Рішення № 62680274, 10.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/741/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2442/16Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Дорош А.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Карпушина Г.Л.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Полтавської області, за участю третьої особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю прокуратури Полтавської області,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року з даним позовом до місцевого суду звернувся ОСОБА_2, просив стягнути з прокуратури Полтавської області на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю прокуратури Полтавської області грошові кошти у розмірі 1 008 696 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне, що 18 квітня 2009 року він звернувся до прокуратури Полтавської області із заявою про вчинення злочину слідчими Гончаренком О.В. та Жаданом В.І. під час досудового розслідування по кримінальній справі № 4200453 за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а саме в частині внесення неправдивих відомостей до постанови про закриття справи, пошкодження речових доказів та безпідставного притягнення його до кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_2 вважає, що слідчими Гончаренко О.В. та Жаданом В.І. було умисно знищено постанову від 12 грудня 2005 року про закриття відносно нього кримінальної справи № 04200453 на підставі п.2 ст. 6 КПК України (за відсутністю в діях складу злочину) та сфальсифіковано іншу постанову про закриття відносно нього кримінальної справи від 12 грудня 2005 року на підставі ст. 49 КК України (у звязку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності). Окрім цього, слідчий Жадан В.І. умисно пошкодив речовий доказ, який би спростував його вину, а саме аудіокасету із звукозаписом його побиття у 2002 році. Досудове слідство за даними фактами проводиться тривалий час, вказівки апеляційного суду Полтавської області від 24.06.2010р., 22.10.2010 р., 16.11.2010 р. та 12.12.2014 р. залишилися невиконаними, а саме зі сторони відповідача не вжито заходів щодо проведення почеркознавчого дослідження, не відібрано зразки підписів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Окрім цього, він був незаконно визнаний винним з порушенням порядку, визначеного Кримінально процесуальним законом (ст.7-1, 11-1 КПК України), чим грубо порушено його право на захист. Як зазначає ОСОБА_2, до моменту звернення в суд з позовом органи прокуратури систематично приймали незаконні рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. ст. 364, 365, 366, 372 КК України відносно працівників міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за фактом незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, зловживання своїми службовими повноваженнями при незаконному знищенні речових доказів та процесуальних документів в матеріалах кримінальної справи № 04200453, підробки процесуальних документів. Протягом 2013 -2015 року слідчими органів прокуратури з часу вступу нового Кримінально-процесуального закону в дію неодноразово незаконно приймалися рішення про закриття кримінального провадження № 42014170000000269 від 07.10.2014 р.; про відмову у визнанні його потерпілим; не вирішенні поданих ним клопотань про проведення слідчих дій, зокрема про призначення і проведення почеркознавчої експертизи. З 2005 року по даний час органи прокуратури Полтавської області, які уповноважені здійснювати нагляд за дотриманням законів слідчими органів внутрішніх справ, розслідуючи вказане вище кримінальне провадження , не вжили належних заходів, окрім як скасування незаконної постанови від 12.12.2005 року про закриття кримінальної справи № 04200453 на підставі ст. 49 КК України, не направили дану справу до суду. Внаслідок цього, з 2005 року і по даний час він не може визначитися із своїм процесуальним статусом у кримінальному провадженні, що призводить до його тяжких моральних страждань, а звинувачення у вчиненні виключно ним неправомірних дій лише поглиблює його триваючі роками душевні страждання.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_2 до прокуратури Полтавської області, за участю третьої особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю прокуратури Полтавської області залишений без задоволення.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_2, подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17.07.2002 року близько 12 год. 00 хв. у с.Тахтаулове Полтавського району Полтавської області між ОСОБА_10 і ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони виник конфлікт, підґрунтям якого стали взаємні претензії щодо правомочності користування земельним наділом для вигону та випасання худоби. Конфлікт переріс у бійку, в результаті якої сторони отримали тілесні ушкодження.

17.07.2002 року близько 21 год. 00 хв. у с.Тахтаулове Полтавського району Полтавської області між ОСОБА_2 в ОСОБА_6 виник конфлікт, в результаті якого сторони заподіяли один одному тілесні ушкодження.

23.10.2002 року близько 14 год. 00 хв. у с.Тахтаулове Полтавського району Полтавської області між ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (Кириченко) з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони виник конфлікт, який переріс у бійку, в результаті якої сторони отримали тілесні ушкодження.

28.02.2003 року Полтавським районним судом Полтавської області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11 за фактом заподіяння ними тілесних ушкоджень ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

29.04.2003 року Полтавським районним судом Полтавської області за скаргою ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

14.05.2003 року Полтавським районним судом Полтавської області за скаргами ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 порушені кримінальні справи за фактом спричинення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, які в цей же день обєднані в одне провадження.

30.06.2004 року вказана вище кримінальна справа направлена із Полтавського районного суду Полтавської області для проведення досудового розслідування до Полтавського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, 03.02.2005 року згідно вказівки прокуратури області справу передано для подальшого розслідування до Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, яка 14.11.2005 року була прийнята до свого провадження слідчим Гончаренком О.В.

Окрім цього, із матеріалів справи вбачається, 12.12.2005 року начальник відділення СВ Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_8 виніс постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України, ст. 5, 11 КПК України у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

09.10.2007 року постановою прокурора Октябрського району м.Полтави радника юстиції ОСОБА_12 вищевказана постанова про закриття кримінальної справи від 12.12.2005 року скасована як винесена передчасно.

На даний час у провадженні СВ Полтавського ВРП ПВП ГУНП у Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12013180040001919 (кр.сп. № 4200453) за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (а.с.137). Досудове розслідування триває.

13.04.2009 року ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Полтавської області із заявою про вчинення злочину слідчими міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час проведення досудового розслідування по кримінальній справі № 4200453 за фактом за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_2 У поданій заяві останній вказав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 умисно знищили постанову від 12.12.2005 року про закриття кримінальної справи відносно нього на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та сфальсифікували іншу постанову, датовану 12.12.2005 роком про закриття відносно нього кримінальної справи на підставі ст.49 КПК України. При цьому ОСОБА_9 умисно знищив речовий доказ аудіокасету.

На а.с.16-17, 21-22, 27-28, 33-34, 44-45 наявні ухвали апеляційного суду Полтавської області від 24.06.2010 р. , 16.11.2010 р., 09.03.2011 р., 08.06.2011 р., 24.04.2013 р., якими скасовувалися постанови суддів Октябрського районного суду м.Полтави, якими залишалися в силі постанови помічників прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також залишалися без змін постанови суддів Октябрського районного суду м. Полтави, які такі постанови помічників прокурора скасовували. Матеріали направлялися для проведення додаткової перевірки.

Зокрема,приймаючи дані рішення апеляційний суд Полтавської області вказував на поверховість проведених перевірок за заявами ОСОБА_2, ненадання аналізу свідченням опитаних службових осіб, не встановлення обставин виготовлення та підписання постанов про закриття кримінальної справи № 04200453 від 12.12.2005 року, причин появи у ОСОБА_2 примірника постанови від 12.12.2005 року про закриття щодо нього кримінальної справи за відсутністю складу злочину в його діях та причину зникнення її з матеріалів справи, невжиття заходів з метою можливого отримання зразків підписів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які містяться в означеній кримінальній справі та надання їх на дослідження спеціаліста - почеркознавця задля підготовки довідки про ідентифікацію підписів на постановах чи відсутність такої, ретельного зясування обставин, за яких аудіокасета стала непридатною для прослуховування тощо.

07.04.2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170000000269 із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 365 КК України щодо неправомірних дій працівників Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області.

Згідно постанов, винесених слідчими прокуратури Полтавської області від 28.10.2014 року (а.с.74-77), від 31.08.2015 року (а.с.80-83) кримінальне провадження № 42014170000000269 від 07.04.2014 р. закривалося у звязку з відсутністю у діях працівників Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9 та ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

Дані постанови слідчих прокуратури Полтавської області у звязку з неповнотою проведеного досудового розслідування ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12.12.2014 року та ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16.12.2015 року скасовано, матеріали кримінального провадження направлено для проведення досудового розслідування.(а.с. 78-79, 84- 86).

В даний час досудове розслідування кримінального провадження № 42014170000000269 від 07.04.2014 року, яке проводить прокуратура Полтавської області, триває.

Прокурором надано відповідь на запит слідчого прокуратури Полтавської області ОСОБА_13 від 16.03.2016 року від Управління інформаційного забезпечення ГУ НП в Полтавській області, згідно якої по кримінальній справі № 04200453 обліковано наступні статистичні картки:

-29.12.2004 року з Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області статистична картка форми 3 та 1.1 із зазначенням ОСОБА_14, зупинення досудового розслідування за п.3 ст. 206 КПК України;

-18.01.2008 року з Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області статистична картка форми 3, 1.1 та 2 із зазначенням прийнятого слідчим Жадан В.І. рішення по злочину відповідно ч. 1 ст.11-1 КПК України.

Місцевим судом також встановлено, що 12.12.2005 року начальником відділення СВ Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_8 прийнято рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України, у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

09.10.2007 року постановою прокурора Октябрського району м.Полтави радника юстиції ОСОБА_12 вищевказана постанова про закриття кримінальної справи від 12.12.2005 року скасована, як винесена передчасно.

Скасовуючи постанову начальника відділення СВ Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_8 від 12.12.2005 року прокурор вказав на неповноту та необєктивність проведеного досудового розслідування по кримінальній справі № 04200453, зокрема зазначив, що «…в ході досудового слідства необхідно витребувати характеризуючи матеріали відносно ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, перевірити показання ОСОБА_10, про те, що вона зверталася до медпункту після того як її побив ОСОБА_2 Також необхідно за наявності підстав предявити ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 обвинувачення і направити справу у суд із закінченням строків давності, відповідно до ст.7-1 КПК України».

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, незаконна постанова, винесена начальником відділення СВ Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, була скасована прокурором, який вказав на факт порушення органом досудового розслідування Кримінально процесуального закону при прийнятті даного рішення, зокрема не предявлення попередньо обвинувачення ОСОБА_15 Отже, відповідач відреагував на винесення незаконної постанови про закриття кримінальної справи від 12.12.2005 року на підставі ст. 49 КК України та скасував її.

Відмовляючи у задоволенні позову з посиланням на вимоги ч.ч. 1,2,7 ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», місцевий суд виходив з того, що тривале розслідування кримінального провадження № 42014170000000269 від 07.10.2014 р., порушення строків розгляду поданих ним заяв та звернень про вчинення кримінального правопорушення, незадоволення клопотань, поданих під час досудового розслідування, невиконання вказівок слідчих суддів та апеляційного суду Полтавської області, неповноти проведеного досудового розслідування повинні розглядатися у відповідності до положень Кримінально-процесуального законодавства. Відповідний порядок щодо оскарження рішень слідчого, прокурора в ході досудового розслідування встановлено главою 26 КПК України. Щодо спричинення моральної шкоди, на яку вказує позивач, як така, що виразилася у тяжких моральних стражданнях, звинувачення у вчиненні виключно ним неправомірних дій, не знайшло підтвердження. Позивачем не надано будь-яких доказів того, що діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду та у чому вона полягає, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди. Дії чи бездіяльність відповідача, внаслідок якої позивач неодноразово оскаржував рішення органу досудового розслідувння чи прокурора, брав участь у судових засіданнях, у проведенні слідчих дій, не є такими, що спричинили моральну шкоду позивачу. Доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 до винесення постанови про закриття кримінального провадження від 12.12.2005 року статусу обвинуваченого не мав, будь-яке обвинувачення у даній кримінальній справі йому не предявлялося. Крім цього, приймаючи до уваги положення Закону, вказаного вище, відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, здійснюється саме за рахунок держави.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

При ухваленні судового рішення місцевий суд допустив невідповідність висновків обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є стягнення моральної шкоди, заподіяної незаконним діями та бездіяльністю прокуратури Полтавської області. Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_2 посилався на вимоги ст. 56 Конституції України та ст.ст. 23, 1166,1167, 1172, 1176 ЦК України.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З'ясовується правильність об'єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов'язаними між собою, для вирішення питання про їх об'єднання або роз'єднання (стаття 126 ЦПК ( 1618-15)). У відповідача суд з'ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм

права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК ( 1618-15 )). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверенням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем пред»явлено позов саме до прокуратури Полтавської області. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається безпосередньо на ч. 6 ст. 1176 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч.1, ч.2 п.2, ч.3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішення даного спору, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд послався на норми Закону України України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», який передбачає стягнення моральної шкоди саме з держави, проте, позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права, пред»явив позов саме до прокуратури області, а не до держави, обгрунтовуючи це тим, що відсутні винні дії держави, а є винними дії прокуратури області у тому, що з грудня 2005 року проводиться досудове розслідування за його заявою про умисне вчинення злочину працівниками міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і з цього часу прокуратурою області не приймається законне рішення за його заявою. Таким чином, позивач визначив підстави позову, які регулюються вказаними нормами, а Закон, на який послався місцевий суд, не поширюється на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги предмет та підстави позову, визначені позивачем.

Отже, встановлені місцевим судом фактичні обставини по справі, вказують на те, що під час перегляду вищезазначених постанов про відмову в порушенні кримінальної справи та про закриття кримінальної справи, яка не знаходить свого вирішення майже одинадцять років, суди різних інстанцій та різної територіальної підсудності неодноразово посилалися на те, що оскаржувані процесуальні рішення прийняті прокуратурою з порушенням діючого законодавства із зазначенням дій, які необхідно виконати під час додаткової перевірки для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Однак, прокуратурою приймалися рішення аналогічні попереднім, вказівки суду залишалися без уваги, наслідком чого стало винесення вказаних вище незаконних рішень, що призвело до порушення особистих немайнових прав позивача та спричинило моральну шкоду. При розгляді заяв та повідомлень про злочини органи досудового слідства та прокуратури допускали порушення, які полягали у прийнятті незаконних рішень про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття кримінальної справи, всупереч вимогам ст.ст. 2, 4, 22, 94, 97-99, 130. 114, 213 КПК України (в редакції 1960 року), що призвело до системного прийняття незаконних рішень.

Відповідач, незважаючи на відповідні судові рішення, не вживав у межах своєї компетенції заходів для забезпечення слідчими та районними органами прокуратури дотримання вимог чинного законодавства при розгляді у порядку ст. 97 КПК України ( в редакції 1960 року) заяв та повідомлень про злочини, не дивлячись на вказівки відповідних рішень судів. Внаслідок таких дій та бездіяльності досудове слідство кримінальної справи тривало роками і остаточне рішення не прийнято навіть на сьогоднішній день, що свідчить про неефективне розслідування кримінальної справи.

Місцевий суд при ухваленні судового рішення дав неправильну правову оцінку встановленим обставинам по справі та прийшов до необгрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, виходячи з наведеного, приходить до висновку про те, що зазначені дії /бездіяльність/ прокуратури Полтавської області є протиправними, внаслідок чого позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в підриві в його очах авторитету та престижу органів прокуратури, в зневірі до прокуратури Полтавської області, яка має захищати права як людини та громадянина, потерпілих від злочину, в нервуваннях та втраті сну та спокою, необхідності приймати заспокійливе. Внаслідок незаконних дій відповідача у позивача погіршилися стосунки в сім"ї, він змушений відриватися від роботи та звичайних повсякденних справ, свого звичайного способу життя на звернення за юридичною допомогою та участі в судових засіданнях. Оскільки кримінальна справа не знаходить свого вирішення понад десять років, позивач втратив надію на справедливість, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв"язків, необхідності застосовування додаткових зусиль для організації свого життя. Досудове розслідування у кримінальній справа за обвинуваченням за ст. 125 КК України проводиться органами поліції з 2002 року, тобто більше 14 років, а у кримінальній справі за заявою позивача про умисне вчинення злочину працівниками міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проводиться прокуратурою області з грудня 2005 року, тобто з порушенням розумних процесуальних строків.

Враховуючи, що під виною розуміють психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до наслідків, що є суб"єктивною підставою деліктної відповідальності, а також те, що обов"язок доведення відсутності вини заподіювача покладається на нього самого, та з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини у рішенні "Федоров і ОСОБА_2 проти України" від 07 липня 2011 року, яким встановлено порушення ст. 3 Конвенції, зокрема жорстоке поводження і приниження заявників працівниками міліції та неефективне розслідування відповідних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність вини в діях відповідача.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу колегія суддів, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, надавши оцінку характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, враховуючи стан його здоровя, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, приходить до висновку про часткове задоволення позову у розмірі 25000 грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні судового рішення місцевий суд допустив невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2016 року -скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позово ОСОБА_2 до прокуратури Полтавської області, за участю третьої особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю прокуратури Полтавської області задовольнити частково.

Стягнути з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Стягнути з прокуратури Полтавської області на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :