Рішення № 62684581, 14.11.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/7571/16-ц

Провадження №2/639/2387/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова

У складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Малойван Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, суд

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахункуякий 26.10.2016 року був уточнений. Відповідно до уточненої редакції позовних вимог позивач просила суд стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку (станом на 10.11.2016 року) в сумі 99181, 28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в трудових відношеннях з Державним підприємством «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» перебувала з 28.08.1981 року. В останні роки роботи на вказаному підприємстві вона зіткнулася з фактами систематичного не виконання вимог ст. 115 КЗпП України про виплату заробітної плати, не виконанням вимог Закону України «Про оплату праці» та не виконанням умов колективного та трудового договору. У звязку з чим була вимушена 30.01.2012 року звільнитися за ст. 36, п.1 КЗпП України наказ № 33к від 30.01 2012 року, про що свідчить запис в її трудовій книжці.

На думку позивача її звільнення було проведено з грубими порушеннями діючого законодавства України. В порушення вимог КЗпП України, кінцевий розрахунок з нею не було проведено до теперішнього часу.

Також позивач посилається на те, ще працюючи на підприємстві вона вимушена була звернутися до суду про стягнення заборгованості з заробітної плати в судовому порядку.

Так відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова судовий наказ № 2-н-292/11 від 21.03.2011 року, з відповідача було стягнуто борг в сумі 11944,00 грн.

На підставі вказаного судового наказу № 2-н-292/11 від 21.03.2011 року було відкрито виконавче провадження ВП № 26413707.

Вимоги даного судового наказу виконані та виконавче провадження закрито 25.06.2015 року.

На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова судовий наказ № 2-н-4075/11 від 12.09.2011 року, з відповідача було стягнуто борг в сумі 8310,00 грн.

На підставі вказаного судового наказу № 2-н-4075/11 від 12.09.2011 року було відкрито виконавче провадження ВП № 31725508.

Вимоги даного судового наказу виконані та виконавче провадження закрито 23.06.2016 року.

На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова судовий наказ № 2012/2351/2012 2-н/2012/406/2012 від 26.03.2012 року, з відповідача було стягнуто борг в сумі 7445,79 грн.

Вказана сума підтверджена листом вих. № 14-1189 від 03.09.2014 р.

Проте вказана заборгованість і досі позивачу не була виплачена.

Таким чином, позивач вказує, що в порушення норм діючого законодавства остаточний рахунок з нею по теперішній час не було проведено.

У звязку з тим, що вона була звільнена 30.01.2012 року , а фактичний розрахунок не було проведено до теперішнього часу то позивач вважає, що сума, яка підлягає виплаті станом на 10.11.2016 року має становити 99181, 28 грн.

Позивач вказує, що вказана сума була розрахована нею, виходячи з того, що 82,72 грн. середньоденна заробітна плата. 1 199 кількість днів затримки остаточного розрахунку станом на 10.11.2016 року: 2012 рік 232 дні з 30.01.2012р.; 2013 рік 251 день; 2014 рік 251 день; 2015 рік 250 днів; 2016 рік 215 днів з 01.01 2016 р. по 10.11 2016 р.

Отже, на її думку загальна сума заборгованості остаточного розрахунку при звільненні без урахування податків та зборів складає 99181, 28 грн. та по теперішній час не виплачена відповідачем, у звязку з чим вона і вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку.

Позивач та її представник ОСОБА_2, який діє на підставі доручення від 10.11.2016 року, в судовому засіданні заявлений уточнений позов підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності №120-27/129 від 28.12.2015 року, у судовому засіданні позов визнала частково, не заперечувала проти виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 19246, 73 грн. з урахуванням графіку роботи підприємства в період 2012 2016 роки.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» з 28.08.1981 року на посаді інженера. Наказом № 33к від 30.01 2012 року була звільнена з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП за згодою сторін. ( а.с. 10-13)

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Харкова № 2-н-292/11 від 21.03.2011 року було стягнуто з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99 на користь ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1) невиплачену заробітну плату за березень грудень 2010 року в розмірі 11944 (одинадцять тисяч девятсот сорок чотири) гривні 00 копійки.

Було стягнуто з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99 на користь держави судовий збір у розмірі 59 (пятдесят девять) гривень 70 копійок, а також інформаційно-технічний збір 60 (шістдесят гривень) 00 копійок. ( а.с. 14)

Постановою старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2015 року, було закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2-н-292/11 виданого 18.04.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення невиплаченої заробітну плату за березень грудень 2010 року в розмірі 11944, 00 грн., стягнення судового збору у розмірі 59,00 грн., а також інформаційно-технічного збору 60, 00 грн. ( а.с. 15)

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Харкова № 2-н-4075/11 від 12.09.2011 року було стягнуто з боржника Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500) на користь ОСОБА_1 (6100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) нараховану, але невиплачену заробітну плату за січень липень 2011 року в розмірі 8 310 (вісім тисяч триста десять) грн.

Було стягнуто з боржника Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500) на користь держави судовий збір у розмірі 25,50 грн. (двадцять пять гривень 50 копійок), та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду заяви про видачу судового наказу у розмірі 30,00 грн. (тридцять гривень 00 копійок). ( а.с. 16)

Постановою старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2016 року, було закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу 2-н-4075/11 виданого 09.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500) на користь ОСОБА_1 (6100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) нараховану, але невиплачену заробітну плату за січень липень 2011 року в розмірі 8310,00 грн., стягнення з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500) на користь держави судового збіру у розмірі 25,50 грн., та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду заяви про видачу судового наказу у розмірі 30,00 грн. ( а.с. 17)

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Харкова № 2012/2351/2012 від 26.03.2012 року було стягнуто з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» , який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 1431500, р/р 260079906100632 у філії ПАТ «ПУМБ» в м. Харкові, МФО 350385) на користь ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІДН НОМЕР_1) невиплачену заробітну плату за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, 2011 року, січень 2012 року в розмірі 7445 ( сім тисяч чотириста сорок пять) гривень 79 копійок.

Було стягнуто з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» , який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок. ( а.с. 18)

Згідно відповіді Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» від 03.09.2014 року № 14-1187 відносно судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2012/2351/2012 від 26.03.2012 року, вони повідомляють, що заборгованість у сумі 7445,79 грн. не була виплачена. ( а.с. 19)

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачуєпрацівникові за виконану нимроботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13)

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14)

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Пропрактику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ( постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

Час затримки належних ОСОБА_1 як звільненому 30.01.2012 року працівнику сум, складає період з 30.01.2012 року по 10.11.2016 року (включно), тобто по день ухвалення рішення.

Згідно довідки № 14-1190 від 03.09.2014 року, виданої Державним підприємством «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, розрахована згідно з «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100, складає 82,72 грн. (а.с 20)

Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Так відповідно до наказу Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» № 335д від 04.10.2011 року було встановлено на підприємстві з 3 жовтня по 30 грудня 2011 року режим робочого часу: два робочі дня на тиждень понеділок та вівторок тривалістю 8 годин на день. ( а.с. 32)

Відповідно до наказу Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» № 425д від 27.12.2011 року було встановлено на підприємстві з 3 січня по 31 березня 2012 року режим робочого часу: два робочі дня на тиждень понеділок та вівторок тривалістю 8 годин на день. ( а.с. 31)

З вказаними наказами, як зазначає позивач вона була ознайомлена, і дійсно такий графік роботи на підприємстві існував.

Останні два календарні місяця роботи позивача це грудень 2011 року та січень 2012 року.

У відповідності із вище вказаними графіками роботи Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» у грудні 2011 року робочими днями були: 5, 6, 12, 13, 19, 20, 26, 27 число, у загальній сумі 8 робочих днів. У січні 2012 року робочими днями були: 2, 3, 9, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 число, у загальній сумі 10 робочих днів. Тобто сумарне число робочих днів за останні два календарні місяці роботи згідно з графіком роботи підприємства складає 18 робочих днів. Отже, середньомісячне число робочих днів складає 9 робочих днів ( 8 робочих днів за грудень 2011 року + 10 робочих днів за січень 2011 року : на 2).

Так як, позивач ОСОБА_1 була звільнена з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» 30.01.2012 року, то кількість робочих днів у 2012 році склала 99 робочих днів (11 місяців х на 9 робочих днів). У 2013 році 108 робочих днів (12 місяців х на 9 робочих днів). У 2014 році 108 робочих днів (12 місяців х на 9 робочих днів). У 2015 році 108 робочих днів (12 місяців х на 9 робочих днів). У 2016 році 93 робочих днів (10 місяців ї на 9 робочих днів + 3 дні за листопад місяць по день винесення рішення). Загальною сумою 516 робочих днів.

Отже розмір середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні складає 42683, 52 грн. (82,72 грн. х 516 робочих днів).

При цьому суд не погоджується з позицією представника відповідача в той частині, що при визначені розміру середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені береться до уваги графік роботи підприємства , який був встановлений після звільнення позивача з роботи, оскільки дія наказів підприємства на звільненого працівника не поширюється.

В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42683,52 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача зазначений без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

У звязку з тим, що справа доведена до суду з вини відповідача, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь держави судові витрати у вигляду судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, ст.ст.1, 2, 4, 10, 13, 18, 21, 24, 94, 115, 116 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 42683,52 грн. (сорок дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 52 копійки).

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» на користь держави судовий збір у сумі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення у межах суми рахунку за місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя В. В. Труханович