Постанова № 626823, 04.05.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 квітня 2007 року

Справа № 2-22/16058-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 5 лютого 2007 року у справі №2-22/16058-2006А

за позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а,Сімферополь,95000)

до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40,Євпаторія,97416)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток з застосуванням штрафних санкцій у сумах 200.844грн. і 40.177грн.

Позов обґрунтований тим, що: 1) зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування філії позивача за результатами попередньої перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення не є підставою для виникнення у позивача обов’язку змінити податкові зобов’язання, 2) позивач мав право на збільшення валових витрат з боргу підприємства „Палац спорту”, тому що його позов до цього підприємства був задоволений у судовому порядку, 3) відповідно до умов договору оренди позивач-орендар зобов’язаний утримувати цілісний майновий комплекс, а тому зроблені позивачем поліпшення є валовими витратами позивача і позивач мав право нараховувати амортизаційні відрахування.

При розгляді спору судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток зі штрафними санкціями за порушення, які були встановлені перевіркою, а саме завищення валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Судовим рішенням позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов’язання у сумі 241.061грн., з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40грн. судового збору.

Постанова мотивована тим, що позивач правомірно відніс до валових витрат суму боргу, яка стягнута за судовим рішенням з контрагента на користь позивача, позивач мав право відносити поліпшення орендованого цілісного майнового комплексу до своїх валових витрат та нараховувати амортизаційні відрахування, вказання у попередньому акті перевірки на завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування не є обов’язковим для позивача, тому що такі вказання не є рішенням контролюючого органу про визначення податкового зобов’язання.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду і у позові відмовити, тому що висновки суду першої інстанції у постанові не відповідають обставинам справи (а.с. 22-26 т.2).

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу. За згодою відповідача апеляційним господарським судом у судовому засіданні був продовжений строк для подачі заперечень. З заперечень вбачається, що позивач не згодний з апеляційною скаргою, так як не допустив порушень податкового законодавства, мав право на збільшення валових витрат та нарахування амортизаційних відрахувань (а.с. 62-63 т.2).

У судовому засіданні з 17 до 24 квітня 2007 року оголошувалася перерва, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача підтримав доводи заперечень, після перерві представники сторін у засідання не з’явилися, їх явка не визнана судом обов’язковою.

Апеляційний суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу і встановив наступне.

22 червня 2006 року (після апеляційного оскарження первинно прийнятого 17 травня 2006 року податкового повідомлення-рішення №0001202301\0 –а.с. 10 т.1, що не є предметом спору) заступником керівника Державної податкової інспекції у місті Євпаторія на підставі акту перевірки №96\23-1 від 4 травня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001202301\1 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 200.884грн. і штрафні санкції –40.177грн., усього 241.061грн. (а.с. 11 т.1, що є предметом спору).

З вказаного акту позапланової, документальної перевірки (а.с. 12-22 чи 46-57 т.1) слідує, що підставою для донарахування податку у сумі 200.884грн. сталі здійснені позивачем у IV кварталі 2005 року порушення:

1) завищення валового доходу на 37.845,29грн. через включення до валового доходу у жовтні –11.344,69грн., листопаді –9.189,35грн., грудні –17.331,25грн. передоплати від споживачів за теплову енергію реалізовану позивачем за дорученням власника теплової енергії ДП „Газ тепло” за договором комісії №12\05-642 від 1 жовтня 2005 року,

2) завищення валових витрат на 797.069,28грн. через не включення до валових витрат за 2005 рік зменшення за результатами попередній перевірки (акт №168\23-1 від 31 травня 2005 року, податкове повідомлення-рішення №0002262301\0 від 3 червня 2005 року про податок 64.853,61грн.) від’ємного значення об’єкту оподаткування за період з 1 липня 2004 року по 31 березня 2005 року на 610.963,34грн., у тому числі за 2004 рік на 565.400грн., тому що підприємство у 2004 році необґрунтовано віднесло амортизації на орендовані основні фонди (цілісний майновий комплекс у Фонду державного майна Автономної республіки Крим),

3) завищення валових витрат на 58.900грн. через віднесення заборгованості підприємства „Палац Спорту” за послуги теплопостачання згідно позики 2000 року у справі №2-14\6815-2000,

4) завищені валові витрати на 29.000грн. через віднесення сум витрат на ремонт основних фондів у II-IV груп, що перевищують 10% сукупної балансової вартості цих фондів (140.700-169.700),

5) завищення валових витрат на 143.769,28грн. через віднесення до витрат амортизаційних відрахувань за I-III квартали 2005 року на орендований цілісний майновий комплекс, що належить громаді міста Євпаторії,

6) завищення амортизації на 44.313,82грн.

Позивач не оспорює факт віднесення до валових витрат і доходу, амортизації вказаних сум і це підтверджується декларацією з додатками до неї (а.с. 11-122 т.1).

Про завищення валового доходу на 37.845,29грн.

Як встановлено перевіркою і проти чого не заперечує позивач, на підставі договору №12\05-462 від 1 жовтня 2005 року між комітентом ДП „Газ тепло” і комісіонером –позивачем, у жовтні-грудні 2005 року позивач отримав від споживачів передоплату за послуги теплопостачання у загальній сумі 37.845,29грн., які відніс до свого валового доходу (а.с. 15 т.1).

Відповідно до підпункту 4.1.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України №283\97-ВР від 22 травня 1997 року, із змінами на час оподаткування, далі Закон України №283\97-ВР) до валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) платника податку, але згідно пункту 1.31 того ж Закону не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії.

Таким чином, отримані позивачем кошти від споживачів теплової енергії не є доходом позивача, отриманим від продажу товарів (робіт, послуг), такі послуги позивач надавав як комітент. А тому висновки податкового органу про завищення валових доходів за цими операціями відповідають обставинам справи та вимогам закону, а позовні вимоги у цій частині не ґрунтуються на законі, місцевим господарським судом постанова у цій частині прийнята з порушенням норм матеріального права.

Про завищення валових витрат на 797.069,28грн. і 143.769,28грн.,29.000грн.

та амортизації на 44.313,82грн.

Підставою для виключення податковим органом з валових витрат позивача та зменшення амортизації став той факт, що позивач цілісний майновий комплекс (основні фонди) має у оренді.

Дійсно, з договору оренди від 28 вересня 1989 року з урахуванням змін і доповнень та додаткової угоди від 2 серпня 1999 року, орендодавець - Фонд майна Автономної Республіки Крим передав орендарю –орендному підприємству „Кримтеплокомуненерго” цілісний майновий комплекс, який перебував на балансі орендаря станом на 1 жовтня 1989 року (а.с. 69-78 т.2).

Згідно пункту 4.8 додаткової угоди від 2 серпня 1999 року сторони передбачили, що амортизаційні відрахування не включаються до орендної плати, а залишаються у розпорядженні орендаря та використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів; поліпшення орендованого майна, здійснене за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендаря (а.с. т.2), що відповідає приписам частини 2 статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” N2269-XII від 10 квітня 1992 року (із змінами).

Підпунктом 8.7.1 Закону України №283\97-ВР встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Отже, амортизація основних фондів нематеріальних активів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, є ідентичною амортизації власних основних фондів, і тому суми амортизаційних відрахувань з вказаних основних фондів і нематеріальних активів повинні визначатися і нараховуватися відповідно до вимог п.8.3 Закону України №283\97-ВР. Про що також вказано у листі Державної податкової адміністрації України N4058/6/15-1116 від 21 травня 2004 року „Щодо окремих питаннь оподатковування”.

А тому позивач мав право відносити до валових витрат витрати на поліпшення орендованого цілісного майнового комплексу (основних фондів) та нараховувати амортизаційні відрахування, але у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості.

Посилання відповідача на порушення позивачем підпункту 5.3.2 Закону України №283\97-ВР, відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги. Тому що вказані правовідносини з поліпшення орендованих основних засобів регулює спеціальна норма закону –підпункт 8.7.1 Закону України №283\97-ВР.

У зв’язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що позивач мав право виносити до валових витрат витрати на поліпшення орендованих основних фондів, але у встановленому законом розміри.

Також апеляційний господарський суд згодний з доводами позивача та висновками місцевого господарського суду про те, що вказання податковим органом у акті попередньої перевірки №168\23-1 від 31 травня 2005 року про завищення позивачем збитків не породжує для позивача обов’язку змінити податкові зобов’язання. Тому що акт перевірки не є актом ненормативного характеру, приписи якого обов’язкові до виконання, а податковим повідомленням-рішенням №0002262301\0 від 3 червня 2005 року, прийнятим на підставі вказаного акту, податок на прибуток у сумі 64.853,61грн. (а.с. 34-45 т.1) був нарахований за інші порушення.

Про завищення валових витрат на 58.900грн.

5-13 жовтня 2000 року за рішенням Арбітражного суду Автономної Республіки Крим у справі №2-14\6815-2000 за позовом орендного підприємства „Евпаторіятеплокомуненерго” до Палаця спорту про стягнення 79.237,78грн. було встановлено, що за договором №54 від 1 січня 1994 року відповідач не сплатив позивачу за поставлену теплову енергію кошти, борг станом на 1 листопада 1999 року (який відповідач визнав за претензією позивача) склав 63.502,95грн. Судовим рішенням позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 63.502,95грн. та судові витрати (а.с. 146 т.2).

З пояснень позивача (що не оспорено відповідачем) слідує, що позов був поданий у серпні 2000 року.

Таким чином, послуги були надані у період з січня (1 січня 1999 року складений договір) до грудня 1999 року (складена претензія).

У подальшому теж сторони склали схожий договір - №54 від 1 серпня 2001 року, вказав у ньому про наявність станом на 1 серпня 2001 року боргу у сумі 92.462,49грн. (а.с. 147-150 т.2).

Позивач є правонаступником вказаного орендного підприємства „Евпаторіятеплокомуненерго”, що підтверджують статутні та реєстраційні документи (а.с. 151-161 т.2).

Як встановлено актом перевірки позивач суму 58.900грн. (боргу Палацу спорту) відніс до валових витрат у IV кварталі 2005 року.

Пункт 12.1 Закону України №283\97-ВР встановлює, що платник податку - продавець послуг має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість наданих послуг у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості; таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця.

Пункт 22.12 того ж Закону встановлює, що норми пункту 12.1 не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті послуг, наданих до набрання чинності цим Законом.

Як було встановлено судовим рішенням, послуги були надані на підставі договору від 1 січня 1999 року, тобто після набрання чинності Закону України №283\97-ВР. А тому приписи пункту 12.1 поширюються на вказаний борг.

Таким чином, позивач (продавець послуг) мав право у III кварталі 2000 року збільшити суму валових витрат цього звітного періоду на вартість наданих послуг у попередніх звітному податкових періодах (з січня до грудня 1999 року), тому що Палац спорту затримав без погодження з позивачем оплату їх вартості, і позивач звернувся з позовом до суду у серпні (III кварталі) 2000 року.

Однак таким правом на збільшення валових витрат у III кварталі 2000 року позивач не скористувався, а зменшив валові витрати у IV кварталі 2005 року, тобто понад 1095 днів з моменту виникнення права на збільшення валових витрат. А відповідно до частини 2 пункту 5.1 та підпункту 15.1.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (із змінами) самостійне визначене платником податків зобов’язання може бути ним змінено у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності - не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

З таких підстав платник податку не мав права за IV квартал 2005 року збільшувати валові витрати. У зв’язку з чим, у цій частині позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що податковий орган правильно дійшов до висновку про заниження позивачем податку у сумі 12.514грн. і застосував за заниження податкового зобов’язання штрафні санкції у сумі 2.503грн., у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення слідує визнати нечинним частково. Судом першої інстанції постанова частково прийнята з порушенням та при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для її скасування, апеляційна скарга та позов підлягають частковому задоволенню .

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2007 року у справі №2-22/16058-2006А скасувати.

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення №0001202301/1 від 22 червня 2006 року Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визначення орендному підприємству "Кримтеплокомуненерго" податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 200.884грн. і штрафні санкції –40.177грн., усього 241.061грн. визнати нечинним у частині податку на прибуток у сумі 188.370грн. і штрафних санкцій –37.674грн., усього 226.044грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95000, Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, код ЄДРПОУ03358593) судові витрати: судовий збір у сумі 3,20грн., витрати на судову експертизу 2.350грн., усього 2.353,20грн.

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати виконавчий документ.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може буди оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя

Судді