Постанова № 62665843, 08.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08" листопада 2016 р. Справа № 918/784/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.

за участю представників:

прокурора- Кондратюк А.В.(посвідчення від 30.05.2014р. №026596);

відповідача 1- не зявився;

відповідача 2- не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача 2-Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд» на рішення господарського суду Рів-ненської області від 03.10.2016р. у справі №918/784/16

за позовом Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави

до 1. Березнівської міської ради м.Березне Рівненської області

2. Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд»

м.Рівне

про визнання незаконними і скасування рішеннь Березнівської міської ради

№446 від 13.12.2013р. та №486 від 26.03.2014р.,

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та

повернення землі вартістю 165 876 грн. 71 коп.,-

Прокурору розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопо-тання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суд-дів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.10.2016р. у справі №918/784/16 (суддя Марач В.В.) задоволено позов Першого заступника прокурора Рівненської області в інтере-сах держави до Березнівської міської ради (надалі в тексті Міська рада) та Обслуговуючого ко-оперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд» (надалі в тексті Обслуговуючий коопера-тив) про визнання незаконними і скасування рішеннь Березнівської міської ради №446 від 13.12. 2013р. та №486 від 26.03.2014р., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повер-нення землі вартістю 165 876 грн. 71 коп.(арк.справи 119-128).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Міська рада не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду Обслуговуючому кооперативу в спеціальному поряд-ку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України. Таким чином, рішення Міської ради та Договір оренди, на підставі яких Обслуговуючому кооперативу передано в оренду земельну ділян-ку загальною площею 0,1591 га кадастровий номер 5620410100:01:005:0513, яка знаходиться по вул.С.Коваля, 2 в м.Березне є незаконними та недійсними, а тому Відповідач-2 зобовязаний по-вернути земельну ділянку вартістю 165 876,71 грн. Міській раді за актом приймання-передачі. (арк.справи 126-127).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Обслуговуючий кооператив подав скаргу до Рів-ненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 03.10.2016р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити в позо-ві.(арк.справи 135-140).

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням норм матеріального права при неповному зясуванні обставин справи, що призвело до невірних висновків, оскільки суд помилково не врахував, що реалізація норм Примірного статуту житлово-будівельного коопе-ративу та Житлового кодексу Української РСР неможлива, оскільки такого органу як виконкоми місцевих Рад народних депутатів не існує. Скаржник зауважує, що на сьогодні діють положення Закону України «Про кооперацію» і відповідно до норм чинного законодавства створено Обслуго-вуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд», який на думку Скаржника є саме житлово-будівельним кооперативом, однак це помилково не враховано судом першої інстанції а тому Березнівська міська рада, діючи в межах своїх повноважень правомірно надала Обслуговую-чому кооперативу спірну земельну ділянку в оренду відповідно до положень ст.41 Земельного ко-дексу України.(арк.справи 137-139).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 24.10.2016р. апеляційну скаргу Відповідача-2 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 133).

Міська рада в поясненнях до апеляційної скарги зазначає про законність прийнятих нею рішень та укладеного договору оренди, а тому просить прийняти нове рішення у даній справі.(арк. справи 146-148).

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задо-волення, а рішення суду першої інстанції без змін.(арк.справи 153-156).

Відповідачі не забезпечили явку своїх представників в судове засідання 08.11.2016р., хоч про час та місце розгляду були повідомлені у встановленому порядку, про що свідчать повідом-лення відділення поштового звязку про вручення поштових відправлень.(арк.справи 143-144). Разом з тим, у день судового засідання 08.11.2016р. через канцелярію апеляційного суду Обслу-говуючий кооператив подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку із раптовою хворобою представника ОСОБА_1 та хворобою іншого представника ОСОБА_2, зазначивши в обґрунтування клопотання, що саме ці представники повністю володіють обс-тавинами справи та мають всі підтверджуючі докази апеляційної скарги, проте обєктивно не мо-жуть бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів відхилила вказане клопотання, оскільки межі перегляду справи в апеляцій-ній інстанції встановлені статтею 101 ГПК України. Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає спра-ву. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання су-ду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Разом з тим, Скаржник не зазначив, які саме докази мають представники, не довів суду по-важності причин неподання доказів суду першої інстанції та обставин даної справи, які б підтверд-жували ці докази. Колегія суддів також зауважує, що апеляційне провадження у справі №918/784/ 16 порушене за скаргою саме Відповідача-2, а відкладення розгляду справи є правом і прерогати-вою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судо-вого процесу в судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгля-ду його позову, не є підставою для відкладення. Такої ж позиції дотримується Вищий господар-ський суд України, що знайшло відображення у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15. Крім того, коло осіб, які можуть представляти інтереси Скаржника не є обмеженим, а Прокурор у судовому засіданні 08.11.2016р. наполягав на розгляді справи по суті, у звязку з тим, що ухвалою від 24.10.2016р. явка представників не визнавалася обовязковою (арк.справи 133) і матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, тому з підстав ст.77 ГПК України, клопотання Від-повідача-2 про відкладення розгляду справи відхилено за необґрунтованістю.

Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції 08.11.2016р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши Прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний ко-оператив «Рівбуд», місцезнаходження якого: м.Рівне, вул.Академіка Демянчука, 1-А зареєстрова-ний державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради 14.02.2011 року.(арк. справи 39-41). У цей же день, за №16081020000007608 зареєстровано cтатут Обслуговуючого ко-оперативу.(арк.справи 30-38).

Матеріалами справи стверджено, що рішенням Березнівської міської ради №446 від 13.12. 2013р. «Про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації» надано Обслуговую-чому кооперативу дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (від-новлення) меж земельних ділянок в натурі для передачі в оренду строком на 5 років земельної ді-лянки площею 0,1591 га по вул.С.Коваля, 2 у м.Березне, за рахунок земель запасу житлової та гро-мадської забудови.(арк.справи 19).

Міська рада рішенням №486 від 26.03.2014р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» затвердила виготовлену технічну документацію та передала Обслуговуючому кооперативу в орен-ду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1591 га по вул.С.Коваля, 2 у м.Березне, для бу-дівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На підставі зазначених рішень Міська рада-орендодавець та Обслуговуючий кооператив-орендар уклали договір оренди землі від 05.06.2014р. (надалі в тексті Договір), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в платне користування строком на 5 років зе-мельну ділянку площею 0,1591 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (02.03), яка знаходиться по вул.Станіслава Коваля, 2 в межах м.Березне Березнівського ра-йону Рівненської області. Невідємними частинами договору є: кадастровий план та схема земель-ної ділянки, акт приймання-передачі обєкта оренди, акт визначення меж земельної ділянки в на-турі (на місцевості), розрахунок розміру орендної плати.(арк.справи 22-26).

Договір і додатки до нього підписано уповноваженими представниками та скріплено від-тисками печаток сторін.(арк.справи 23-зворот, 24-зворот,25,26-зворот).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Міська рада передала, а Обслуговуючий кооператив прийняв земельну ділянку площею 0,1591 га для будівництва і обслу-говування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в межах м.Березне по вул.Ста-ніслава Коваля, 2, про що складено двосторонній акт приймання-передачі від 05.06.2014р.(арк. справи 24-зворот).

Крім того, матеріали справи містять:

- звернення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській облас-ті від 22.06.2016р. №1017-1580-10 до Прокуратури Рівненської області про ініціювання скасуван-ня декларації про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої управлінням ДАБІ у Рівненській області за №РВ143160960418 від 05.04.2016р. в судовому порядку, у звязку із поданням недостовірних відомостей при зверненні із реєстрацією такої декларації обєкта будівництва, що знаходиться у межах м.Березне по вул.Станіслава Кова-ля, 2.(арк.справи 15-16);

- рішення головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ у Рівненській об-ласті від 04.07.2016р. №57-гбн «Про скасування декларації про готовність обєкта до експлуатації», яким скасовано реєстрацію №РВ143160960418 від 05.04.2016р. декларації обєкта будівництва, що знаходиться у межах м.Березне по вул.Станіслава Коваля, 2, замовник Обслуговуючий коопера-тив.(арк.справи 45);

- наказ начальника Управління ДАБІ у Рівненській області від 04.07.2016р. №57 «Про скасу-вання декларації про готовність обєкта до експлуатації», яким вважається скасованою реєстрація №РВ143160960418 від 05.04.2016р. декларації обєкта будівництва, що знаходиться у межах м.Бе-резне по вул.Станіслава Коваля, 2, замовник Обслуговуючий кооператив.(арк.справи 46);

- копію позовної заяви Обслуговуючого кооперативу до Управління ДАБІ у Рівненській об-ласті про скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ у Рів-ненській області від 04.07.2016р. №57-гбн «Про скасування декларації про готовність обєкта до експлуатації», зареєстрованої Рівненським окружним адміністративним судом 16.09.2016р.(арк. справи 107-109).

- рішення правління та протокол загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу від 25.09.2014р., яким прийнято в асоційовані члени 25 осіб (за списком).(арк.справи 110, 111, 112).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача-2 є безпідставною з огляду на наступне:

Предметом даної справи є законність рішень органу місцевого самоврядування у сфері зе-мельних відносин та дійсність договору оренди, укладеного на підставі таких рішень.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що сільські, селищні, міські ра-ди є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаю-ться Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, згідно з п.34 ч.1 ст.26 вказаного Закону питання регулювання земельних відносин ви-рішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Субєктами права власності на землю, згідно зі ст.80 Земельного кодексу (надалі в тексті ЗК України), є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності, територіальні грома-ди, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, набуття права власності та права користування земель-ними ділянками із земель державної або комунальної власності відбувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У державній власності, згідно зі ст.84 ЗК України, перебувають усі землі України, крім зе-мель комунальної та приватної власності.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, спору-ди, інші обєкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм зе-мель державної власності.

В силу приписів ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіаль-них громад для всіх потреб. Аналогічно врегульовано повноваження рад щодо передачі земельної ділянки в оренду ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду землі».

Надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки здійснюється відповід-ною місцевою державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою.(ч.7 ст.118 ЗК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено обовязок кожної сторона довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглядаючи дану справу, апеляційний суд приймає до уваги, що організаційно-правова форма Відповідача-2 обслуговуючий кооператив, а кооперативи як добровільні обєднання гро-мадян створюються з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та ін-ших питань у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів коопера-тивів регулюється законом.(ст.94 Господарського кодексу України, надалі в тексті ГК України).

Відповідно до статті 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівель-ним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної до-кументації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати зе-мельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

При цьому, створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Циві-льним та Господарським кодексами України, Законом України «Про кооперацію», а також чинни-ми на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, затвердженим постановою Ради Міністрів Українсь-кої РСР від 30.04.1985р. зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України; житло-во-будівельні кооперативи створюються з метою забезпечення житлом членів кооперативу та чле-нів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка площею 0,1591 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житло-вого будинку, яка знаходиться по вул.Станіслава Коваля, 2 в межах м.Березне рішеннями Міської ради від №446 від 13.12.2013р. та №486 від 26.03.2014р., а також Договором від 05.06.2014р. пе-редана Обслуговуючому кооперативу в оренду строком на 5 років без проведення земельних тор-гів, обовязковість яких передбачена ч.1 ст.134 ЗК України.

Обслуговуючий кооператив в апеляційній скарзі, зазначає, що він є саме житлово-будіве-льним кооперативом, а не обслуговуючим кооперативом як зазначив суд першої інстанції в оскар-жуваному рішенні. Проте, колегія суддів відхиляє вказане твердження Скаржника як безпідставне з огляду на таке:

Відповідно до завдань і характеру діяльності кооперативи, згідно ст.6 Закону України «Про кооперацію», поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяль-ності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городні-ми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медични-ми тощо.

Обслуговуючий кооператив кооператив, який утворюється шляхом обєднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги ін-шим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.(п.4 ч.1 ст.2 вказаного Закону).

Відповідно до п.3.3.1 «Державного класифікатору України. Класифікація організаційно-пра-вових форм господарювання», затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 28.05.2004 №97, який діяв на момент реєстрації Обслу-говуючого кооперативу як юридичної особи, визначено, що кооператив це юридична особа, утво-рена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно обєдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціа-льних та інших потреб на засадах самоврядування. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяль-ності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговель-но-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Даний Наказ містить застереження щодо житлово-будівельних кооперативів, яке полягає в тому, що державна реєстрація нових юридичних осіб з такими організаційно-правовими формами не передбачається.

Згідно пунктів 1.3, 1.4 Статуту Відповідача-2 Обслуговуючий кооператив «Житлово-буді-вельний кооператив «Рівбуд» є обслуговуючим кооперативом за типом та житлово-будівельним за напрямом діяльності.

Колегія суддів при цьому звертає увагу, що у даній справі не оспорюється правомірність ре-єстрації Скаржника як юридичної особи, разом з тим, останній у власному Статуті передбачив, що є обслуговуючим кооперативом з житлово-будівельним напрямом діяльності.

Крім того, організаційно-правова форма «обслуговуючий кооператив» підтверджується за-писом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.(арк.справи 39, 30-зворот).

Розглядаючи дану справу, апеляційний суд приймає до уваги, що статтею 41 ЗК України пе-редбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність житлово-будівельного кооперативу для здійснення житлового будівництва для забезпечення житлом членів кооператив-ву та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом, а тому при вирі-шенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земе-льного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Так, відповідно до ст.133 Житлового Кодексу Української РСР (в редакції від 01.07.2010р. чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) Обслуговуючому кооперативу громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. А згідно ст.135 названого Кодексу, до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Статтею 137 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що житлово-будівельні ко-оперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підпри-ємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних коопера-тивіві установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до п.3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985р.(із змінами і доповненнями) (надалі в текс-ті Примірний статут) число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будів-ництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, ра-йонної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Частинами 2 пунктів 4, 5 Примірного статуту передбачено, що рішення зборів про організа-цію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, місь-кої, районної в місті Ради народних депутатів. Житлово-будівельний кооператив діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комі-теті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

В той же час, як вбачається із витягу із ЄДРПУО та п.4.1 Статуту Обслуговуючого коопера-тиву засновниками (членами) кооперативу є громадяни: ОСОБА_3, який про-живає за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, гурт. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Обслуговуючий кооператив зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, 1-А.(арк.справи 32,39).

Реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земель-них відносин орган місцевого самоврядування зобовязаний діяти виключно в інтересах її терито-ріальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Враховуючи викладене, апеляційний суд зауважує, що Обслуговуючий кооператив «Жит-лово-будівельний кооператив «Рівбуд» створений у організаційно-правовій формі «обслуговую-чий кооператив» з реєстрацією у м.Рівне, разом з тим на підставі рішень Березнівської міської ра-ди отримав в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у м.Березне.

У звязку з чим, колегія суддів звертає увагу, що ч.1 ст.41 ЗК України надає право місцевій раді надавати земельну ділянку безоплатно у власність житлово-будівельному кооперативу, який створений у відповідності із ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту жи-тлово-будівельного кооперативу, а не будь-яким іншим юридичним особам, в тому числі обслуго-вуючим кооперативам, яким є Відповідач-2, що правомірно враховано судом першої інстанції.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України, досліджуючи аналогічні пра-вовідносини, що знайшло відображення у постановах від 09.08.2016р. у справі №910/3724/14 та від 03.02.2016р. у справі №922/4324/15.

Із зазначених мотивів, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що надання Березнівською міською радою без проведення конкурсних земельних торгів спірної земе-льної ділянки в оренду зареєстрованому в ІНФОРМАЦІЯ_4 кооперативу, засновниками якого є 3 особи здійснено з порушенням основних принципів земельного законодавства, всупереч змісту статті 41 ЗК України, положення якої спрямовані на надання земельних ділянок саме для можливості здійснення будівництва з метою забезпечення житлом членів кооперативу та для по-дальшого експлуатації і управління здійсненою забудовою; жодного обґрунтування необхідного для забезпечення житлом членів Обслуговуючого кооперативу і розміру земельної ділянки відпо-відно до оспорюваного рішення матеріали справи не містять.

При цьому, доводи Скаржника щодо положень Закону України «Про кооперацію», реєстра-ції та чинності статутних документів Обслуговуючого кооперативу жодним чином не спростову-ють наведених вище обставин та встановлених судом порушень при наданні земельної ділянки. Подані Відповідачем-2 рішення правління та протокол загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу від 25.09.2014р., якими вирішено прийняти у асоційовані члени 25 осіб (за списком) (арк.справи 110-112) не приймаються колегією суддів як доказ кількості асоційованих членів, оскі-льки такі документи не підтверджують ні статусу перелічених осіб, ні їх місця проживання, крім того, жодні зміни до Статуту та ЄДРПУО щодо кількості членів Кооперативу не вносилися.

Крім того, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання Скаржника на неможли-вість застосування норм Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та Житлового ко-дексу Української РСР через відсутність такого органу як виконкоми місцевих Рад народних де-путатів, оскільки Указом Президента України «Про Положення про місцеву державну адміністра-цію» (чинного в статтях 2 та 3), вказано, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, узятих зобовязань та покладених на них законодавством обовязків.

Статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки і одним з таких способів є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого са-моврядування.

Розглядаючи дану справу, колегія суддів зауважує, що статтею 19 Конституції України за-кріплено правовий порядок в Україні, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи дер-жавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України визначено, що рішення органів місцевого самоврядуван-ня з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому за-коном порядку з одночасним зверненням до суду.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04. 2009р. №7-рп/2009 «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіцій-ного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)» зазначив, що в Конституції України за-кріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої по-передні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли право-відносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабіль-ності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового засто-сування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим, скільки договір оренди землі укладається на виконання рішення органу місце-вого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому зако-ном порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.2.24 постанови пленуму №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних від носин».

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що рішення Березнівської міської ради №446 від 13.12.2013р. та №486 від 26.03.2014р., якими надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (віднов-лення) меж земельних ділянок в натурі, затверджено вищевказану технічну документацію та пере-дано в оренду строком на 5 років Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд» земельну ділянку площею 0,1591 га по вул.С.Коваля, 2 у м.Березне, для будівництва і обс-луговування багатоквартирного житлового будинку підлягають скасуванню, як такі, що прийняте без достатніх правових підстав, з порушенням приписів Земельного кодексу України.

Другою вимогою Прокурор зазначив визнання недійсним укладеного 05.06.2014р. Відпові-дачами договору оренди спірної земельної ділянки.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

В силу ч.3 ст.215 ЦК України, з позовом про визнання правочину недійсним може зверну-тись заінтересована особа.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недій-сності, передбачених законом.

Підставою недійсності правочину, згідно ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчи-нення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пя-тою та шостою ст.203 ЦК України, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодек-су, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

З мотивів, викладених вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інс-танції, що Договір оренди землі від 05.06.2014р. (арк.справи 21-23) підлягає визнанню недійсним, оскільки всупереч приписам ст.134 ЗК України його укладено Відповідачами без обовязкової про-цедури земельних торгів. Крім того, задоволення судом вимоги про скасування рішень Міської ради від №446 від 13.12.2013р. та №486 від 26.03.2014р. свідчить, що єдина підстава для укладення оспорюваного договору оренди відсутня, відтак договір є недійсним з моменту укладення.

Крім того, Прокурор заявив вимогу про повернення земельної ділянки.

Оскільки правовим наслідком визнання договорів оренди недійсними є приведення сторін у попередній стан зобовязання Обслуговуючого кооперативу повернути земельну ділянку загаль-ною площею 0,1591 га кадастровий номер 5620410100:01:005:0513 для будівництва і обслуговуван-ня багатоквартирного житлового будинку (02.03), яка знаходиться по вул.Станіслава Коваля, 2 в межах м.Березне Березнівського району Рівненської області, в силу приписів п.2 ч.1 ст.216 ЦК Ук-раїни є обґрунтованим та підлягає задоволенню, про що вірно зазначено господарським судом Рівненської області.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобовязань Відповідача-2 і нев-мотивованість висновку про підставність заявленого позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуа-льного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд» на рішення господарського суду Рівненської області від 03.10.2016р. у справі №918/784/ 16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №918/784/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.