Ухвала суду № 62680600, 01.11.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5566/15-ц

Номер провадження 6/489/181/16

Ухвала

Іменем України

01 листопада 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі-заявники) про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

встановив

В липні 2016 року заявники звернулися до суду з заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. В обґрунтування заяви зазначили, що ОСОБА_1 12.10.2015 звернувся до банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки заявник набув статусу боржника банку на суму 420950 грн. та одночасно кредитора банку по договорам банківського вкладу №7366-46.3 від 28.01.2015 та №7373-46.3 від 28.01.2015 на загальну суму 130272,06 дол. США. Вказують, що на цій підстав обов'язок боржника за виконавчими листами є припиненим.

Заявники просили суд визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи від 12.03.2016 №2/489/2596/15.

05.08.2016 до суду від ПАТ "Банк "Київська Русь" надійшло заперечення на заяву.

Заявники та їх представник в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, в засіданні 17.10.2016 представник заяву підтримала.

Представник ПАТ "Банк "Київська Русь" заперечувала проти задоволення заяви.

Вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи та докази, надані відповідачами, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Як вбачається з матеріалів справи, Ленінським районним судом м. Миколаєва від 13.11.2015 було винесено рішення, яким в солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 03.04.2016 в розмірі 420950,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24.12.2015 вказане рішення залишено без змін.

20.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Банк" Київська Русь" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

16.06.2016 заявник звернувся із вказаною заявою повторно.

Відповідно до постанови від 19.05.2016 старшим державним виконавцем Заводського ВДВС міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області розглянута заява стягувача та відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 12.03.2016 №2/489/2596/15.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути: зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку із чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей). Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав; строк виконання таких вимог не настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення. Ця норма не виключає часткового зарахування, згідно з яким менше за розміром зобов'язання припиняється повністю, а більше - збільшується на суму заліку. Шляхом зарахування можуть припинятися зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.

Як встановлено судом, заявник звернувся до ПАТ "Банк "Київська Русь" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли у заявника перед Банком на підставі вище вказаного судового рішення та зобов'язань, що виникли у Банку перед заявником на підставі договорів банківського вкладу. Однак, після отримання заяви боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог Банк, як стягувач, звернувся до органів Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа.

Вказане свідчить про невизнання Банком такого правочину та його спірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для проведення взаємозаліку між сторонами у справі, оскільки припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише коли між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, а стягувач заперечує проти зарахування вимог, заявлених йому боржником та звернувся до органів виконавчої служби з питанням примусового виконання рішення суду.

Проте, як вбачається з матеріалів заяви, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь".

Отже, суд прийшов до висновку, що заявником не доведено факту добровільного та повного виконання рішення суду, тому відсутні правові підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. 369 ЦПК України, суд

ухвалив

В задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня при проголошенні ухвали - з дня її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв