Ухвала суду № 62666296, 08.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/3533/16-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 46 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: Організація співвласників багатоквартирного будинку "Соколовська-14", про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2Д.(колишньої дружини) та ОСОБА_3 (доньки) такими, що втратили право користування квартирою №65 у будинку №6 по вул. Маршала Рибалки у м. Житомирі з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК України. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є наймачем квартири, в якій зареєстровані, але більш трьох років без поважних причин не проживають відповідачі. Перешкод у користуванні житлом їм ніхто не чинив. Вони добровільно визначили для себе інше місце проживання. Реєстрація відповідачів у квартирі порушує його права, оскільки комунальні платежі нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що сам факт реєстрації ОСОБА_2 у спірній квартирі не доводить її участі в догляді за приміщенням, як того вимагає ЖК України. Окрім того нею на надано доказів поважності причин відсутності у квартирі понад шість місяців.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі право на повагу до її житла, яке охоплює право займати житло та не бути позбавленою свого житла.

Трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності.

Реалізація конституційних гарантій відображається в збереженні житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми громадянами упродовж шести місяців (ст.71 ЖК УРСР). Непроживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дає підстави для визнання осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст.72 ЖК УРСР).

Сторонами не заперечується той факт, що відповідачі з грудня 2012 року не проживають у спірній квартирі, але оспорюють причини непроживання.

За змістом ст.ст.10,11,60,212 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідачі з грудня 2012 року проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 не спростовують тих обставин, що вони вимушені були підшукувати інше житло, оскільки не мали можливості проживати у спірному житлі через відключення каналізації (водовідведення) та очікування народження ОСОБА_3 дитини. Дані обставини повністю доводяться матеріалами справи та не спростовані (а.с.3,34-36).

Із заяви ОСОБА_2 до правоохоронних органів вбачається, що 14 березня 2014 року вона не змогла потрапити до спірної квартири через те, що був замінений замок у вхідних дверях (а.с.65). У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача не заперечила даної обставини, а також підтвердила той факт, що ключ до нового замка відповідачам не був вручений. Мотиви заміни замка не мають значення, якщо ключ не вручений, що розцінюється як створення відповідачам перешкод у доступі до житла, які цікавості до нього не втратили.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги тієї обставини, що до березня 2014 року ОСОБА_2 не проживала у квартирі майже півтора роки без поважних причин спростовується вищевикладеним щодо поважності причини непроживання до цього часу, а також тим, що позивач звернувся до суду після переривання початку відліку часу відсутності ОСОБА_2, тобто після заміни вхідного замка, а не до того. Окрім того, на час звернення до суду з даним позовом ОСОБА_3 добровільно знялася з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність будь-яких правових підстав для визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Саме по собі невиконання відповідачами ч.3 ст.815 ЦК України не є достатньою підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, за обставин, що не доведено факт непроживання без поважних причин. Окрім того, особа, яка понесла витрати за відповідачів не позбавлена права звернутися з відповідним позовом про їх відшкодування.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 з поважних причин не проживає у спірному житлі більше шести місяців. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач ОСОБА_2 не втратила право на житло з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК УРСР, а тому законно відмовив позивачу в задоволенні позову до обох відповідачів.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду, згідно ст.308 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді: