Постанова № 62683650, 07.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 листопада 2016 р. Справа № 802/1552/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шкільної Ольги Сергівни

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 60196-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого рішення, оскільки застосування контролюючим органом положень ст. 267 Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Законом України від 24.12.2015 року № 909-VIII змін, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обґрунтування зазначені в позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України одним з принципів податкового законодавства є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення. Окремо зазначила, що позивач є власником транспортного засобу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_3 перебуває легковий автомобіль марки BMW модель X6 із об'ємом двигуна 2993 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску. Первинна реєстрація даного автомобіля здійснена 27.03.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

На підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 29.06.16 року № 60196-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн.

На думку позивача вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року внесено зміни до ПК України, які набрали чинності з 01.01.2015 року, зокрема, введено новий транспортний податок.

У подальшому, було внесено зміни до Податкового кодексу України в частині транспортного податку - відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII.

А зокрема, згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 24.12.2015 року №909-VIII), об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Суд відзначає, що в попередній редакції Податкового кодексу України (тобто, в редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII) об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років, з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Окрім цього, Законом України від 24.12.2015 року №909-VIII не вносилося істотних змін, які би стосувалися транспортного податку (зокрема, не зазнали змін ані ставка податку, ані порядок визначення грошового зобов'язання за ним тощо), а було врегульовано певні аспекти його справляння, не враховані попередньою редакцією нормативно-правового акту.

Розглянувши ж зміни, які були внесені Законом України від 24.12.2015 року №909-VIII у п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, суд зауважує, що вони стосувалися об'єкта оподаткування. При цьому, як випливає з п.7 Податкового кодексу України, об'єкт оподаткування є одним із обов'язкових елементів податку.

Таким чином, суд вважає, що зміни, які передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII, в частині транспортного податку слід безумовно вважати зміною елемента транспортного податку, а саме - об'єкта оподаткування. При цьому, такі зміни об'єкта оподаткування не є формальними, позаяк об'єкти оподаткування транспортним податком за нормами Податкового кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII і Закону України від 24.12.2015 року №909-VIII не є тотожними та істотно відрізняються - за першими до множини таких об'єктів зараховуються транспортні засоби виходячи з об'єму циліндрів їх двигуна (тобто це можуть бути й маловартісні транспортні засоби, проте з великим об'ємом двигуна), а за другим, виходячи з їх середньоринкової вартості (тобто це можуть бути й малолітражні транспортні засоби, проте значної вартості).

У зв'язку з чим, суд акцентує увагу на те, що Податковим кодексом України встановлений принцип стабільності, під яким за п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України слід розуміти те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, як вірно зазначає позивач, застосування з 01.01.2016 року норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII у частині транспортного податку є передчасним, позаяк такий закон був прийнятий пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року) і таке його застосування у 2016 році порушуватиме принцип стабільності.

При цьому, в даному контексті суд критично оцінює посилання відповідача на п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII, оскільки дана норма стосується виключно порядку застосування вимог п.п.12.3.4 Податкового кодексу України та не порушує питання можливості внесення змін до будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, що встановлено п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, тобто не ревізує принцип стабільності в податковій системі України.

Крім того, суд звертає увагу на тому, що справляння позивачем транспортного податку в 2015 році за автомобіль марки BMW модель X6 із об'ємом двигуна 2993 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску не було передбачено, оскільки даний транспортний засіб не був об'єктом оподаткування в редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII.

Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, не відповідає критеріям, наведеним у статті 2 КАС України, тобто відповідач діяв не на підставі та в не межах визначених законом повноважень, а тому адміністративний позов слід задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 29.06.2016р. №6096-13.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області .

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна