Рішення № 62687895, 08.11.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 677/572/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1966/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Федорової Н.О.,

суддів Карпусь С.А., Ярмолюка О.І.,

секретаря Шевчук Ю.Г.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Красилівської центральної районної лікарні на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 7 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Красилівської центральної районної лікарні, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

12 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначила, що відповідно до наказу Красилівської районної лікарні № 199-К від 5 жовтня 1985 року її призначено на посаду палатної медичної сестри терапевтичного відділення Антонінської районної лікарні.

У 2013 році відбулась реорганізація Антонінської районної лікарні, шляхом приєднання до Красилівської центральної районної лікарні (далі Красилівська ЦРЛ), в результаті чого дана лікарня стала структурним підрозділом Красилівської ЦРЛ.

У 2014 році їй було присвоєно вищу категорію зі спеціальності «сестринська справа».

21 січня 2016 року її попереджено про звільнення, у звязку з черговим скороченням штату. Від отримання попередження вона відмовилась, про що представниками Красилівської ЦРЛ складено акт.

30 березня 2016 року вона отримала пропозицію про переведення на 0,5 ставки посади медичної сестри відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги Красилівської ЦРЛ, на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років до 30 червня 2016 року. Зазначену пропозицію розцінює як

________________

Доповідач у першій інстанції ОСОБА_7 Провадження № 22-ц/792/1966/16

Суддя-доповідач ОСОБА_8 Категорія № 53, 54

односторонню зміну істотних умов праці. Так, відстань від її місця проживання до запропонованого місця роботи становить понад 25 км, витрати на проїзд становитимуть більшу частину заробітної плати та не відшкодовуватимуться Красилівською ЦРЛ, чим, на її думку, порушується право на працю.

Наказом Красилівської ЦРЛ № 43-К від 31 березня 2016 року її звільнено з посади палатної медичної сестри терапевтичного Антонінського підрозділу Красилівської ЦРЛ з 1 квітня 2016 року, у звязку з скороченням штату.

Звільнення вважає незаконним, оскільки лише вона мала вищу кваліфікаційну категорію серед медичних сестер терапевтичного відділення, крім того їй неодноразово оголошували подяки та нагороджували грамотами за сумлінну працю.

Окрім того, неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у погіршенні стану здоровя через емоційні хвилювання та підвищення артеріального тиску, порушенні нормальних соціальних звязків, душевних хвилюваннях, стражданнях, порушенні сну, депресивному стані. Моральну шкоду оцінює у 1000 грн.

А тому, збільшивши позовні вимоги, просила суд поновити її на посаді палатної медичної сестри у Антонінському підрозділі Красилівської ЦРЛ; стягнути з Красилівської ЦРЛ на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 7 вересня 2016 року позов задоволено. Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді палатної медичної сестри терапевтичного відділення загального профілю Антонінського підрозділу Красилівської ЦРЛ. Стягнуто з Красилівської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14591 грн. 43 коп., 1000 грн. моральної шкоди, 1450 грн. судових витрат, а всього 17041 грн. 43 коп. Стягнуто з Красилівської ЦРЛ на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Непогоджуючись з даним рішенням, представник Красилівської ЦРЛ подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

На думку апелянта, суд неправильно визначив наявність у ОСОБА_1 переваг у залишенні на роботі, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме наявність тривалого безперервного стажу роботи порівняно з іншими працівниками. Для застосування даної норми закону необхідна наявність рівних умов продуктивності праці та кваліфікації серед працівників, що підлягають звільненню, тоді як позивачка має лише вищу кваліфікацію.

Помилковим є висновок суду про переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі порівняно з іншим працівником ОСОБА_6 та відсутність переваг останньої перед позивачкою. Суд не врахував наявність у даних осіб тривалого безперервного стажу роботи в одній установі, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України надає їм однакове право на залишення на роботі.

Наявність у ОСОБА_1 вищої кваліфікаційної категорії порівняно з іншими працівниками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які мають першу кваліфікаційну категорію не свідчить про більш високу кваліфікацію, оскільки усі вони виконують аналогічну роботу, мають однакові посадові обовязки, навантаження, рівень відповідальності, у разі необхідності замінюють одна одну та між ними відсутнє підпорядкування. Окрім того, останні мають вищу продуктивність праці, ніж позивачка. Апелянт вважає, що основним та вирішальним для роботодавця при вирішенні питання щодо преважного права на залишення на роботі працівників із рівними умовами перевага надається тим, у кого більш висока продуктивність праці.

Суд неправильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з Красилівської ЦРЛ на користь ОСОБА_1, оскільки обраховував період вимушеного прогулу у календарних, а не робочих днях. Зазначає, що тривалість вимушеного прогулу складає 105 робочих днів, а розмір середнього заробітку за цей період 9635 грн. 85 коп., а не 14591 грн. 43 коп., як визначив суд.

В порушення вимог ст.ст. 44, 83 КЗпП України суд обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування виплаченої ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі її середньомісячної заробітної плати у сумі 2740 грн. 47 коп. та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 5304 грн. 42 коп. У звязку з поновленням на роботі ОСОБА_1 втратила право на зазначені виплати, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу фактично складає 1590 грн. 96 коп.

Окрім того, апелянт не згідний із розміром судового збору, який був стягнутий рішенням суду з Красилівської ЦРЛ на користь позивачки.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Позивач ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, вважаючи рішення законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, своїм правом на безпосередню участь у судовому засіданні не скористались.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріалами справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 5 жовтня 1985 року працювала на посаді палатної медичної сестри терапевтичного відділення Антонінської районної лікарні № 1 Красилівської центральної районної лікарні (Т. 1, а.с. 11-16, 167).

22 травня 2014 року ОСОБА_1, яка пройшла атестацію в атестаційній комісії при Департаменті охорони здоровя Хмельницької облдержадміністрації, наказом № 160-к присвоєна вища кваліфікаційна категорія за спеціальності «Сестринська справа» (Т. 1, а.с. 17).

Позивач не є членом профспілкового комітету (Т. 1, а.с. 255-256.).

21 грудня 2015 року позачерговою медичною радою Красилівської ЦРЛ було прийняте рішення «Розробка та затвердження заходів щодо оптимізації ліжкового фонду, штатного розпису, економії енергоносіїв та зменшення опалювальної площі Красилівської ЦРЛ», яким з 1 січня 2016 року затверджено ліжковий фонд Антонінського терапевтичного відділення загального профілю 10 ліжок та вирішено провести впорядкування штатної чисельності працівників в залежності від проведеної оптимізації, обсягу надання медичної допомоги та відповідно до кількості населення району (п.п. 2.10., 5.) (Т. 1, а.с. 73, 74).

Штатний розпис Красилівської центральної районної лікарні, затверджений на 01.01.2016 року містив 521,25 штатних одиниць із місячним фондом заробітної плати 1217080 грн., в тому числі Антонінське терапевтичне відділення загального профілю (20 ліжок) сестра медична палатна 6,5 штатних одиниць (Т. 1, а.с. 110-142).

24 грудня 2015 року в.о. головного лікаря району видано по Красилівській центральній районній лікарні наказ № 167-вд «Про оптимізацію ліжкового фонду та штатного розпису» (Т. 1, а.с. 59).

Цієї ж дати по Красилівській ЦРЛ винесено наказ № 158 «Про внесення змін до штатного розпису ЦРЛ», яким вирішено з 01.04.2016 року скоротити та виключити із штатного розпису, окрім інших, наступні посади у «Антонінському підрозділі»: сестра медична палатна терапевтичного відділення загального профілю 2,0 посади (п. 1.12.8) (Т. 1, а.с. 61, 62).

21 січня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення з 01.04.2016 року (Т. 1, а.с. 67, 67 зворот, 68).

30 березня позивачці запропонована вакантна посада, наявна в ЦРЛ сестра медична відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги ЦРЛ 0,5 посади (тимчасово, по 30.06.2016 року), від якої вона відмовилась (Т. 1, а.с. 70, 71).

31 березня 2016 року винесено наказ № 43-к, яким ОСОБА_1 сестру медичну палатну терапевтичного відділення загального профілю Антонінського підрозділу ЦРЛ звільнено з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України з 1 квітня 2016 року (Т. 1, а.с. 66).

4 травня 2016 року затверджено новий штатний розпис, який містив 477,25 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 1 208 923 грн., у томі числі в Антонінському терапевтичному відділенні загального профілю (20 ліжок) передбачено 4,5 штатних одиниць сестра медична палатна (Т. 1, а.с. 96-108).

За змістом ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

При цьому таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у звязку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (ч.ч. 1, 2 ст. 35 КЗпП України).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

Правильно встановивши, що ОСОБА_1 має більш високу кваліфікацію (вища кваліфікаційна категорія за спеціальності «Сестринська справа»), що підтверджується даними посвідчення Департаменту охорони здоровя Хмельницької облдержадміністрації, виданого 22 травня 2014 року, у порівняні із залишеними на роботі працівниками, та однакову з ними продуктивність праці, оскільки іншого в суді доведено не було, суд першої інстанції обґрунтовано визнав звільнення позивачки незаконним та поновив її на роботі. Окрім того, суд прийшов до вмотивованого висновку про необхідність стягнення у звязку з цим на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та через порушенням прав у сфері трудових відносин моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Одночасно з цим, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розмір судового збору, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.п. 1 «з», 3, 7, 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, в тому числі: вимушеного прогулу.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; вислугу років та інші).

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2016 року відображений у листі Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року за № 10846/0/14-15/13. Відповідно до вказаного розрахунку при 40-годинному робочому тижні встановлена така тривалість робочого часу в годинах у 2016 році: у квітні 168 год., у травні 152 год., у червні 159 год., у липні 168 год., у серпні 175 год., у вересні 175 год.

Постановою КМУ від 6 квітня 2016 року № 228 «Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та внесення змін до деяких постанов КМУ в п. 1 установлено з 1 травня 2016 року у штатному розписі посадові оклади 9 тарифного розряду 2050 грн., отже коефіцієнт підвищення заробітної плати становить 1,065 (в порівняння з 1925 грн.).

Як вбачається з довідки, виданої Красилівською ЦРЛ 20.10.2016 року за № 1122, заробітна плата ОСОБА_1 у лютому 2016 році становила 2 740 грн. 47 коп., а у березні 2016 року 2 765 грн. 91 коп. Отже, всього за останніх два місяці перед звільненням позивачка отримала 5 506 грн. 38 коп. заробітної плати без урахування податків та обовязкових платежів до бюджету.

З графіків чергувань середнього медперсоналу терапевтичного відділення загального профілю Антонінського підрозділу Красилівської ЦРЛ вбачається, що у лютому 2016 році ОСОБА_1 чергувала 162 год., а у березні 170 год. Отже, всього за останні два місяці перед звільненням позивачка чергувала 332 год.

Таким чином середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 буде становити 16 грн. 59 коп. (5 506 грн. 38 коп. : 332).

У Правилах внутрішнього трудового розпорядку для медичних працівників Красилівської ЦРЛ, затверджених 15.01.2012 року, наявних у матеріалах справи, у розділі 4 «Робочий час». для молодшого медичного персоналу, керівного складу і допоміжного персоналу робочий тиждень встановлено 40 год.

З урахуванням вказаного, середній заробіток, який підлягає до стягнення з відповідача за вимушений прогул позивача, слід розрахувати наступним чином: 168 год. (норма тривалості робочого часу у квітні 2016 року) х 16 грн. 59 коп. = 2 787 грн. 12 коп. (середня заробітна плата за квітень).

Оскільки з 1 травня 2016 року був збільшений розмір заробітної плати, то середньогодинний розмір заробітної плати слід помножити на коефіцієнт збільшення 1,065, що буде становити 17 грн. 66 коп. У подальшому вказаний розмір слід помножити на норми тривалості робочого часу: у травні 152 год., у червні 159 год., у липні 168 год., у серпні 175 год., що буде становити 11 549 грн. 64 коп. (середній заробіток за травень-серпень 2016 року).

Так як рішення було винесено 7 вересня 2016 року, то за сім днів даного місяця середній заробіток буде становити 724 грн. 41 коп. (176 год. : 30 днів = 5,86 год. х 7 днів = 41,02 год. х 17 грн. 66 коп.).

Всього середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням вказаних розрахунків становить 15 061 грн. 17 коп. (2 787 грн. 12 коп. + 11 549 грн. 64 коп. + 724 грн. 41 коп.), отже саме він підлягає до стягнення.

Доводи апеляційної скарги про те, що із вказаної суми слід вирахувати виплачені вихідну допомогу та компенсацію за невикористану щорічну відпустку не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ним не передбачено повернення вказаних виплат працівникам. Наступне ж поновлення на роботі ніяким чином не призводить до втрати права на вказані виплати, виплачені в минулому, оскільки звільнення (хоча й незаконне) фактично мало місце.

Визначаючи розмір судового збору, слід виходити з того, що вимога про відшкодування моральної шкоди відноситься до вимог немайнового характеру.

Згідно з абз. 2 підпункту 2 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 1378 гривень.

Отже, судовий збір за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди становить 551 грн. 20 коп. (1378 грн. х 0,4). Що стосується іншої зайво сплаченої частини судового збору, то позивачка не позбавлена можливості звернутись з заявою до суду про її повернення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Красилівської центральної районної лікарні задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 7 вересня 2016 року в частині розміру стягнутих з Красилівської центральної районної лікарні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат змінити.

Стягнути з Красилівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 15 061 (пятнадцять тисяч шістдесят одну) гривню 17 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку та обовязкових платежів до бюджету).

Стягнути з Красилівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова