Постанова № 62686472, 11.11.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/4132/16-а

Провадження № 2-а/644/94/16

11.11.2016

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 листопада 2016 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, у складі головуючого судді Глібко О.В., при секретарі Семеренко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог: зобов'язати Управління Служби безпеки в Харківській області підготувати та подати до головного управління пенсійного фонду України в Харківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням таких видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, заохочення, одноразової грошової допомоги при звільненні та одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності під час проходження військової служби.; зобов'язати головне управління пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення, у розмірі 62 % від грошового забезпечення, з урахуванням таких його видів: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, заохочення, одноразової грошової допомоги при звільненні та одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності під час проходження військової служби. Просив зобов'язати головне управління пенсійного фонду України надати до суду звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України. Стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст. 94 КАС України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу на посаді доцента спеціальної кафедри № 3 інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України національного університету «юридичної академії України ім. Я. Мудрого. 28.02.2013 р. його було звільнено у запас наказом Голови Служби безпеки України № 222-ос за пп. «а» п. 61 та пп. «б» п. 62 (за станом здоров'я - непридатний до військової служби, обмежено придатний у воєнний час) Положення «Про проходження військової служби військовослужбовцями служби безпеки України» з 01.06.2013 р. та встановлено вислугу років у розмірі 24 роки 08 місяців і 28 днів.

З 02.06.2013 р. Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 р. Зазначає, що 16.10.2015 року отримав відповідь на своє звернення з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, з якої вбачалось, що при призначенні пенсії йому не було враховано одноразових видів грошового забезпечення, з якого має обчислюватись пенсія. З відповіді Управління СБУ в Харківській області на своє звернення від 26.01.2016 р. дізнався, що інформація про розмір грошового забезпечення міститься в інституті підготовки юридичних кадрів для органів СБУ національного юридичного університету ім. Я. Мудрого. 22.03.2016 року з відповіді інституту підготовки кадрів для СБУ НЮУ ім. Я. Мудрого вбачалось, що при призначенні йому пенсії не було враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія одноразових видів грошового забезпечення, таких як: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація, заохочення, одноразова грошова допомога при звільненні та одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності під час проходження військової служби. З метою врегулювання виниклої помилки позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з проханням здійснити перерахунок пенсії, на що отримав відмову від 25.04.2016 р., яка вмотивована тим, що одноразові додаткові види грошового забезпечення мають одноразовий а не постійний характер. Таку відмову позивач вважає незаконною. Зазначає, що зі змісту ст. 43 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 р. не вбачається, що перелік видів грошового забезпечення, які входять до складу грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія є вичерпним у взаємозв'язку з ч. 2 ст. 9 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 р., а відтак вищезазначені одноразові види грошового забезпечення мають входити до складу грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія.

Представник головного управління пенсійного фонду України в Харківській області проти позову заперечувала, посилаючись на те, що такі види грошового забезпечення не передбачені п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей». Окрім того, вони не носять постійного характеру. Також зазначила, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 р. у справі № 4-рп/2015 за зверненням щодо тлумачення речення першого ч. 3 ст.63 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з приводу: чи є наведений в них перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення вичерпним; чи в цей перелік можуть включатися й інші види грошового забезпечення, перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення є вичерпним.

Представник Управління Служби безпеки проти позову заперечувала надала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі спливу строків позовної давності та в своїх запереченнях посилалась на те, що управління служби безпеки не готувало довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1, а отримана вона була з інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ національного юридичного університету ім. Я. Мудрого. Також просила залишити позов без розгляду, з посиланням на ст. 99 КАС України.

Представником інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Я. Мудрого були до суду надані пояснення в яких зазначав, що обов'язок підготовки та подання документів для призначення пенсії покладено на регіональний орган СБУ, яким є управління служби безпеки України в Харківській області. Також підтримав позицію відповідачів по справі.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи - вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2013 р. наказом голови Служби безпеки України № 222-ос було звільнено позивача з військової служби за станом здоров'я з 01.06.2013 р. та з 02.06.2013 р. йому призначено пенсію у розмірі 62 % від грошового забезпечення у відповідності до ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Сторонами не заперечується, що пенсію позивачу було призначено на підставі подання Управління Служби безпеки України в Харківській області про призначення пенсії, довідки Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Ярослава Мудрого від 09.01.2008 року про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії та інших документів.

Як вбачається з довідки ІПЮК про додаткові види грошового забезпечення, у довідці не було зазначено всього грошового забезпечення позивача, з якого мала би бути вирахувана пенсія. Зокрема, при призначенні пенсії не було враховано одноразові додаткові види грошового забезпечення.

26.04.2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачу у призначенні йому пенсії на підставі довідки ІПЮК від 22.03.2016 року, посилаючись на те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація, заохочення, одноразова грошова допомога при звільненні та одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності під час проходження військової служби не входять до складу грошового забезпечення, на підставі яких нараховується пенсія.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 р. пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 р.

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З аналіЗакону України ч. 3 ст. 43 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у взаємозв'язку з ч. 2 ст. 9 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що пенсія обчислюються з розміру грошового забезпечення. Склад грошового забезпечення визначається ч. 2 ст. 9 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки до складу грошового забезпечення входять одноразові види грошового забезпечення, то до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія мають входити також одноразові види грошового забезпечення.

Матеріальна допомога на оздоровлення передбачена ст. 10-1 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Тим же пунктом Постанови № 1294 передбачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до пп. 2 п. 2.1.1.2. НакаЗакону України Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 р. «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» заохочення за бюджетною класифікацією також відноситься до грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, заохочення та одноразова грошова допомога при звільненні відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Щодо посилання відповідачів на рішення Конституційного суду України від 13.05.2015 р. у справі № 4-рп/2015 за зверненням щодо тлумачення речення першого ч. 3 ст.63 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з приводу: чи є наведений в них перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення вичерпним; чи в цей перелік можуть включатися й інші види грошового забезпечення, слід зазначити наступне. Як вбачається зі змісту вказаного рішення КСУ предметом тлумачення є перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення передбачений ч. 3 ст. 63 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Зі змісту ч. 2 ст. 9 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» можна зробити висновок, що додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців поділяються на щомісячні та одноразові. Зі змісту рішення КСУ не вбачається, тлумачення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також слід зазначити що статтею 63 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлені умови перерахунку пенсій військовослужбовцям: у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення або у зв'язку з введенням нових щомісячних видів грошового забезпечення. Предметом спору за даним позовом є перерахунок пенсії у зв'язку з неправильним обчисленням пенсії при її призначенні. З огляду на вищезазначене правовідносини, які виникають за даним позовом є відмінними від тих, яким надано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2015, а відтак правові позиції наведеного рішення застосовані до данної справи бути не можуть.

Зі змісту ч. 3 ст. 43 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» вбачається, що пенсія обчислюється з грошового забезпечення з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ст. 22 Конституції України встановлює, що При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. у справі № 8-рп/2005 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 , від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004.

З аналіЗакону України рішень Конституційного Суду України по вищезазначених справах вбачається, що військовослужбовці потребують особливого соціального захисту, через особливості умов праці, характер виконуваної роботи, її складності і значущості, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод.

Також, Конституційний Суд України в рішенні по справі № 8-рп/2008 від 11.10.2005 р. констатував висновки, викладені в наведених вище рішеннях, які зводяться до того, що Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, Закону Українимовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має беЗакону Українимовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. А тому вказані положення Закону не відповідають також вимогам частини п'ятої статті 17 Конституції України.

Окрім того, з рішення Конституційного Суду України вбачається, що не конституційними є положення про сплату страхових внесків з доходів (грошового забезпечення) осіб, які доходи отримують з державного бюджету України, оскільки такі положення не узгоджуються з конституційним положенням про гарантування права на соціальний захист, складовою якого є пенсійне забезпечення за рахунок також бюджетних джерел (стаття 46 Конституції України).

На дану позицію Конституційний Суд України неодноразово посилався в рішенях у справах за такими ж правовідносинами щодо пенсій та утримання призначених за спеціальними законами, зокрема 3-рп/2013, 4-рп/2016.

Відповідно до ст. 8 Конституції України В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення законів які обмежують рівень пенсій, які призначаються за спеціальними законами, сплатою внесків до соціальних фондів суперечать конституції України, а саме: ст. 17, 22, 46, 48 головного Закону країни, відтак є неконституційними.

Судом встановлено, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. № 3668-VI було внесено зміни до ст. 43 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та було встановлено, що пенсії призначаються з грошового забезпечення, з якого були сплачені внески на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Таким чином, дане положення Закону вже були предметом розгляду Конституційного Суду України та визнані не конституційними.

Позивач в обґрунтування своїх вимог просить не застосовувати ці положення, як такі, що обмежують його права в контексті ст. 17, 22, 46,48 Конституції України.

Враховуючи думку Конституційного Суду України, пріоритетність норм Конституції України на д іншими законодавчими актами та надані сторонами доводи з цього приводу, суд вважає, що не можуть бути застосовані положення законів, які обмежують рівень грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія лише видами грошового забезпечення з якого були сплачені внески на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 3-7 від 30.01.2007 р. призначення (перерахунок) пенсій органами пенсійного фонду України здійснюється на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств та відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.

Згідно з пунктом 1.1.2. Методичних рекомендацій оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій військовослужбовцям СБУ, які звільняються зі служби, та членам їх сімей, затверджених наказом СБУ від 03.04.2007 року №263, зокрема, з навчальних та інших закладів, розташованих територіально відповідно в межах адміністративного розподілу покладено на регіональні органи СБУ.

Таким чином, оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій ОСОБА_1 є обов'язком регіонального органу СБУ - Управління Служби безпеки України в Харківській області.

Пункт 12 Порядку від 30.01.2007 року №3-1 зобов'яЗакону Україниє уповноважений структурний підрозділ (УСБУ в Харківській області) у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформити всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомити з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направити до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Аналогічну вимогу містить і пункт 4.1.1. Методичних рекомендацій, що також зобов'яЗакону Україниє співробітників фінансового підрозділу УСБУ в Харківській області у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії скласти подання про призначення пенсії (додаток 2 до накаЗакону України СБУ від 03 квітня 2007 № 263), ознайомити з ним ОСОБА_1, і направити необхідні для призначення пенсії документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Також слід зазначити, що п. 3 НакаЗакону України 263 від 03.04.2007 р. покладає обов'язок щодо складання, зокрема, довідок про додаткові види грошового забезпечення (додаток 8 до накаЗакону України) на фінансово-економічну службу та фінансові підрозділи відповідних органів СБУ.

Таким чином, посилання управління служби безпеки України в Харківській області щодо обов'язку інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Я. Мудрого складати довідки про додаткові види грошового забезпечення не відповідає Постанові пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1 та НакаЗакону України Служби безпеки України від 03.04.2007 р. № 263.

Представник відповідача ГУ ПФУ в Харківській області в своїх запереченнях посилався на те, що вказані вище види виплат не можуть вважатися тими складовими грошового забезпечення військовослужбовця, з яких може обчислюватися сума пенсії, так як вони не є постійною та сталою величиною, їх розмір не є фіксованим та вони мають несистематичний характер.

Оскільки, з вищевказаних підстав судом було встановлено протилежне, то суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області після отримання від Управління Служби безпеки України в Харківській області довідки про додаткові види грошового забезпечення здійснити перерахунок пенсії з включенням одноразових видів грошового забезпечення.

В своїй позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідачів врахувати при до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія також одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності.

В обгрунтування своєї позиції він надав довідку з управління служби безпеки України в Харківській області, відповідно до якої зазначена одноразова грошова допомога виплачувалась двома частинами: 25.12.2013 р. у розмірі 50% та 26.12.2014 р. у розмірі 50%, платіжні доручення № 1733 та № 18.37.

Порядок розрахунку пенсії встановлюється п. 7 Постанови № 393, а саме: розмір грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія вираховується із середньомісячного розміру грошового забезпечення військовослужбовців за останні 24 календарні місяці перед місяцем звільнення. Таким чином позивач отримав зазначену грошову допомогу вже після звільнення, а відтак вона не входить до довідки про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 календарних місяці його служби. Тож, не вбачається підстав для включення такої допомоги до складу грошового забезпечення з якого має обчислюватись пенсія.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо докаЗакону Українивання правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з часу призначення пенсії, тобто з 02.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (стаття 100 КАС України).

З часу призначення пенсії позивач знав про наявність у нього прав і мав дізнатися про порушення своїх прав кожного місяця при отриманні пенсії, однак до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 17.05.2016 року, поважних причин звернення позивача до суду з пропуском 6-ти місячного строку судом не встановлено, тому позовні вимоги щодо зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії з 02.06.2013 року по 16.11.2015 року підлягають залишенню без розгляду.

Посилання позивача на те, що відповідно до частини 2 статті 87 від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, суд до уваги не приймає.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII у яких йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Положення статті 55 Закону №2262-XII, статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог позивача, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ. Натомість застосуванню підлягає стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у справі, що розглядається, право позивача на отримання цих сум пенсій відповідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду, тобто відповідачем не нараховувалась пенсія у вказаних розмірах а порушення щодо не нарахування пенсії носить триваючий характер.

Таким чином, позовні вимоги до УПФУ підлягають задоволенню з 17.11.2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, беручи до уваги, що позивач просить зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання судового рішення, однак дії щодо перерахунку позивачу пенсії відбудуться після отримання довідки про додаткові види грошового забезпечення від Управління Служби безпеки України в Харківській області, в зв'язку із чим суд не встановлює строк для надання такого звіту.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлений позов немайнового характеру, за який підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп. (551,20 / 2 = 275,60).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 99, 100, 159-163, 167, 186, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 43 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області підготувати та подати до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 місяці проходження його військової служби, з урахуванням таких видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, заохочення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області після отримання довідки з Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 17.11.2015 р., у розмірі 62 % від грошового забезпечення, з урахуванням таких його видів: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, заохочення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 02.06.2013 року по 16.11.2015 року залишити без розгляду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного Адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя : Глібко О.В.