Ухвала суду № 62674376, 09.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5876/16

УХВАЛА

09 листопада 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Потоцької Н.В.

судді Андрухіва В.В.

судді Кравченко М.М.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін

сторін

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача Саломатіної В.В

представників третьої особи Бец Н.О., Семенова В.О.

представника третьої особи Кубліцького І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_7 про забезпечення адміністративного позову,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_7 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Затоківська селищна ради Білгород - Дністровської міської ради Одеської області, приватний нотаріус Зуєва Наталія Василівна, ОСОБА_9, в якій позивач просить:

- скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.10.2016 р. по скарзі № 32293-0-33-16;

- скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 28.10.2016 р. № 3079/5;

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити скасовані реєстраційні дії приватного нотаріуса Зуєвої Наталії Василівни № 15521070026000227, №15521070027000227, №15521070028000227.

Крім того, позивач звернувся із клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України № 3079/5 від 28 жовтня 2016 року на час розгляду спору у суді.

- поновити записи державних реєстраційних дій №15521070026000227, № 15521070027000227 від 07.10.2016 року та №15521070028000227 від 30 жовтня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- заборонити депутату Затоківської селищної ради ОСОБА_9 вчиняти будь - які дії, у тому числі видавати накази, розпорядження, довіреності, в якості т.в.о. Затоківського селищного голови, секретаря Затоківської селищної ради, та від імені Затоківської селищної ради.

Вказане клопотання вмотивовано наступним. У разі, якщо ОСОБА_9 буде розпоряджатися належними Затоківській селищній раді грошовими коштами та майном, діяти від імені Затоківської селищної ради, виносити розпорядження, накази, укладати різного роду правочини, та здійснювати будь-які інші дії відповідно до повноважень селищного голови існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також територіальної громади смт. Затока. Більше того захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а наслідки спричинені протиправними діями ОСОБА_9 призведуть до того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Що неможливо допустити, адже Затоківська селищна рада є органом місцевого самоврядування, і від її діяльності залежить доля всіх мешканців цього селища.

Представник відповідачів проти задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову заперечував, оскільки воно не обґрунтоване.

Представники третіх осіб заперечували проти забезпечення позову.

Колегія суддів розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову, прийшла до наступних висновків.

Забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Так, відповідно до частини першої статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 р., надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, у випадку звернення сторони із клопотанням/заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такими.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суду, надаючи належну правову оцінку виходила з наступного.

Щодо зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України № 3079/5 від 28 жовтня 2016 року на час розгляду спору у суді та поновлення записів державних реєстраційних дій №15521070026000227, № 15521070027000227 від 07.10.2016 року та №15521070028000227 від 30 жовтня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слід зазначити таке.

Позивач, заявляючи клопотання про забезпечення позову вказаним шляхом зазначає, що оскаржуваний висновок та наказ слугували підставою для незаконного виключення з Єдиного державного реєстру записів реєстраційних дій №15521070026000227, № 15521070027000227, №15521070028000227 щодо ОСОБА_7., що порушує її права, як законно обраного секретаря Затоківської селищної ради.

В свою чергу позивач не навів обставин та не надав доказів, що свідчать про очевидність ознак протиправності рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень.

У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів на даній стадії, оскільки це призведе до фактичного ухвалення рішення по даному спору без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, дотримання відповідачем норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення має встановлюватись в ході судового розгляду справи. А забезпечивши адміністративний позов з вищезазначених мотивів суд фактично вирішить по суті дану справу до винесення рішення в ній та без належного судового розгляду, що суперечить вимогам КАС України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 117 КАС України, суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, або заборонити вчиняти певні дії.

З клопотання позивача про забезпечення позову вбачається, що він просить зупинити дію наказу, скасування якого є позовною вимогою, а також заборонити вчиняти певні дії відповідачу та третій особі по справі.

Суд вважає, що зазначені способи забезпечення адміністративного позову, виходячи з наведених позивачем доводів та встановлених обставин справи, в даному випадку не підлягають застосуванню.

Вказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Згідно положень пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 р. випливає, що суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, якщо вони фактично є тотожними заявленим позовним вимогам, при цьому спір не вирішується по суті, адже це не відповідатиме меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Також колегія суду звертає увагу на той факт, що Наказ Міністерства юстиції України від 28.10.2016 р. № 3079/5 це акт, який підлягає однаразовому застосуванню, який вичерпав свою дію.

В свою чергу, поновлення записів державного реєстратора, про яке просить позивач, неможливо без вирішення питання про скасування Наказу Міністерства юстиції.

Щодо заборони депутату Затоківської селищної ради ОСОБА_9 вчиняти будь - які дії, у тому числі видавати накази, розпорядження, довіреності, в якості т.в.о. Затоківського селищного голови, секретаря Затоківської селищної ради, та від імені Затоківської селищної ради.

Приписами ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

При цьому , слід звернути увагу, що відповідно до п.2.ч. 2 ст. 42, селищний голова організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету.

Але здійснення цих повноважень не може бути безконтрольним, оскільки ч. 5 ст. 42 цього Закону визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Крім того, Законом встановлена відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а саме:

Стаття 74 Закону «Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування»: Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 75 «Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами»: Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

Стаття 76 «Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед державою»: Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 77 «Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами»: Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів критично ставиться до доводів позивача щодо небезпеки заподіяння шкоди правам позивача та громади під час здійснення повноважень ОСОБА_9

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог та виходячи з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, а тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 133, 160, 165, 167 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання ОСОБА_7 про забезпечення адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

Суддя Андрухів В.В.

Суддя Кравченко М.М.