Ухвала суду № 62667366, 10.11.2016, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1917/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ( скарги)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій посилається на те, відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до ч.2, 3 ст.152 зазначеного Кодексу, у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням цих заходів (п.4.).

Одночасно із цією заявою, ним подана скарга до Дубенського міськрайонного суду на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо відмови у винесенні постанови та призначенні рецензування Звіту (реєстраційний номер №160&19/1) про оцінку 2/3 квартири АДРЕСА_1 та зобов'язання призначити рецензування.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 Рівненської області від 4 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №559/1917 виданого 20 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_3 774 326 грн. моральної немайнової шкоди.

20 травня 2015 року вищевказаним державним виконавцем був складений акт опису й арешту майна, а саме 2/3 квартири АДРЕСА_2.

Із змістом вказаного акту та з іншими матеріалами виконавчого провадження він ознайомився і отримав їх копії лише 2 листопада 2016 року, про що свідчить розписка на заяві про отримання копій.

28 квітня 2016 року державним виконавцем, для проведення оцінки майна боржника, призначено експерта ОСОБА_4, за наслідками якої, складено звіт реєстраційний номер №160819/1 про оцінку 2/3 квартири АДРЕСА_1, визначено загальну вартість описаного майна 445 811 грн. Фактично тієї частини квартири, яка йому не належить і ніколи не належала.

18 жовтня 2016 року на його адресу та адресу стягувача направлено з приводу цього повідомлення та копію висновку про вартість майна. Не погодившись з результатами оцінки, вважаючи її значно завищеною, оскільки йому не належить 2/3 даної квартири та мають місце інші допущені помилки, які на його думку є суттєвими, 27 жовтня 2016 року направив письмове заперечення.

1 листопада отримав відповідь №8459 про те, що він має право оскаржити результати визначення вартості чи оцінки майна в судовому порядку.

9 листопада 2016 року отримав відповідь №8636/14-19/09 у якій йому роз'яснено, що виконання здійснюється на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., а тому у разі незгоди із оцінкою майна має право звернутися до суду.

Задоволення його скарги, як наслідок, потягне за собою скасування акту й опису майна від 20.05.2015 року, який не відповідає вимогам чинного законодавства. Частка майна, яка є описаною та арештованою йому не належить, а тому невжиття заходів забезпечення скарги може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення скарги та порушить права ОСОБА_5П, який є дійсним власником 2/3 частки вказаної квартири.

Внаслідок неправомірних рішень, дії та бездіяльності державного виконавця на сьогоднішній день не встановлена дійсна вартість 1/3 частки, яка належить йому, як боржнику. Найближчим часом можливе призначення примусової реалізації квартири у частині, яка не відповідає 1/3 частки, що належить йому.

Невжиття заходів забезпечення скарги призведе до того, що для відновлення його порушеного права та відновлення порушеного права ОСОБА_5, доведеться вживати значних зусиль щодо його відновлення, а також утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення скарги.

Відповідно до ч. З ст. 369 ЦПК України до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

Просить зупинити до завершення розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо складання акту опису і арешту 2/3 квартири АДРЕСА_3 від 20.05.2015 року незаконним та його скасування стягнення на підставі виконавчого листа №559\1917, виданого 20.01.2015 року Дубенським міськрайонним судом (виконавче провадження №46380426) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 774 326,00 грн.

Вивчивши подану заяву про забезпечення позову (скарги) суд прийшов до висновку, що остання не підлягає до задоволення із слідуючих підстав.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах": при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову)шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Окрім цього посилання заявника на застосування вимоги пункт 4 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження», суд вважає безпідставним, оскільки дана норма закону передбачає обовязкове зупинення виконавчого провадження. На переконання суду подання скарги на дії державного виконавця не є безумовною підставою зупинення виконання виконавчого провадження.

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення скарги щодо зупинення виконавчого провадження здійсненого на підставі виконавчого листа №559\1917, виданого 20.01.2015 року Дубенським міськрайонним судом (виконавче провадження №46380426) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 774 326,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п"яти днів з дня отримання даної ухвали.

Суддя: