Постанова № 62674445, 11.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4706/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2016 року

11год.15хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - С.Ф.Г. "ОСОБА_1" про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій прокурор просить суд визнати протиправним та скасувати рішення сесії Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 23.12.2015 року №42-VІІ "Про надання дозволу С.Ф.Г. "ОСОБА_1" на обробіток та використання за призначенням земельної ділянки за межами населеного пункту із земель запасу на площі 46, 4 га".

В обґрунтування своєї правової позиції заступник прокурора зазначив, що сесією Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району 23.12.2015 прийнято рішення №42-VIІ «Про надання дозволу С.Ф.Г. «ОСОБА_1» на обробіток та використання за призначенням земельної ділянки за межами населеного пункту із земель запасу на площі 46,4 га». На думку заступника прокурора, вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам законодавства. Так, даним рішенням сесії Орджонікідзевської сільської ради фактично передано в оренду С.Ф.Г. «ОСОБА_1» земельну ділянку площею 46,4 га, що розташована на території Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області за межами населених пунктів. Відповідно до пункту 1 рішення на вказану земельну ділянку депутатами сільської ради надано дозвіл на обробіток та використання терміном на 1 сільськогосподарський рік з 01.01.2016 по 31.12.2016. Відповідно до пункту 2 рішення - встановлено розмір орендної плати 750 гривень за 1 гектар. Відповідно до пункту 3 рішення - орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 20 числа, кінцевий термін сплати орендної плати 01.11.2016. Тобто, за використання земель, наданих в користування спірним рішенням С.Ф.Г. «ОСОБА_1» сплачує орендну плату, визначену в даному рішенні у визначені терміни.

Разом з чим, в порушення норм земельного законодавства договір оренди землі між третьою особою та сільською радою укладено не було. Крім того, у Орджонікідзевської сільської ради відсутні повноваження по розпорядженню вказаними земельними ділянками, оскільки повноваження щодо передачі в оренду даних земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів належать саме Головному Управлінню Держгеокадастру в Одеської області.

Також в порушення норм земельного законодавства, відповідна землевпорядна документація щодо передачі в оренду (надання в користування) С.Ф.Г. «ОСОБА_1» вказаної у рішенні сесії земельної ділянки не розроблялась. Заступник керівника прокуратури наголошує, що згідно ст. 134 Земельного кодексу України передача в оренду даних земельних ділянок державної власності повинна здійснюватись на конкурентних засадах.

З урахування наведеного, останній вважає, що рішення сесії Орджонікідзевської сільської ради від 23.12.2015 №42-VІІ «Про надання дозволу С.Ф.Г. «ОСОБА_1» на обробіток та використання за призначенням земельної ділянки за межами населеного пункту із земель запасу на площі 46,4 га». прийнято без наявності належних повноважень та з порушенням встановленої процедури, у зв'язку із чим є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. Надав до суду письмові пояснення, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до вимог чинного земельного законодавства повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах Одеської області з 01.01.2013 року покладені на Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Рішенням III сесії VII скликання Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 23.12.2015 № 42-VII було: надано дозвіл С.Ф.Г. «ОСОБА_1» на обробіток та використання земельної ділянки із категорії земель запасу на площі 46,4 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області терміном на один сільськогосподарський рік з 01.01.2016 по 31.12.2016; встановлено розмір орендної плати 750 грн. за один гектар; визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 20 числа, кінцевий термін сплати орендної плати 01.11.2016.

За інформацією Відділу Держгеокадастру у Ширяївському районі Одеської області спірна земельна ділянка площею 46,4 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок врегульовано статтею 124 Земельного кодексу України. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України.

Позивач наголошує, що право оренди земельної ділянки виникає тільки після проведення державної реєстрації такого права, тобто виходячи з вищевикладеного, законодавчо визначена процедура формування земельної ділянки та передачі її в оренду відповідачем в даному випадку не була дотримана. Крім того, для земельних ділянок, розташованих на території Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області, розмір річної орендної плати встановленої виходячи із 8% від нормативної грошової оцінки становить 1806,30 грн. за 1 га ріллі; 268,96 грн. за 1 га пасовищ; 332,28 грн. за 1 га сіножатей на рік.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи без представника сільської ради.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, пояснень по суті позовних вимог до суду не надав, подав заяву про розгляд справи за відсутності С.Ф.Г. «ОСОБА_1.».

В судовому засіданні 09.11.2016 року судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 06.10.2015 року рішенням ХХХІV сесії VI скликання Ширяївської районної ради Одеської області рекомендовано селищному та сільським головам прийняти рішення щодо тимчасової передачі у користування земельних ділянок, згідно поданих заяв землекористувачів.

Листом від 04.11.2015 року за №14/01-27/3117 Ширяївська районна державна адміністрація в Одеській області на виконання рішення сесії Ширяївської районної ради №554-VІ від 06.10.2015 року «Про тимчасову передачу у користування земельних ділянок» та з метою наповнення бюджету селищної та сільських рад рекомендувала сільському голові Орджонікідзівської сільської ради передати у користування земельні ділянки згідно поданих заяв землекористувачів на термін з 01.01.2016 року по 01.07.2016 рік (або до часу збору врожаю) та встановити розмір плати за користування земельними ділянками (за 1 га) сільськогосподарських угідь не менше 5% від грошової оцінки (за формою що додається) та просила терміново про дату, час проведення сесії повідомити Ширяївську районну державну адміністрацію. Також в листі зазначено, що фізичним особам, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, земельні ділянки в оренду не надавати.

Рішенням III сесії VII скликання Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 23.12.2015 № 42-VII відповідно до ст.. 26 п. 34, п. 35, та ст.. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в розрахунку розміру орендної плати на земельні ділянки за межами населених пунктів на 2016 рік по Ширяївському районі, розглянувши заяву від громадянина ОСОБА_1 було надано дозвіл С.Ф.Г. ОСОБА_1 на обробіток та використання земельної ділянки із категорії земель запасу на площі 46, 4 га для ведення товарного сільського виробництва за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради терміном на один сільськогосподарський рік з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік. Згідно п. 2 означеного рішення визначено, що розмір орендної плати складає 750 грн. за один гектар. Відповідно до п.3 орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 20 числа, кінцевий термін сплати орендної плати 01.11.2016 рік.

Заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури вважає, що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При цьому звернення заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури вважає, що з позовом до суду про визнання протиправним та скасування рішення сесії Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 23.12.2015 року №42-VІІ "Про надання дозволу С.Ф.Г. "ОСОБА_1" на обробіток та використання за призначенням земельної ділянки за межами населеного пункту із земель запасу на площі 46, 4 га" обумовлене наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2015 року депутат Одеської обласної ради ОСОБА_2 звернувся з депутатським запитом щодо законності рішень Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області до заступника Генеральної прокуратури України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г., в якому просив вжити невідкладних заходів з забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду щодо прийняття незаконних рішень Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

26.05.2016 року Одеська обласна рада, відповідно до частини 7 статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 21, 22 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», розглянувши депутатський запит обласної ради ОСОБА_2 прийняла рішення «Про депутатський запит депутата обласної ради ОСОБА_2.», яким підтримала депутатський запит депутата обласної ради ОСОБА_2 щодо надання правової оцінки законності прийнятих рішень Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області і направити його на розгляд прокуратури Одеської області.

Листом від 07.06.2016 року Одеська обласна рада направила першому заступнику прокурора Одеської області Жученку О.Д. на розгляд рішення обласної ради від 26.05.2016 року №164-VІІ «Про депутатський запит депутата обласної ради ОСОБА_2.» та просила в означеному листі розглянути депутатський запит та визначити шляхи вирішення проблеми.

Зі змісту листа прокуратури Одеської області від 14.06.2016 року за вих. №05/1-1362вих-16, зверненого на адресу керівника Роздільнянської місцевої прокуратури ОСОБА_3, вбачається, що Прокуратурою області розглядається депутатський запит депутата Одеської обласної ради ОСОБА_2 з приводу законності рішень сесії Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району. Установлено, що рішеннями сесії Орджонікідзевської сільської ради № 27-VII, 28-VІІ, 30-VII, 31-VII, 33-VІІ, 36-VІІ, 38-VІІ, 44-VІІ від 23.12.2015 та № 56-VI, 58-VІІ від 11.03.2016 надано дозвіл фізичним та юридичним особам на обробку земельних ділянок товарно-сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради терміном на один сільськогосподарський рік з 01.01.2016 по 31.12.2016. Вивченням зазначених рішень сесії встановлено, що вони прийняті з порушенням вимог чинного земельного законодавства. На підставі викладеного, у зв'язку з обмеженим строком розгляду депутатського запиту, керівника Роздільнянської місцевої прокуратури необхідно у строк до 21.06.2016 вжити заходів представницького характеру щодо оскарження зазначених рішень сесії сільської ради, про що повідомити Прокуратуру області.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.07.2016 року за вх.№10-15-0.41-11449/2-16 адресованого Прокурору Одеської області, вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянувши лист від 15.06.2016 № 05/1-1377вих16 з приводу законності рішень сесії Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області, зокрема зазначило, що Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області. При цьому повноваження по здійсненню контролю за використанням та охороною земель покладено на Державну інспекцію сільського господарства України. Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 447 «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства та визначено, що територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконання своїх функцій і повноважень до їх передачі відповідним органам виконавчої влади. У зв'язку з чим, Головне управління направило матеріали, надіслані прокуратурою листом від 15.06.2016 № 05/1-1377вих.16, на розгляд до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, як органу до повноважень якого віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань земель у власність та надання у користування.

Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури в адміністративному позові наголошує, що Головне Управління Держгеокадастру в Одеської області, на якого покладені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності, не вжило належних заходів щодо скасування спірного рішення. Головне Управління Держгеокадастру в Одеської області замість самостійного оскарження означеного рішення органу місцевого самоврядування звернулось до відповідного контролюючого органу (Державної інспекції сільського господарства в Україні, яка наразі перебуває в стані ліквідації, та в якої відсутні повноваження щодо судового оскарження незаконних рішень органів місцевого самоврядування) щодо незаконного використання державних земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Орджонікідзевської сільської ради лише після направлення прокуратурою області 15.06.2016 відповідного листа до управління. Отже Головне Управління Держгеокадастру в Одеської області неналежним чином здійснює захист інтересів держави у сфері розпорядження землями державної форми власності.

На підставі п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Приписами пункту 2 статті 121 Конституції України встановлено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частинами 1, 2 статті 60 КАС України встановлено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Враховуючи те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року, справа N 1-1/99).

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Відповідно до ч.1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище за змістом частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Питання публічного інтересу визначено у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-92цс13, номер судового рішення в ЄДРСРУ 33890138.

Так, у вказаній постанові Верховний суд України, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який на території Одеської області передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

У зв'язку з вищевикладеним, прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що забезпечує реалізацію прав держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну інспекцію сільського господарства України, яке затверджено Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспшспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Таким чином, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України (затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011) визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державна інспекція сільського господарства України.

Разом з цим, відповідно до вищевказаних законодавчих актів у Державної інспекції сільського господарства України відсутні повноваження щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею.

При цьому, починаючи з дня винесення рішення, тобто з 23.12.2015, по теперішній час Головне управління Держгеокадастру не вжили ніяких заходів щодо визнання спірного рішення протиправним та його скасування та повернення земельної ділянки, що свідчить про неналежний захист інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру в Одеській області, прокуратурою обґрунтовано в чому відбулося порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту, вказуючи метою відновлення законності у питанні незаконного розпорядження землями державної власності.

Розглядаючи спірні правовідносини по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Одеській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 р. №26 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Тобто у даному випадку суб'єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області та повноваження щодо передачі в оренду даних земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів належать саме Головному Управлінню Держгеокадастру в Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням III сесії VII скликання Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 23.12.2015 №42-VII, відповідно до ст.26 п.34, п.35, та ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши заяву від громадянина ОСОБА_1, було надано дозвіл С.Ф.Г. ОСОБА_1 на обробіток та використання земельної ділянки із категорії земель запасу на площі 46, 4 га для ведення товарного сільського виробництва за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради терміном на один сільськогосподарський рік з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік. Згідно п. 2 означеного рішення визначено, що розмір орендної плати складає 750 грн. за один гектар. Відповідно до п. 3, орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 20 числа, кінцевий термін сплати орендної плати 01.11.2016 рік.

Тобто, фактично означеним рішенням земельна ділянка площею 46, 4 га надана в користування С.Ф.Г. ОСОБА_1 на умовах оренди, оскільки за використання земель, С.Ф.Г. «ОСОБА_1» сплачує орендну плату, визначену в спірному рішенні у визначені в рішенні строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ч.1, 2, 3, 4 ст. 122 Земельного Кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до ч.1, 2, 3, 4 статті 123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, згідно якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст.134 Земельного Кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду земель» Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону. У разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки (крім дострокового припинення договору оренди у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків), право оренди якої набуто за результатами аукціону, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди. Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Аналізуючи положення викладених вище норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що рішення органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: - надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; - формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Аналогічні вимоги закріплені й в ст. 20 Закону України «Про землеустрій», згідно якої землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Разом з чим, відповідна землевпорядна документація щодо передачі в оренду (надання в користування) С.Ф.Г. «ОСОБА_1» вказаної у рішенні сесії земельної ділянки не розроблялась, що не заперечується Орджонікідзевською сільською радою Ширяївського району. Крім того, згідно ст. 134 Земельного кодексу України передача в оренду даних земельних ділянок державної власності повинна здійснюватись на конкурентних засадах.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Тобто, тільки після розроблення, погодження та затвердження відповідно до вимог чинного земельного законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається рішення про передачу земельної ділянки в оренду з наступним укладанням договору оренди землі та державної реєстрації права оренди.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджений Типовий договір оренди землі, форми якого відповідно до вимог цивільного законодавства необхідно дотримуватися при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі, а саме: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).

Аналогічна правова норма закріплена частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, право оренди земельної ділянки виникає тільки після проведення державної реєстрації такого права, що в свою чергу виникає на встановлених законом підставах і порядку.

З огляду на викладені обставини, рішення сесії Орджонікідзевської сільської ради від 23.12.2015 №42-VІІ «Про надання дозволу С.Ф.Г. «ОСОБА_1» на обробіток та використання за призначенням земельної ділянки за межами населеного пункту із земель запасу на площі 46,4 га», прийнято відповідачем без наявності належних повноважень та з порушенням встановленої процедури, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Будь-яких доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення Орджонікідзеіською сільською радою до суду надано не було. Рішення ХХХІV сесії VI скликання Ширяївської районної ради Одеської області, відповідно до якого рекомендовано селищному та сільським головам прийняти рішення щодо тимчасової передачі у користування земельних ділянок, згідно поданих заяв землекористувачів та лист від 04.11.2015 року за №14/01-27/3117 Ширяївська районна державна адміністрація в Одеській області на виконання рішення сесії Ширяївської районної ради №554-VІ від 06.10.2015 року «Про тимчасову передачу у користування земельних ділянок» яким також рекомендовано сільському голові Орджонікідзівської сільської ради передати у користування земельні ділянки згідно поданих заяв землекористувачів на термін з 01.01.2016 року по 01.07.2016 рік (або до часу збору врожаю) та встановити розмір плати за користування земельними ділянками (за 1 га) сільськогосподарських угідь не менше 5% від грошової оцінки, оскільки означене рішення та лист Ширяївської районної ради Одеської області мають рекомендаційний характер, не підтверджують законність оскаржуваного рішення.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, у зв'язку з цим, позовні вимоги заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - С.Ф.Г. "ОСОБА_1" про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 23.12.2015 року №42-VІІ "Про надання дозволу С.Ф.Г. "ОСОБА_1" на обробіток та використання за призначенням земельної ділянки за межами населеного пункту із земель запасу на площі 46, 4 га".

Стягнути з Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району Одеської області на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір у розмірі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім)грн. 00коп. за подачу позовної заяви на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса: 65026 м. Одеса вул.Пушкінська, 3, неприбуткова організація).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян