Рішення № 62686965, 09.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016Справа №910/17755/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» простягнення 5 502 грн. 98 коп.

Представники:

від Позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від Відповідача:не зявились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (надалі також «Відповідач») про стягнення 5 502 грн. 98 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» на підставі Договору страхування №057340 від 17.03.2014 року внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4225813. 08.06.2015 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою №22 про виплату страхового відшкодування у розмірі 45 939 грн. 72 коп., яка була отримана останнім 15.06.2015 року. 29.07.2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» здійснило доплату страхового відшкодування у звязку з виявленням скритих дефектів у розмірі 7 082 грн. 63 коп. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі №910/18247/15 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний страхове відшкодування в сумі 50 000 грн. 17.11.2015 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» виплатило Позивачу страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. 00 коп. Враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов»язань відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» пеню у розмірі 3 799 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 248 грн. 77 коп. та інфляційні у розмірі 1 454 грн. 57 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/17755/16, судове засідання призначено на 26.10.2016 року.

25.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.09.2016 року.

26.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.10.2016 року в судове засідання зявився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку зобовязати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи на 09.11.2016 року, у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

04.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив.

В судовому засіданні 09 листопада 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 31.10.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 09 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

17 березня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір страхування №057340, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2014 року по на дорозі М 05 Київ Одеса 459 км 1 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується Довідкою №9483153 про дорожньо транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 24.02.2015 року у справі №496/578/15-п ОСОБА_4, водія транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000020 від 12.01.2015 р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складала 71 538 грн. 70 коп.

21.01.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний з заявою про виплату за договором майнового страхування. У вказаній заяві страхувальник просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал.

24.01.2015 року на замовлення Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво №6409 від 18.10.2008р.) було складено звіт №14/0-239 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу, за яким вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.12.2014 року, становить 45 939 грн. 72 коп., а вартість відновлювального ремонту складає 53593 грн. 41 коп.

Відповідно до Страхового акту № 1.17/15 від 27.01.2015 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал в розмірі 45 939 грн. 72 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 29.01.2015 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1».

Згідно з Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4225813 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, ліміт відшкодування по майну 50 000 грн. 00 коп., розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 гривень 00 копійок.

08.06.2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» з заявою №22 про виплату страхового відшкодування у розмірі 45 939 грн. 72 коп., яка була отримана останнім 15.06.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Як вбачається з інформації Діловодства спеціалізованого суду, 15.07.2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування в сумі 45 939,72 грн.

Відповідно до Страхового акту № 1.17/15/2 від 29.07.2015 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал в розмірі 7 082 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2190 від 29.07.2015 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1».

10.08.2015 року до господарського суду надійшла заява №923 від 03.08.2015р. Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний про збільшення позовних вимог, в якій заявник просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі №910/18247/15 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний страхове відшкодування в сумі 50 000 грн.

17.11.2015 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» виплатило Позивачу страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4514 від 17.11.2015 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов»язань відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» пеню у розмірі 3 799 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 248 грн. 77 коп. та інфляційні у розмірі 1 454 грн. 57 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобовязань за Договором страхування №057340 від 17.03.2014 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 45 939 грн. 72 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобовязання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобовязанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обовязків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобовязання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обовязок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у звязку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобовязанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 24.02.2015 року у справі №496/578/15-п, якою ОСОБА_4, водія транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування).

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як встановлено Судом, відповідно до Страхового акту № 1.17/15 від 27.01.2015 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал в розмірі 45 939 грн. 72 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 29.01.2015 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1».

Згідно з Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4225813 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, ліміт відшкодування по майну 50 000 грн. 00 коп., розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 гривень 00 копійок.

08.06.2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» з заявою №22 про виплату страхового відшкодування у розмірі 45 939 грн. 72 коп., яка була отримана останнім 15.06.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Як вбачається з інформації Діловодства спеціалізованого суду, 15.07.2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування в сумі 45 939,72 грн.

Відповідно до Страхового акту № 1.17/15/2 від 29.07.2015 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал в розмірі 7 082 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2190 від 29.07.2015 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1».

10.08.2015 р. до господарського суду надійшла заява №923 від 03.08.2015р. Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний про збільшення позовних вимог, в якій заявник просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі №910/18247/15 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний страхове відшкодування в сумі 50 000 грн.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/18247/15, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому встановлено факт того, що саме Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» є відповідальним за заподіяний збиток власнику транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

При зверненні до Суду з вказаним позовом Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 13.09.2015 р. по 16.11.2015 р. у розмірі 3 799 грн. 64 коп.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, положення п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки сторони є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Однак, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.09.2012 року у справі №4/17-3520-2011.

Відтак, оскільки для позадоговірних зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 13.09.2015 р. по 16.11.2015 р. у розмірі 3 799 грн. 64 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» 3% річних за загальний період прострочки з 13.09.2015 р. по 16.11.2015 р. у розмірі 248 грн. 77 коп. та інфляційні у розмірі 1454 грн. 57 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобовязаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобовязаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобовязанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобовязанням.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобовязання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобовязання і поширює свою дію на всі види грошових зобовязань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобовязання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобовязань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15.

За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Оскільки дані правовідносини сторін виникли не з договірних правовідносин, а з інших підстав, передбачених цивільним законодавством й Сторонами не визначено строку виконання боржником його зобовязання відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд враховує положення часини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

При цьому, Суд не приймає до уваги посилання Позивача для визначення періоду прострочки Відповідача на п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, оскільки вказане положення не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, так як сторони є страховиками, а не страхувальником (потерпілою особою) або ж вигодонабувачем.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено Судом, 08.06.2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» з заявою №22 про виплату страхового відшкодування у розмірі 45 939 грн. 72 коп., яка була отримана останнім 15.06.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Таким чином, обовязок Відповідача по виплаті страхового відшкодування у розмірі 45 939 грн. 72 коп. виник 15.06.2015 року з моменту отримання заяви та повинен був здійснений протягом 7 днів з моменту отримання такої заяви, а тому прострочка Відповідача почалась саме з 23.06.2015 року. Проте, оскільки Позивачем заявлено до стягнення 3% річних й інфляційних на суму 45 939 грн. 72 коп. за період з 13.09.2015 року, Суд відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог, а тому розглядає вказані вимоги за заявлений Позивачем період.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем виплати страхового відшкодування у розмірі 45 939 грн. 72 коп. за загальний період прострочки з 13.09.2015 р. по 16.11.2015 р. вважає, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 245 грн. 43 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобовязання за загальний період з 13.09.2015 року по 16.11.2015 року.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних на суму боргу 45 939 грн. 72 коп. у розмірі 1 373 грн. 36 коп. за загальний період прострочки з 13.09.2015 р. по 16.11.2015 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується заявлених позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача за загальний період прострочки з 07.11.2015 р. по 16.11.2015 р. 3% річних у розмірі 03 грн. 34 коп. та інфляційних у розмірі 81 грн. 21 коп. на суму невиплаченого страхового відшкодування 4 060 грн. 28 коп., Суд зазначає.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України. (п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Як встановлено Судом, Позивачем було надіслано вимогу Відповідачу в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України про виплату страхового відшкодування лише на суму в розмірі 45 939 грн. 72 коп., а про виплату страхового відшкодування у розмірі 4 060 грн. 28 коп. в межах ліміту відповідальності по майну (50 000 грн. 00 коп.) після здійснення доплати страхового відшкодування на суму 7 082 грн. 63 коп., було заявлено в межах судового розгляду у справі №910/18247/15, а тому вказані дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

За таких підстав, Суд відмовляє в задоволенні позовних в частині стягнення з Відповідача за загальний період прострочки з 07.11.2015 р. по 16.11.2015 р. 3% річних у розмірі 03 грн. 34 коп. та інфляційних у розмірі 81 грн. 21 коп. на суму невиплаченого страхового відшкодування 4 060 грн. 28 коп.

Таким чином, з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 245 грн. 43 коп. та інфляційні у розмірі 1 373 грн. 36 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 119, ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО Донбас Північний» (84205, Донецька обл., місто Дружківка, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 37, ідентифікаційний код юридичної особи 13494943) 3% річних у розмірі 245 (двісті сорок пять) грн. 43 (сорок три) коп., інфляційні у розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 36 (тридцять шість) коп. та судовий збір у розмірі 405 (чотириста пять) грн. 37 (тридцять сім) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин