Рішення № 62687685, 07.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2016 р.Справа № 916/2458/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9 976,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 07.09.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 9 976,84 грн., з яких: 7 953,57 грн. - основний борг, 104,59 грн. - 3 % річних, 352,36 грн. - інфляційних нарахувань, 1 307,66 грн. - пені та 258,66 грн. - 10% штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем вимог укладеного між сторонами договору на користування тепловою енергією у гарячій воді № 13/16-Т від 01.01.2016р. щодо здійснення своєчасної та повної оплати за отриману теплову енергію у гарячій воді.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2016р. було порушено провадження у справі № 916/2458/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, наявний в матеріалах справи, та поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.10.2016р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

26.09.2009р. між ТОВ "Теплодаренерго" (Енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Абонент) був укладений договір №13/16-Т на користування тепловою енергією в гарячій воді для опалення приміщення загальною площею 101,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, сторони зобов'язуються керуватися діючими „Правилами користування тепловою енергією (Правила)". Енергопостачальна організація зобов'язана відпустити Абоненту теплову енергію в горячій воді у відповідності із встановленому йому планом теплоспоживання в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., об'ємом 16,7 Гкал. (Гігакалорій) з максимумом теплового навантаження 0,009 Гкал/год: з них на опалення 0,009 Гкал/год, при Тн.в. -18 0С.

Відповідно до п. 1.3. Договору максимальна кількість теплової енергії, що подається Енергопостачальною організацією Абоненту для опалення, встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що облік теплоенергії, що відпускається, ведеться приладами обліку теплової енергії у встановленому на тепловому вводі Абонента відповідно до „Інструкції з обліку відпуску тепла електростанціями та підприємствами теплових мереж" (Інструкція). Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку. При відсутності приладів обліку кількість теплової енергії, що відпускається Абоненту розраховується Енергопостачальною організацією згідно максимального теплового навантаження з врахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та фактичної температури мережної води в трубопроводі.

Із змісту п. 4.1. Договору вбачається, що розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення виконавцем рахунка-фактури на оплату послуг.

Згідно п. 6.1.2. Договору, споживач зобов'язаний приймати надані послуги згідно з рахунком-фактурою, які отримувати у ТОВ "Теплодаренерго", вул. Польова, 1 каб. №18.

У випадку порушення Абонентом строку оплати з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% річних від суми неналежно виконаного зобов'язання. (п.7.3. Договору).

Згідно п. 10.1. Договору цей договір укладається на 01.01.2016р. по 31.12.2016р. та набирає чинності з дня його підписання.

На виконання умов Договору, ТОВ „Теплодаренерго" за період з 11.03.2016р. по 17.08.2016р., включно, відпустила ФОП ОСОБА_2 теплову енергію на загальну суму 7 953,57грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за спожиту теплову енергію.

Перелічені обставини і стали підставою для звернення ТОВ „Теплодаренерго" до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, в якому, окрім стягнення суми основного боргу в розмірі 7 953,57 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 307,66 грн., 104,59 грн. - 3 % річних , 352,36 грн. - інфляційних нарахувань та 258,66 грн. - штрафу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч.6 ст.19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст.25 Закону України „Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання..Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані:при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством; забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст.25 Закону України „Про теплопостачання").

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 11.03.2016р. по 17.08.2016р ТОВ „Теплодаренерго" відпустило ФОП ОСОБА_2 теплову енергію на загальну суму 7 953,57грн.

Відповідно до викладеного та, враховуючи, що заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ „Теплодаренерго", а отже і їх задоволення.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 307,66 грн., 104,59 грн. - 3 % річних , 352,36 грн. - інфляційних нарахувань та 258,66 грн. - штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами п. 7.3. укладеного між сторонами Договору сторони узгодили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф в розмірі 10% річних від простроченої суми.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 1 307,66 грн., встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку у здійсненні даного розрахунку, на підставі чого, за допомогою системи „Ліга - Закон" суд зробив власний розрахунок пені та встановив її належний розмір, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 1 295,39 грн.

Оскільки, умовами укладеного між сторонами договору, за погодженням сторін, передбачений такий вид санкції, як штраф за порушення строків оплати у встановлені договором терміни, Енергопостачальна організація має право, крім стягнення передбачених п. 7.3. Договору пені, додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі в розмірі 10% річних від суми неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 359,27 грн. встановив, що позивачем також допущено арифметичну помилку в здійсненні даного розрахунку, та за допомогою системи „Ліга - Закон" суд зробив власний розрахунок суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 258,66 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних в сумі 104,59 грн., наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, суд перевіривши розрахунок позивача інфляційних нарахувань, встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичну помилку, та за допомогою системи „Ліга - Закон" суд зробив власний розрахунок суми інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача та встановлено їх належний розмір у сумі 319,16 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 7 953,57 грн. - основного боргу, 1 295,39 грн. - пені, 258,66 грн. - 10% штрафу, 104,59 грн. - 3% річних та 319,16 грн. - інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9 976,84 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (65490, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 32483079) 7 953 /сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три/ грн. 57 коп. - основного боргу, 1 295 /одна тисяча двісті дев'яносто п'ять/ грн. 39 коп. - пені, 258 /двісті п'ятдесят вісім/ грн. 66 коп. - 10% штрафу, 104 /сто чотири/ грн. 59коп. - 3% річних, 319 /триста дев'ятнадцять/ грн. 16 коп. - інфляційних нарахувань та 1 371 /одну тисяча триста сімдесят одну/ грн. 66 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14 листопада 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев