Рішення № 62687476, 10.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5410/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 636/952/15-ц ОСОБА_1

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач Міненкова Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Кругової С.С.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Агротранс» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «Агротранс», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з вищезазначеним позовом.

В обґрунтуванні свого позову він вказав, що 05.10.2014 року, о 22 годині 30 хвилин, на території Чугуївського району Харківської області, на автошляху Чугуїв-Мілове на 17 км.+ 500 м. відбулась дорожньо-транспортна пригода - водій автомобіля марки RENAULT MASCOTT, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 (власник ТЗ ОСОБА_3М.) не вибрав безпечну швидкість руху скоїв наїзд на частково стоячий на проїзній частині причіп KRONE ADP24 номерний знак НОМЕР_2 у складі тягача марки КАМАЗ-65117, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 (власник тягача та причепу СФГ «Агротранс»).

Постановами Чугуївського міського суду Харківської області від 23.10.2014 року встановлено обопільну вину в ДТП обох водіїв. В результаті ДТП належний позивачу транспортний засіб RENAULT MASCOTT загорівся та був повністю знищений пожежею. Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження № 0168/14 від 30.01.2015 року вартість матеріального збитку становить 284220,00грн. За проведення дослідження позивачем сплачено 1000грн. на користь ТОВ Центр експертних досліджень ПРОФЕСІОНАЛ про що свідчить квитанція від 20.11.2014 року.

Як видно з довідки про ДТП, яка була отримана позивачем у страховій компанії «КРАЇНА», де застрахована його цивільно-правова відповідальність, з постанови Чугуївського міського суду Харківської області та інформаційної довідки бази даних МТСБУ, власником тягача КАМАЗ-65117, номерний знак НОМЕР_3 та причепу KRONE ADP24 номерний знак НОМЕР_2 є Селянське фермерське господарство «Агротранс», на тягач та причіп укладені поліси обов'язкової цивільно-правової відповідальності № АС/6063797 та АС/6063796, які є чинними на час ДТП. Враховуючи дані обставини, позивач звернувся до ПАТ «СК «ОРАНТА-ЛУГАНЬ» із заявою про виплату страхового відшкодування, але надісланий ним поштовий конверт на адресу страхової компанії в м. Луганськ повернувся. Отже, оскільки вина водіїв є обопільною, то він має право на відшкодування збитків у розмірі 50 відсотків.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його позовні вимоги з урахуванням наданого правового обґрунтування позову, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Рішенням Чугуївського міського суду від 25 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Селянське фермерське господарство «Агротранс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що 05.10.2014 року, о 22 годині 30 хвилин, на території Чугуївського району Харківської області, на автошляху Чугуїв-Мілове на 17 км.+ 500 м. відбулась дорожньо-транспортна пригода - водій автомобіля марки RENAULT MASCOTT, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 (власник автомобіля ОСОБА_3М.) не вибрав безпечну швидкість руху скоїв наїзд на частково стоячий на проїзній частині причіп KRONE ADP24 номерний знак НОМЕР_2 у складі тягача марки КАМАЗ-65117, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 (власник тягача та причепу СФГ «Агротранс»).

Постановами Чугуївського міського суду Харківської області від 23.10.2014 року встановлено обопільну вину в ДТП обох водіїв: ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Так, постановою від 23 жовтня 2014 року відносно водія ОСОБА_5юВ., який керував автомобілем, що належав на праві власності ОСОБА_3М.( а.с.13) встановлено, що ОСОБА_5В.( водій АТП «АМО» керуючи автомобілем у темну пору доби, не вибрав безпечну швидкість руху та скоїв наїзд на частково стоячий на проїзній частині причіп.

В постанові від 23 жовтня 2016 року відносно водія ОСОБА_4 ( водія СГФ «Агротранс») зазначено, що він здійснив вимушену зупинку у звязку із з тим, що зламалося колесо і виникла необхідність його заміни.

В постановах зазначено, що транспортні засоби отримали механічні пошкодження.( а.с.8,9).

