Рішення № 62684867, 09.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнікової В.М., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТА-ЕЛІС» до ОСОБА_1 про повернення майна, переданого на зберігання,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 р. ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про повернення майна, переданого на зберігання, в якому просили зобов'язати ОСОБА_1 повернути ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» майно, що передане на тимчасове зберігання згідно Договору відповідального зберігання №473 від 01.09.2012 року, а саме продукцію виробництва ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» (Російська Федерація):

- Прилад електромагнітної терапії Дета-АП (Deta-Ap) 20 програм в кількості 27 одиниць;

-Прилад електромагнітної терапії Дета-АП ( Deta-Ap) 13 програм в кількості 2 одиниці;

-Прилад електромагнітної низькочастотної терапії Дета-Ритм ( Deta-Ritm) 13 програм в кількості 57 одиниць;

-Програматор Терапи 8 (Therapy 8.0) в кількості 49 одиниць;

-Електронний носій інформації «Флеш-кіт» в кількості 112 одиниць.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 01.09.2012 року між позивачем в особі представництва ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір відповідального зберігання майна №473.

На виконання даного Договору, відповідачу було передано на відповідальне зберігання продукцію виробництва ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» (Російська Федерація), згідно з актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною вказаного Договору.

Зазначали, що згідно ч.1 ст. 953 ЦК України та умов Договору, 03.03.2014 року на адресу відповідача рекомендованим листом направлена претензія з вимогою повернення майна в десятиденний термін з дня отримання претензії. І яка була отримана відповідачем 13.03.2014 року, проте, вона передане на зберігання майно на вимогу позивача в строк не повернула, тим самим ухилилася від виконання взятих на себе зобов'язань.

Справа № 760/5991/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13677/2016Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року вказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду, судом першої інстанції.

Повторним заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись з повторним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне встановлення обставин справи, порушення норм процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, послалася на те, що судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що справа розглянута за позовом особи, яка не мала повноважень на подання позовної заяви, оскільки не надала суду належно завіреної довіреності.

Також апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв надані нею докази та не врахував, що вона вже повернула майно, яке перебувало на зберіганні, генеральному директору позивача ОСОБА_4, про що складено відповідний акт, який суд незаконно не взяв до уваги

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2012 року між позивачем в особі представництва ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір відповідального зберігання майна №473 (а.с. 9-10 т.1).

Відповідно до п.1 Договору, депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання продукцію медичного призначення у виді медичних приборів електромагнітної терапії на свій склад, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання даного Договору, позивачем було передано відповідачу на відповідальне зберігання продукцію виробництва ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» (Російська Федерація), згідно з актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною вказаного Договору ( a.c. 1- 47 т.1).

Відповідно до вищезазначених актів вбачається, що відповідачу було передано продукцію на загальну суму 2 973 420,00 грн. в наступній кількості і асортименті:

Прилад електромагнітної терапії Дета-АП (Deta-Ap) 20 програм в кількості 376 од.;

Прилад електромагнітної терапії Дета-АП (Deta-Ap) 13 програм в кількості 8 шт.;

Прилад електромагнітної низькочастотної терапії Дета-Ритм (Deta-Ritm) 13 програм в кількості 165 шт.;

Програматор Терапи 8(Therapy 8.0) - в кількості 90 шт.;

Комплект «Ліцензія» - в кількості 90 шт.;

Електронний носій інформації «Flash-kit» - в кількості 150 шт.;

Медичний прилад «Deta-D» 104 - в кількості 4 шт.;

Медичний комплекс «DETA-Pharma»(all) - в кількості 4 шт.

Згідно з п.7.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.01.2013 року, з наступною пролонгацією відповідно до умов п.7.2 Договору на строк 1 квартал, якщо жодна із сторін не заявить про намір його розірвати за 30 календарних днів до його закінчення.

Суд першої інстанції вважав, що станом на 01.03.2014 року на відповідальному зберіганні відповідача знаходиться продукція загальною вартістю 557 013,00 грн. в кількості 247 одиниць наступних найменувань:

Прилад електромагнітної терапії Дета-АП (Deta-Ap) 20 програм в кількості 27 одиниць;

Прилад електромагнітної терапії Дета-АП (Deta-Ap) 13 програм в кількості 2 одиниці;

Прилад електромагнітної низькочастотної терапії Дета-Ритм (Deta-Ritm) 13 програм в кількості 57 одиниць;

Програматор Терапи 8(Therapy 8.0) - в кількості 49 одиниць;

Електронний носій інформації «Флеш-кіт» - в кількості 112 одиниць.

Пунктом 3.2. Договору передбачено право депонента в будь-який час витребувати у виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

03.03.2014 року позивачем направлена претензія відповідачу (вих.№8 від 03.03.2014р.) з вимогою повернення майна в десятиденний термін з дня отримання вимоги, яка була отримана відповідачем 13.03.2014 року ( а.с.174-176 т.1 ).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що вказана продукція досі знаходиться у відповідача, яка отримавши вимогу не передала продукцію позивачу, чим ухилилася від виконання взятих на себе зобов'язань.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та не врахував усіх наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову.

Так, як встановлено колегією суддів, відповідач ОСОБА_1 передала зазначену у позові продукцію генеральному директору ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» ОСОБА_4 ще 13 січня 2014 року, чим фактично виконала узяті на себе зобов'язання, що підтверджується відповідним актом прийому передачі товарно-матеріальних цінностей від 13.01.2014р. (том 2 а.с.185).

Даних про те, що вказана продукція після 13 січня 2014 року знову передавалася на зберігання відповідачу, матеріали справи не містять.

Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції про не врахування вказаного доказу, оскільки ОСОБА_4 не мав повноважень на виконання представницьких функцій від імені ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС».

Так, як встановлено колегією суддів, та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_4 являвся генеральним директором ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС», в тому числі і на час складання вказаного акту та передачі спірного товару 13.01.2014р., що також перевірено колегією суддів наданими ним особисто у судовому засіданні для огляду документами. Також даний факт підтверджується Протоколом №1/2014 загальних зборів учасників ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» від 29 січня 2014 року, з якого вбачається, що до вказаної дати саме ОСОБА_4 являвся генеральним директором.

Відповідно до п.10.1 Статуту ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС», копія якого міститься в матеріалах справи (том 2 а.с.110-117), органами управління товариством є, зокрема, генеральний директор, як одноосібний виконавчий орган товариства.

Як вказано в положеннях п. 10.11 Статуту, генеральний директор виконує оперативне управління діяльністю товариства.

Генеральний директор товариства вирішує самостійно всі питання діяльності товариства.

Генеральний директор без довіреності діє від іменні товариства, представляє його інтереси і укладає угоди.

Таким чином, аналізуючи вказані положення статуту позивача, посилання суду першої інстанції на відсутність повноважень ОСОБА_4 на отримання спірного товару від відповідача є безпідставними, оскільки він, як генеральний директор ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» мав право діяти одноосібно, без довіреності в інтересах товариства.

Необґрунтованими та безпідставними є і посилання позивача, з якими погодився і суд першої інстанції, про те, що в будь якому разі ОСОБА_1 незаконно передала товари генеральному директору ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС», оскільки за умовами договору вона несе тягар відповідальності за збереження товару саме перед представництвом ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» в м. Кривий Ріг.

Так, відповідно до п.1.3 Положення про представництва ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС», копія якого міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 194-201), представництво не являється юридичною особою, а представляє собою відокремлений підрозділ товариства.

Згідно п.1.5 Положення, представництво бере участь в цивільних, трудових та інших правовідносинах від імені Товариства.

Такі ж права товариства закріплено і а п.п.3.2, 3.3, 3.5 Положення.

Також, варто звернути увагу на п.4.3 Положення, відповідно до якого представництво не вправі продавати закріплене за ним майно, здавати його в оренду, віддавати в залог, вносити його в якості вкладу або в інший спосіб розпоряджатися цим майном без прямої вказівки Товариства.

Зважаючи на вказані положення, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_1 повинна була повернути товари виключно представництву ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» в м. Кривий Ріг.

Безпідставними є і висновки суду про те, що відповідач не надала доказів митного оформлення товарів при перетині кордону, так як ніби то товари передавалися в м. Москва відповідно до акту прийому передачі.

Проте дані твердження суду не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки в акті прийому передачі товарно-матеріальних цінностей від 13.01.2014р. чітко вказано, що товари були прийняті генеральним директором ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС» ОСОБА_4 від відповідача саме з місця зберігання, за адресою: АДРЕСА_1.

Також, всі вищевказані обставини та факт отримання товарів від відповідача підтвердив особисто сам ОСОБА_4, який був допитаний колегією суддів в якості свідка, під час апеляційного перегляду справи.

Він пояснив, що на час укладення акту прийому передачі майна, був генеральним директором підприємства ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС». У зв'зку зі зловживанням комерційним директором підприємства своїми права та обов'язками, та шахрайськими діями відносно грошових коштів підприємства, він вирішив забрати у відповідача усе обладнання з тим, щоб пізніше повернути.

Таким чином, суд першої інстанції під час судового розгляду вказані обставин не перевірив, та безпідставно не взяв до уваги вказаний акт прийому передачі, який підтверджує той факт, що відповідач ОСОБА_1 передала усі товари, які отримала на зберігання від ТОВ «ДЕТА-ЕЛІС», чим виконала взяті на себе зобов'язання за договором зберігання, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТА-ЕЛІС» до ОСОБА_1 про повернення майна, переданого на зберігання, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТА-ЕЛІС» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 019,4 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді