гривень 02 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.11.2016р.

СуддяІ.В. Заярнюк

Віддрук. 1 прим.: 1 - до справи.