Рішення № 62678192, 10.11.2016, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Кремінна

Справа № 414/1668/16-ц

Провадження № 2/414/557/2016

Кремінський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Харченка Г.А.,

при секретарі Давіян С.Р.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Кремінської міської ради Луганської області, третя особа комунальне підприємство «Кремінське районне бюро інвентаризації» про визнання права власності на самовільно збудовані обєкти,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на самовільно збудовані обєкти, посилаючись на те, що відповідно до декларації про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрованого інспекцією ДАБК у Луганській області від 9 серпня 2011 року за № ЛГ 142110254, прийнято закінченим будівництвом магазин будівельних матеріалів, розташований за адресою м. Кремінна, вул. Банкова (колишня Совєтська), 3а. 19 січня 2015 року укладено договір оренди на земельну ділянку загальною площею 0,1050 га для обслуговування будівлі торгівлі-магазину за вказаною вище адресою. Позивачем самовільно було збудовано на прилеглій до магазину території на земельній ділянці, що не перебувала в оренді, котельну, сарай та ангари. 7 червня 2016 року позивач звернувся до Кремінської міської ради з заявою про надання додатково в оренду земельної ділянки, площею 800 м?, яка розташована навколо магазину «Строитель». 1 липня 2016 року позивачу було відмовлено у передачі земельної ділянки в оренду, оскільки не надані правовстановлюючі документи на нерухоме майно, дана земельна ділянка була внесена до Переліку вільних земельних ділянок комунальної власності, які виставляються для продажу або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Оскільки Кремінська міська рада не має на даний час Плану зонування, то процедура продажу розпочатися не може та міською радою позивачу рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а тому позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудовані обєкти: котельну літера Б, сарай літера В, ангари літери Г,Д, що знаходяться за адресою Луганська область, м. Кремінна, вул. Банкова (Совєтська), 3а.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, вказав, що таке визнання права власності на нерухоме майно дасть можливість відповідачеві оформити договір оренди земельної ділянки з позивачем та отримувати кошти до бюджету.

Суд не приймає визнання позову представника відповідача щодо визнання права власності на самовільно збудовані обєкти, оскільки таке визнання суперечить закону та порушує права та інтереси інших осіб, підстави чого будуть викладені пізніше.

Представник третьої особи щодо задоволення позову заперечень не надав.

Суд, вислухавши всіх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, за адресою Луганська область, м. Кремінна, вул. Банкова (колишня вул. Совєтська), 3а знаходиться будівля магазину «Строитель», що підтверджується Декларацією про готовність обєкта до експлуатації від 9 серпня 2011 року (а.с. 8-15).

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки між Кремінською міською радою та ОСОБА_4 17 січня 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1050 м?, яка знаходиться під будівлею магазину «Строитель», строком до 29 січня 2019 року (а.с. 16-26).

Згідно технічного паспорту від 15 серпня 2016 року за адресою Луганська область, м. Кремінна, вул. Банкова (колишня вул. Совєтська), 3а розташовані обєкти нерухомості, а саме магазин, котельня, сарай, ангари (а.с. 27-41).

Позивач звертався до відповідача з листом про виділ земельної ділянки, площею 800 м?, на яких самовільно збудував нерухомі обєкти, в оренду та йому було відмовлено у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на будівлі, а також тому, що дана земельна ділянка була внесена до Переліку вільних земельних ділянок комунальної власності, які виставляються для продажу або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) (а.с. 5-7).

Відповідно до ст. 16 ч.ч. 1,2 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ст. 328 ч. 1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно ст. 331 ч.ч. 1,2 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 376 ч.ч. 1,2 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При винесенні судового рішення суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові Пленуму ВСС України № 6 від 30 березня 2012 року, згідно якої на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК). При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Вказаною вище постановою звернуто увагу на те, що, виходячи зі змісту частини третьої статті 376ЦК, при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення. Вирішуючи справи такої категорії, суд має виходити з того, що надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно чи укладення договору суперфіцію може відбутися як до пред'явлення позову до суду, так і після цього.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем самовільно збудовані навколо будівлі магазину «Строитель» інші нерухомі обєкти, а саме котельня, сарай та ангари. Вказані споруди були побудовані на земельній ділянці, що не відводилася позивачу для такої мети та взагалі знаходиться в Переліку вільних земельних ділянок комунальної власності, які виставляються для продажу або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Оскільки органом місцевого самоврядування на момент розгляду даної цивільної справи земельна ділянка позивачу так і не відведена, то підстав для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване майно у суду немає.

Позивачем також суду не надано було доказів на підтвердження того, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також не надано інформації, чи ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу. Cуднеможепривласнюватисобіфункції виконавчоївлади.

Отже, в даному випадку визнання права власності на самочинно збудоване майно суперечить ст. 376 ЦК України, оскільки відсутнє відведення земельної ділянки для цієї мети позивачу та не відповідає інтересам та може порушити інтереси та права інших осіб, оскільки земельна ділянка, на якій позивач самочинно збудував обєкти нерухомості знаходиться в Переліку вільних земельних ділянок комунальної власності, які після виготовлення Плану зонування підлягає реалізації на земельних торгах, що наповнить бюджет додатковими асигнуваннями, а тому у визнанні права власності на самочинно збудоване майно необхідно відмовити за необґрунтованості.

Суд вважає за можливе звернути увагу позивача, що у разі відведення йому вказаної земельної ділянки під вже збудованими обєктами та за наявності документів, які свідчать що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, він має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на таке нерухоме майно.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст.10, 60, 174 ч. 4, 212-215, ч.1 ст. 294, ч. 4 ст. 295 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 331, 376, 392 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Кремінської міської ради Луганської області, третя особа комунальне підприємство «Кремінське районне бюро інвентаризації» про визнання права власності на самовільно збудовані обєкти відмовити за необґрунтованості.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дні проголошення судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Кремінський районний суд, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення в той же строк з моменту отримання копії його повного тексту.

Суддя Г.А. Харченко