Ухвала суду № 62686306, 14.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Арапіна Н.Є.

№22-ц/796/13390/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №759/5782/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Іванченка М.М., Шахової О.В.,

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» за участю третіх осіб Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання зобов'язання за кредитним договором виконаним, визнання договору застави припиненим, зобов'язання вчинити певні дії, про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати його зобов'язання по кредитному договору від 16.05.2012 року № 50004392, укладеному між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» виконаним внаслідок належного виконання його умов, визнати договір застави транспортного засобу від 17.05.2012 року № 50004392, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. за реєстровим № 637, припиненим, зобов'язати ТОВ «Порше Мобіліті» звернутися до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна з метою вилучення відповідного запису про обтяження з Державного реєстру автомобіля марки Audi Q3, об'єм двигуна 1984 см3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_3, зобов'язати ТОВ «Порше Мобіліті» відшкодувати йому завдану моральну шкоду за порушення його законних прав у розмірі 10 тис. грн., стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 272 250 ,00 грн. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилався на те, що 16 травня 2012 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 50004392 та 17 травня 2012 року з метою забезпечення зазначеного кредитного договору було укладено договір застави транспортного засобу марки «Ауді Q3», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

04 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Хижняк A.M. було вчинено нотаріальний напис № 1642, яким звернено стягнення на заставний транспортний засіб. На підставі зазначеного виконавчого напису Відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 15 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 45137465.

15 лютого 2015 року позивач в добровільному порядку виконав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про що повідомив відповідача.

Позивач повідомив відповідача про дострокове повернення кредиту із письмовою вимогою позивача подати реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру відповідно до чинного законодавства України листом від 25.02.2015, який було отримано відповідачем 04.03.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, заяви про припинення обтяження до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна не надіслано.

Внаслідок незаконних дій та бездіяльності відповідача позивачем не було виконано умов попереднього договору купівлі-продажу від 16.04.2015, укладеного між ним та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П. та зареєстрованого за № 2155. Згідно умов даного договору позивач зобов'язувався до 30.04.2015 року укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу, де б він виступав продавцем свого автомобіля, заставу з якого неправомірно не знімає відповідач.

У червні 2015 року відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути із ОСОБА_1 основну заборгованість в сумі 334 362,00 грн., пеню у розмірі 43,33 грн. 3 % річних у розмірі 8650,20 грн. та інфляційні втрати у розмірі 169 373,52 грн. , що разом складає 512 435,05 грн. та вирішити питання судових витрат.

Зазначав , що з червня 2013 року відповідач почав порушувати умови договору, сплачуючи щомісячні платежі з порушенням строків, встановлених у графіку погашення, а з лютого 2014 року взагалі припинив сплачувати щомісячні платежі. На адресу відповідача було направлено листи - вимоги щодо сплати поточної заборгованості.

04 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ХижнякомA.M. було вчинено виконавчий напис № 1642 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за договором у розмірі 486 332,00 грн. 21 жовтня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 45127465 про примусове звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису № 1642 від 04 жовтня 2014 року. Таким чином відповідачем порушено умови кредитного договору, у зв'язку з чим загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача з повернення додаткового кредиту, суми кредиту та процентів за користування кредитом за договором становить 512 435,05 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50004392 від 16 травня 2012 року станом на 05 червня 2015 року у сумі 268 816 грн. 05 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 250 476 грн. 82 коп., що за офіційним курсом ПАТ «Креді Агріколь Банк» еквівалентно 11909 доларам США 32 центам, заборгованості за додатковим кредитом у сумі 2 195 грн. 84 коп., заборгованості за відсотками за період з 18 лютого по 05 червня 2015 року у сумі 7439 грн. 23 коп.. що за офіційним курсом ПАТ «Креді Агріколь Банк» еквівалентно 353,71 доларам США, та пеню за несвоєчасне погашення додаткового кредиту за період з 15 березня 2015 по 05 червня 2015 року у розмірі 49 грн. 33 коп., трьох відсотків річних від суми простроченої кредитної заборгованості та додаткового кредиту за період з 17 липня 2014 року по 05 червня 2015 року у розмірі 8016 грн. 04 коп.. інфляційні втрати на суму заборгованості за додатковим кредитом за період з 15 березня 2015 року по 05 червня 2015 року у сумі 638 грн. 79 коп.

В задоволенні іншої частини зустрічного позову - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує, що експертом ОСОБА_7 на засіданні, що відбулось 09.06.2016 року, було чітко вказано, що рахунки-фактури, розрахунки заборгованості, складені відповідачем, не є належними документами, що підтверджують (або спростовують) рух коштів, виплачених ним ТОВ «Порше Мобіліті» з моменту укладання Кредитного договору до 17.02.2015 року, дати платіжного доручення від 17.02.2015 № 1, виданим відділенням AT «УкрСиббанк» № 995 (a.c. 19 том 1), згідно з яким він у встановлений для добровільного виконання строк у добровільному порядку в повному обсязі виконав постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2015 у виконавчому провадженні № 45137465 шляхом зарахування на поточний рахунок відповідача коштів у сумі 486 332, 01 грн. Також, на цьому ж засіданні експертом ОСОБА_7 було декілька разів пояснено суду, що висновок експертизи було складено на підставі наданих матеріалів, обсяг яких був достатній для складання висновку № 16913/15-45, про що й вказано у самому висновку (а.с. 103-118 том 3), проте, усупереч положенням ст. 212 ЦПК України судом не повно та не всебічно досліджено вищевказані пояснення та висновок експертизи.

Зазначив, що не встановлено, що 09.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку із тим, що ним не вчасно отримано постанову про відкриття виконавчого провадження та повторно відкрито виконавче провадження, надано добровільний строк для виконання - 19.02.2015 (а.с. 101-102 том 1). У порушення ст.ст. 59, 60, 212 ЦПК України суд проігнорував висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 12.01.2016 № 16913/15-45 (а.с. 103-118 том 3), що підтверджував його вимоги, а прийняв за належні докази надані відповідачем матеріали щодо його заборгованості, зокрема, й такі, що не є належними доказами та не відправлялись йому усупереч умовам Кредитного договору.

Крім того, судом не застосовано положення ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати інших сум.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник ТОВ «Порше Мобіліті» - Самойленко А.О. проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи частково зустрічний позов, суд виходив з того, що існує заборгованість за кредитом та додатковим кредитом ,яка боржником не погашена, умови договорів не виконано, тому не припинено й заставу, а відтак немає підстав для задоволення позову про визнання зобов'язання позивача по кредитному договору від 16 травня 2012 року № 50004392 виконаним внаслідок належного виконання його умов, визнання договору застави транспортного засобу припиненим. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 16 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 50004392, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати відповідачу кредит у розмірі 331 416,04 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 41 220, 90 доларам США строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставковою, за цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «Ауді Q3», кузов № НОМЕР_3 (a.c.6-10,11-13,том 1).

17.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу марки «Ауді Q3», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.14-17, том1).

07 травня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 50004392 від 16 травня 2012 року, відповідно до якої відповідач зобов'язувався надати позивачу додаткову суму кредиту у розмірі 13 850,24 доларів США в українських гривнях. Сторони встановили, що на день додаткової угоди еквівалент суми додаткового кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін, дорівнює 112 547,05 грн. Сума Додаткового кредиту дорівнює сумі страхових платежів, який має оплатити позичальник відповідно до договору страхування за весь час, що залишається до припинення Кредитного договору (а.с. 141-144, 145-147, том 1).

У зв'язку з неналежним виконання своїх обов'язків за договором, ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу ОСОБА_1 було відправлено листи щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 50004392 від 16 травня 2012 року: 05 лютого 2014 року у розмірі 7 450,78 грн., 17 лютого 2014 року у розмірі 7 477,75 грн., 04 березня 2014 року у розмірі 17 767,54 грн., 07 квітня 2014 року у розмірі 30 302,02 грн., 17 квітня 2014 року у розмірі 30 204,44 грн., 05 травня 2014 року у розмірі 36 480,64 грн., 19 травня 2014 року у розмірі 36 444,14 грн., 06 червня 2014 року у розмірі 50 237,11 грн. (а.с. 149-156, том 1).

05 червня 2014 року відповідачем на адресу позивача направлено вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50004392 від 16 травня 2012 року у розмірі 486 332,01 грн.(а.с.157,158. Том 1 ).

04 жовтня 2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком A.M. було вчинено виконавчий напис № 1642 щодо звернення стягнення на предмет застави на транспортний засіб марки «Ауді Q3», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 з метою задоволення вимог позивача (а.с.67, том 2).

21 жовтня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві СедляромД.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45137465. Одночасно винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 та про його розшук (а.с.62-63, 64, а.с.65 зв., том 1).

Згідно платіжного доручення № 1 від 17 лютого 2015 року ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «Порше Мобіліті» грошові кошти у розмірі 486 332,01 грн. на виконання постанови від 15 лютого 2015 року у виконавчому провадженні № 45137465 (а.с.71, том 2).

19 лютого 2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Сергієнко М.Ф. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45137465 на підставі виконавчого напису № 1642 від 04 жовтня 2014 року Приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Хижняком A.M. щодо звернення стягнення на транспортний засіб марки «Ауді Q3», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1(а.с. 104 том 1)

25 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся з вимогою до ТОВ «Порше Мобіліті» про зняття заборони відчуження майна, яку було встановлено згідно договору застави від 17 травня 2012 року № 50004392 на транспортний засіб марки «Ауді Q3», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить йому на праві власності (20-21, 22, том 1).

Згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади № 47032710, ТОВ «Порше Мобіліті» накладено заборону на відчуження транспортного засобу марки «Ауді 03», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. (а.с. 47, том 1)

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» щодо погашення заборгованості за кредитним договором 17 лютого 2015 року зараховано грошові кошти у розмірі 486 332,01 грн., що складається з: згідно п. 1.7.3 - простроченої суми додаткового кредиту у розмірі 9 379,04 грн., згідно п. 1.7.9 - прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 21 974,73 грн., згідно п. 1.7.9 - прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 40 879,02 грн., згідно п. 1.7.12 - простроченої суми основного боргу по кредиту у розмірі 25 708,54 грн., згідно п. 1.7.14 - інших вимог та витрат компанії у розмірі 84 063.98 грн., згідно п. 1.7.6 - строкової суми Додаткового кредиту відповідно до Графіку у розмірі 5 077.41 грн., згідно п. 1.7.13 - строкової суми основного боргу пo кредиту у розмірі 289 416,79 грн. (а.с.233-235, том 3).

05.08.2015 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання:

- чи задовольнило у повному обсязі вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 16 травня 2012 року № 50004392 сплата ОСОБА_1 шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» коштів у сумі 486 332,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17 лютого 2015 року № 1, виданим відділенням AT «УкрСиббанк» № 995 у порядку добровільного виконання постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Сергієнко М.Ф. від 15 лютого 2015 року ВП № 45137465, винесеної за виконавчим написом від 04 жовтня 2014 року № 1642, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком A.M.?

чи підтверджується документально розрахунок заборгованості при збільшенні розміру позовних вимог по зустрічному позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50004392 від 16 травня 2012 року (з Додатковою угодою № 1 від 07 травня 2013 року)

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 16913/15- 45 від 12 січня 2016 року, задоволення вимог в повному обсязі Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 16 травня 2012 року № 50004392 ОСОБА_1 шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» коштів у сумі 486 332,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17 лютого 2015 року № 1, виданим відділенням AT «Укрсиббанк» № 995, у порядку добровільного виконання постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 15 лютого 2015 року ВП № 45137465, винесеної за виконавчим написом від 04 жовтня 2014 року № 1642, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком A.M., підтверджується документально (а.с. 102-118 том 3).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що експертний висновок не є належним та переконливим доказом по справі, оскільки у дослідницькій частині експертизи зазначено про відсутність в матеріалах справи обсягу документів, необхідних для її проведення .

Опитаний експерт в суді підтвердив, що на момент експертного дослідження не було надано додаткових документів. Розрахунок заборгованості не є належним документом, який підтверджує розмір обов'язкових платежів.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598,599 ЦК України є припинення зобов'язання.

Таким чином з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Відповідно до частини першої статті 593 ЦК України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою, припиняється і право застави.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», що кореспондується із положенням статті 589 Цивільного кодексу України, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати та утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Частина 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» також передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Частині першій статті 26 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-1V «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, установлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери; реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У відповідності зі ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжував самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю aбo реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Згідно п. 7.1 Кредитного договору повернення заборгованості: за домовленістю сторін будь-які кошти отримані компанією від позичальника будуть зараховуватися у виконання зобов'язання позичальника у наступному порядку (незалежно від призначення платежу визначеного позичальником): п. 1.7.1. у першу чергу - пеня та штрафні санкції відповідно до статті 8; п. 1.7.2 у другу чергу - прострочені комісії у такій черговості; 1) разова комісія за надання (розміщення кредиту); п. 1.7.3. у третю чергу - сплачені компанією страхові платежі в порядку, передбаченому п. 5.6 Кредитного договору; п. 1.7.4. у четверту чергу - прострочені проценти; п. 1.7.5. у п'яту чергу - строкові комісії; п.1.7.6. у шосту чергу - строкові проценти; п. 1.7.7 у сьому чергу - прострочена сума основного боргу; п. .7.8. у восьму чергу - строкова сума основного боргу; п. 1.7.9 у дев'яту чергу - інші вимоги та витрати компанії.

Так, в порушення п. 1.7 кредитного договору щодо черговості погашення, а саме:зарахування щодо погашення заборгованості інших виплат у сумі 84 063,98 грн. та додаткового кредиту за березень 2015 року у сумі 5 077,41 грн.

У виконавчому написі зазначено суму кредиту у розмірі 319 219,16 грн., що за офіційним курсом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» еквівалентно 26469,25 доларам США (1долар -12,06 грн.).

Згідно довідки відповідача про погашення заборгованості 17 лютого 2015 року позивачем сплачено тіло кредиту у сумі 289416,79 грн.

Тобто позивачем фактично сплачено за кредитним договором 14559,93 доларів США (289416,79 + 26,0 грн. (офіційним курсом Публічного акціонерного товариства (Креді Агріколь Банк»).

Тому після погашення заборгованості за виконавчим написом тіло кредиту станом на 05 червня 2015 року складає 11909,32 доларів США х 21.032, що в гривневому еквіваленті становить 250476 грн.82 коп.

Отже, сума коштів, отриманих у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнутої на підставі виконавчого напису, була недостатньою для погашення вимог банку в повному обсязі.

Оскільки заборгованість за кредитом складає 250 476 грн. 82 коп., що за офіційним курсом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» еквівалентно 11909 доларів США 32 центи, заборгованість за додатковим кредитом - 2 195 грн. 84 коп., основне зобов'язання за кредитним договором і додатковою угодою не виконано.

За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1 - немає.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно рахунків-фактури заборгованість ОСОБА_1 за сумою кредиту, процентами за користування, погашенням суми додаткового кредиту № 1 та процентів за користування додатковим Кредитом № 1 становить: за рахунком-фактурою № 00153450 від 03 лютого 2014 року у сумі 10 133,15 грн., за рахунком-фактурою № 00160423 від 03 березня 2014 року у сумі 12 462,61 грн., за рахунком-фактурою №00168797 від 01 квітня 2014 року у сумі 13 347,81 грн., за рахунком-фактурою № 00175951 від 05 травня 2014 року у сумі 13 685,58 грн.. за рахунком-фактурою № 00182329 від 03 червня 2014 року у сумі 13 930,17 грн. (а.с. 160-164,том 1).

Згідно рахунків-фактури заборгованість ОСОБА_1 за штрафом та пенею 10% річних від вчасно невиплаченої суми становить: за рахунком-фактурою № 00156983 від 05 лютого 2014 року у сумі 218,81 грн., за рахунком-фактурою № 00157686 від 17 лютого 2014 року становить у сумі 245,78 грн., за рахунком-фактурою № 00163703 від 04 березня 2014 року у сумі 402,42 грн., за рахунком-фактурою № 00172170 від 07 квітня 2014 року у сумі 474,29 грн., за рахунком-фактурою № 00172888 від 17 квітня 2014 року у сумі 376,71 грн., за рахунком-фактурою № 00173779 від 05 травня 2014 року у сумі 537,07 грн за рахунком-фактурою № 00179600 від 19 травня 2014 року у сумі 500,57 грн., за рахунком-фактурою № 00185393 від 05 червня 2014 року у сумі 607,96 грн. (а.с. 165- 172, том 1).

Згідно рахунків-фактури заборгованість ОСОБА_1 за сумою погашення додаткового кредиту-1, процентами за користування додатковим кредитом - 1 становить: за рахунком-фактурою № 00191439 від 02 липня 2014 року у сумі 3 462,07 грн., за рахунком-фактурою № 00198360 від 04 серпня 2014 року у сумі 3 613.35 грн.. за рахунком-фактурою № 00208816 від 04 вересня 2014 року у сумі 3 753.00 грн. за рахунком-фактурою № 00213403 від 01 жовтня 2014 року у сумі 3 767,54 грн., за рахунком-фактурою № 00221594 від 03 листопада 2014 року у сумі 3 767,56 грн., за рахунком-фактурою № 00227241 від 03 грудня 2014 року у сумі 4 439.59 грн. за рахунком-фактурою № 00235197 від 12 січня 2015 року у сумі 5 292,02 грн., за рахунком-фактурою № 00242060 від 02 лютого 2015 року у сумі 5 876,79 грн.. за рахунком-фактурою № 00248405 від 06 березня 2015 року у сумі 7 273,25 грн.(а.с. 222- 230, том 1).

Тому заборгованість за відсотками за період з 18 лютого по 05 червня 2015 року складає 7439 грн. 23 коп., що за офіційним курсом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» еквівалентно 353,71 доларам США (11909,32 доларів США х 9.9%х108 днів:360).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом с неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 8.1 кредитного договору у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого черговою платежу з повернення кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту, Позичальник сплачує пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування Кредитом.

Тому пеня за несвоєчасне погашення додаткового кредиту за період з 15 березня 2015 по 05 червня 2015 року становить 49 грн. 33 коп.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України по справі № 6- 771 цс 15 від 27 січня 2016 року.

Тому вірним є висновок суду, що стягненню підлягають інфляційні втрати на суму заборгованості за додатковим кредитом за період з 15 березня 2015 року по 05 червня 2015 року у сумі 638 грн. 79 коп.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про стягнення 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості та додаткового кредиту за період з 17 липня 2014 року по 05 червня 2015 року у загальній сумі 8 016 грн. 04 коп.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому є таким, що набрало законної сили.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді