Рішення № 62688009, 14.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2016 р.Справа № 916/2552/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності № 756 від 22.03.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності №б/н від 03.08.16р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Ренесанс про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 584 597,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 16.09.2016р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Ренесанс про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 584 597,23 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №916/2552/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що представник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Ренесанс приймав участь у судових засіданнях по справі та не був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

14.11.2016р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

18 грудня 2011 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" (надалі Постачальник) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Ренесанс (надалі - Споживач) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №217/1, згідно якого Постачальник зобовязався надавати послуги по подачі питної води, а також по прийманню стічних вод на обєкти абонента, у відповідності з дислокацією обєктів, а Абонент, в свою чергу, зобовязався своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення та експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та засоби на них в належному технічному стані.

Додатком № 1 до договору сторонами було визначено обєкти для надання послуг за договором.

Згідно п. 2.4.9. Договору, на відповідача покладено обовязок щомісячно у письмовій формі надавати позивачу звіти про водоспоживання своїх обєктів.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, сторони дійшли згоди, що облік використаної води здійснюється по даним засобів обліку води, встановлених на обєктах Абонента. Оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата проводиться за тарифами, затвердженими у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку.

На виконання умов договору ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Інфокс, в особі філії „Інфоксводоканал надавало відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач в період з 01.04.2015р. по 01.08.2016р. розраховувався не в повному обсязі у звязку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 584 597,23 грн.

З наведених підстав ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Ренесанс про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 584 597,23грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Правовідносини між сторонами у справі склались на підставі укладеного 04.01.2011р. договору про розрахунок житлових організацій та підприємств постачальників питної води за додаткове підкачування питної води абонентам №б/н та укладеного 03.01.2012р. договорупро надання послуг з прийому рідких побутових відходів №б/н.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, сторони дійшли згоди, що облік використаної води здійснюється по даним засобів обліку води, встановлених на обєктах Абонента. Оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата проводиться за тарифами, затвердженими у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку.

За приписами п. 2.4.9. Договору, на відповідача покладено обовязок щомісячно у письмовій формі надавати позивачу звіти про водоспоживання своїх обєктів.

Відповідачем щомісячно надавались позивачу звіти про водоспоживання своїх обєктів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних звітів, проте, як встановлено судом в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач в період з 01.04.2015р. по 01.08.2016р. розраховувався не в повному обсязі у звязку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 584 597,23 грн.

Доказів повного виконання відповідачем умов договору суду надано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначене перевіривши розрахунок суми основного боргу приведений позивачем в позовній заяві, судом встановлено, що заборгованість відповідача підтверджується наявними матеріалами справи, у звязку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Ренесанс про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 584 597,23 грн. задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Ренесанс (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, прим. 109; код ЄДРПОУ 37422252) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ІНФОКС (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі Філії ІНФОКСВОДОКАНАЛ (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, код ЄДРПОУ ВП 26472133) 584 597 /пятсот вісімдесят чотири тисячі пятсот девяносто сім/ грн. 23 коп. боргу та 8 768 /вісім тисяч сімсот шістдесят вісім/ грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14 листопада 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев