Постанова № 62680424, 31.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 р. № 820/3381/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Гордейчука В.В.,

представника відповідача - Коваленко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом державного підприємства "Харківський бронетанковий Завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Харківський бронетанковий Завод" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000511402, № 0000561304, № 0000521402 та № 0000531402 від 03.06.2016, винесені на підставі акту перевірки "Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ДП "Харківський бронетанковий Завод" податковий номер 08099848, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015" № 229/20-40-14-02-07/08099848 від 18.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 229/20-40-14-02-07/08099848 від 18.05.2016, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просять у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями відповідача на підставі наказу № 630 від 16.03.2016., згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку державного підприємства "Харківський бронетанковий Завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Результати перевірки викладені в акті № 229/20-40-14-02-07/08099848 від 18.05.2016.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого державним підприємством "Харківський бронетанковий Завод" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 13688410 грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24) на 2683593 грн, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (ряд.25) на 8247273 грн та встановлено завищення рядку 23.1 "зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість" у сумі 2757544 грн.

- порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого державним підприємством "Харківський бронетанковий Завод" занижено податок на прибуток на загальну суму 35335073 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000561304 від 03.06.2016, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 208203,15 грн, податкове повідомлення - рішення №0000511402 від 03.06.2016, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 36152179,00 грн, податкове повідомлення - рішення №0000531402 від 03.06.2016, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15369715,50 грн, податкове повідомлення - рішення №0000521402 від 03.06.2016, яким до позивача застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у сумі 268359,30 грн.

З дослідженого акту перевірки № 229/20-40-14-02-07/08099848 від 18.05.2016 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ПП "Ельтан", ТОВ "Віка-Трейд", ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНО_БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС", ТОВ "Профбізнесгруп", ТОВ "ІНРЕКС", ТОВ "Укртехмед", ТОВ "ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ "Авіс Центр", ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ", ПП "ВЕГАМАКС", ТОВ "БАЛКАНТЕХ", ТОВ "ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ", ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА".

Так, матеріали справи свідчать, що в перевіряємому періоді державне підприємство "Харківський бронетанковий Завод" мало взаємовідносини з ПП "Ельтан", ТОВ "Віка-Трейд", ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНО_БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС", ТОВ "Профбізнесгруп", ТОВ "ІНРЕКС", ТОВ "Укртехмед", ТОВ "ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ "Авіс Центр", ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ", ПП "ВЕГАМАКС", ТОВ "БАЛКАНТЕХ", ТОВ "ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ", ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА".

Між позивачем, державне підприємство "Харківський бронетанковий Завод" (в якості покупця) та ТОВ "Профбізнесгруп" (в якості постачальника) укладено договір поставки №27/15/123 від 27.01.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується до 20.12.2015 поставити замовнику вироби, а покупець - прийняти та оплатити таку продукцію.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікацію №1 в яких зазначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи прибутковий ордер, видаткову накладну та товарно-транспортну накладну (а.с. 52-55 т. 3).

Кім того, державне підприємство "Харківський бронетанковий Завод" (в якості покупця) та ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ" (в якості постачальника) укладено договір поставки №137 від 20.11.2014, разом із додатковою угодою №1 та №2, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується до 20.12.2014 поставити замовнику вироби, а покупець - прийняти та оплатити таку продукцію.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікації №1, №2, №3, №4, №5, №6 в яких зазначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, під час передачі ТМЦ між сторонами складалися видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи. Крім того, на уповноважену особу підприємства позивача (провідний інженер Петров O.A.) також складалися довіреності (а.с. 7-62 т. 4, а.с. 12-22 т.17).

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП "Ельтан" (постачальник) 03.11.2014 укладено договір поставки №0311/14-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинно-бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, платіжні доручення (а.с. 5-81 т. 5).

Судом також встановлено, що 04.04.2014 між державним підприємством "Харківський бронетанковий Завод" (в якості покупця) та ТОВ "Вика-Трейд" (в якості постачальника) укладено договір поставки №1404.04, разом із додатковою угодою №1. Відповідно до умов вказаного правочину, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікації №1, №2, №3, №4 в яких зазначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, під час передачі ТМЦ між сторонами складалися видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (а.с. 29-65 т. 6).

Також судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ "Торгівельно-Будівельний Альянс".

Між позивачем, державне підприємство "Харківський бронетанковий Завод" (в якості покупця) та ТОВ "Торгівельно-Будівельний Альянс" (в якості постачальника) укладено договір поставки №22/09 від 22.09.2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікацію №№1-12, в яких зазначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення (а.с. 44-83 т. 17). Крім того, позивачем надано до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку та платіжні доручення (а.с. 1-33 т. 7).

Із матеріалів справи вбачається, що 20.04.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ "Інрекс" (постачальник) укладено договір поставки №15/20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, повний перелік, ціна та кількість яких зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи специфікаціями №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с. 5-91 т. 8).

Державне підприємство "Харківський бронетанковий Завод" (в якості покупця) та ТОВ "БАЛКАНТЕХ" (в якості постачальника) укладено договір поставки №24/06/15 від 24.11.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця кабельно-провідникову продукцію, запасні частини та комплектуючі, металеві конструкції, гумотехнічні вироби, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікації №№1-36, в яких зазначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, під час передачі ТМЦ між сторонами складалися видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи (а.с.42- 211 т. 9).

Між позивачем, державне підприємство "Харківський бронетанковий Завод" (в якості покупця) та ТОВ "ВЕГАМАКС" (в якості постачальника) укладено договір поставки №25/09/15 від 25.09.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця кабельно-провідникову продукцію, запасні частини та комплектуючі, металеві конструкції, гумотехнічні вироби, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікацію №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, в яких зазначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення (а.с. 21-52 т. 11).

Із матеріалів справи вбачається, що 23.06.2015 між позивачем (замовник) та ТОВ "АВІС ЦЕНТР" (підрядник) укладено договір підряду №23062015, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, на умовах і в термін визначені цим договором виконати роботи з ремонту покрівлі ремонтного цеху ГП 55 ДП "Харківський бронетанковий Завод", на об'єкті замовника за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 222.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи дефектним актом, договірною ціною, локальним кошторисом, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунками, довідкою про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями (а.с. 8-54 т. 12).

Також, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" (постачальник) укладено договір поставки №19/10 від 19.10.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, повний перелік, ціна та кількість яких зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікації №№ 1-24, в яких зазначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення (а.с. 26-96 т. 13).

Із матеріалів справи вбачається, що 29.05.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ "ДЕЛЮКС ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №29/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, повний перелік, ціна та кількість яких зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи специфікаціями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 101-113 т. 13).

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ" (в якості постачальника) укладено договір поставки №345/28 від 28.10.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця запчастини для спецтехніки, повний перелік, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи специфікації, прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення (а.с. 119-131 т. 13).

Також, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП" (постачальник) укладено договір поставки №22/05/15 від 22.05.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця трос буксирний, гідропанель, підігрівач повний перелік, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи специфікацією, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с. 137-150 т. 13).

Із матеріалів справи вбачається, що 22.07.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ "ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ" (постачальник) укладено договір поставки №22/07/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вузли запасні частини та комплектуючі, повний перелік, ціна та кількість яких зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи специфікації, прибутковими ордерами, видатковими накладними, рахунки-фактури, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с. 157-171 т. 13).

Судом також встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНИКА" (постачальник) укладено договір поставки №134 від 02.02.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вентилятори ДВ-3, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення (а.с. 30-84 т. 14).

Також, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ТД Фірма Союз ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №15/28 від 20.04.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, повний перелік, ціна та кількість яких зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи специфікаціями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с. 96-137 т. 14).

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "УКРТЕХМЕД" (в якості постачальника) укладено договір поставки №000003 від 27.03.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вузли та агрегати в тому числі для БТОТ, повний перелік, ціна та кількість яких зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, позивачем надано до матеріалів справи специфікації, прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення (а.с. 143-201 т. 14).

Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, наладними.

Відповідачами не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених другим відповідачем, за умови, що такий постачальник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагента, який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентами, судом встановлено наступне.

Підставами для встановлення порушення ст. 134, 135, 138, 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями в результаті чого донараховано податок на суму 81056 грн. в акті перевірки відповідачем зазначено про встановлення факту неможливості реального здійснення господарських операцій позивачем з ПП "Ельтан", ТОВ "Віка-Трейд", ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНО_БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС", ТОВ "Профбізнесгруп", ТОВ "ІНРЕКС", ТОВ "Укртехмед", ТОВ "ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ "Авіс Центр", ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ", ПП "ВЕГАМАКС", ТОВ "БАЛКАНТЕХ", ТОВ "ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ", ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА", однак суд, зазначає, що факт реальності господарських операцій з контрагентом доведено вище.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення ст.134, 135, 138, ст. 139 Податкового кодексу України та відповідно донараховано податок на прибуток є необгрунтованим.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентами позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Крім того, суд зазначає, що посилання контролюючого органу на матеріали незавершеного кримінального провадження до винесення рішення суду є неправомірним, оскільки відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, в якій міститься вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок, матеріали незакінчених кримінальних проваджень до них не входять.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Крім того, суд зазначає, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 підтверджено реальність господарських правовідносин із контрагентами ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ" та ТОВ "Профбізнесгруп" у період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ПП "Ельтан", ТОВ "Віка-Трейд", ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНО_БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС", ТОВ "Профбізнесгруп", ТОВ "ІНРЕКС", ТОВ "Укртехмед", ТОВ "ТД фірма Союз ЛТД", ТОВ "Авіс Центр", ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ", ПП "ВЕГАМАКС", ТОВ "БАЛКАНТЕХ", ТОВ "ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ", ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов державного підприємства "Харківський бронетанковий Завод" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов державного підприємства "Харківський бронетанковий Завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000511402, № 0000561304, № 0000521402 та № 0000531402 від 03.06.2016.

Стягнути на користь державного підприємства "Харківський бронетанковий Завод" ( 61040, м.Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 222, код ЄДРПОУ 08099848) сплачену суму судового збору в розмірі 779976 (сімсот сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 85 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников