Рішення № 62686993, 03.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016Справа №910/15062/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Яковлев В.П. (директор) Кудря С.А. (дов. б/н від 20.07.2015 року)від відповідача Таран М.В. (дов. б/н від 11.12.2015 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03 листопада 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (надалі по тексту - відповідач) про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що включення до Договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року умов щодо не повернення авансового платежу, про зарахування лізингового платежу у якості плати за користування об'єктом лізингу та пункту, що лізингоодержувач не має права на відшкодування збитків, завданих внаслідок вилучення (повернення) об'єкта лізингу суперечить положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг». Крім того, відповідачем було вчинено дії спрямовані на вилучення об'єкта лізингу, що за твердженням позивача є грубим порушенням відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/15062/16 та призначено справу до розгляду на 06.10.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2016 року надав документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 06.10.2016 року представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що спірні положення Договору жодним чином не суперечать нормам чинного законодавства України, а твердження позивача про зворотне є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Відповідач звернув увагу суду, що з моменту укладення Договору і впродовж тривалого періоду часу позивачем сплачувалися лізингові платежі на виконання умов Договору, при цьому, за цей час позивач жодного разу не звертався до відповідача щодо невідповідності тих чи інших положень Договору нормам чинного законодавства України. Крім того, відповідач вважає, що в частині позовних вимог щодо визнання недійсними окремих положень Договору слід застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Відповідач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору, а отже відсутні будь-які правові підстави щодо повернення позивачу сплачених ним авансового, реєстраційного та лізингових платежів.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.10.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.10.2016 року.

26.10.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 27.10.2016 року представник відповідача надав письмові пояснення по справі.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.10.2016 року оголошено перерву до 03.11.2016 року.

У судовому засіданні 03.11.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2016 року проти позову заперечив, надав письмові пояснення по справі.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" (лізингоодержувач) було укладено Договір про фінансовий лізинг № 00003797 (далі - Договір), відповідно до умов якого об'єктом лізингу виступав транспортний засіб типу Audi А5 2,0 TFSI (155kWt), шасі №WAUZZZ8T4ВА093535, рік виробництва - 2011, двигун CDN211193, лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем, поручитель Яковлев Володимир Петрович, вартість об'єкту лізингу склала 68 306,37 доларів США, авансовий платіж 20 491,91 доларів США, обсяг фінансування 47 814,46 доларів США, залишкова вартість 0,00 доларів США, кількість лізингових платежів: 60, строк лізингу (місяців): 60, лізинговий платіж еквівалент 1 379,91 доларів США, адміністративний платіж еквівалент 1 024,60 доларів США, процентна ставка змінна відповідно до пункту 6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 6.11 додатку до договору, якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед Порше Лізинг Україна та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, будуть розподілятися наступним чином (у черговості, як зазначено нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкту лізингу, в тому числі якщо такі витрати не були з будь-яких причин відшкодовані з боку страховика об'єкту лізингу відповідно до умов контракту, в тому числі державний технічний огляд/обов'язковий технічний контроль, технічне обслуговування відповідно до рекомендацій виробника, тощо; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів, в) лізингові платежі (при чому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування), г) інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна у зв'язку з цим контрактом.

Якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо оплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту, сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому викупувати свої зобов'язання за цим контрактом (пункт 8.3.1 додатку до договору).

Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (пункт 8.3.2 додатку до договору).

Відповідно до пункту 12.6 додатку до договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контакту та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує тридцять календарних днів.

Підпунктом 20.1 додатку до договору регламентовано, що усі зміни, доповнення, відмови або положення цього контракту стають обов'язковими до виконання будь-якою стороною виключно у випадку їхнього оформлення в письмовій формі та письмового підтвердження належним чином уповноваженими представниками.

Відповідно до акту прийому-передачі до договору від 04.11.2011 року відповідач поставив, а позивач прийняв об'єкт лізингу.

Позивач зазначає, що за період з 26.10.2011 року по 01.09.2014 року ним здійснено платежів на користь відповідача у розмірі 64 780,79 доларів США, в тому числі 20 491,91 доларів США авансовий платіж, 43 264,28 доларів США лізингові платежі, 1 024,60 доларів США адміністративний платіж.

05.10.2014 року автомобіль Audi А5 2,0 TFSI (155kWt), шасі №WAUZZZ8T4ВА093535, рік виробництва - 2011, двигун CDN211193 було вилучено у позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. від 11.09.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля, предметом якого є бувший у виростанні автомобіль 2011 року виписку, марки Audi, моделі А5, № кузову WAUZZZ8T4ВА093535.

Згідно Акту прийому-передачі автомобілю, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» прийняло автомобіль 2011 року виписку, марки Audi, моделі А5, № кузову WAUZZZ8T4ВА093535.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року у справі № 910/15886/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса від 11.09.2014 року № 1488 таким, що не підлягає виконанню позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 11.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., зареєстрований у реєстрі за № 1488 таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовано тим, що включення до Договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року умов щодо не повернення авансового платежу, про зарахування лізингового платежу у якості плати за користування об'єктом лізингу та пункту, що лізингоодержувач не має права на відшкодування збитків, завданих внаслідок вилучення (повернення) об'єкта лізингу суперечить положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг». Крім того, відповідачем було вчинено дії спрямовані на вилучення об'єкта лізингу, що за твердженням позивача є грубим порушенням відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що спірні положення Договору жодним чином не суперечать нормам чинного законодавства України, а твердження позивача про зворотне є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Відповідач звернув увагу суду, що з моменту укладення Договору і впродовж тривалого періоду часу позивачем сплачувалися лізингові платежі на виконання умов Договору, при цьому, за цей час позивач жодного разу не звертався до відповідача щодо невідповідності тих чи інших положень Договору нормам чинного законодавства України. Крім того, відповідач вважає, що в частині позовних вимог щодо визнання недійсними окремих положень Договору слід застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Відповідач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору, а отже відсутні будь-які правові підстави щодо повернення позивачу сплачених ним авансового, реєстраційного та лізингових платежів.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах свободи договору.

Згідно з вимогами статті 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що укладений сторонами Договір передбачений актами цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку сторони врегулювали свої відносини на власний розсуд в порядку статті 6 Цивільного кодексу України, що не тягне за собою наслідком визнання вказаного договору (його частини) недійсним.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України) наявності обставин та підстав для визнання недійсними спірних положень Договору.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку, що права позивача не є порушеними, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним авансовий платіж, лізингові платежі та реєстраційний платіж на загальну суму 64 780,79 доларів США на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем здійсено платежі на виконання та на підставі дійсного Договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року, то вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Стосовно заявлених позовних вимог про розірвання Договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року слід зазначити наступне.

В частині 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Метою укладення позивачем Договору було користування об'єктом лізингу.

Судом встановлено, що автомобіль Audi А5 2,0 TFSI (155kWt), шасі №WAUZZZ8T4ВА093535, рік виробництва - 2011, двигун CDN211193 було вилучено у позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. від 11.09.2014 року.

22.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля, предметом якого є бувший у виростанні автомобіль 2011 року виписку, марки Audi, моделі А5, № кузову WAUZZZ8T4ВА093535.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року у справі № 910/15886/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельбан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса від 11.09.2014 року № 1488 таким, що не підлягає виконанню позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 11.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., зареєстрований у реєстрі за № 1488 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" з вилучення об'єкту лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню та відчуження об'єкта лізингу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» згідно Договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля від 22.12.2014 року позивача було позбавлено права на користування об'єктом лізингу.

Беручи до уваги вищезазначене, позовні вимоги в частині розірвання Договору про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" задовольнити частково.

2.Розірвати Договір про фінансовий лізинг № 00003797 від 26.10.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1В, ідентифікаційний код 35571472) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" (83048, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 114, кімната 17, ідентифікаційний код 36380112).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1В, ідентифікаційний код 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" (83048, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 114, кімната 17, ідентифікаційний код 36380112) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2016

Суддя С.В. Стасюк