В довідці без дати її видачі вказано, що автомобіль RENAULT MASCOTT отримав механічні пошкодження повна деформація кузова внаслідок ДТП( пожежа)( а.с.7).

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження № 0168/14 від 30.01.2015 року, проведеного ТОВ Центр експертних досліджень ПРОФЕСІОНАЛ вартість матеріального збитку становить 284220,00грн.

В дослідженні зазначені механічні пошкодження автомобіля, та зазначено, що пошкодження мали ознаки високотемпературного термічного впливу .( а.с.16).

Судова колегія вважає, що позивачем не доведені причини, з яких автомобіль було пошкоджено саме в результаті впливу високотемпературних речей( пожежі) так як позивачем не надано було жодного доказу на підтвердження того, що автомобіль загорівся саме від зіткнення транспортних засобів, що було причиною загоряння? Чи можливо його було уникнути?

Як зазначалося в постановах про адміністративне правопорушення : « транспортні засоби отримали механічні пошкодження». Експертом визначалася ж вартість матеріальної шкоди з урахування того, що автомобіль було пошкоджено в результаті впливу вогнища (а.с.16).

Як вбачається з довідки про ДТП, яка була отримана позивачем у страховій компанії «КРАЇНА», де застрахована його цивільно-правова відповідальність, з постанови Чугуївського міського суду Харківської області та інформаційної довідки бази даних МТСБУ, власником тягача КАМАЗ-65117, номерний знак НОМЕР_3 та причепу KRONE ADP24 номерний знак НОМЕР_2 є Селянське фермерське господарство «Агротранс», на тягач та причіп укладені поліси обов'язкової цивільно-правової відповідальності № АС/6063797 та АС/6063796, які є чинними на час ДТП. (а.с.10-14).

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними субєктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Судом не було встановлено, а позивачем не надано доказів відносно того, чи є вина відповідачів саме у заподіянні шкоди, яка утворилась в результаті пошкодження автомобіля від високотемпературних дій( пожежі), чи є при чинний звязок між загорянням автомобіля, і його зіткненням з причепом відповідача.

Кім того, оцінюючи вину водіїв авто молей в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, суд прийшов до висновку про їх рівну відповідальність і не врахував того, що водій відповідача вночі здійснив вимушену зупинку (частково на проїзній частині) та ремонтував колесо, а водій позивача перевищив швидкість, не врахував нічну пору доби, врізався у причеп у звязку з чим автомобіль отримав механічні пошкодження.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості субєктного складу відповідальних осіб (коли обовязок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого субєкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким субєктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким субєктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обовязок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Ці обставини спростовують висновок про солідарну відповідальність СФГ «Агротранс» і ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_4 знаходиться у трудових відносинах з володільцем джерела підвищенної небезпеки СФГ «Агротранс», а тому його відповідальність обмежена.

Крім того, суд стягнув шкоду у солідарному порядку також з ПАТ «Страхова компанія «Оранта Лугань», що також протирічить положенням закону про солідарну відповідальність, яка передбачає заподіяння шкоди спільними діями. Відповідальність страхової компанії передбачається в договорі, яка визначається в межах страхового ліміту. Суд в порушення вимог ст. 213,214 ЦПК України не дав належної оцінки усім обставинам справи, не застосував закон, який підлягає застосування, вважав доведеними факти на підтвердження яких докази не надавались і в судовому засіданні ці докази не досліджувались.

Позивачем позовні вимоги не доведені, як того передбачає вимога ст.. 10 та 60 ЦПК України, а тому задоволення позовних вимог не можна визнати правильним.

Судова колегія вважає,що рішення необхідно скасувати, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за їх недоведеністю.

Керуючись ст. 303,304,307,308,313,317,319 ЦПК України судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Агротранс» задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2016 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в позові Селянського фермерського господарства «Агротранс», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо транспортною пригодою.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - С.С. Кругова

ОСОБА_2