Рішення № 62687434, 09.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 645/2237/16-ц Головуючий суддя І інстанції Шарко О. П.

Провадження № 22-ц/790/6807/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про розірвання шлюбу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Довгаль А.П.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначає, що 29 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб. Вони проживали однією сімєю з 2011 по 2015 рік. Від шлюбу мають доньку Ксенію, яка народилась 12 липня 2011 року.

Спільне життя з відповідачкою не склалося через різні погляди на життя, у звязку з чим між ними все частіше почали виникати сварки. Вважає, що шлюб з ОСОБА_2 є лише формальним, оскільки особисті відносини вже тривалий час мають негативний характер.

Просить розірвати шлюб з ОСОБА_2, зареєстрований 29 квітня 2011 року Фрунзенським відділом ДРАЦС Харківського МУЮ та доньку Ксенію, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити проживати разом з матірю ОСОБА_2

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали. Пояснили, що шлюбні відносини припиненні через деякі непорозуміння в сімї стосовно планування побуту. Однак почуття любові та поваги один до одного не втрачено. Незважаючи на короткострокове припинення спільного проживання позивач неодноразово приїздив до відповідачки з метою збереження шлюбних відносин. Дитина сумує за батьком та постійно намагається зустрітися з ним. Просить зберегти шлюб між нею та позивачем з метою збереження сімї як осередку суспільства та з врахуванням інтересів дитини.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, оскільки судом не взято до уваги всі обставини по справі.

Зазначає, що у рішенні істотно перекручено показання свідків, які викликались під час розгляду справи.

Вони з відповідачкою не проживають спільно вже півроку, що є тривалим періодом і свідчить про фактичне припинення їх відносин. Сварки між ними стають дедалі частішими, що може негативно вплинути на дитину.

Рішення суду призводить до порушення його конституційного права на шлюб і є примушенням до збереження шлюбних відносин.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем не надано доказів, що сім'я сторін розпалася.

Погодитись з таким висновком суду не можна.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи шлюб між сторонами зареєстровано 29 квітня 2011 року.

Від шлюбу мають доньку Ксенію, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно вимог ст. 24, 112 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Наполягаючи на розірванні шлюбу позивач зазначає, що з квітня 2016 року вони не проживають з відповідачкою, у травні 2016 року відповідачка виїхала з квартири, де вони проживали разом та вивезла майно; проживають вони окремо і примирення неможливо.

На даний час відносини вкрай погіршилися і йому вже заборонено бачитись з дитиною

Заперечую проти розірвання шлюбу відповідачка зазначає, що вона бажає зберегти сімю, хоча не заперечує, що вони дійсно з квітня 2016 року проживають окремо, спочатку пішов чоловік, а потім і вона виїхала з дитиною до іншої квартири, куди перевезла речі, у тому числі і три телевізора.

Однак, вони з чоловіком разом піклуються про дитину.

Колегія вважає, що шлюб сторін підлягає розірванню, оскільки шлюбні відносини між ними припиненні у квітні 2016 року і протягом півроку, незважаючи на бажання відповідачки примиритися та надання судом першої інстанції строку для примирення, сторони не примирилися, проживають окремо.

Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та інтересам дитини.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про розірвання шлюбу.

Клопотання позивача про залишення проживати доньки Ксенії з відповідачкою не є позовом про визначення місця проживання дитини.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 29 квітня 2011 року Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №98 розірвати.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: