Постанова № 62676766, 11.11.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.11.2016

Справа № 320/6032/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Урупа І.В., розглянувши у скороченому провадженні в м. Мелітополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в адміністративному позові просить визнати дії Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років протиправними, зобов'язати Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» весь період проходження служби в органах внутрішніх справ(навчання в Київському інституті при Національній академії внутрішніх справ України), провести призначення та обчислення йому пенсії за вислугою років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення до відповідача, тобто з 15 вересня 2016 року, посилаючись на те, що починаючи з березня 1998 року та по теперішній час він працює в органах прокуратури України. 15.09.2016 року звернувся до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч.1 ст.50-1 ЗУ "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, в розмірі 90% суми місячного (чинного) заробітку, як слідчому органів прокуратури, з урахуванням проходження служби в органах внутрішніх справ (навчання у Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ), надавши всі необхідні документи. Відповідачем листом від 16.09.2016 було відмовлено в призначенні пенсії, з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (від 02.03.2015 № 213-YIII) у разі неприйняття до 1.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Отже, з 01.06.2015 року скасовані норми щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Вважає дії відповідача стосовно відмови у призначенні пенсійного забезпечення протиправними, і тому вбачає наявність правових підстав для призначення та обчислення пенсії відповідно до положень ст. 50-1 Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 26.07.2001) з урахуванням проходження служби в органах внутрішніх справ (навчання у Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ), виходячи з гарантій, передбачених Конституцією України, відповідно до яких права та свободи не є вичерпними, гарантуються та не можуть бути скасовані. Відтак, обчислення стажу, що дає право на пенсійне забезпечення, повинно відбуватись за нормами Закону, що діяв на момент його виникнення. Оскільки він проходив службу в органах внутрішніх справ (навчався у Київському інституті внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ), то до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно ч. 6 ст. 50-1 Закону №1789 підлягає зарахуванню увесь період такої служби (навчання). Окрім того, з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з нормами якого для призначення пенсії обчислюється не стаж трудової діяльності (так званий трудовий стаж), а страховий стаж «період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески» (ст. 1 Закону №1058). Таким чином, період навчання у вузі до 2004 року повинен бути зарахований до стажу для призначення пенсії, а період навчання після 1 січня 2004 року може бути зарахований до страхового стажу лише за умови добровільної сплати особою мінімального страхового внеску. Отже, на час звернення до відповідача 15.09.2016 року, з урахуванням періоду навчався в Київському інституті внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ з 01.08.1993 року по 26.07.1997 року та проходження служби в органах внутрішніх справ на начальницькій посаді з 27.07.1997 року по 12.03.1998 року, має загальний стаж роботи за вислугою років - 23 роки 08 днів, у тому числі на прокурорських посадах - понад 18 років 5 місяців 28 днів. Статтею 50-1 Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 26.07.2001) передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем зверненням за призначення пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, висловленої в рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, при цьому зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача направив до суду свої письмові заперечення, в яких заперечував проти задоволення позову, мотивуючи тим, що з 15.07.2015 року набрав чинність Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697). Закон № 1789, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3,4,6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2, втратив чинність одночасно з набранням чинності Закону №1697. Проте, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Враховуючи зазначене, законних підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789 немає. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зарахування до стажу роботи період проходження служби в органах внутрішніх справ (навчання в Київському інституті при Національній академії внутрішніх справ України), зазначають, що в цій частині відсутній спір, оскільки загальний стаж роботи позивача складає 23 роки 27 днів (тобто з врахуванням навчання в Київському інституті при Національній академії внутрішніх справ України). Отже, Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вбачає в своїх діях протиправності та неправомірності, так як діяло на підставі діючого законодавства.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підставах.

ОСОБА_1 з 01.08.1993 року по 26.07.1997 року навчався в Київському інституті внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ за спеціальністю правознавство та йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста юриста, що підтверджується копією диплома Сері НОМЕР_2 виданого позивачу 26.07.1997 року, додатком до цього диплома та копією трудової книжки . (а.с. 20-22, 23, 24-25)

З 27.07.1997 року по 12.03.1998 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на начальницькій посаді та на час звільнення мав вислугу років 04 роки 07 місяців та 11 днів, що підтверджується трудовою книжкою позивача, довідкою Начальника ВРОС УВП УМВС України в Запорізькій області та випискою з наказу № 53 про звільнення в запас Збройних сил України. (а.с. 20-22,32,33)

З 18 березня 1998 року позивач був прийнятий по переводу з органів внутрішніх справ Запорізької області та призначений стажистом на вакантну посаду старшого слідчого прокуратури м. Мелітополя, а 13 квітня 1999 року призначений старшим слідчим прокуратури м. Мелітополя. В подальшому і до теперішнього часу постійно працював в органах прокуратури України на посадах старшого слідчого Мелітопольської міжрайонної прокуратури, слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області, слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, що підтверджується трудовою книжкою.

15.09.2016 року позивач звернувся до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ч.1 ст.50-1 ЗУ "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, в розмірі 90% суми місячного (чинного) заробітку, як слідчому органів прокуратури, з урахуванням проходження служби в органах внутрішніх справ.

На час звернення до відповідача позивач мав загальний стаж роботи за вислугою років - 23 роки 1 місяць 08 днів, у тому числі на прокурорських посадах - понад 18 років 5 місяців 28 днів.

Рішенням від 16.09.2016 року № 5117 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії, з посиланням на те, що Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.19991 року втратив чинність одночасно з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 року, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3,4,6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2. Крім того, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (від 02.03.2015 № 213-YIII) у разі неприйняття до 1.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. (а.с. 29)

Вирішуючи спір, що виник між сторонами з приводу наявності в позивача права на пенсію за вислугу років станом на 15.09.2016 року, суд виходить з наступного.

Відповідно частини 2, частини 3 статті 18 Закону України „Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-XII, в редакції, яка діяла на час навчання позивача у навчальному закладі системи МВС України, особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Київський інститут внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України та відноситься до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти (Перелік вищих закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1410).

Виходячи з наведеного вбачається, що військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу державної служби.

А тому на час звільнення в запас Збройних сил України тобто станом на 12.03.1998 року ОСОБА_1 мав вислугу років 04 роки 07 місяців та 11 днів.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Позивач був призначений на роботу в органах прокуратури України з 18.03.1998 року.

Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Таким чином, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

На теперішній час діє Закон № 1697-VII, частиною першою статті 86 якого встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, статтею 86 Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), з 20 до 22 років 6 місяців, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.

Отже, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, які ґрунтувалися нормах статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), і які були звужені статтею 86 Закону № 1697-VII

Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції від 12.07.2001), який на час звернення з заявою про призначення пенсії, мав загальний стаж роботи за вислугою років - 23 роки 1 місяць 08 днів, у тому числі на прокурорських посадах - понад 18 років 5 місяців 28 днів, відповідач порушує соціальні права і свободи позивача, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 2,4,5,11,17-19,69-71,158,159,161,162,163,183-2,256 КАС України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції від 12.07.2001 року),

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Мелітопольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1.

Зобов'язати Мелітопольське об'єднане Управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, строк навчання в Київському інституті внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ за спеціальністю правознавство з 01.08.1993 року по 26.07.1997 року, починаючи з 15.09.2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: