Постанова № 62684993, 11.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2016 року 08:30 №826/14000/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕКСЕЛЬСІОР», яке діє від свого імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «СОЛДО»до третя особа без самостійних вимог на предмет спорууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченка Андрія Миколайовича Фонд гарантування вкладів фізичних осібпро визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕКСЕЛЬСІОР» (далі - ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР»), яке діє від свого імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «СОЛДО» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (далі - ПАТ «БАНК «ЮНІСОН») Шевченка Андрія Миколайовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якій просить визнати протиправним та скасувати наказ №71/ач від 01.08.2016 про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016, укладеного між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» відносно договору про відкриття кредитної лінії №15/14/КЛ-КБ від 05.02.2014, нікчемним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказ №71/ач від 01.08.2016 про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 нікчемним, прийнятий за відсутності правових підстав для визнання його таким, а тому є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, письмових заперечень проти позову не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

05.02.2014 між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» (первісний кредитор) та ТОВ «ДЕМІС-АГРО» (боржник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №15/14/КЛ-КБ.

В подальшому 26.04.2016 між ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» (новий кредитор) та ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» (первісний кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги.

28.04.2016 на підставі постанови Правління Національного Банку України «Про віднесення публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних» №300, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.04.2016 №614 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР», як новий кредитор 05.07.2016 надіслав лист уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченку Андрію Миколайовичу за вихідним №05-07/2016-1, в якому зазначив про перехід всіх прав вимоги за основним договором від 05.02.2014 №15/14/КЛ-КБ новому кредитору та просив забезпечити вчинення усіх необхідних дій для документального оформлення переходу прав первісного кредитора.

15.07.2016 ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» отримало лист №1223/02, яким уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко Андрій Миколайович відмовив у здійсненні будь-яких дій щодо документального оформлення переходу прав первісного кредитора до нового кредитора, з тих підстав, що договір відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 був визнаний нікчемним.

29.07.2016 ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР», як новий кредитор повторно звернулось до відповідача з листом за вихідним №29-07/16, у якому просило надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження визнання угоди нікчемною.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко Андрій Миколайович надав позивачеві витяг з висновку комісії щодо перевірки договору відступлення права вимоги від 15.07.2016 та розпорядчий документ, наказ №71/ач від 01.08.2016 про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 нікчемним, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Цивільного кодексу України.

Позивач не погоджуючись із наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко Андрія Миколайовича від 01.08.2016 №71/ач, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, як це випливає зі змісту вказаного, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність правочину.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованим.

Суд ознайомившись із наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко Андрія Миколайовича №71/ач від 01.08.2016 про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016, укладеного між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» відносно договору про відкриття кредитної лінії №15/14/КЛ-КБ від 05.02.2014, нікчемним, встановив, що в ньому не визначено конкретної підстави нікчемності правочину , які передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір відступлення права вимоги, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.

Водночас, суд наголошує, що у витязі з висновку комісії щодо перевірки договору відступлення права вимоги, укладеного ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» з ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» від 15.07.2016, зазначено, що на думку відповідача, договір відступлення права вимоги від 26.04.2016 є нікчемним з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Однак, роблячи висновок про нікчемність договору відступлення права вимоги від 26.04.2016, уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко А.М. не вказано обставин, які б свідчили про наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» для визнання вказаного договору нікчемним, а саме про відчуження банком прав вимоги за цінами, нижчими від звичайних.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, серед яких зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина перша статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна договору відступлення права вимоги від 26.04.2016 становить 5 877 600,89 грн.

При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що відступлення права вимоги відбулося за ціною нижчою або вищою від звичайної ціни, на момент вчинення правочину.

За таких обставин, дії уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко А.М. щодо визнання договору відступлення права вимоги від 26.04.2016 нікчемним не відповідають вимогам закону та є протиправними, оскільки у нього були відсутні правові підстави вважати вказаний договір нікчемним на підставі пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція визначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 №К800/44795/15 та в постановах від 25.02.2016 №К/800/44795/15, від 01.03.2016 №К/800/21368/15, від 05.04.2016 №826/1073/16.

Також, суд наголошує, що на момент винесення спірного рішення діяла ухвала Ленінського районного суду міста Харкова від 18.07.2016 №642/4269/16-ц (провадження №2/642/1478/16) про забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або іншим уповноваженим особам вносити пропозиції до Національного банку України та/або приймати рішення та/або вчиняти будь-які інші дії.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач всупереч вищевказаним нормам Кодексу адміністративного судочинства України не надав до суду жодних заперечень проти позову та не надав документи, які суд витребував своєю ухвалою від 12.09.2016.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що відповідач перевищив свої повноваження, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та всупереч вимогам закону, без жодних на те підстав та обґрунтувань прийняв наказ №71/ач від 01.08.2016 про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016, укладеного між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» відносно договору про відкриття кредитної лінії №15/14/КЛ-КБ від 05.02.2014 - нікчемним.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕКСЕЛЬСІОР», яке діє від свого імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «СОЛДО» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко Андрія Миколайовича №71/ач від 01.08.2016 про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016, укладеного між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» відносно договору про відкриття кредитної лінії №15/14/КЛ-КБ від 05.02.2014, нікчемним.

3. Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко Андрія Миколайовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕКСЕЛЬСІОР» (код ЄДРПОУ 38150437) судові витрати в сумі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський