Ухвала суду № 62681852, 10.11.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6178/16-к

Провадження по справі № 1-кс/522/18986/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Дерус А.В., при секретарі Брус Н.П., за участю захисника ОСОБА_1, прокурора Захар'єва О.Б., розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, у якому просить скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на праві власності у ОСОБА_2, що було накладено на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2016 року, справа № 522/6178/16-к, номер запису обтяження 14783256, дата, час державної реєстрації обтяження 01.06.2016 року, 11:35:14.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що 16 жовтня 2016 року ОСОБА_2, випадково дізнався, що його майно, що належить на праві власності - квартира АДРЕСА_1 - перебуває під арештом.

Вищевказаний арешт було накладено 01 червня 2016 року на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 29 квітня 2016 року, за результатами розгляду клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Нікішиной M.B. про арешт майна по матеріалам досудового розслідування у відношенні ОСОБА_4, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160020000510 від 05.12.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.

Із накладенням арешту погодитись не можливо, а сам факт накладання арешту є незаконним з наступних підстав.

Ухвалу про накладення арешту від 29 квітня 2016 року не внесено до реєстру судових рішень; ОСОБА_4 пред'явлено підозру щодо вчинення шахрайських дій відносно автомобілю марки «Mercedes-Benz GL-550» д/н НОМЕР_1, що ніяким чином не стосується квартири, що належить заявникові на праві власності; Щодо квартири - ані ОСОБА_4, ані будь-якій іншій особі - підозру не пред'являли; ОСОБА_4 не є власницею квартири; Власником квартир є заявник; Заявника не залучили ані до кримінального провадження, а ні до участі у судовому розгляді клопотання про накладення арешту.

Із вищевказаного вбачається, що наявність вказаного арешту порушує конституційні права заявника, як власника нерухомого майна, а саме, заявника безпідставно позбавлено прав розпорядження майном.

Відповідно до ст. 170 КПК встановлено виключні обставини, при яких арешт може бути накладено на майно третьої особи.

Зокрема, у випадку, збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК, речовими доказами може бути: знаряддя злочину - носій слідів злочину - в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій. гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Квартира - як нерухоме майно не підпадає під п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Окрім того, в рамках кримінального провадження №12013160020000510 від 05.12.2014 року, в якому було накладено арешт на квартиру, розслідується факт злочину здійсненого відносно автомобілю, а ні квартири.

Також, відповідно до тієї ж статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Квартира не є об'єктом спеціальної конфіскації. Квартира не є власністю підозрюваного.

Пункт 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК, так само не може бути віднесений до квартири, адже, квартира не належить ОСОБА_4, а в свою чергу ОСОБА_4 - є фізичною особою, а тому конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, так само і відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди - не може бути застосовано, у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 не є власницею квартири.

Окрім того в цій же етап і зазначається, що арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Заявник придбав квартиру за відплатим договором, за нормальну ринкову ціну, не знав і не міг знати що квартира відповідає будь-якій із ознак, передбаченій у пунктах 1-4 частини першої статгі 96-2 Кримінального кодексу України.

Також, необхідно зазначити, що ч. 10 ст. 170 КПК - не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заявник є добросовісним набувачем, а квартира не є речовим доказом.

Відповідно до ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статгі 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

Наголошую увагу суду, що відносно квартири жодній особі не пред'явлено підозру.

Відповідно до ст. 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Відповідно до ст. 64-2 КПК, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешіу майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК - у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

В протиріччя вищезазначеної статті - ані прокурор, ані слідчий - не довели що відносно Квартири мало місце подія кримінального правопорушення, винуватість, шкода та інші обставини.

Відповідно до ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

Заявник є добросовісним набувачем, не знав та не міг знати, що квартира була чи є предметом злочинних дій. Однак, станом на теперішній час не встановлено чи була, або чи є на теперішній час квартира предметом злочинних дій.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку захисника та прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, приходжу до висновку, що клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого можливості відчужувати певне майно.

Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вивчивши клопотання та додатки до нього, судом встановлено, що СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014160020000510 від 05.12.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 4 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 29 квітня 2016 року було задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12014160020000510 про арешт майна.

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може також передбачити заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Приймаючи до уваги те, що вилучене майно має значення речового доказу у провадженні та є предметом злочину, а також може носить у собі інформацію, яка є важливою для досудового розслідування, воно має бути арештованим.

З огляду на викладене слідчий суддя приймає клопотання до розгляду та приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що заявником в клопотанні не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, а також те, що в подальшому у застосуванні заходу, а саме арешту, накладеного на спірне майно, відпала потреба.

Вказане підтверджує законність та обґрунтованість накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 12014160020000510, а також необхідно для забезпечення цивільного позову потерпілого Тал А., та є предметом та доказом кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Дерус А.В.

10.11.2016