Ухвала суду № 62685295, 03.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01.07.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання зобов'язання за договором виконаним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Родовід Банк» про визнання зобов'язання за договором виконаним, в якому з урахуванням уточнень просив суд: застосувати позовну давність до зобов'язання за кредитним договором № 37.3/АА-00040.08.2 від 30.05.2008 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк»; визнати зобов'язання за кредитним договором №37.3/АА-00040.08.2 від 30.05.2008 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» виконаним.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно з умовами кредитного договору Банк відкрив йому невідновлювальну кредитну лінію на суму 20000,00 дол. США строком по 30.05.2011, а він зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, також за неналежне виконання умов вказаного договору передбачена пеня. Вважає, що зобов'язання за вказаним договором ним виконані в повному обсязі, при цьому не заперечує, що умови договору ним виконувалися з порушенням строків сплати платежів, передбачених ним, але оскільки Банк має до нього майнові претензії, він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01.07.2016 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання зобов'язання за договором виконаним - відмовлено.

Справа № 758/9415/15-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/11434/2016Головуючий у суді першої інстанції: Роман О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач посилається на те, що рішення суду ухвалене за неправильно встановлених обставин справи. Так позивач вважає, що він свої забов'язання за кредитом виконав, а що стосується пені нарахованої Банком, то відносно неї строк позовної давності сплив, а Банк, в свою чергу, не подав до суду позов про стягнення з нього такої заборгованості та такого наміру не має. Тому вважає, що його зобов'язання за кредитним договором перед Банком слід визнати виконаними. На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив про задоволення заявлених ним вимог.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, а тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Банк має право захистити свої порушенні права шляхом пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_2 в порядку ч. 1 ст. 3 ЦПК України, а тому підстав для визнання зобов'язання за кредитним договором виконаним не має.

Колегія суддів вважає за можливе погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.05.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» укладено договір кредитування №37.3/АА-00040.08.2 на невідновлювальну кредитну лінію на суму 20000,00 дол. США строком до 30.05.2011, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними. Також умовами договору передбачено пеню за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.

У зв'язку з порушенням умов п.п. 3.1.1, п.п. 3.1.2, п.п. 3.1.3 кредитного договору та застосування Банком штрафних санкцій на підставі п. 3.6 вищевказаного кредитного договору, станом на 17.06.2016 у позивача наявна заборгованість за пенею в сумі 24804,80 дол. США. Разом з цим, Банк не заперечує, що у позивача відсутня заборгованість за основною сумою кредиту та процентами за користування ним.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже вказано вище, згідно розрахунку заборгованості, яка виникла в період дії договору і до здійснення погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, за позивачем рахується заборгованість по пені в розмірі 24804, 80 дол. США., даних про її погашення матеріали справи не містять, а тому визнати зобов'язання виконаним не вбачається можливим.

Позивач посилаючись на те, що останній платіж ним був здійснений 19.12.2011, тобто минуло більше трьох років, у зв'язку з чим Банком пропущені строки позовної давності на подачу позову про стягнення з нього пені, та Банк будь-яких претензій до нього не пред'явив, вважає, що його зобов'язання за вказаним кредитним договором виконані в повному обсязі.

Проте погодитися з такими твердженнями позивача, які є основними доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вважає за можливе, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

В порядку ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, аналізуючи зміст вказаних норм права, слід дійти висновку, що сплив позовної давності може бути підставою для відмови в позові, проте законодавець не визначає це підставою для визнання зобов'язання виконаним.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, та правильно вирішив спір по суті у, визначений спосіб.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 01.07.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: