Рішення № 62683179, 10.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/1952/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1309/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Моторного (транспортного) страхового бюро України

про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а :

22 грудня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 21 листопада 2013 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_6, вона отримала тяжкі тілесні ушкодження і проходила лікування у різних лікувальних закладах з дня пригоди до 04 лютого 2014 року, а також реабілітацію з 04 лютого 2014 року до 15 квітня 2014 року. У звязку з цим нею всього витрачено 121666 грн.

Крім того, в результаті перенесених травм та страждань вона стала інвалідом 1 групи, перенесла душевні страждання та переживання, тому вважає, що їй також завдано і моральну шкоду. Таким чином, просить стягнути зі страховика 100000 грн. страхової виплати та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а з відповідача ОСОБА_3 - 88666 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесених витрат на лікування.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 24 травня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі ПАТ «УСК «Гарант-Авто») на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 100000 грн.

Стягнуто з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 7666 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 56000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_3 щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення на користь ОСОБА_5 шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Стягнуто з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» в доход держави судовий збір в розмірі 1575 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в розмірі 636,66 грн.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 з рішенням суду в частині вирішених вимог до ОСОБА_3 не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, їх неповне зясування і недоведеність, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні предявлених до нього позовних вимог.

Зазначає, що судом взято до уваги неналежні докази витрат позивачки на лікування. Вважає, що сума заявленої матеріальної шкоди відшкодована позивачці за рахунок благодійної допомоги, допомоги сестри потерпілої та коштів, які передав відповідач. Крім того, на підставі судового вироку з відповідача вже стягувались кошти, витрачені лікарнею на лікування потерпілих і обвинуваченого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що вимоги про стягнення моральної шкоди не доведені, а заявлена сума не обґрунтована.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2013 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «Renault Sandero», державний номер НОМЕР_1, у м. Путивлі Сумської області, порушив Правила дорожнього руху України і допустив зіткнення з автомобілем «КАМАЗ 5320», державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_3 ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

30 квітня 2015 року ОСОБА_5 встановлена друга група інвалідності загального захворювання на строк до 01 травня 2017 року, вона не здатна до систематичної праці, для відновлення працездатності позивачка потребує стаціонарного і підтримуючого лікування (т.1, а.с.253).

Вироком Путивльського районного суду від 29 травня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді (т.1 а.с. 6, 89-93).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» з 05 квітня 2013 року до 04 квітня 2014 року згідно з полісом №АЕ/2089629, ліміт відповідальності на одного потерпілого встановлено у розмірі 100000 грн. (т.1 а.с.11).

Судом також встановлено, що страхове відшкодування з незалежних від позивачки обставин їй не виплачене (т. 1, а.с. 12, 13, 142, т. 2 а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_6 добровільно відшкодував позивачці 28000 грн. матеріальної та моральної шкоди (т.1, а.с.120-123 кримінального провадження №584/978/14-к).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачкою сума витрат на лікування є обґрунтованою відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки доведена доказами, тому з урахуванням ліміту відповідальності страховик має відшкодувати ОСОБА_5 100000 грн., а з урахуванням визначеного законом відсотку виплати за шкоду, заподіяну здоровю 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. На підставі ст. 1194 ЦК України суд стягнув різницю між заявленою матеріальною шкодою та лімітом відповідальності страхової компанії з винного у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 у сумі 7666 грн. з розрахунку сплачених відповідачем під час судового розгляду справи 28000 грн., які суд розподілив порівну у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, тобто по 14000 грн. Також суд погодився з наявністю підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок винного у дорожньо-транспортній пригоді та визначив її у розмірі 70000 грн., а з урахуванням добровільно сплачених ним коштів на її відшкодування стягнув 56000 грн.

Проте з вказаними висновками в частині вирішених позовних вимог до ОСОБА_3 колегія суддів повністю погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23.1 вказаного Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.

Статтею 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Зазначених вимог Закону суд першої інстанції не врахував та не дослідив відповідність заявлених позивачкою витрат на придбання медичних препаратів призначеним та використаним медичним препаратам під час її лікування.

В обґрунтування заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди, позивачка надала суду письмові докази, а саме: копії договору про надання послуг догляду та реабілітаційних заходів від 04 лютого 2014 року, додаткових угод до нього від 04 березня 2014 року, від 05 квітня 2014 року, акту виконаних робіт по вказаних угодам на суму 61410 грн., копії дублікатів квитанцій про оплату вказаної суми (а.с. 14-18), а також фіскальні та товарні чеки на придбання медичних препаратів та розхідних матеріалів (а.с. 19-51).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначалося вище, на підтвердження заявленої суми витрат на реабілітацію у розмірі 61410 грн. позивачкою надані відповідні письмові докази, які підтверджують ці витрати та є обґрунтованими, оскільки вона дійсно отримала відповідні послуги реабілітації та оплатила їх.

Проте, заявлена нею сума понесених витрат на придбання медичних препаратів та витратних матеріалів згідно з наданими чеками у розмірі 60256 грн. повністю не відповідає переліку відповідних ліків згідно з призначеним їй лікуванням, яке вона проходила за періоди перебування в різних лікувальних установах.

Зокрема, під час лікування ОСОБА_5 в Путивльській і Кролевецькій центральних районних лікарнях, а також в Сумській обласній клінічній лікарні їй призначалися необхідні для проходження лікування медичні препарати та витратні матеріали.

Зазначені призначення та переліки були предметом розгляду страхової компанії «Гарант-Авто» під час вирішення питання страховиком про виплату страхового відшкодування у звязку з відповідними витратами ОСОБА_5 на придбання ліків.

Так, згідно з страховими висновками від 04 березня 2014 року та від 17 квітня 2014 року страховиком погоджено витрати потерпілої ОСОБА_5 на придбання медичних препаратів та витратних матеріалів за період її лікування з 21 листопада 2013 року по 18 січня 2014 року на загальну суму 48793,96 грн. (т. 1 а.с. 147-157).

До вказаної суми страховиком не включені витрати на придбання ліків та витратних матеріалів, щодо яких відсутня інформація про необхідність їх придбання, відносно яких у чеках не вказано назв товарів, які придбані у більшій кількості, ніж призначено та які взагалі не призначалися, а також не є витратами на лікування.

Крім того, ним частково взято до уваги понесені потерпілою витрати за період її лікування з 18 січня 2014 року по 11 лютого 2014 року на загальну суму 117,79 грн., до якої слід додати витрати на придбання ліків у сумі 1020,56 грн., які підтверджуються оригіналами чеків та відповідають призначеному лікуванню і переліку призначених ліків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з взятими до уваги у страхових висновках витратами на лікування потерпілої ОСОБА_5, які ґрунтуються на відповідних призначеннях лікарів та переліках медичних препаратів і витратних матеріалів, а також погоджується з переліком медичних препаратів, витратних матеріалів та інших товарів, які є необґрунтованими, придбані у більшій кількості та які не є витратами на лікування.

Таким чином, обґрунтованими та документально підтвердженими є витрати позивачки на придбання медичних препаратів, витратних матеріалів у сумі 49932,31 грн.( 48793,96 грн.+ 117,79 грн. + 1020,56 грн.) та на реабілітацію у сумі 61410 грн.

Розмір цих витрат відповідачем не спростований.

Оскільки зазначені витрати у сумі перевищують встановлений страховиком ліміт відповідальності на 11342,31 грн. ((49932,31 + 61410) 100000), ця різниця підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_6 добровільно відшкодував ОСОБА_5 28000 грн., тому понесена позивачкою матеріальна шкода відшкодована відповідачем у повному обсязі, а відтак рішення суду в цій частині слід скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивачки моральної шкоди, оскільки висновки суду в цій частині відповідають положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 23, 24, 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України у разі, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона також відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

У результаті отриманих травм позивачці було спричинено тілесні ушкодження, від яких вона знаходилася на лікуванні, переносила біль та моральні страждання, втратила привичний спосіб життя, стала інвалідом, тому суд вважає, що їй дійсно заподіяна й моральна шкода.

Виходячи зі ступеня таких моральних страждань, тривалості лікування, принципів розумності і справедливості, розмір завданої моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано визначив у сумі 75000 грн., з яких 5000 грн., тобто в межах ліміту відповідальності, підлягає відшкодуванню за рахунок страховика, а решта 70000 грн. - за рахунок винного. Проте, враховуючи добровільно сплачені ОСОБА_3 під час розгляду справи кошти, частина з яких перекрила завдану позивачці матеріальну шкоду, решту сплаченої суми 16657,69 грн. (28000 11342,31) слід віднести на рахунок завданої моральної шкоди.

Отже, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 53342,31 грн. (70000 - 16657,69) завданої моральної шкоди, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача моральної шкоди.

За таких обставин, рішення місцевого суду на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення із ОСОБА_3 матеріальної шкоди та зміні в частині стягнення з нього моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, стягнутий із ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід зменшити до 317 грн. та компенсувати йому за рахунок держави 723,49 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 травня 2016 року в частині вирішених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 скасувати та відмовити у задоволенні цих вимог.

Рішення в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди змінити, зменшивши присуджену суму відшкодування моральної шкоди до 53342 грн. 31 коп.

Рішення в частині стягнення із ОСОБА_3 судового збору в дохід держави змінити, зменшивши присуджену суму до 317 грн.

Компенсувати ОСОБА_3 за рахунок держави 723 грн. 49 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: