Рішення № 62687383, 09.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2016 р.Справа № 916/2648/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1 від 25.12.2015р.);

Від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Річмонді до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В про стягнення заборгованості в сумі 94 913,05грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 26.09.2016р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Річмонді звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В про стягнення заборгованості в сумі 94 913,05грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2016р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №916/2648/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.09.2016р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.09.2016р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

09.11.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

10.11.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Річмонді» (надалі постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Продсервіс-В» (надалі покупець) було укладено Договір поставки №008 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених Договором.

За приписами п. 1.3. Договору, загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору, згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника, погодженої Покупцем, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору, моментом здійснення поставки товарів є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Строк оплати Товару вказується у рахунку-фактурі та здійснюється Покупцем шляхом 100% попередньої оплати Товару, якщо інше не обумовлене сторонами у Специфікації (п.5.4. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору, за несвоєчасну оплату за даним Договором покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від основної суми заборгованості.

10.11.2015р. між сторонами було підписано Специфікацію №1 (надалі - Специфікація) згідно якої, товаром, що підлягає поставці є «Кубики бульйонні Курячі» - 11 340 шт., «Кубики бульйонні Грибні» - 3 240 шт., «Кубики бульйонні Яловичі» - 1 620 шт., загальною вартістю 102 060,00 грн.

Умови поставки: EWX склад (інкотермс 2010). Умови оплати: 100% протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору та специфікації, ТОВ «Річмонді» поставило товар на загальну суму 102 060,00 грн. (сто дві тисячі шістдесят гривень 00 копійок), а ТОВ «Продсервіс-В» прийняло цей товар, що підтверджується підписаною Сторонами 19.11.2015 року видатковою накладною №РН008.

Проте а порушення умов договору та вимог чинного законодавства, покупець, за одержаний згідно Договору товар перерахував постачальнику лише 1 000,00 грн. 04.03.2016 року.

Згодом, 23.03.2016 р. ТОВ «Продсервіс-В» повернуло ТОВ «Річмонді» частину одержаного за Договором товару, на суму 30 240,00 грн.

Решта сума коштів, що передбачені Договором, в розмірі 70 820,00 грн, станом на сьогодні відповідачем - не оплачено.

24.12.2015 року позивач направив на адресу ТОВ «Продсервіс-В» листа (Вих. №1) з проханням здійснити платіж до 29.12.2015 року.

26.01.2016 року позивач повторно звернувся листом до Відповідача з проханням погасити заборгованість (Вих. №3).

08.04.2016 року ТОВ «Річмонді» направило ТОВ «Продсервіс-В» чергового листа з пропозицією розтермінування сплати існуючої заборгованості (Вих. №6).

Проте, будь якої реакції на вищезазначені листи зі сторони відповідача не було.

З наведених підстав ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Річмонді звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В про стягнення заборгованості в сумі 94 913,05грн., з яких: 70 820,00 грн. основний борг, 24 093,05 грн. пеня.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між сторонами 10.11.2015 року Договору поставки №008 та Специфікації №1 від 10.11.2015р. до договору.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

На виконання умов договору та специфікації ТОВ «Річмонді» поставило товар на загальну суму 102 060,00 грн. (сто дві тисячі шістдесят гривень 00 копійок), а ТОВ «Продсервіс-В» прийняло цей товар

Факт передачі товару покупцеві підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією підписаної Сторонами 19.11.2015 року видаткової накладної №РН008.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначає позивач, 23.03.2016 р. ТОВ «Продсервіс-В» повернуло ТОВ «Річмонді» частину одержаного за Договором товару, на суму 30 240,00 грн., проте, за решту неповернутого товару відповідач не розрахувався.

Таким чином, враховуючи вищезазначене перевіривши розрахунок суми основного боргу приведений позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобовязання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, у звязку із чим господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 70 820,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 24 093,05грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до п.7.2. Договору, за несвоєчасну оплату за даним Договором покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від основної суми заборгованості.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобовязання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені надано позивачем, ним нараховано пеню більш ніж за шість місяців, що не відповідає вимогам чинного законодавства, крім того, судом встановлено, що позивачем під час розрахунку суми пені, допущено арифметичні помилки, у звязку із чим, судом, за допомогою системи Ліга-Закон здійснено власний розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобовязання, та встановлено її належний розмір, в сумі 18 803,79 грн.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 344,35 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Річмонді до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В про стягнення заборгованості в сумі 94 913,05грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В (65012, м.Одеса, вул. Базарна, буд. 29-А, офіс 501; код ЄДРЮО та ФОП 37607594) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Річмонді (81300,Львівська обл., Мостиський р-н. АДРЕСА_1; код ЄДРЮО та ФОП 39265561) суму основного боргу у розмірі 70 820 /сімдесят тисяч вісімсот двадцять/ грн. 00 коп., 18 803 /вісімнадцять тисяч вісімсот три/ грн. 79 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 344 /одна тисяча триста сорок чотири/ грн. 35 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14 листопада 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев